Частина IV. Пізнавальні психічні процеси

ничними («країна», «місто», «письменник», «вчений»), а цілих класів предметів — загальними («елемент», «зброя»).

Розрізняють поняття конкретні та абстрактні. У конкрет них поняттях відбиваються певні предмети, явища та зв’язки між ними (наприклад, «меблі», «рослини», «тварини»). В абстрактних поняттях відображаються істотні ознаки та властивості відокрем лено від самих об’єктів («вага», «мужність», «хоробрість», «доб ро», «зло» тощо). Поділ понять на абстрактні та конкретні віднос ний, оскільки абстракція наявна в утворенні кожного поняття.

12.4. Процес розуміння

Результатом розумової діяльності є розуміння людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності. Розуміння — це склад на аналітико синтетична діяльність мозку, спрямована на роз криття внутрішньої сутності об’єктів, на усвідомлення зв’язків, відносин, залежностей, які в ній відображуються. Залежно від ха рактеру пізнавального завдання та його змістовної структури ро зуміння може виявлятись у співвіднесенні нового об’єкта з відо мим як такого, що має з ним спільні ознаки, у з’ясуванні причини явища, визначенні вихідних принципів і логічних засад ро зуміння факту, у розумінні підтексту мовного висловлювання, мотивів, змісту та значення вчинку тощо. Необхідна умова ро зуміння будь яких фактів — достатні знання та життєвий досвід людини, які є ключовими компонентами цього процесу.

Як зауважив І. Сєченов, думку може засвоїти чи зрозуміти лише та людина, в якої вона входить ланкою до складу власного досвіду. Розуміння спирається на асоціативні зв’язки, що сфор мувалися в попередньому досвіді, і являє собою актуалізацію цих зв’язків. Від їх багатства та різноманітності залежить успішне ро зуміння. Відповідні асоціації є основою для продуктивного утво рення нових асоціацій, замикання нових зв’язків та адекватного відображення причинної, логічної чи структурної сутності об’єкта розуміння.

Важливе значення для розуміння має поєднання слова з наоч ними образами, особливо тоді, коли предметом розуміння є функціональні характеристики об’єктів. Наочні образи, так само як і практичні дії, не лише ілюструють те, що потрібно зрозуміти, а й допомагають розкриті суть того, що осмислюється.

175

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

Критерієм розуміння є сформульована у слові думка, яка відображує знання істотних ознак об’єкта чи явища. Вміння охарактеризувати словами те, що осмислюється, свідчить про правильне розуміння.

Важлива роль у розумінні належить розумовим і практичним діям, що виконуються у зв’язку з розкриттям сутності об’єкта пізнання. При розумінні наукового тексту треба виокремити по нятійний апарат, визначити його логічну структуру, скласти тези, зробити узагальнення. При вивченні механізмів і принципів їх роботи показником розуміння стає вміння вільно їх розбирати та складати. Надійним показником розуміння є зміст відповідей на нестандартні запитання щодо суті засвоєних знань, вміння варіювати формулювання думок, реконструювати текстову осно ву змісту, передавати його у більш стислому чи розгорнутому ви гляді. Свідченням розуміння вважається також уміння застосо вувати на практиці сформульовані у словесній формі принципи, наводити оригінальні приклади, що ілюструють явище.

У навчальному процесі часто виникають ситуації, коли шлях до усвідомлення знань нерозривно пов’язаний з певними прак тичними діями за інструкціями чи алгоритмами, наприклад при оволодінні принципами розв’язання математичних завдань, ор фографічними правилами тощо.

Розумова діяльність людини, що спрямована на розуміння предметів та явищ об’єктивного світу, його закономірностей, по требує урахування та дотримання в цьому процесі всіх психо логічних умов, від яких залежить його продуктивність.

12.5. Процес розв’язання завдань

Мислення — це процес руху думки від невідомого до відомо го. Мислення починається там, де перед людиною постає щось нове, невідоме і коли вона починає щось аналізувати, порівнюва ти, узагальнювати. Такі питання виникають в умовах проблемної ситуації. Проблемна ситуація характеризується наявністю супе речностей між реальним рівнем знань та об’єктивно необхідним для успішного розв’язання завдання.

Процес розв’язання пізнавального завдання починається з формулювання питання, яке треба визначити виходячи з конкрет них умов проблемної ситуації. Формулювання питання — перший етап, найскладніший у процесі розв’язання завдань. Важливе зна

176

Частина IV. Пізнавальні психічні процеси

чення на цьому етапі має здатність людини бачити нез’ясовані ас пекти в тих чи інших предметах та явищах дійсності, її вміння ста вити запитання, виокремлювати проблеми, які потребують вирішення. Ця здатність значною мірою залежить від попередньо го досвіду людини, проникливості її розуму, вміння бачити незро зуміле там, де іншій людині все здається зрозумілим.

