49. Характеристика українського інформаційного суспільства як системи розвинутих масових комунікацій.

На сучасному етапі відбувається черговий вибух технологічної і мирної соціальної революції — становлення інформаційного суспільства. Сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології (ІТТ) істотно змінюють не тільки те, як ми виробляємо продукти і послуги, але і те, як проводимо дозвілля, реалізуємо свої цивільні права, виховуємо дітей. Вони мають вирішальний вплив на зміни, які відбуваються в соціальній структурі суспільства, економіці, розвитку інститутів демократії тощо.

Державі належить провідна роль у формуванні інформаційного суспільства, що координує:

1)діяльність різних суб"єктів суспільства в процесі його становлення;

2)сприяє інтеграції людей в нове інформаційно-технологічне оточення, розвитку галузей інформаційної індустрії;

3) забезпеченню прогресу демократії і дотримання прав особистості в умовах інформаційного суспільства.

інформаційне суспільство — це наступний рівень або стадія розвитку людства, на якому домінуючим об"єктом виробництва і споживання стають інформаційні продукти і послуги.

Термін "інформаційне суспільство" був використаний в Японії у 1966 році. З ним вживались такі терміни як «технотронне суспільство», «суспільство знання», «постіндустріальне суспільство».

Цілями формування і ровитку єдиного інформаційного простору України є:

•Забезпечення прав громадян на інформацію

•Забезпечення інформаційного потенціалу

•Забезпечення узгодження рішень

•Забезпечення контролю з боку громадян за діяльністю органів державної влади

•Підвищення рівня правосвідомості громадян, ділової та суспільної активності.

•Інтеграція у світовий інформаційний простір

Основна спрямованість концепції України по інформатизації:

•Розвиток обласних інформаційних ресурсів і систем

•Подолання «інформаційного монополізму управлінських і комерційних структур у відкритих інформаційних ресурсах»

•Введення інформації в товарний обіг

•Розширення сфери платних інформаційних послуг

Проблеми інформаційного суспільства України:

1. Нерівномірність розвитку науки і застосування її результатів в масовій продукції

2. Переваження на інформаційному ринку продукції та послуг ведучих зарубіжних фірм-виробників

3. Нерозвинутість законодавчої і нормативної бази інформаційних відносин

Відсутні ефективні процедури доступу громадян до державних інформаційних ресурсів і послуг.

Для нормального функціонування українського інформаційного суспільства потрібно найближчим часом:

1)створити умови для зростання інформаційної індустрії, включаючи інформаційні технології, телекомунікації і засоби масової інформації;

2)розвивати інформаційно-телекомунікаційні системи і послуги інфраструктури українського ринку і електронної торгівлі

3)підтримувати наукові дослідження, особливо їх фундаментальні частини, в галузі критичних технологій;

50.Позитивний вплив глобалізаційних процесів у масовій комунікації на суспільство;

Глобалізація системи масової комунікації. Глобалізація системи масової комунікації - то є поняття, яке активно використовується з кінця ХХ ст. Це поняття відображає процес трансформації комунікаційної системи, такої трансформації, яка пов’язана з утворенням більш широкої мережі комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому інформаційному просторі єдиною, але розгалуженою системою засобів масової комунікації та контролюються більш організованою спілкою їх виробників.

Глобалізація систем масової комунікації тільки посилює дивергентність і дисперсність системи масової комунікації, структуризацію, фазовість, дискретність мовлення та монополію на нього.

Як приклад дисперсності й дивергентності системи масової комунікації може бути система, в якій глядач споживає новини, виготовлені редактором й опрацьовані ведучим, включені в програму на прохання засновника каналу й інтерпретовані певним чином на прохання керівників телеорганізації (дивергенція). Для глядача ведучий є уособленням комуніканта, насправді ж функція повідомлення тут розсіяна між багатьма людьми (дисперсія).

Важко заперечувати певні прогресивні сторони глобалізації. Серед них - формування нового виробничого укладу і моделі трудових відносин, розширення виробничої демократії і стимулювання виробництва. У культурно-духовній сфері світ перетворюється на "глобальне село", в якому формується глобальна спільнота, глобальна громадська думка, що завдяки посередництву і підсиленню засобами масової комунікації все більше починає впливати на дії урядів і міжнародних інституцій, згаданих вище.

У будь‒якому разі, глобалізація сьогодні є реальним явищем світової системи, одним

Зі найвпливовіших і визначальним для подальшого її розвитку.

Глобалізація не оминає жодної сфери громадського життя, включаючи економіку, політику, соціальну сферу, культуру тощо, для функціонування яких необхідні

високо-технологічні комунікаційні системи.

Останні уможливлюють обмін інформацією

як на високому державному, політичному рівні, так і у межах особистого спілкування;

дозволяють вдосконалювати процеси інтерактивної взаємодії, у якій людина стає учасником прямої комунікації.

Новітні технології руйнують будь‒які перепони та комунікативні кордони, перетворюючи«національний» інформаційний простір на умовність