21.Індивідуальне та інституційне в комунікаторі

Комунікатор – це фахівець, який породжує повідомлення в комунікативному середовищі.

На основі соціально-психологічного підходу до дослідження професійних комунікаторів, представники даної групи можна класифікувати у відповідності :

1. З їх діловими якостями ( ступінь майстерності, професійним відношенням до справи, дисципліною)

2. Індивідуально-особистісні характеристики комунікатора

Індивідуально особистісні характеристики комунікатора :

•фізичні дані та зовнішність

•комунікативні характеристики(тембр голосу)

•внутрішньо - особистісні характеристики (зовнішність, інтелект)

Характеристики зовнішності – для створення думки

В комунікативних характеристиках – тембр голосу , сама мова, як говорить комунікатор

Внутрішні характеристики – знання , інтелект, емоційність , моральні властивості

Якщо створити соціально-психологічну модель образу комунікатора, потрібно виділити два основі фактори

Фактор “компетентності – переконання ” Пов'язаний з відношенням комунікатора до свого повідомлення , наскільки ця людина компетентна в тому що говорить , наскільки є відкрита, чесна . Вміння доступно подавати повідомлення чітко та виразно.

Фактор “повага - привабливість ”, “Комунікатор-аудиторія“ - Пов’язана у здатності комунікатора поважати аудиторію як до партнера по спілкуванню , здатність виглядати позитивно в очах аудиторії .

Наявність в образі комунікатора високого рівня позитивних характеристик з обох факторів слугує доказом того , що їх образ , який склався в аудиторії , буде сприяти ефективності переданих ним повідомлень.

Спілкування комунікатора вважають інституційним якщо воно регулюється нормами, правилами, принципами, притаманними певному соціальному інституту. Інституційне спілкування можливе тільки в рамках соціальних спільнот.

Взагалі, Масове спілкування передбачає наявність певних інституцій — організацій, служб, лабораторій, інститутів, центрів тощо, які займаються організацією мовлення, розробляють плани, сценарії і т. п. масових акцій, допомагають мовцям

здійснювати акти спілкування з людьми. Ознакою інституційної форми спілкування є організованість процесу комунікації, використання певної технології спілкування професійними комунікантами.

22.Престижність, надійність та довірливість як фактор спілкування з конкретним комунікатором.

Соціально-психологічні фактори комуніканта. До цих факторів слід віднести:

-соціальний статус комуніканта,

-рівень його професіоналізму,

-рівень загальної й когнітивної культури (освіченості),

-рівень інтелектуального розвитку,

-психофізіологічний стан на момент спілкування,

-емоційно-вольові якості,

-поведінкові особливості тощо.

Так, неосвічений комунікант не може забезпечити високої ефективності комунікаційного впливу на аудиторію. Людина, яка звикла поводити себе непристойно, не викличе довіри у співбесідників і не забезпечить належно результату спілкування.

Важливим чинником масового спілкування є психологія мовця або ширше — психологія комуніканта.

Комунікант повинен мати здатність до масовокомунікаційного навіювання та в окремих випадках маніпулювання. Він повинен вміти запалювати людей словом, справою, поглядом.

Комунікант повинен викликати максимальну довіру до себе, оскільки на довірі тримається успіх спілкування. Він має бути “прикладом для наслідування”, бути контактним, володіти емпатією до співрозмовника, тобто розуміти його почуття, психічні стани.

Довіра до комуніканта — запорука ефективного спілкування взагалі й масового зокрема. Якщо маса має довірливий контакт із комунікантом, то гарантованою є потрібна для нього поведінка маси, яка досягається, зокрема,навіюванням. У масі знижується здатність до рефлексії й саморегуляції індивіда, він не здатен критично ставитися до комуніканта. В міжособистісному спілкуванні, як правило, важко досягнути довірливого контакту зі співрозмовником, через те сильним є критичне ставлення до мовця збоку співрозмовника. Маса ж послаблює відчуття недовіри в окремої людини, коли всі довіряють комуніканту, оскільки “стадні” почуття в гурті набагато сильніші за особисті.

Комунікант обов’язково має бути наділеним талантом лідера, вожака, керівника.

Комунікаційний процес завжди відбувається певним чином, тобто проходить через певний канал.

Типовий надійний канал для масового спілкування має такі ознаки:

Середовище: соціум

Оптимальні відстань і швидкість для поширення інформації - які потрібні для збереження актуальності та повноти інформації

Валідний засіб поширення інформації — саме той, який є доступним, зручним, простим у користуванні

Сприятливі умови поширення інформації — відсутність перепон (насамперед у напрямку від комуніканта до комуніката),

наявність засобів для безперешкодного й оперативного поширенняінформації на великі відстані

Отже, канал спілкування, за умови, що комунікант є професіоналом, надійний тільки тоді, коли для досягнення мети і при врахуванні соціально-політичних інтересів аудиторії, її потреб, настроїв, ступеня міфологізації підбирається той засіб спілкування, який враховує відстань між комунікантом та аудиторією;

- може забезпечити збереження інформації в часі;

- зручний для користування з урахуванням того, що аудиторія може бути

непідготовленою до сприймання інформації; непідготовленою, але такою, що в принципі сприйматиме так, як треба