Частина IV. Пізнавальні психічні процеси

мається рухомий предмет стосовно іншого нерухомого чи рухо мого предмета. У першому випадку рух предмета сприймається адекватніше, ніж у другому. При сприйманні рухомого предмета відносно іншого предмета, що рухається в одному з ним напрям ку або у протилежному напрямку, може виникнути ілюзія відсут ності або прискорення руху. Нерухомий предмет, відносно якого сприймається рух іншого предмета, здається рухомим, але його рух сприймається у протилежному напрямку.

Якщо в полі зору немає нерухомого предмета, відносно якого сприймався рухомий предмет, то рух сприймається у 15–20 разів по вільнішим. Рух літака на тлі безхмарного неба здається повільнішим.

Сприймання часу полягає у відображенні тривалості та послідовності дії подразника на організм. Спеціального органу для сприймання часових явищ немає. У сприйманні часу беруть участь усі аналізатори, відбиваючи тривалість їх дії. Важливу роль у сприйманні часу відіграють різні органічні зміни, ритмічність їх дії (дихання, серцебиття тощо).

Безпосереднє сприймання тривалості часу є незначним (0,75 с). Триваліші інтервали людина сприймає в результаті поділу та відліку їх рівними частинами в межах однієї секунди. Отже, великі інтервали часу сприймаються опосередковано.

Сприймання послідовності відбувається завдяки перервам у тривалості дії подразників на аналізатори. Сприймання трива лості залежить від ставлення до змісту, характеру сприйманого об’єкта. Сприймання цікавого викликає ілюзію швидкості пе ребігу часу, а сприймання нецікавого, неприємного, вимушене очікування створюють ілюзію уповільнення тривалості дії.

Знання різновидів сприймання та їх закономірностей має важ ливе значення для формування професійних якостей фахівця.

11.3. Властивості сприймання

Важливою умовою успішного сприймання об’єктів дійсності є його вибірковість. Вибірковість предмета сприймання зумов люється потребами та інтересами людини, необхідністю у знан нях, професійною спрямованістю тощо.

Основні властивості сприймання: предметність, цілісність, структурність, константність та осмисленість. Предметність сприймання виявляється у співвіднесенні відомостей про об’єкти із самими об’єктами як носіями певної інформації.

159

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

Така об’єктивація одержуваних вражень у конкретних об’єктах реального світу забезпечує орієнтувальну та регулю вальну функції у практичній діяльності людини. Предметність сприймання є набутою властивістю, що формується у процесі ак тивної взаємодії суб’єкта з об’єктивним світом і базується на певній системі дій, приводить до розуміння предметності світу.

Предмети та явища сприймаються як єдине ціле, в якому йо го окремі компоненти постають в єдності. Відсутність у предметі якогось одного його боку або деталі не заважає цілісному сприй манню. Предмет як ціле, ставлення до нього як цілого, що утво рилося у процесі набуття досвіду, визначає його структуру. Лише

упроцесі аналізу предмет розчленовується на складові, виокрем люються ті чи інші його характеристики.

Цілісно сприйняте не завжди осмислюється як предмет, що має певну структуру. Осмислення сприйнятого залежить від досвіду та знань особистості. Тому одні й ті самі предмети людьми різного рівня культурного розвитку, дітьми та дорослими сприймаються та осмислюються по різному. За мірою осмислення сприйнятого виокремлюють синкретичне сприймання, характерними ознаками якого є нерозчленованість, злитість сприйманого. Воно спос терігається у дітей, у малодосвідчених людей. Синкретизм спричи нює неадекватність сприймання. При такому сприйманні предмет

усвідомості не постає у специфічних, притаманних йому особли востях і може сприйматись як інший предмет, який чимось нагадує сприймане. Деякі психологи пояснюють синкретизм сприймання дітей та малокультурних дорослих їх біологічною недорозвиненіс тю. Таке пояснення синкретизму безпідставне. Синкретизм зале жить переважно від досвіду, знань особистості, які набуваються в єдності з розвитком, дозріванням організму.

Константність сприймання полягає в тому, що форма, розмір, колір предметів сприймаються більш менш стереотипно неза лежно від умов, за яких предмет сприймається. Колір кам’яного вугілля сприймається як чорний, хоча на сонці він здається жов туватим; циліндр сприймаємо як круглий, хоча в деяких поло женнях його форма нагадує еліпс. Засадовими стосовно кон стантного сприймання є динамічні стереотипи, тобто утворені тимчасові нервові зв’язки під впливом багаторазового сприйман ня предмета в певній системі, послідовності, структурі.

Усприйманні предметів та явищ важливу роль відіграють по передній досвід, попередні уявлення особистості. Залежно від по

160

Частина IV. Пізнавальні психічні процеси

вноти їх змісту, спрямованості, організованості сприймане відоб ражається у свідомості більш менш адекватно. Зміст попередньо го досвіду, спорідненість його із сприйманим об’єктом, інтерес до нього є тією передумовою ефективності та адекватності сприй мання, яку називають апперцепцією. У багатьох випадках люди на у предметах бачить те, що вона хоче в них побачити залежно від особистісної установки на сприймання.

Сприймання визначається як об’єктивними, так і суб’єктив ними умовами. Серед об’єктивних умов, які забезпечують адек ватність сприймання, потрібно враховувати яскравість, звуч ність, динамічність предмета, тобто силу подразника, та фізичні умови сприймання: освітленість предмета, віддаль від особи, що сприймає, будову самого предмета — структуру, де чітко виявля ються його компоненти, контрастність тла та фігури.

Замасковані предмети, різні види камуфляжу, які призводять до часткового або повного злиття предмета з тлом, сприймають ся нечітко, неадекватно. Серед суб’єктивних умов сприймання особливо важливими є уважність і спостережливість.

