Частина III. Діяльність

ту, статичних і кінестетичних станів організму та його органів. Сен сибілізація органів чуття сприяє чіткішому вибірковому сприйман ню предметів та явищ, їх елементів. У зовнішній увазі виокремлю ють зосередження на очікуваних предметах і явищах — сигналах для дій і рухів, як у трудових і спортивних діях. Увагу до очікува них предметів та явищ називають пресенсорною та премоторною.

Внутрішня, або інтелектуальна, увага спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам’яті, уяви, мислення) та психічних органів і переживань. Вона яскраво ви являється, наприклад, у розв’язанні завдань подумки, у пригаду ванні, міркуванні подумки. Художник М. Богданов Бєльський вдало зобразив прояви внутрішньої уваги учнів на картині «Усна лічба», а художник В. Перов виразно передав переживання мис ливців у картині «Мисливці на спочинку».

Здатність зосереджуватися на внутрішній, психічній діяль ності має велике практичне значення. Таке зосередження пов’язане зі здатністю уявляти предмети та процес дії, подумки аналізувати їх. При цьому важливу роль відіграє внутрішнє мов лення. Самосвідомість неможлива без зосередження на внутрішніх, суб’єктивних станах та індивідуальних особливостях психічної діяльності особистості.

Під час внутрішньої уваги чутливість органів чуття зни жується, людина не помічає знайомих, не чує, що до неї зверта ються, відволікається від виконуваної діяльності. Тому в будь якій діяльності — трудовій, навчальній, спортивній — не реко мендується одночасно завантажувати і зовнішню, і внутрішню увагу, наприклад загадувати учням розв’язати подумки завдання або пригадати формулу, дати, назви і водночас демонструвати за соби унаочнення, сприймати написане на дошці, спостерігати ге ографічну карту, стежити за дією приладу. Це потребує досить розвиненої здатності розподіляти увагу між зовнішньо та внутрішньо спрямованою діяльністю.

9.4.Властивості уваги

Вувазі виокремлюють такі її характерні властивості: зосеред женість, або концентрацію уваги, стійкість, переключення, розподіл та обсяг. Ці властивості є основною передумовою продуктивності праці, навчання, спортивної та іншої діяльності особистості.

Урізних видах діяльності ці властивості виявляються по різному.

133

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

Зосередження уваги — центральна її особливість. Вона вияв ляється в мірі інтенсивності зосередження на об’єктах, що є пред метом розумової або фізичної діяльності. Заглибившись, людина не помічає дії на неї сторонніх подразників, того, що відбувається навколо. Фізіологічним підґрунтям зосередженості є позитивна індукція нервових процесів збудження та гальмування.

Зосередженість, тобто концентрація уваги, залежить від змісту діяльності, міри інтересу до неї та насамперед від індивіду альних особливостей людини: її вміння, звички зосереджуватися, підґрунтям чого є активність і стійкість збуджень у діючих ділян ках кори великих півкуль головного мозку. І. Ньютон на запитан ня, завдяки чому йому вдалося відкрити закон всесвітнього тяжіння, відповів, що завдяки тому, що він невпинно думав про це питання. Але при цьому важливу роль відіграють методи робо ти, від яких значною мірою залежить підтримка інтенсивності збудження впродовж необхідного часу, наприклад протягом уро ку у школі або протягом часу, що потрібний для виконання будь якої іншої діяльності.

Зосередження уваги тісно пов’язане зі стійкістю уваги. Стійкість уваги характеризується тривалістю зосередження на об’єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою дії об’єктів діяльності, і індивідуальними можливостями особис тості — значущістю для неї діяльності, інтересом до неї. Сила ува ги зменшується за несприятливих умов діяльності (галас, не сприятлива температура, несвіже повітря) та залежно від міри втоми, стану здоров’я. Про силу уваги можна зробити висновок за частотою і тривалістю відволікань, які є мимовільними реагу ваннями на різні випадкові подразники зовнішнього та внутрішнього походження. Стійкість уваги буває тривалішою за сприятливих умов діяльності, при усвідомленні важливості ви конуваного завдання та терміновості його виконання, якщо ор ганізації та методам праці властиві елементи, які активізують ро зумову діяльність. Зосередженість уваги та її стійкість у процесі діяльності можуть порушуватися: сила і тривалість зменшують ся, увага слабшає, людина відволікається від об’єкта діяльності. Відволікання настає тоді, коли відсутні чинники, які сприяють зосередженості та стійкості уваги, про що вже йшлося. Несприят ливі умови діяльності, важкі за змістом і способом виконання за вдання, а також нецікаві, відсутність інтересу до змісту діяль

134

Частина III. Діяльність

ності та вміння і навичок працювати прискорюють утому і відволікають увагу від об’єктів діяльності.

