С.Д. Максименко «Загальна психологія»

діяльності на зв’язки, вироблені в попередній діяльності, нази вається ретроактивним (таким, що діє зворотно) гальмуванням.

Тимчасовою причиною труднощів відтворення може бути зу мовлений ситуацією сильний імпульс пригадати, який індукує гальмування. Прикладом може бути стан студента на іспиті, коли він намагається одразу пригадати відповіді на запитання в білеті і через хвилювання не може цього зробити. Гальмування знімається переключенням думки на інші об’єкти.

Забування — процес поступовий. Засадовим стосовно нього є ослаблення і порушення раніше утворених умовних зв’язків. Чим менше вони закріплені, тим швидше згасають і спричинюють за бування. Як свідчать проведені дослідження пам’яті (П. Зінчен ко, А. Смирнов та ін.), швидше забувається та інформація, якій належить другорядна роль у змісті запам’ятованого; тривалий час утримується інформація, що несе основне смислове навантажен ня. Найвищі темпи забування спостерігаються одразу після за учування матеріалу.

Для тривалого утримання в пам’яті інформації важливо з са мого початку забезпечити міцне її запам’ятовування і закріплен ня шляхом повторення в перші дні після того, як її було одержа но. Важлива умова продуктивного запам’ятовування — осмис леність, розуміння того, що є його предметом.

14.7. Індивідуальні особливості пам’яті

Кожна особистість має індивідуальні відмінності (особлиE вості) пам’яті, які виявляються в різних сферах її мнемічної діяльності.

Упроцесах пам’яті індивідуальні відмінності виявляються

ушвидкості, точності, міцності запам’ятовування та готовності до відтворення.

Швидкість запам’ятовування визначається кількістю повто рень, необхідних людині для запам’ятовування нового матеріалу.

Точність запам’ятовування характеризується відповідністю відтвореного тому, що запам’ятовувалося, і кількістю зроблених помилок.

Міцність запам’ятовування виявляється у тривалості збере ження завченого матеріалу (або у повільності його забування).

206

Частина IV. Пізнавальні психічні процеси

Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй відомості.

Індивідуальні відмінності пам’яті можуть бути зумовлені ти пами вищої нервової діяльності. Швидкість утворення тимчасо вих нервових зв’язків пов’язана із силою процесів забування та гальмування, що зумовлює точність і міцність запам’ятовування. При сильному, але недостатньо рухливому гальмуванні дифе ренціація вражень відбувається повільно, що може позначатися на точності запам’ятовування. Якщо у людини сформовані раціональні способи мнемічної діяльності, вироблені відповідні звички: акуратність, точність, відповідальність, то негативні про яви, що зумовлюються типологічними особливостями нервової системи, можуть коригуватися. Індивідуальні відмінності пам’яті виявляються і в тому, який матеріал краще запам’ятовується — образний, словесний чи однаково продуктивно як той, так і інший.

З огляду на викладене у психології розрізняють такі типи пам’яті: наочноEобразний, словесноEабстрактний, змішаний,

або проміжний. Ці типи зумовлені частково співвідношенням першої та другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності людини, але головне — умовами життя та вимогами професійної діяльності.

Так, наочноEобразний тип пам’яті частіше зустрічається у ху дожників, письменників, музикантів, словесноEабстрактний — у вчених, філософів. Змішаний тип пам’яті зустрічається у лю дей, у діяльності яких не спостерігаються помітні переваги наоч но образного чи словесно абстрактного типу. Ураховувати інди відуальні відмінності пам’яті важливо в навчальній роботі, щоб максимально продуктивно використовувати потенційні можли вості кожного учня та всебічно розвивати пам’ять.

Ключові поняття теми

Пам’ять, асоціація, запам’ятовування, відтворення, впізнавання, згадування, пригадування, персеверація, ремінісценція, образна пам’ять, словесно-логічна пам’ять, емоційна пам’ять, рухова пам’ять, оперативна пам’ять, короткочасна пам ‘ять, довготривала пам’ять.

207

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

Формалізована структура змісту теми

Пізнавальна функція пам’яті:

нагромадження життєвого досвіду.

Фізіологічний механізм пам’яті:

здатність нервової системи фіксувати і зберігати враження.

ПАМ’ЯТЬ

Запитання для самостійної роботи

1.Охарактеризуйте найважливіші особливості пам’яті як пізна вального процесу.

2.Роль пам’яті у психічному житті людини.

3.Природа асоціацій та їх значення у процесах пам’яті.

4.За якими принципами пам’ять поділяють на різновиди?

5.У чому полягає відмінність короткочасної пам’яті від опера тивної?

208

Частина IV. Пізнавальні психічні процеси

6.Назвіть основні умови продуктивного запам’ятовування.

7.Як можна пояснити явище ремінісценції?

8.У чому виявляється основна відмінність образів та уявлень пам’яті від образів сприймання?

9.У чому виявляються індивідуальні особливості пам’яті?

Альтернативно тестові завдання для самоконтролю

1.Чи є пам’ять психічним процесом, який належить до абст рактного пізнання?

2.Чи можна стверджувати, що функція пам’яті вичерпується процесами фіксації та відтворення одержаних вражень?

3.Чи правильно визначено принципи розподілу пам’яті на ви ди: залежно від участі волі у процесах запам’ятовування; залежно від тривалості утримання інформації в пам’яті; залежно від змісту запам’ятованого?

4.Чи всі види пам’яті перелічено: довільна, мимовільна, образ на, рухова, словесно логічна, емоційна, довготривала, корот кочасна?

5.Чи є принципова відмінність у механізмах мимовільного відтворення та персеверації?

6.Чи всі умови продуктивного запам’ятовування перелічено: мета запам’ятовування, позитивне ставлення до заучуваного, осмисленість інформації, повторення?

7.Чи всі перелічені особливості пам’яті характеризують її індивідуальні відмінності: швидкість запам’ятовування, го товність до відтворення, тривалість зберігання, персеверація?

Завдання та проблемні ситуації

1.З досвіду відомо, що, хвилюючись, людина може забувати раніше запам’ятоване. Яке фізіологічне пояснення можна да ти цьому явищу?

2.Багато людей для кращого запам’ятовування вдаються до ко ротких занотувань. Чому такий прийом сприяє кращому за пам’ятовуванню матеріалу?

3.В одному експерименті піддослідним запропонували розв’язати п’ять завдань. В іншому дослідженні через 15 хви лин їм же було потрібно скласти п’ять аналогічних завдань. Після цього на вимогу експериментатора вони повинні були

209