- •ПЕРЕДМОВА
- •1.1. Предмет психології та її завдання
- •1.2. Рефлекторна природа психіки
- •1.3. Психіка і свідомість
- •1.4. Основні галузі психологічних знань
- •1.5. Зв’язок психології з іншими науками
- •1.6. Основні напрями в сучасній психології
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •2.1. Основні вимоги до методів психології
- •2.2. Основні методи психології. Спостереження, експеримент
- •2.4. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •3.1. Виникнення та розвиток психіки
- •3.2. Розвиток механізмів психічної діяльності
- •3.3. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •4.1. Поняття про особистість та її структуру
- •4.2. Активність особистості та її джерела
- •4.3. Розвиток і виховання особистості
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •5.1. Поняття про групи
- •5.2. Міжособистісні стосунки у групі
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •6.1. Поняття про діяльність
- •6.2. Мета і мотиви діяльності
- •6.3. Структура діяльності
- •6.4. Засоби діяльності, процес їх засвоєння
- •6.5. Перенесення та інтерференція навичок
- •6.6. Основні різновиди діяльності
- •6.7. Творча діяльність
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •7.1. Поняття про мову та її функції
- •7.2. Фізіологічні механізми мовної діяльності
- •7.3. Різновиди мовлення
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •8.1. Поняття про спілкування
- •8.2. Засоби спілкування
- •8.3. Функції спілкування
- •8.4. Різновиди спілкування
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •9.1. Поняття про увагу
- •9.2. Фізіологічне підґрунтя уваги
- •9.3. Різновиди і форми уваги
- •9.4. Властивості уваги
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •10.1. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття
- •10.2. Фізіологічне підґрунтя відчуттів
- •10.3. Класифікація і різновиди відчуттів
- •10.4. Основні властивості відчуттів
- •10.5. Відчуття і діяльність
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •11.1. Поняття про сприймання
- •11.2. Різновиди сприймання
- •11.3. Властивості сприймання
- •11.4. Спостереження і спостережливість
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •12.1. Поняття про мислення. Соціальна природа мислення
- •12.2. Розумові дії та операції мислення
- •12.3. Форми мислення
- •12.4. Процес розуміння
- •12.5. Процес розв’язання завдань
- •12.6. Різновиди мислення
- •12.7. Індивідуальні особливості мислення
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •13.1. Поняття про уяву
- •13.2. Зв’язок уяви з об’єктивною дійсністю
- •13.3. Фізіологічне підґрунтя уяви. Уява і органічні процеси
- •13.4. Процес створення образів уяви
- •13.5. Різновиди уяви
- •13.6. Уява і особистість
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •14.1. Поняття про пам’ять
- •14.2. Теорії пам’яті
- •14.3. Різновиди пам’яті
- •14.4. Запам’ятовування та його різновиди
- •14.5. Відтворення та його різновиди
- •14.6. Забування та його причини
- •14.7. Індивідуальні особливості пам’яті
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •15.1. Поняття про емоції і почуття
- •15.2. Фізіологічне підґрунтя емоцій і почуттів
- •15.3. Вираження емоцій і почуттів
- •15.4. Форми переживання емоцій і почуттів
- •15.5. Вищі почуття
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •16.1. Поняття про волю
- •16.2. Довільні дії та їх особливості
- •16.3. Аналіз складної вольової дії
- •16.4. Основні якості волі
- •16.5. Безвілля, його причини і переборення
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •17.1. Поняття про темперамент
- •17.2. Типи темпераментів
- •17.3. Основні властивості темпераменту
- •17.4. Фізіологічне підґрунтя темпераменту
- •17.5. Роль темпераменту в діяльності людини
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •18.1. Поняття про здібності
- •18.2. Структура здібностей
- •18.3. Різновиди здібностей
- •18.4. Індивідуальні відмінності у здібностях людей та їх природні передумови
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •19.1. Поняття про характер
- •19.2. Структура характеру
- •19.3. Основні риси типового характеру
- •19.4. Природа характеру
- •19.5. Формування характеру
- •Список використаної та рекомендованої літератури
Частина II. Особистість, соціальні групи
4.Чи існують якості особистості, які є необхідними для лідерст ва за будь яких умов?
5.Чи однаковими є критерії згуртованості при характеристиці будь якого колективу?
6.Чи достатньою є така характеристика колективу: «Колек тив — це спільнота людей, об’єднаних єдиною діяльністю та єдиними цілями діяльності»?
7.Чи завжди конформізм характеризується неузгодженістю ре альної поведінки особистості та її внутрішньої позиції?
8.Чи можна на підставі результатів соціометрії робити виснов ки про згуртованість групи?
Завдання та проблемні ситуації
1.Чи може офіційна зміна статусу члена групи вплинути на йо го неофіційний статус?
2.Чи може особистість здобути в колективі статус, що не відповідає критеріям її реальної цінності як члена групи?
3.Чим зумовлена внутрішньогрупова диференціація групи? Які чинники на неї впливають?
4.Які психологічні чинники формують референтну групу осо бистості?
5.Чим визначаються ціннісні критерії лідерства у різних за при родою колективах?
6.До яких психологічних деформацій може призвести тривале перебування особистості у статусі «ізольованої»?
7.У чому полягає психологічно обґрунтована система роботи з членами колективу, які з різних причин опинилися у стані ізоляції?
Список використаної та рекомендованої літератури
1.Аникеев Н.П. Психологический климат в коллективе. — М., 1989.
