8. Метод тестів: поняття, види, вимоги до тестів, оцінка об’єктивності.

Тест — це проба, іспит, один із способів психологічної діагности-

ки рівня розвитку психічних процесів і властивостей людини. Психо-

логічні тести становлять собою певну систему завдань, надійність

яких випробовується на певних вікових, професійних, соціальних гру-

пах і оцінюється та стандартизується за допомогою спеціального ма-

тематичного (кореляційного, факторного та ін.) аналізу.

Розрізняють тести для вивчення інтелектуальних здібностей, рівня

розумового розвитку особистості й тести успішності. За їх допомо-

гою можна з’ясувати рівень розвитку окремих психічних процесів,

рівні засвоєння знань, загального розумового розвитку особистості.

Тести як стандартизовані методи дають можливість порівнювати

рівні розвитку та успішності піддослідних з вимогами шкільних про-

грам і професіограм різних спеціальностей.

З метою уникнення помилок при використанні тестів як методу

психологічного дослідження їх зміст повинен відповідати досліджу-

ваному явищу (розумовій діяльності, увазі, пам’яті, уяві тощо) і не

потребувати для виконання спеціальних знань.

9. Експеримент як основний метод психології. Види психологічних експериментів. Вимоги до їх проведення.

Експеримент - основний метод психології, який полягає в тому, що факти отримуються шляхом створення спеціальних умов, в яких об'єкт міг би найбільш яскраво проявити предмет, що вивчається

Розрізняють експерименти: лабораторний і природний, констатувальний і формувальний.

Лабораторний проводиться в спеціальних психологічних лабораторіях за допомогою відповідної апаратури.

Природний експериментздійснюється у звичайних для досліджуваного умовах діяльності. Природний експеримент, так само як і лабораторний, проводиться за певною програмою, але так, щоб людина не знала, що її досліджують і розв'язувала завдання спокійно, у звичайному для неї темпі.

Констатувальний експеримент спрямований на фіксацію наявних психологічних особливостей людини, формувальний- орієнтований на стимуляцію бажаних психічних виявів.

10. Біхевіоризм як наука про поведінку. Значення біхевіоризму для розвитку сучасної психології (Уотсон).

Філософія прагматизму спричинила появу в американській психології біхевіоризму, або науки про поведінку (Уотсон). Якщо предметом свого дослідження інтроспективна психологія мала свідомість, то поведінкова психологія - поведінку. Біхевіоризм заперечує свідомість як предмет психології.

Предметом біхевіоризму є вивчення поведінки як зовнішніх реакцій організму на стимули, що впливають на нього. Поведінка, на думку біхевіористів, формується в результаті неусвідомлюваного добирання фізичних рухів як реакцій на стимули.

Цей вид активності людини описувався поняттями: стимул-реакція, утворення навичок, інтеграція навичок, проміжна змінна, потенціал збудження і гальмування, намір, очікування, знання тощо, а розв'язання завдань здійснюється єдиним способом - методом "проб і помилок", "сліпим" добиранням виконаних навмання рухів.

Головне в поведінці - це навички. Мислення зводить їх до мови та мовних навичок. Провідний метод навчання - дресирування, в процесі якого набуваються потрібні навички. Необхідність усвідомлення мети, змісту та процесу навчання вони недооцінюють.

Закони поведінки лише фіксують відношення між тим, що відбувається на "вході" людини (стимул) і "виході" її (реакції*), а те, що відбувається всередині, на думку біхевіоріальної психології, не піддається науковому аналізу, оскільки лежить за межами можливостей прямого спостереження.

Закони дій і поведінки були сформульовані за результатами дослідів з тваринами (переважно білими пацюками) і переносилися на людину.