Частина VІ. Індивідуально психологічні особливості особистості

3.Чи завжди динаміка поведінки людини адекватно характери зує її темперамент?

4.Чи є екстравертованість або інтровертованість особистості за кономірним проявом певного типу темпераменту?

5.Чи може темперамент людини зазнавати істотних змін упро довж життя?

6.Чи можна стверджувати, що темперамент безпосередньо впливає на формування рис характеру людини?

7.У чому полягає вихованість темпераменту?

Завдання та проблемні ситуації

1.Чи можна зробити висновок про темперамент особистості за яскравими, але епізодичними проявами її поведінки? В яких життєвих ситуаціях темперамент розкривається найповніше?

2.Залежно від станів людини у неї можуть змінюватися темп мовлення, емоційна збудливість. Чи завжди ці особливості належать до темпераменту? Визначте особливості, які нале жать до темпераменту і які зумовлені мотиваційним чинни ком. За якими ознаками це можна встановити?

3.Чи завжди індивідуально психологічні властивості людини, що виявляються в ранньому дитинстві, зберігаються в по дальшому її житті? Чим це можна пояснити?

4.Які поєднання рис типів темпераменту зустрічаються най частіше? Чим це можна пояснити психологічно?

Список використаної та рекомендованої літератури

1.Белоус В.В. К исследованию влияния типов темперамента на эффективность индивидуальной и совместной деятельности // Вопр. психологии. — 1986. — №3.

2.Белоус В.В. Темперамент и деятельность: Учеб. пособие. — Пятигорск, 1990.

3.Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. за кладів/ За загальн. ред. акад. С.Д. Максименка. — К.: Форум, 2002.

4.Максименко С.Д. Общая психология. — М.: Рефл бук, К.: Вак лер, 2001.

5.Мерлин В.С. Очерк теории темперамента. — М., 1964.

6.Небылицын В.Д. Основные свойства нервной системи челове ка. — М.: Просвещение, 1966.

245

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

7.Немов Р.С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

8.Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. — М.: Про свещение, 1977.

9.Психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К.: Рад. школа, 1968.

10.Психология индивидуальных различий: Тексты. — М.: Изд во МГУ, 1982.

11.Русалов В.М. О природе темперамента и его месте в структуре индивидуальных свойств человека // Вопр. психологии. — 1985. — №11.

12.Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. — М., 1982.

13.Теплов Б.М. Психология индивидуальных различий. — М.: Пе дагогика, 1985.

14.Хрестоматия по психологии. — М.: Просвещение, 1977.

246

Частина VІ. Індивідуально психологічні особливості особистості

Розділ 18 ЗДІБНОСТІ

18.1. Поняття про здібності

Серед істотних властивостей людини є її здібності. Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов’язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці. І в діяльності, у праці вони й виявляються. Здібності як рушійна сила відіграли провідну роль у розвитку науки і техніки, ство ренні матеріальних і духовних багатств, суспільному прогресі.

Із розвитком праці та суспільного життя людські здібності розвивалися, змінювалися за змістом і структурою, виникли й розвинулися загальні та спеціальні здібності.

Здібності — це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.

Кожна людина здібна до певного виду діяльності. Поза діяльністю цю властивість людини не можна розпізнати, описати та охарактеризувати. Тому ми й складаємо думку про здібності людини за її роботою та результатами діяльності.

Характеризуючи здібності людини, ми робимо висновки про них з погляду вимог, які висуває до людини навчальна, виробни ча, наукова та будь яка інша діяльність, оцінюємо її як активного діяча, творця матеріальних і духовних цінностей. Ця характерис тика містить і оцінку учня, який готується до майбутньої трудо вої, творчої діяльності, засвоюючи людські надбання в певній га лузі знання.

Успіх виконання людиною тих чи інших дій залежить, безпе речно, не тільки від здібностей, а й від інших якостей. Наприклад, двоє друзів вступають до інституту. Один витримує іспити, інший зазнає невдачі. Чи свідчить це про те, що один з них більш здібний? На це запитання не можна відповісти, якщо не буде з’ясовано, скільки часу витратив на підготовку кожен з них. Таким чином, ли ше фактом успіху, здобуттям знань здібності не визначаються.

Кожна здібність людини — це її складна властивість, внутрішня можливість відповідати вимогам, які ставить перед нею діяльність, і спирається на низку інших властивостей, до яких насамперед належать життєвий досвід людини, здобуті нею знання, вміння та навички.

247

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

Відомо, що чим багатший життєвий досвід, тим легше людині досягти успіху в діяльності. Досвідчена людина, озброєна науко вими знаннями, ширше і глибше усвідомлює завдання, які суспільство ставить перед нею, і успішніше їх розв’язує, ніж лю дина, яка не володіє такими знаннями.

Істотну роль при цьому відіграє не тільки наявність самих знань, а й уміння користуватися ними, застосовувати їх для розв’язання нових навчальних, практичних, наукових та інших завдань. Тому не можна розглядати здібності людини як власти вості, що існують незалежно від її знань, умінь і навичок.

Здібності людини спираються на наявні у неї знання, вміння та навички, на системи тимчасових нервових зв’язків, що є заса довими стосовно них, вони формуються й розвиваються у про цесі набування людиною нових знань, умінь і навичок.

Проте це не означає, що здібності людини зводяться до її вмінь, знань і навичок. Якби це було так, то за відповіддю біля до шки чи за вдало виконаною роботою ми робили б остаточний висновок про здібності людини. А насправді, як свідчать дані спеціальних психологічних досліджень, можна помітити, що ок ремі люди, які спочатку не можуть виконувати якусь роботу, в ре зультаті спеціального навчання починають оволодівати певними вміннями та навичками й навіть досягають високого рівня май стерності.

Отже, здібності та знання, вміння та навички не тотожні. Здібності — це такі психологічні особливості людини, від

яких залежить оволодіння знаннями, вміннями та навичками, але які самі по собі до знань, умінь і навичок не зводяться.

Щодо знань, умінь і навичок здібності постають як певна можливість. Подібно до того, як вкинуте в землю зерно ще не є колоском, а тільки має змогу для його розвитку залежно від структури, складу, вологи грунту, погоди тощо, так і здібності людини є лише можливістю для оволодіння знаннями, вміннями, навичками. А те, чи перетворяться ці можливості на дійсність, за лежатиме від багатьох чинників: форм і методів навчання та ви ховання, сімейних умов тощо.

Психологія, заперечуючи тотожність здібностей та важливих компонентів діяльності — знань, умінь і навичок, підкреслює їх єдність.

Тільки у процесі спеціального навчання можна встановити, чи має людина здібності до певного виду діяльності. Помилкою

248