39. Комунікативні функції Інтернету.

Основна функція засобів комунікації — об’єднувати людей, допомагати їхньому спілкуванню. Комунікація через інтернет-ЗМІ являє собою модель, коли на одному полюсі завжди діє професійний виробник інформації (журналіст), а на другому — масовий суб’єкт — численний (хоч найчастіше кількість достеменно не встановлюється) анонімний споживач. При цьому одразу зазначимо, що сьогодні спостерігаємо таку тенденцію: в мережевих ЗМІ полюс виробника інформації теж набуває іноді ознак анонімності, оскільки матеріалів без зазначення джерела чи автора на сайтах інтернет-ЗМІ вже достатньо.

Комунікативна функція Інтернету

Интернет-технология робить комунікацію транскордонною. Спілкування перестає бути прив'язаним до местоположению які спілкуються. І на цій основі Інтернет може виконувати социально-креативную функцію, тобто формувати нові спільності з єдиною інформаційною базою й загальнимценностно-нормативним фундаментом.

Аудиторія перестає (якщо захоче) бути лише одержувачем повідомлень. Але тут використання інтерактивних можливостей будь-коли подолає природного поділу ролей.

У мережевий інтерактивності виділяють три аспекти:

«люди і документи» (змога користувача формувати й реалізовувати запит на інформацію),

«люди й технологія» (пристосованість, зручність інформаційної технології для користувачів)

«люди і люди».

Інтерактивність ж передбачає й можливості: контролю користувача над змістом (запит, оцінка), участі у його формування через постановку проблем висвітленню та, ініціативу в обговоренні, авторство, обмін думками коїться з іншими користувачами тощо. Деякі можливості що така можна використовувати й у ЗМІ. Але що вже там ніколи було – то це можливості спілкування за горизонталлю, між користувачами.

Американський дослідник виділяє рівні інтерактивності:

1. двобічна;

2. реактивна, чи квазиинтерактивная комунікація, де один полюс отримує повідомлення реакцію іншого (тобто, має місце зворотний;

3. повністю інтерактивна комунікація, де всі суб'єкти комунікації можуть брати участь у обмін інформацією «однакові».

Інформаційна функція Інтернету

Інформація до Інтернету має низку специфічних чорт. До них належать:

· оперативність, тобто. націленість висвітлення, передусім, поточних подій;

· висвітлення життя, а чи не своєї діяльності творців ресурсу;

· універсальність, чи різнобічність, тематики, навіть якщо це канал спеціалізований;

·жанрово-видовое розмаїтість материалов

Цінностно-регулируюча функція

Зміст цієї функції багато в чому збігаються з тій, котру Р.Лассуеллом назвали функцією кореляції ставлення до дійсності, притаманну усім соціальним комунікацій. Сім'я і школа здійснюють первинну соціалізацію, тобто прилучення особистості знаннями, нормам, цінностям, досвіду, традиціям, нагромадженим суспільством, і навколишньому соціальному микросредой. Далі в суспільстві цю функцію значною мірою переходить до ЗМІ. Вони є виробленні і збереженню загальної ціннісно- нормативної платформи: що таке добре, що таке погано й як, відповідно, треба думати і чинити.

Розважальна функція Інтернету

Інтернет – середовище, де стираються як просторові рубежі, а й кордони між сферами життєдіяльності людей: роботою та побутом, хобі і реалізацією громадянського статусу, навчанням і розвагою. Кошти для інформаційного забезпечення цих сфер й у із них перебуває у єдиній медійної середовищі, дистанція між різними сферами мало відчувається.

Не можна стверджувати, що ці можливості Інтернету унікальні. Вони проявилися ще ЗМІ, особливо у телебаченні. У радянські часи офіційні ідеологи у багнети зустрічали спроби соціологів включати у спектр функцій ЗМІ розважальну. Дискусії з цього приводу закінчилися перемогою такий функції у теорії, а й у практиці: сучасні радіо і телебачення, та й більшість друкованої періодики, виявляються засобами розваги, вони часто й на шкоду іншим функцій.

