39. Форми відтворення інформації. Фактори, що полегшують відтворення інформації та їх психологічна основа.

ВІДТВОРЕННЯ - один з головних процесів пам´яті. Воно є показником міцності запам´ятовування й водночас наслідком цього процесу.

Має місце дія певних факторів, що впливають на успішність відтворення:

- вік людини,

- тривалість збереження матеріалу,

- установка на відтворення,

- обсяг та осмисленість самого матеріалу тощо.

Найпростіша форма відтворення — впізнавання. Впізнавання — це відтворення, що виникає при повторному сприйманні предметів. Впізнавання буває повним і неповним. Неповне впізнання характеризується невизначеністю, труднощами співвіднесення об'єкта, що сприймається, з тим, що вже мав місце в попередньому досвіді.

Складнішою формою відтворення є згадування. Особливість згадування полягає в тому, що воно відбувається без повторного сприймання того, що відтворюється.

Згадування може бути довільним, коли воно зумовлюється актуальною потребою відтворити потрібну інформацію (наприклад, пригадати правило при написанні слова або речення, відповісти на запитання), або мимовільним, коли образи або відомості спливають у свідомості без будь-яких усвідомлених мотивів.

Таке явище називається персеверацією. Під персеверацією розуміють уявлення, які мають нав'язливий характер.

Особливою формою довільного відтворення запам'ятованого матеріалу є пригадування. Потреба в пригадуванні виникає тоді, коли в потрібний момент не вдається згадати те, що необхідно. У цій ситуації людина докладає певних зусиль, щоб подолати об'єктивні та суб'єктивні труднощі, пов'язані з неможливістю згадати, напружує волю, вдається до пошуку шляхів активізації попередніх вражень, до різних мнемонічних дій. Одним із різновидів довільного відтворення є спогади. Спогади - це локалізовані в часі та просторі відтворення образів нашого минулого. У спогадах етапи життя людини співвідносяться нею із суспільними подіями, з важливими в особистому житті датами. Специфічним змістом цього відтворення є факти життєвого шляху людини в контексті історичних умов певного періоду, до яких вона так або інакше була причетна безпосередньо. Це зумовлює насиченість спогадів різноманітними емоціями, які збагачують і поглиблюють зміст відтворення.

40. Основні форми забування інформації та їх характеристика.

ЗАБУВАННЯ – процес, протилежний збереженню, і проявляється він у тому, що актуалізація забутих образів, чи думок затруднюється, або стає взагалі неможливою. Процес грунтується на явищі гальмування умовно-рефлекторних зв*язків і згасання слідів, що створювали запам*ятовувння. Темп забування – це крива, за якою в першу годину ми забуваємо близько 40% інформації, яку запам’ятали, за наступні 8 годин ще майже 40%, а далі забування різко уповільнюється, хоть кількість збереженої інформації все ж продовжує зменшуватись десь до 3%. Темп залежить від об’єму запам’ятовуваного матеріалу, його змісту, міри усвідомленості та ступеня значимості матеріалу, вкючення його в діяльність суб’єкта.

Хоть процеси пам’яті мають свої загальні характеристики, але у кожної людини проявляються вони з індивідуальними відмінностями, які можна помітити в різній швидкості запам’ятовування, в міцності збереження, в легкості відтворення.

Крива забування

Експериментальна крива, отримана німецьким психологом Германом Еббінгаузом (1850-1909).

Вчений встановив ряд закономірностей:

1. Основне «забування» відбувається в період, наступний безпосередньо за заучуванням - у цей період втрачається найбільший обсяг матеріалу .

2. Осмислений матеріал запам'ятовується в 9 разів швидше (заучування осмислених текстів і списку безглуздих складів. Еббінгауз вивчав текст "Дон-Жуана" Байрона і рівний за обсягом список безглуздих складів).

4. Труднощі заучування пропорційна об'ємом або довжині стомлений ряду (наприклад, ряду складів);

5. Зі збільшенням повторень швидкість завчання зменшується;

6. Заучування в цілому ефективніше заучування по частинах;

7. «Ефект краю»- явище, яке полягало у тому, що елементи, що знаходилися на початку і наприкінці стомлений ряду, запам'ятовувалися швидше, ніж елементи, що знаходилися в середині;

8. Якщо випробуваний знає, що вчинений матеріал стане йому в нагоді, він запам'ятовує його краще.

  Основний засіб боротьби з забуванням - повторення.Усяке знання, не закріплюється повтореннями, поступово забувається.