Частина III. Діяльність

ня, які стереотипи в судженнях домінуватимуть. Експеримен тально доведено, що попередня інформація, яку одержує суб’єкт сприймання, виявляється істотним підґрунтям для формування упередженості в оцінюванні іншої людини.

Двом групам студентів було показано фотокартку однієї й тієї самої людини. У першому випадку експериментатор охарактери зував її як визнаного вченого, а в другому — як злочинця. Пропо нувалося на підставі зовнішнього вигляду дати їй характеристи ку. Перша група студентів, якій було подано інформацію про «ви датного вченого», повідомила, що зовнішність людини на фото картці свідчить про її інтелект, напружену думку, доброту, зосе редженість. Друга група — варіант «небезпечного злочинця» — стверджувала, що перед нею портрет жорстокої, рішучої та підступної людини. Одна й та сама деталь портрета — очі — у пер шому випадку тлумачились як проникливі, розумні, а у друго му — як злі та нещадні.

Стереотипи, що виникають на ґрунті позитивних або негатив них установок, у спілкуванні виявляються суб’єктивізмом. У бу денному спілкуванні досить поширені стереотипи, що базуються на оцінюванні зовнішності співрозмовника і зумовлюють зде формовані суб’єктивні уявлення про його реальні переваги. Це може завдати істотної шкоди стосункам і є небажаним явищем у роботі з людьми (особливо небажані такі ситуації в роботі вчи телів, керівників колективів).

8.4. Різновиди спілкування

Спілкування як соціальне явище охоплює всі сфери суспільного буття та діяльності людей і може бути охарактеризо ване за різними параметрами, а саме: залежно від контингенту учасників, тривалості стосунків, міри опосередкування, заверше ності, бажаності тощо.

Залежно від контингенту учасників виокремлюють спілку вання міжособистісне, особистісно групове та міжгрупове.

Міжособистісне спілкування характерне для первинних груп, в яких усі члени підтримують між собою безпосередні кон такти і спілкуються один з одним. Особливості спілкування виз начаються змістом і цілями діяльності, що їх реалізує група.

ОсобистісноEгрупове спілкування спостерігається тоді, коли одну із сторін спілкування репрезентує особистість, а іншу —

119

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

група. Таким є спілкування вчителя з класом, керівника з колек тивом підлеглих, оратора з аудиторією.

Міжгрупове спілкування передбачає участь у цьому процесі двох спільнот, кожна з яких обстоює власну позицію, дома гається власних цілей, або ж обидві групи намагаються дійти зго ди щодо певного питання, досягти консенсусу. Через гострі супе речності щодо обговорюваного питання може виникнути міжгруE повий конфлікт. У міжгруповому спілкуванні кожна особистість постає як виразник колективного інтересу, активно його об стоює, добираючи для цього засоби, що найповніше відбивають колективну позицію.

Спілкування може відбуватись як взаємодія сторін, між яки ми встановлюється комунікативний зв’язок, коли співрозмовни ки безпосередньо сприймають один одного, встановлюють кон такти й використовують для цього всі наявні у них засоби. Таке спілкування характеризується як безпосереднє. У безпосеред ньому спілкуванні функціонує багато каналів зворотного зв’язку, що інформують співрозмовників про ступінь ефективності спілкування.

Опосередковане спілкування — це комунікація, в яку вхо дить проміжна ланка — третя особа, технічний засіб або ма теріальна річ. Опосередкування може бути репрезентоване теле фоном як засобом зв’язку, написаним текстом (листом), що адре сований іншій особі, чи посередником. Міра опосередкування у спілкуванні може бути різною залежно від засобів, що викори стовуються для досягнення цієї мети.

На характер спілкування істотно впливає час, упродовж яко го триває процес. Регламент — це своєрідний каталізатор змісту та способів спілкування. Саме він створює ситуацію, коли не обхідно висловлюватися так, щоб «словам було тісно, а думці просторо». Короткочасним є спілкування, що виникає із ситу аційних потреб діяльності чи взаємодії й обмежується розв’язан ням локальних комунікативних завдань. Такими різновидами спілкування є консультація з певного конкретного питання, обмін враженнями з приводу актуальних подій тощо.

Довготривале спілкування — це взаємодія в межах однієї чи кількох тем, обмін розгорнутою інформацією щодо змісту пред мета спілкування. Тривалість комунікативних зв’язків визна чається цілями спілкування, потребами взаємодії та характером інформації, якою оперують співрозмовники. Спілкування вва

120

Частина III. Діяльність

жається завершеним, коли повністю вичерпано зміст теми, при чому його учасники однозначно оцінюють результати взаємодії як вичерпні.

При незавершеному спілкуванні зміст теми розмови зали шається нерозкритим до завершення спілкування і не відповідає очікуванням сторін. Незавершеним спілкування може бути з об’єктивних причин, коли між співрозмовниками виникають просторові проблеми (роз’єднаність людей) або проблеми щодо засобів зв’язку та стосовно інших необхідних умов для підтриму вання контактів. До суб’єктивних причин належать заборона, не бажання комунікаторів продовжувати спілкування, усвідомлен ня необхідності припинити спілкування. Залежно від ситуації, характеру та цілей спілкування його класифікують також за іншими критеріями.

Ключові поняття теми

Спілкування, комунікація, інформація, вербальне спілкування, невербальне спілкування, комунікативна функція спілкування, інтерактивна функція спілкування, рефлексія, перцептивна функція спілкування, інтерпретація, стереотипізація, міжособистісне спілкування, особистісно-групове спілкування, міжгрупове спілкування, опосередковане спілкування, безпосереднє спілкування, довготривале спілкування, короткочасне спілкування, завершене спілкування, незавершене спілкування.

Формалізована структура змісту теми

Соціальна функція спілкування:

забезпечення міжособистісної взаємодії.

Механізм спілкування:

обмін інформацією.

121

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

СПІЛКУВА ННЯ

Різновиди

–міжособистісне

–особистісно-групове

–міжгрупове

Запитання для самостійної роботи

1.Чим зумовлюється потреба у спілкуванні між людьми?

2.Яку роль відіграє спілкування у суспільному житті?

3.У чому полягає соціальна сутність спілкування?

4.Яка роль у спілкуванні належить невербальній комунікації?

5.У чому виявляється культура невербального спілкування?

6.Що означає комунікативна функція спілкування?

7.У чому полягає суть інтерактивного боку спілкування?

8.Яким є механізм ідентифікації при сприйманні іншої люди ни?

9.Як відбувається стереотипізація у пізнанні людини люди ною?

10.За якими принципами спілкування поділяють на різновиди?

11.Якими є умови ефективності спілкування?

Альтернативно тестові завдання для самоконтролю

1.Чи достатнім для характеристики спілкування є твердження: «Спілкування — це обмін інформацією між людьми»?

2.Чи є принципова різниця між поняттями «міжособистісні контакти» та «спілкування»?

3.Чи завжди обмін інформацією є спілкуванням?

4.Чи можна обмін сигналами, що спостерігається у тварин, на звати спілкуванням?

122