Другий етап розв’язання розумового завдання починається з пошуку шляхів аналізу поставленого запитання та побудови гіпотези. Висування гіпотез дає людині можливість передбачити напрями розв’язання завдання й можливі результати. Якщо вису нуті гіпотези не підтверджуються, їх відкидають, уточнюють умо ви завдання й саме завдання.

Розв’язання розумового завдання — завершальний етап про цесу — може відбуватися по різному. Іноді людина діє методом спроб і помилок, перевіряючи ефективність висунутих гіпотез. Розв’язання завдання може базуватися також на використанні відомих способів, на застосуванні аналогій за нових умов про блемної ситуації. Розв’язання завдання може відбуватись як творчий процес. У цьому разі воно потребує подолання інерт ності мислення та побудови нової стратегії розв’язання. Побудо ва нової стратегії завжди є результатом тривалої попередньої ро боти мислення, узагальнення й реконструкції досвіду розв’язан ня завдань у тій чи іншій царині людської діяльності. Розв’язати завдання іноді вдається раптово після попередніх напружених, але безрезультатних зусиль, як інсайт. У цьому разі спос терігається інтуїтивне, не до кінця усвідомлене у процесуально му плані знаходження розв’язку. Саме так робили деякі важливі відкриття в науці та техніці відомі вчені й винахідники. На відкриття закону всесвітнього тяжіння І. Ньютона наштовх нула думка про яблуко, що впало йому на голову в момент напру женої зосередженості на проблемі. Аналогічна ситуація спричи нила відкриття Архімедом закону виштовхувальної сили рідини, яка діє на занурене в неї тіло.

Важливу роль у стимулюванні розумової діяльності у процесі розв’язання завдань відіграють почуття. Виключно важливе зна чення мають почуття здивування, допитливості, почуття нового. Почуття породжуються виникненням ідеї, перебігом розв’язу вання завдання, завершенням роботи та подоланням утруднень, що виникають на шляху до результату. Розв’язання завдання по требує від людини великих вольових зусиль. Від її наполегли

177

С.Д. Максименко «Загальна психологія»

вості, сили волі та цілеспрямованості залежать ефективність пізнавальної діяльності, загальна культура розумової праці. «Як би той, хто дивується з винахідливості генія, міг поглянути на сам процес цих винаходів, то почав би дивуватися не тільки з ро зуму, а і з сили волі, пристрасті та наполегливості винахідни ків», — зауважував К. Ушинський [17].

Отже, процес розв’язання завдань потребує мобілізації та на пруження всіх психічних сил особистості, концентрації її пізна вальної активності.

12.6. Різновиди мислення

Об’єктом розумової діяльності людини є пізнавальні завдан ня, які мають різне змістове підґрунтя і зумовлюють різне співвідношення предметно дійових, перцептивно образних та поняттєвих компонентів у їх розв’язуванні. Залежно від цього розрізняють три основні види мислення: наочно дійове, наочно образне та словесно логічне, або абстрактне.

НаочноEдійове мислення характеризується тим, що розв’я зання завдання безпосередньо міститься в самій діяльності. Гене тично це найбільш рання стадія розвитку мислення. Саме з цього починається розвиток мислення первісної людини у процесі за родження трудової діяльності, коли розумовий та практичний її боки постають в органічній єдності, причому розумова діяльність ще не виокремилася з предметно практичної як самостійна. З цього різновиду починається розвиток мислення і в онтогенезі. В елементарній формі воно властиве дітям раннього віку, які ду мають, діючи з предметами, і маніпулюючи ними, розкривають нові істотні їх властивості.

Наочно дійове мислення в розвиненому вигляді властиве й до рослій людині. Особливо необхідне воно тоді, коли найефек тивніший розв’язок завдання можливий саме у процесі практичної діяльності. Наочно дійове мислення притаманне людям тих про фесій, які за змістом потребують практичного аналізу, різноманіт ного комбінування та конструювання, наприклад шахістам, конст рукторам, винахідникам. Важливу роль наочно дійове мислення відіграє там, де продуктивне та економічне розв’язання завдання пов’язане із застосуванням предметно практичних процедур.

НаочноEобразне мислення характеризується тим, що змістом розумового завдання є образний матеріал, маніпулюючи яким

178