14.Корпоративна культура у системі управління персоналом.
Корпоративна культура у системі управління персоналом підприємства повинна розглядатися як стратегічний інструмент, що дозволяє орієнтувати усі його підрозділи та усіх працівників на загальні цілі, підвищувати ініціативу персоналу, забезпечувати відданість загальній справі, полегшувати спілкування.
Так, корпоративна культура — це добре сформована система керівних переконань, принципів і технологій у життєдіяльності підприємства.
Корпоративна культура виявляється у філософії та ідеології управління, ціннісних орієнтаціях, віруваннях, очікуваннях, нормах поведінки.
Виділяють три рівні корпоративної культури (рис. 3.3).
1. Видимий рывень: артефакти (манера одягатися, розташування офысыв, симови, девізи, церемонії)
2. Невидимий рівень: -заг цінності і переконання, які виражені у словах і справах, - основні припущення і глибокі переконання.
Сутність корпоративної культури у системі управління персоналом підприємства визначають:
• загальнолюдські цінності, сполучення інтересів персоналу (співробітництво, новаторство, довіра і т. д.) з корпоративними інтересами (підвищення конкурентоспроможності, завоювання ринкової ніші і т. д.);
• реальні ринкові вимоги до управління підприємством (пріоритет споживача, якість роботи та ін.) і вимоги до персоналу (відданість підприємству, акцент на почутті спільності, причетності до загальної справи підприємства та ін.).
Метою корпоративної культури є формування поведінки персоналу, що сприяє досягненню цілей підприємства.
Для досягнення даної мети в процесі управління персоналом підприємства необхідно вирішувати наступні задачі:
•
розвиток у персоналу
почуття причетності до справ підприємства;
заохочення залучення персоналу у спільну
діяльність на благо підприємства;
• зміцнення стабільності системи соціальних відносин;
• підтримка індивідуальної ініціативи працівників;
• надання допомоги персоналу в досягненні особистого успіху;
• створення атмосфери єдності менеджерів і персоналу у підприємстві;
• делегування відповідальності;
• зміцнення корпоративної родини (поздоровлення персоналу із сімейними, трудовими святами, подіями і т. д.).
17.Соціальні ролі та відносини у колективі. Колективна творчість.
Відносини в колективі виникають між людьми як носіями певних соціальних ролей.
Роль — це відносно постійна система поведінки згідно встановленому еталону.
З роллю завжди пов'язуються певні права, обов'язки і чекання. Індивід, який не виправдовує їх, піддається санкціям, а той, що виправдує — заохоченню.
Ролі робітників у колективі поділяються на дві групи: виробничі (табл. 4.3) та міжособистісні.
Ролі, пов'язані з міжособистісними відносинами, поділяють на дві групи:
ведучі (авторитетні, честолюбні і чимось привабливі для навколишніх робітники);
2) ведомі (всі інші працівники, включаючи так званих знедолених, з якими співробітничають тільки вимушено і роблять їх відповідальними за усіх).
Необхідно мати на увазі, що будь-яка колективна творчість завжди ґрунтується на індивідуальних розумових процесах кожного, результати яких потім спільно аналізуються, оцінюються та узагальнюються. Таким чином, при зборі і первинній обробці інформації члени колективу у будь-якому випадку виступають як «ізолянти», і лише потім починається власне колективна робота.
Колективна робота може здійснюватися двома основними методами:
1) методом Дельфі;
2) методом мозкової атаки.
Сутність методу Дельфі полягає в тому, що експерти (учасники колективної роботи) незалежно один від іншого формулюють свою думку за заданою проблемою. Потім на основі узагальнення цих думок розробляється єдиний варіант її рішення, який є основою для продовження роботи над проблемою та обґрунтування нових пропозицій. Така робота повторюється доти, поки не буде вироблене рішення, що наближається до оптимального або найбільш прийнятного у даних умовах.
Таким чином, метод Дельфі засновується, в основному, на самостійній творчості і використанні колективного розуму лише на проміжних і завершальних стадіях роботи.
Метод мозкової атаки багато в чому протилежний методу Дельфі, оскільки процес творчості тут є колективним.
Метод мозкової атаки полягає у публічному висловленні кожним своїх ідей, що відразу розвиваються і доповнюються іншими учасниками групи. При цьому заохочується максимальна кількість висловлень, навіть самих безглуздих на перший погляд, тому що у кожному з них може міститися раціональне зерно.