51. Характеристика властивостей уваги та методів її дослідження і розвитку.

В увазі виокремлюють такі її характерні властивості:

• Зосередженість, яка виявляється в мірі інтенсивності концентрації на предметах розумової або фізичної діяльності. Заглиблюючись у предмет, людина не помічає впливу на неї сторонніх подразників, того, що відбувається навколо. Фізіологічним підґрунтям зосередженості є позитивна індукція нервових процесів збудження та гальмування. Зосередженість, тобто концентрація уваги, залежить від змісту діяльності, ступеня зацікавленості до неї і особливо від індивідуальних особливостей людини - її вміння, звички зосереджуватися, підґрунтям чого є активність і стійкість збуджень в активних ділянках кори великих півкуль головного мозку;

• Стійкість характеризується тривалістю зосередження на об'єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об'єктів діяльності, й індивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею.

• Розосередженість - це негативна особливість уваги, зумовлена послабленням сили зосередженості. Розосередженість уваги наявна під час інтенсивного зосередження на чомусь. Але це пов'язано з глибиною зосередження, а не його слабкістю та поверховістю.

• Коливання виявляються в періодичному зниженні та підвищенні зосередження. Такі періоди коливань, як засвідчили дослідження М. М. Ланге, становлять від 2-3 до 12 секунд.

• Переключення - це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність. Фізіологічним підґрунтям переключення уваги є гальмування оптимального збудження в одних ділянках мозку і виникнення його в інших.

• Концентрація - це ступінь зосередженості на кількох певних об'єктах.

• Розподіл виявляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності або одночасно контролює кілька об'єктів. Передумовою такого переключення є те, що одна дія звична, виконується автоматично, а інша - свідомо.

• Спрямованість - це утримання під контролем лише тих чи інших об'єктів. Ступінь уваги - це характеристика її інтенсивності. В аспекті суб'єктивних переживань його оцінюють як ступінь ясності та вираженості переживань. У сучасній когнітивній психології під ступенем уваги мають на увазі кількість ресурсів, наданих до переробки інформації, та оцінюють за рівнем або глибиною цієї переробки.

• Обсяг - це така кількість елементів, які увага може охопити і сприйняти в най коротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою. Широта обсягу уваги залежить від спорідненості матеріалу, який сприймають, а також від вікових особливостей людини. Дослідженнями встановлено, що обсяг уваги дорослої людини під час сприйняття не зв'язаного за змістом матеріалу (незрозумілі сполучення літер, фігури, окремі літери) дорівнює 4-6 об'єктам, що сприймаються впродовж однієї-двох - десятих секунди. Зміну загальної спрямованості й обсягу уваги називають відволіканнями, або порушеннями уваги. Оцінки частоти коливань і порушень характеризують стійкість уваги до цього об'єкта.

• Розсіяність - це перестрибування від одного зовнішнього об'єкта до іншого. Увага людини за мінімальної вольової регуляції підпорядковується зовнішнім обставинам.

Однією з важливих характеристик уваги є зв'язок уважності з діяльністю і спрямованістю особистості.

Професіоналізація уваги складається так, як вона починає формуватися ще в школі.

Зміну уваги у хворих можна встановити в простих спостереженнях, але точніші дані одержують у результаті експериментально-психологічних досліджень. Для вивчення стійкої уваги користуються спеціальною таблицею. Правий стовпчик клітинок накривають смужкою паперу, розбитою на такі самі клітинки. Досліджуваний має простежити хід кожної лінії і відмітити закінчення її відповідним номером на смужці. Знявши смужку, порівнюють її з еталоном і визначають кількість помилок. Для хворих із значним зниженням уваги можна застосувати таблицю з меншою кількістю ліній.

Обсяг і стійкість уваги визначають за таблицею, на яку безладно наклеєні 17 синіх, 23 зелених і 29 червоних кружечків конфетті. Досліджувані мають полічити кружечки, не користуючись указкою або пальцем.

Переключення уваги можна дослідити за допомогою спеціальної таблиці. Проводять три випробування. Під час першого пропонують указкою показати всі парні числа в зростаючому порядку від 2 до 24 і записують, скільки на цс було витрачено часу. Друге випробування полягає в тому, що треба показати ці самі числа у зворотному порядку - від 24 до 2; час, витрачений на це, також фіксується. Третє випробування: треба по черзі показувати парні - в зростаючому, а непарні - у зворотному. Час, витрачений на виконання третього завдання, виявляється більшим за суму часів, які знадобилися для виконання першого і другого завдань. Різниця часу є показником швидкості переключення (рис. 6.2.).

Існують і інші методи вивчення уваги, наприклад, коректурна проба (тест Бурдона). Завдання досліджуваного полягає в тому, щоб викреслити із запропонованого набору літер ті, які ми йому задаємо (наприклад, А, М, К, Р). Враховуються не лише пропущені літери (яких не було в запропонованому наборі), а й час, витрачений на виконання цього завдання. Витрачений час і кількість допущених помилок визначають стійкість уваги (рис. 6.3).

У дітей увага з’являється досить рано. Перші прояви мимовільної уваги в малюка спостерігаються уже під час смоктання. Пізніше обсяг уваги дитини збільшується (охоплюються 2-3 предмети або дії). У зв’язку з тим що багато з рухів (дій) малюка доводяться до автоматизму, зростає можливість розподілу уваги. Далі дитина вчиться керувати собою та свідомо спрямовувати свою увагу на певний предмет. При цьому вона використовує перш за все слово і вказівний жест дорослого.

У 4-6 років увага дитини стає більш стійкою. Це дає малюкові можливість виконувати під керівництвом дорослого певні завдання. Завдяки розвитку дитячої допитливості, зростанню жаги пізнання увага фіксується на предметі. Так, наприклад, малюк може довго спостерігати за пташками, щоб довідатися, як вони літають, де сплять, які мають домівки. Розвиток властивостей і видів уваги дошкільняти суттєво залежить від вагомості, емоційності, цікавості матеріалу, від характеру діяльності, яку виконує дитина.

Велике значення для розвитку довільної уваги в дошкільному віці має гра. Під час гри виникає потреба досягати певного результату й координувати свої дії відповідно до завдань, підпорядковувати їх певним правилам, підкорятися вимогам групи. Гра виробляє здатність навмисно зосереджувати увагу на певних предметах, переключати й розподіляти її.

Розвиток уваги дитини залежить від різних змін у її житті, від освоєння нових видів діяльності (ігрової, трудової). У 4-5 років дитина скеровує свої дії під впливом дорослого: „Будь уважним!”, „Слухай уважно!”, „Дивись уважно!”. Розвиток довільної уваги пов’язаний із засвоєнням засобів керування нею. Спочатку – це зовнішні засоби (вказівний жест, слово дорослого). Далі таким засобом стає мова самої дитини, що набуває планувальної функції. „Я спершу хочу подивитися на мавпочок, а потім – на крокодильчиків”,– планує малюк дорогою до зоопарку. Він намічає мету – подивитися, а потім уважно розглядає об’єкти, що його цікавлять. Таким чином, розвиток довільної уваги тісно пов’язаний не тільки з розвитком мовлення, але й з усвідомленням майбутньої дії. Розвиток цього виду уваги також пов’язаний з освоєнням норм і правил поведінки.

Найкращий спосіб стимулювати розвиток уваги в малюка – це підтримувати його допитливість.