Особливо помітно відволікання уваги виявляється у розсіяних людей. Розсіяність — це негативна особливість ува ги, яка зумовлюється ослабленням сили зосередженості. Фізіологічним підґрунтям її є слабкість збудження в ділянках ко ри головного мозку. Люди, а особливо діти, яким властива слабкість уваги, постійно відволікаються, їхня увага швидко пе реходить з предмета на предмет, не затримуючись на якомусь із них, їм важко зосередитися на чомусь одному більш менш трива лий час. Такі люди, переважно учні, потребують того, щоб їхню розумову діяльність підтримували засобами унаочнення, ак тивізували збудженням інтересу до завдань, не затримували на одноманітному матеріалі та на одному різновиді сприймання — зоровому або слуховому. Чергування зорового, слухового та ру хового різновидів сприймання сприяє подоланню розсіяності. Розсіяність виявляється і під час інтенсивного зосередження на чомусь. Але така розсіяність пояснюється глибиною зосереджен ня, а не його слабкістю та поверховістю. Рівень зосередженості уваги у процесі праці та навчання коливається. Ці коливання ви являються в періодичному зниженні та підвищенні зосередження. Періоди коливання, як свідчать дослідження вітчизняного психо лога М. Ланге, становлять від двох трьох до 12 секунд. Коливання пояснюються зниженням і підвищенням працездатності клітин кори великих півкуль головного мозку, які залежать не лише від внутрішніх умов (утоми, живлення мозку киснем тощо), а й від зовнішніх — одноманітності подразників, що знижує силу збуд ження клітин аналізатора в корі великих півкуль головного мозку. Але в умовах інтенсивної праці, її змістовності, позитивного став лення до неї періоди коливання набагато збільшуються.

Відволікання уваги не слід плутати з її переключенням. ПереE ключення уваги — це навмисне її перенесення з одного предмета на інший, якщо цього потребує діяльність. Фізіологічним підґрунтям переключення уваги є гальмування оптимального збудження в одних ділянках і виникнення його в інших.

Переключення уваги з одних об’єктів на інші вимагає належ ного володіння власною увагою, усвідомлення послідовності дій та операцій з предметами, які потребують опрацювання, вміння керувати власною увагою, що здобувається у процесі діяльності.

135

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

Переключення уваги відбувається з різною швидкістю. Це за лежить від змісту діяльності та індивідуальних особливостей лю дини. Існують різновиди діяльності, в яких швидкість переклю чення є вирішальною: у праці, наприклад у пілотів, водіїв, опера торів, особливо в аварійних ситуаціях. Люди зі збудливим типом нервової системи швидше переключають увагу, ніж із гальмівним. Як свідчать дослідження, швидкість переключення уваги дорівнює 0,2–0,3 секунди, тобто цього часу вистачає, щоб подолати інертність, яка настає у процесі роботи, і переключити ся на інший об’єкт. У процесі вправляння у швидкості переклю чення уваги можна добитися зменшення інертності нервових процесів мозку і поліпшити швидкість переключення на вико нання інших дій та операцій.

Концентрація уваги може бути як вузькою, так і ширшою, ко ли людина зосереджується не на одному, а на кількох об’єктах. За ширшої концентрації уваги відбувається її розподіл. Він вияв ляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності. Можна, наприклад, слухати пояснення вчителя й за нотовувати їх, виконувати певне завдання та слухати радіо. Пере думова такого переключення полягає в тому, що одна дія — звич на, виконується автоматично, а інша — за участю свідомості. При розподілі уваги одна діяльність пов’язана з осередком опти мальної збудженості ділянки кори великих півкуль головного мозку, а інша, яка потребує меншої уваги, здійснюється ділянка ми мозку з меншою збудливістю.

Здатність розподіляти увагу властива всім людям, але вона має індивідуальні особливості. Деяким людям важко зосереджу ватися на двох різновидах діяльності, а дехто здатний одночасно виконувати кілька різновидів діяльності. Подейкують, нібито Юлій Цезар і Наполеон були здатні одночасно писати одне, чита ти друге, слухати третє, говорити про четверте. Така здатність розподіляти увагу викликає сумнів. Мабуть, вони володіли вмінням дуже швидко переключати увагу з одного об’єкта на інший, а також великою автоматизованістю, звичністю окремих компонентів тих чи інших виконуваних ними дій. Саме це могло справляти враження одночасності їх виконання.

Увага людини різна за обсягом. Під обсягом уваги розуміють кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та

широкою.

136

Частина III. Діяльність

Широта обсягу уваги залежить від спорідненості сприймано го матеріалу, а також від вікових особливостей людини.

