- •1.Управління персоналом як специфічна функція менеджменту.
- •8.Персонал орг-ї як суб’єкт і об’єкт упр-ня. Структура персоналу орг
- •2. Історія розвитку та становлення науки управління персоналом
- •3. Мета, завдання та функції управління персоналом.
- •4. Основні поняттятеорії управління персоналом.
- •5. Фактори впливу налюдей у системі управління персоналом.
- •8 Персоналорганізації як суб’єкт та об’єкт управління. Структура персоналу організації.
- •9.Компетентністьпрацівника: сутність і види.
- •10. Виробничийколектив як соціальна група.
- •11.Етапи створення тарозвитку трудового колективу.
- •2. Становлення колективу
- •4. Старіння колективу
- •23. Організаційне проектування кадрових служб Функції кадрової служби :
- •12.Формальні та неформальні групи, їхня роль у діяльності організації.
- •13.Лідерські якості керівника в управлінні персоналом.
- •14.Корпоративна культура у системі управління персоналом.
- •17.Соціальні ролі та відносини у колективі. Колективна творчість.
- •15.Суть і стадії згуртованості колективу організації. Фактори, що впливають на згуртованість колективу.
- •31. Організація наймання персоналу в орг-ї
- •16.Сутність і значення соціального розвитку колективу.
- •18.Зміст та етапи розробки й реалізації плану соціального розвитку персоналу.
- •32. Методи залуження кандидатів на вакантну посаду
- •19.Взаємозв’язок стратегії управління персоналом і кадрової політики.
- •20.Поняття та типикадрової політики. Етапи розробки кадрової політики організації.
- •21. Стратегічне управління персоналом організації
- •22. Роль і призначення сучасних служб персоналу
- •24. Функції, права та відповідальність сучасних служб управління персоналом
- •25. Інформаційне забезпечення служб персоналу
- •27. Сутність, цілі та завдання кадрового планування
- •28.Аналіз зовн та вн джерел залуч персонал
- •29. Планування та прогнозування чисельності потреби у персоналі організації
- •30. Визначення витрат, необхідних для забезпечення організації робочою силою.
- •33. Оцінювання кандидатів при прийомі на роботу
- •35. Трудова адаптація персоналу
- •36. Ефективність процесу відбору і добору працівників.
- •34. Профорієнтація персоналу
- •37. Порядок прийому на роботу
- •38. Зміст, завдання та осн підходи до оцінки роботи персоналу
- •39. Процедура проведення оцінки персоналу
- •40. Методи оцінки персоналу
- •41.Оцінювання спеціалістів і керівників на підприємствах.
- •42. Організація та проведення атестації персоналу.
- •43. Помилки оцінювання персоналу та способи їх мінімізації.
- •49. Фактори успіху розвитку карєри.
- •44. Суть проф.Розвитку персоналу.
- •45. Етапи карєри та етапи життя працівників.
- •46. Підаищення кваліфікації кадрів.
- •47. Переміщення, переведення на іншу посаду.
- •48. Формуваня кадрового резерву.
- •50. Причини, фактори та форми вивільнення персоналу.
- •51. Порядок звільнення з роботи.
- •52. Соціальні та виробничі критерії відбору працівників на звільнення
- •53. Управління плиністю кадрів на підприємстві
- •54. Трудова дисципліна, дисциплінарний вплив.
- •55. Аутплейсмент
- •56.Соціальне партнерство на підприємстві : суть,функції.
- •57. Колективний договір як основа соціального партнерства.
- •58. Процедура укладення колективного договору.
- •59.Оцінка ефективності діяльності служби персоналу організації
- •60. Оцінка ек та соц еф-сті проектів, спрямов на вдосконал с-ми уп
12.Формальні та неформальні групи, їхня роль у діяльності організації.
За характером внутрішніх зв'язків групи поділяються на:
• формальні (створюються підприємством і мають певні цілі);
• неформальні (створюються на основі загальних інтересів індивідів).
Формальна група створюється з волі керівника та передбачена в
структурі підприємства для виконання конкретних завдань. Серед формальних груп виділяють:
• команди — супідрядні групи керівника-лідера і його співробітників;
• робочі (цільові) групи — створюються з метою і на час виконання певних задач;
• комітети — спеціальні і постійні групи, яким делеговані окремі повноваження щодо управління, координації діяльності і т. п. Спеціальний комітет - це тимчасова група, сформована для досягнення певної мети чи виявлення певної проблеми.
Постійний комітет - перманентно діюча група всередині організації, яка має конкретну мету (наприклад, рада директорів).
Неформальні групи формуються спонтанно для задоволення тих індивідуальних потреб працівників, які по тим чи іншим причинам не задовольняються у межах формальної групи (потреби в причетності; у розумінні причин прийнятих рішень; у захисті; в участі; у спілкуванні; в інформації).
Знання керівника про конкретні неформальні групи надзвичайно важливі для розуміння процесів, що відбуваються у колективі, для управління ними, для встановлення і підтримки особистого авторитету керівника, для регулювання поведінки окремих працівників.
Неформальні групи поділяються на:
1. Групи інтересів: формуються для реалізації певного загального інтересу (наприклад, для висування керівництву вимог щодо своєчасної виплати зарплати або її підвищення). Як правило, такі групи самоліквідуються, якщо задовольняються їхні інтереси.
2. Дружні групи: формуються на основі особистих симпатій. Членство в таких групах здійснюється у залежності від встановлення або розриву дружніх зв'язків.
Неформальні групи можуть виконувати:
• конструктивні функції (допомагають гуманізувати роботу, пристосувати організацію роботи до потреб і чекань людей);
• деструктивні функції (можуть вступати в конфлікт із цілями підприємства, відволікати увагу та енергію робітників, сприяти розвитку конфліктів і знижувати ефективність роботи в цілому). Неформальні групи можуть позитивно впливати на діяльність підприємства, підсилюючи згуртованість або мотивацію членів групи.
У деяких випадках вони ведуть боротьбу за владу. З огляду на те що, з одного боку, неможливо, а з іншого боку — небажано боротися з неформальними об'єднаннями і перешкоджати їхньому утворенню, завдання керівництва полягає в аналізі структури «неформалів», застосуванні заходів щодо розвитку груп, що позитивно впливають на діяльність підприємства, і блокування тих, чий вплив має негативні наслідки для діяльності підприємства взагалі.
13.Лідерські якості керівника в управлінні персоналом.
Керівник у колективі - ключова фігура. Від того, як він поводиться з людьми, яким образом і у що втручається (або не втручається), що він робить для своїх підлеглих, залежить дуже багато чого.
Лідерські якості керівника, як виразника і захисника інтересів членів колективу, вимагають у першу чергу вмілого поєднання у своїй роботі власних і колективних інтересів. Він повинен сприяти творчому зростанню підлеглих, створюючи для цього відповідні умови, добре знати мотиваційну структуру працівників, бути психологом людської душі
Однією з головних проблем формування творчих здібностей сучасних менеджерів є розвиток їх лідерських якостей і обізнаності в мистецтві управління.
Зазвичай лідером вважають менеджера, який здатен ефективно впливати на інших і з яким бажає співпрацювати більша частина колективу. Лідерські якості визначаються не тільки схильністю особистості до управлінської діяльності.
Лідерські якості - инноватор, надихає; покладається на людей; використовує имоции; довіряє; дає імпульс руху; интузиаст; обожнюємо; покликаний регулювати міжособистісні відносини.
Лідер - людина, за яким інші члени групи визнають право приймати відповідальні рішення, затрагующие їхні інтереси.