2.Донцов А.И. Психология коллектива. — М., 1984.
3.Загальна психологія: Підручник для студентів вищ. навч. за кладів / За загальн. ред. акад. С.Д. Максименка. — К.: Форум, 2002.
4.Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. — Минск: Изд во БГУ, 1975.
75
С.Д. Максименко «Загальна психологія»
5.Лутошкин А.Н. Эмоциональные потенциалы коллектива. — М., 1988.
6.Максименко С.Д. Общая психология. — М.: Рефл бук, К.: Вак лер, 2001.
7.Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі. Моделюван ня психологічних новоутворень: генетичний аспект. — К.: Фо рум, 2002. — Т.2.
8.Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: Теоретико методологічні проблеми генетичної психології. — К.: Форум, 2002. — Т.1.
9.Максименко С.Д., Носенко Е.Л. Експериментальна психологія (дидактичний тезаурус): Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002.
10.Немов Р.С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.
11.Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. — М.: Про свещение, 1977.
12.Петровский А.В., Шпалинский В.В. Социальная психология коллектива. — М.: Просвещение, 1979.
13.Плюснин Ю.М., Богатырева О.А., Биченков О.Е. Пространст венное поведение и социальный статус ребенка в группе // Вопр. психологии, 1993. — №2.
14.Психологическая теория коллектива / Под ред. А.В. Петров ского. — М.: Педагогика, 1979.
15.Психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К.: Рад. школа, 1968.
76
ЧАСТИНА III Д²ЯЛЬН²СТЬ
Розділ 6 ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ
6.1. Поняття про діяльність
Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв’язки організму із середовищем. Джерелом ак тивності живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних ре акцій, дій. Потреба — це стан живої істоти, в якому виявляється її залежність від конкретних умов існування. Проте активність тва рин і діяльність людини суттєво відрізняються за психологічними ознаками. Активність тварин характеризується як поведінка і обме жується інстинктивними та умовно рефлекторними діями, спря мованими на пристосування до умов життя і задоволення різно манітних біологічних потреб у їжі, розмноженні, захисті. У потре бах тварини предмет їх задоволення постає як безпосередній сти мул активності й визначає сам спосіб задоволення потреби.
Людська діяльність за сутністю є соціальною. Вона сформува лася історично, у процесі праці. Людина не лише пристосо вується до умов життя, а й активно змінює їх відповідно до своїх потреб, що виникли й розвинулися історично. Діяльність люди ни характеризується свідомістю і цілеспрямованістю. Осо бистість як суб’єкт діяльності, задовольняючи свої потреби, взаємодіє із середовищем, ставить перед собою певну мету, моти вує її, добирає засоби для її здійснення, виявляє фізичну й розу мову активність у досягненні поставленої мети.
Свідомий характер людської діяльності виявляється в її пла нуванні, передбаченні результатів, регуляції дій, прагненні до її вдосконалення.
Отже, діяльність людини — це свідома активність, що виявляE
ється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
6.2. Мета і мотиви діяльності
Мета — це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти у своїй діяльності. Без мети не може бути свідомої діяльності.
77
С.Д. Максименко «Загальна психологія»
Цілі людської діяльності виникли й розвивались історично, у процесі праці. Вони породжуються суспільним життям, умовами,
вяких живе людина, і залежать від виконуваних людиною ролей, суспільних доручень, від її розвитку та індивідуальних особливос тей. Цілі бувають близькі та віддалені. Віддалена мета реалізується
внизці ближчих, часткових цілей, які крок за кроком ведуть до здійснення віддаленої мети, що висувається на далеку перспективу.
Суспільно важлива, змістовна мета стає джерелом активності особистості. Тільки велика мета народжує велику енергію. Така мета викликає єдність розумової, емоційної та вольової діяль ності, цілеспрямовану зосередженість свідомості на поставлених цілях. «Рефлекс мети», писав І. Павлов, має величезне життєве значення, він є основною формою життєвої енергії людини. Жит тя тільки у того змістовне, хто весь час прагне до певної мети. Як тільки зникає мета, воно стає безбарвним, непривабливим.
Мотив — це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов’язані з і її органічними та культурними потребами. Потреби породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об’єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними.
Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні потреби (в їжі, одязі, житлі), духовні та культурні (пізнавальні, суспільно політичні, естетичні). Мотивація діяльності буває близька (здійс нити бажане і найближчим часом) та віддалена (здійснення бажа ного планується на тривалий час). Розрізняють мотиви і за рівнем усвідомлення. Бувають яскраво й чітко усвідомлювані мотиви: обов’язки перед колективом, відповідальність, дисциплінованість та ін. Але в багатьох випадках діють неусвідомлювані спонуки, на приклад звички, упереджене ставлення до певних фактів життя, людей тощо. Проте незалежно від міри усвідомлення мотиву діяль ності він є вирішальним чинником у досягненні поставленої мети.
Цілі та мотиви діяльності людини визначаються суспільними умовами життя, виробничими, навчальними, ігровими відноси нами. Між цілями та мотивами діяльності людей існує певний зв’язок. З одного боку, мета та мотиви спонукають кожну люди ну до діяльності, визначають її зміст і способи виконання, а з іншого — вони й формуються у процесі діяльності, під впливом умов, за яких вона відбувається. У процесі діяльності виникають і розвиваються нові потреби та інтереси, ідеали та переконання — виробничі, розумові, естетичні, спортивні.
78