Якщо матеріал, який сприймається, легко асоціюється, тобто взаємопов’язується, то обсяг уваги збільшується. Дослідженнями встановлено, що обсяг уваги дорослої людини при сприйманні непов’язаного за змістом матеріалу (незрозумілі сполучення літер, фігури, окремі літери) становить 4–6 об’єктів при сприй манні його впродовж 0,1–0,2 секунди. Обсяг же уваги дітей при сприйманні такого самого матеріалу і за такої самої швидкості ек спозиції дорівнює 2–3 об’єкти. Попереднє ознайомлення з ма теріалом збільшує обсяг уваги.

Особливості виявлення властивостей уваги залежать від ста ну, інтенсивності, спрямованості та мотивації як пізнавальної, так і емоційно вольової діяльності.

Властивості уваги виявляються різними способами. Найдос тупніший метод дослідження уваги — спостереження діяльності особистості. Воно дає можливість спостерігати інтенсивність і тривалість зосередження, відволікання. Кількість і тривалість відволікань упродовж уроку є показником інтенсивності зосере дження.

Для дослідження обсягу і розподілу уваги широко використо вують тахістоскоп — прилад, за допомогою якого можна нетри валий час експонувати матеріал. Кількість сприйнятого ма теріалу, одноманітного або різного за змістом та формою, подано го одночасно, є показником обсягу або розподілу уваги. Викори стання тесту Бурдона (метод коректурної проби), який полягає у викреслюванні певних літер серед неорганізованого тексту або певних фігур серед багатьох фігур, дає можливість дослідити і зо середженість, і розподіл, і переключення уваги.

Ключові поняття теми

Увага, уважність, осередок оптимального збудження, домінанта, орієнтувальний рефлекс, взаємна індукція, мимовільна увага, довільна увага, післядовільна увага, зовнішня увага, внутрішня увага, обсяг уваги, стійкість уваги, розподіл уваги, переключення уваги, коливання уваги, розсіяність уваги.

137

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

Формалізована структура змісту теми

Психічна функція уваги:

зосередження свідомості на об’єкті діяльності.

Фізіологічний механізм уваги:

взаємна індукція процесів збудження та гальмування, виник нення в корі півкуль головного мозку осередку оптимального збудження (І. Павлов), домінанти (О. Ухтомський).

УВАГА

Запитання для самостійної роботи

1.У чому виявляється увага?

2.Охарактеризуйте фізіологічний механізм уваги.

3.Що таке осередок оптимального збудження?

4.Що таке домінанта?

5.Що є джерелом уваги особистості в її діяльності?

6.Чим зумовлені різні погляди психологів на природу уваги?

7.Охарактеризуйте структуру уваги.

8.У чому полягає механізм відволікання та розсіяності уваги?

9.Як взаємопов’язані увага та діяльність людини?

Альтернативно тестові завдання для самоконтролю

1.Чи можлива психічна активність без уваги?

2.Чи можлива діяльність без уваги?

3.Чи завжди довільна увага пов’язана зі свідомою метою?

4.Чи згодні ви з думкою, що увага виявляється тільки в діяль ності й підтримується виключно нею?

138

Частина III. Діяльність

5.Чи згодні ви з твердженням, що зовнішня увага виникає пізніше, ніж внутрішня?

6.Чи завжди виникнення інтересу до діяльності зумовлює пе рехід довільної уваги в післядовільну?

7.Чи вважаєте ви, що пояснення фізіологічної суті механізмів уваги як осередку оптимального збудження та як домінанти принципово різняться?

8.Чи можливий розподіл уваги між такими різновидами діяль ності: переписування тексту, слухання музики, періодичні відповіді на запитання іншої особи?

9.Чи завжди розсіяність уваги є показником невміння особис тості зосереджуватися на об’єкті діяльності?

10.Чи згодні ви з думкою, що висока концентрація уваги на об’єкті діяльності завжди пов’язана зі сприятливими об’єк тивними умовами та відсутністю сторонніх подразників, що відволікають?

11.Чи всі перелічені далі характеристики діяльності потребують від людини більше зусиль на підтримання уваги: віддалена мета, складність, нецікавий зміст, невеликий обсяг роботи?

Завдання та проблемні ситуації

1.Які об’єктивні та суб’єктивні чинники можуть позитивно впливати на прояви уваги особистості?

2.Які об’єктивні та суб’єктивні чинники можуть негативно впливати на прояви уваги особистості?

3.Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? З якою метою це робиться?

4.І. Ньютон мав звичку варити яйце на спиртівці за робочим столом, щоб зайвий раз не відволікатися від роботи. Одного разу в момент напруженої розумової праці замість яйця він вкинув у каструлю свого годинника. Як можна пояснити цей факт?

5.Яку людину можна назвати більш уважною:

–яка, займаючись діяльністю, перебуває у стані глибокої зосе редженості й не помічає нічого навколо;

–яка за мить здатна помітити всі деталі ситуації й не випуска ти з поля зору жодної дрібниці;

—яка незалежно від того, що робить, здатна бачити й чути все, що так чи інакше пов’язане з діяльністю.

139