Сприймання може порушуватися в результаті органічних уш коджень кори великих півкуль головного мозку. Травми голови, крововиливи викликають сенсорну або моторну афазію (не сприймання мови, порушення вимови, втрату здатності синтезу вати, узагальнювати), нездатність, наприклад, абстрагувати колір від предмета й переносити його на інший предмет. Під впливом глибоких переживань, прагнень щось побачити, почути, виника ють галюцинації, тобто відчуття предметів, звуків, запахів, яких насправді немає, які не діють на наші органи чуття. Галюцинації мають внутрішнє походження, без відповідного зовнішнього под разнення. Під час галюцинацій у корі великих півкуль головного мозку активізуються раніше утворені тимчасові нервові зв’язки під впливом дії тих чи інших предметів та явищ дійсності.

11.4. Спостереження і спостережливість

Важливими умовами адекватного сприймання є спостереженE ня спостережливість. Вони яскраво виявляються при довільному цілеспрямованому сприйманні. Спостереження найбільше відрізняє довільне сприймання від мимовільного. Найхарак терніший показник спостереження — тривале, цілеспрямоване зосередження уваги на предметі сприймання. Воно здійснюється

161

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

з певною метою і за визначеним планом. Спостереження може бути тривалим, коли планується спостереження змін у поведінці тварин під впливом догляду за ними, розвитку дитини під впли вом виховання, успішності учнів у засвоєнні знань залежно від умов і методів навчання. Короткотривалим воно буває тоді, коли спостерігаються нетривалі за часом явища.

У процесі спостереження увага може зосереджуватись або на явищі загалом, або на окремих його деталях. Це залежить від по ставленої пізнавальної мети.

Успішне спостереження потребує визначення його мети, складання плану (де, коли і як провести спостереження), ство рення необхідних умов для цього, підготовки засобів спостере ження (приладів, інструментів) і фіксації його результатів. Спос терігати треба вміти. Останнє має особливо велике значення то му, що не всім дітям та дорослим властиве вміння спостерігати. Рівень уміння спостерігати залежить як від навчання спостеріга ти, так і від спостережливості як якості особистості. Якщо дити ну змалку привчають спостерігати явища природи, поведінку тварин, ті чи інші аспекти життя, то у неї розвивається такий бік характеру, як спостережливість, тобто здатність помічати в об’єктах малопомітне, але важливе для розуміння їх суті.

Спостереження і спостережливість відіграють велику роль у навчанні та трудовій діяльності людини. Відомо, як високо ціну вав спостереження і спостережливість Ч. Дарвін (відкриття похо дження видів він пояснював своєю спостережливістю). І. Павлов вважав, що спостережливість дуже потрібна вченому. На його інституті було написано: «Спостережливість, спостережливість, спостережливість». К. Ушинський рекомендував учителям навча ти дітей спостерігати, якщо вони хочуть розвинути в дітей розум, позаяк спостереження дає матеріал, факти для мислення.

Ключові поняття теми

Сприймання, комплексний подразник, предметність, цілісність сприймання, структурність сприймання, осмисленість сприймання, константність сприймання, апперцепція, ілюзія, сприймання простору, сприймання руху, сприймання часу, спостереження, спостережливість, конвергенція, акомодація, диспаратні точки, синкретичне сприймання.

162

Частина IV. Пізнавальні психічні процеси

Формалізована структура змісту теми

Пізнавальна функція сприймання:

відображення предметів і явищ дійсності загалом.

Фізіологічний механізм сприймання:

утворення систем умовно рефлекторних зв’язків на безпосе редню дію комплексного подразника на аналізатор.

Різновиди залежно від складності об’єктів, що відображуються:

–сприймання простору

–сприймання руху

–сприймання часу

ЧУТТЄВЕ ПІЗНАННЯ

163

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

Запитання для самостійної роботи

1.Який психічний процес називається сприйманням?

2.У чому полягає спільне та відмінне між сприйманням і відчуттям?

3.Охарактеризуйте загальні властивості сприймання.

4.Що таке структурність сприймання та який її механізм?

5.Що таке константність сприймання та який її механізм?

6.Як виявляється апперцепція у процесах сприймання?

7.Який вплив на сприймання може справляти попередній досвід?

8.Які чинники визначають об’єктивні умови сприймання?

9.Які чинники визначають суб’єктивні умови сприймання?

10.Що таке ілюзія у сприйманні та який її механізм?

11.Що таке спостереження?

12.Що таке спостережливість?

13.У чому може виявлятися професійна спостережливість?

Альтернативно тестові завдання для самоконтролю

1.Чи погодитеся ви з думкою, що відмінності між сприйманням і відчуттям зводяться переважно до кількісних характеристик результату відображення?

2.Чи можна визначити процес сприймання як синтез відчуттів?

3.Чи всі основні властивості сприймання перелічено: предмет ність, цілісність, структурність, осмисленість, константність?

4.Чи завжди апперцепція позитивно впливає на процес сприй мання об’єктів?

5.Чи можлива структурність сприймання без його осмисле ності?

6.Чи можна стверджувати, що осмисленість сприймання зумов лена виключно такою його властивістю, як предметність?

7.Чи є константність сприймання об’єктивно детермінованим явищем?

8.Чи погодитеся ви з твердженням, що акт сприймання — це завжди аналітико синтетичний процес?

9.Чи завжди у сприйманні просторових характеристик об’єктів бере участь кінестетичний аналізатор?

10.Чи згодні ви з твердженням, що руховому аналізатору нале жить пріоритетна роль у складних формах сприймання?

164