Якщо області «серйозного» контенту новамедиасреда навіть стимулювати людський інтерес до читання, то сфері розваги відносини між традиційними ЗМІ, особливо телебаченням, та Інтернетом – конкурентні.

Інтернет в що свідчить виявляється стихією гри, його інтерактивні можливості і розмаїтість ігрових засобів і форм з традиційними ЗМІ непорівнянні. Інтелектуальний рівень розваг може бути різним – від невибагливих забав для підлітків до насичених особливим етикетом і змістом «фортець» для дорослих.

Спочатку користування Інтернетом не пов'язували з відпочинком. Зовні очевидний образ видовища, звичний для ТБ, у Інтернету проявився зовсім на відразу. Зате, виявивши можливість не тільки споглядальниками, а й безпосередніми учасниками гри (але це особливий і важливий вид активності), люди швидко поставили новий спосіб на службу розваги.

Найочевидніша тенденція у освоєнні Інтернету людством у тому, що з інструмент пізнання, засобом навчання дітей і інформування він перетворюється на засіб розваги для маси людей. Проте взаємини з «старими» ЗМІ неоднозначні. На думку М. Кастельса, гіпотеза про те, що використання Інтернету створює конкуренцію саме у сфері розваги, не підтвердилася. Є межі часу, затрачуваного даний вид активності. Проте масовізація складу користувачів Мережі, тобто збільшення його числа і розширення соціально-демографічного складу, зменшення різниці в доступності користування Мережею до різних груп, призведе все-таки до того що, що протягом часу, затрачуваного на розваги, лідируючим виявиться саме Інтернет. У 2002 р. США частки користувачів, поводилися до Мережі для читання щоденних газет й у участі у онлайнових іграх були, близькі. Однак призначення Інтернету, вважає М.Кастельс, не ізоляція людей уявному світі, у сфері рольових ігор зі своїми фальсифікацією особистості. «Він використовується поширення політичних послань, в організацію комунікації електронною поштою з громадськими мережами, висловлення ідей пошуку інформації. Це засіб комунікації, а чи неразвлечения»[9].

Різноманітні опції і автентичні русальні можливості Інтернету стоїть використовуватиме здобуття права процес спілкування, і отримання ставав не позбавленим приємності заняттям, а розважальні моменти сприяли виконання інших функцій. Цікавий з цим погляду досвід про «зоряних чатів», де склад запрошених зірок, етикет спілкування із нею, зміст поставлених їм користувачами питань можуть і пізнавальним ефектів, та підтриманню стимулів до оволодіннязаинтересовавшей професією, і до тренуванні навичок соціального спілкування.

Майбутнє покаже, стане розвага однією з основних соціальних функцій Мережі. Поки її розвиток переживає такий етап, як у силу масовізації аудиторії відносини її мережею Інтернет втрачають колишню «серйозність».

Інтернет є багатостороннім ЗМІ, що створює масу різноманітних форм комунікації. Погодимося з запропонованим М. Морріс розподілом їх у 4категории[1]:

1. асинхронна комунікація «віч-на-віч» (електронні листи);

2. асинхронна комунікація «багатьох із багатьма» (наприклад, мережуЮзернет: зведення, листи розсилок, де не потрібна згода на розсилки чи пароль, для входу у програмі, у якій повідомлення стосуються певних тим);

3. синхронна комунікація «віч-на-віч», «сам і кілька», «сам із кількома» будуються навколо певною конкретною теми, наприклад, рольові гри, чати;

4. асинхронна комунікація, де зазвичай користувач намагається розшукати сайт щоб одержати повну інформацію і можна зустріти комунікацію «чимало й один», «віч-на-віч», «сам і багато» (веб-сайти, гороскопи).