29. Сенсорна адаптація і взаємодія відчуттів

Сенсорна система має здатність пристосовувати свої властивості до умов середовища і потреб організму. Сенсорна адаптація — загальна властивість сенсорних систем, що полягає в пристосуванні до тривало діючого (фонового) подразника. Адаптація виявляється в зниженні абсолютної і підвищенні диференціальної чутливості сенсорної системи. Суб'єктивно адаптація виявляється в звиканні до дії постійного подразника 11. Адаптаційні процеси починаються на рівні рецепторів, охоплюючи і всі нейронні рівні сенсорної системи. Адаптація є слабкою тільки у вести було - і пропріорецепторах. За швидкістю даного процесу всі рецептори діляться на такі, що адаптуються швидко та повільно. Перші після розвитку адаптації практично не посилають в мозок інформації про триваюче подразнення. Інші цю інформацію передають в значно ослабленому вигляді. Коли дія постійного подразника припиняється, абсолютна чутливість сенсорної системи відновлюється. Так, в темноті абсолютна чутливість зору різко підвищується. Взаємодія відчуттів — це закономірна зміна чутливості аналізатора при подразненні інших органів чуття. Загальна закономірність виражається в тому, що слабкі подразники в одній системі аналізатора сприяють підвищенню чутливості іншої системи, а сильні — навпаки, знижують її (наприклад, сильний шум знижує гостроту центрального зору, а слабкий підвищує). Цей ефект вивчений С.В. Кравковим і, за його даними, розповсюджується на всі види відчуттів. Підвищення чутливості аналізатора в результаті взаємодії декількох аналізаторів або тривалих вправ отримало назву «сенсибілізація». Так, обтирання обличчя вологим рушником приводить до підвищення чутливості зорового аналізатора 7. Ще М.В. Ломоносов відзначав, що на морозі кольори сприймаються яскравіше. Специфічну форму взаємодії аналізаторів представляє явище синестезії — виникнення відчуттів однієї модальності при дії подразника іншої модальності. Це явище достатньо рідкісне (один випадок на декілька тисяч чоловік). Синестезія виявляється в метафоричних словосполученнях, за допомогою яких відчуття однієї модальності описуються через якості іншої (теплий або холодний колір, гострий звук, оксамитовий голос).

30. Поняття про сприйняття. Фізіологічні механізми сприйняття. Взаємозв'язок відчуття і сприйняття.

Сприймання (перцептивні процеси) – це психічний процес відображення предметів та явищ дійсності в сукупності їхніх властивостей та частин при безпосередній дії на органи чуття. ФІЗІОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ СПРИЙМАННЯ є умовно-рефлекторна діяльність внутрішньоаналізаторного і міжаналізаторного комплексу нервових зв'язків, обумовлюваних явищ. Суттєво, що у людини результати і процес сприймання опосередковуються другою сигнальною системою, завдяки чому людина усвідомлює предмети, які відображує і регулює формування перцептивних образів.

Фізіологічна природа сприймання – це аналітико-синтетична діяльність кори півкуль головного мозку. Виділяють чотири рівні перцептивної дії: знаходження об’єкта, розрізнення, ідентифікація (ототожнення об’єкта з відомим об’єктом), впізнання (передбачає категоризацію, тобто віднесення предмета до певного класу).

Сприйняття залежить від певних відносин між відчуттями, (взаємозв'язок яких, у свою чергу, залежить від зв'язків і відносин між якостями, властивостями, різними частинами, які входять до складу предмета або явища). Без відчуттів неможливо сприйняття. Однак, крім відчуттів, сприйняття включає минулий досвід людини у вигляді уявлень та знань. Поняття «сприйняття» тісно пов'язане з поняттям «відчуття» (як ціле і його частка). Окремі властивості предметів і явищ, що безпосередньо впливають на органи чуття, віддзеркалюються у свідомості людини, утворюючи відчуття.