41. Загальна характеристика уяви і її роль у психічній діяльності. Види уяви

Уява — це специфічно людський психічний процес, що виник і

сформувався у процесі праці. Будь-який акт праці неодмінно містить

в собі уяву. Не уявивши готовий результат праці, не можна приступати

до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як спе-

цифічно людської форми випереджального відображення дійсності.

У житті людина створює образи таких об’єктів, яких у природі не

було, немає й не може бути. Такими витворами людської уяви є фан-

тастичні казкові образи русалки, килима-літака, Змія Горинича, в

яких неприродно поєднані ознаки різних об’єктів. Проте якими б ди-

вовижними не здавалися продукти людської уяви, підгрунтям для їх побудови завжди є попередній досвід людини, ті враження, що зберіга-

ються в її свідомості.

Уява — це процес створення людиною на основі попереднього

досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала.

До створення нових образів людину спонукають різноманітні пот-

реби, що постійно породжуються діяльністю, розвитком знань, ус-

кладненням суспільних умов життя, необхідністю прогнозувати май-

бутнє. Створення образів уяви завжди пов’язане з певним відступом від ре-

альності, виходом за її межі. Це значно розширює пізнавальні можли-

вості людини, забезпечуючи їй здатність передбачення та творення

нового світу як середовища свого буття. Діяльність уяви тісно пов’яза-

на з мисленням. Цінність уяви полягає в тому, що вона допомагає людині орієнту-

ватися у проблемних ситуаціях, приймати правильні рішення, передба-

чати результат власних дій тоді, коли наявних знань виявляється не-

достатньо для безпосередньої реалізації пізнавальної потреби. Завдяки

уяві стають можливими результативна поведінка і діяльність особис-

тості за умов неповної або сумнівної інформації.

Фізіологічні механізми:

1. Діяльність кори головного мозку.

2. Глибокі відділи мозку, а саме: гіпоталамо-лімбічна система та підкіркові ділянки мозку.

За метою: мимовільна (уява, яка не керується спеціально визначеною метою), довільна (образи, які людина створює вольовим зусиллям, довільно).

Залежно від характеру діяльності довільну уяву поділяють на: відтворюючу, або репродуктивну, - це створення образів, які відповідають певному опису, схемі, шаблону; творчу – це створення нових образів.

За активністю: активна уява (спрямована на виконання логічного або творчого завдання, проявляється як творча або відтворююча); пасивна уява (створення образів, які не втілюються в життя, вона може бути мимовільна – сни, довільна – марення, вигадки).

За змістом: художня уява (базується на чуттєвих образах), наукова (базується на плануванні досліджень, висуненні гіпотез), технічна (оперування образами просторових відношень).

Мрія – уява, спрямована на майбутнє.

Антиципуюча уява (передбачення) – здатність людини передбачати майбутні події.

42. Механізми створення образів уявою. Уява і творчість.

1. Аглютинація (склеювання) – це створення образів за допомогою комбінування частин та елементів інших образів.

2. Гіперболізація – це збільшення предметів чи кількості елементів в тому чи іншому об’єкті.

3. Літота – це зменшення величини образу або його частин, елементів.

4. Загострення, або акцентуація – підкреслення (акцентування) певних частин образу чи якостей.

5. Типізація – це виділення однорідних елементів в предметах, фактах, явищах.

6. Схематизація – це виділення та підкреслення рис схожості, зменшення елементів розбіжності (приклад – орнамент).

Уява грає істотну роль кожному творчий процес. Щоб започаткувати нові образи і намалювати з великої полотні широку картину, максимально дотримуючись умови об'єктивної дійсності, потрібні особлива оригінальність, пластичність та творча самостійність уяви. Чим реалістичнішою художнє твір, тим суворіше у ньому дотримується життєва реальність, то потужнішим має бути уяву, щоб зробити наочно – образне зміст, яким оперує художник, пластичним вираженням його художнього задуму. Справжній художник як має технікою, яка потрібна на здобуття права зобразити очевидно: він бачить, але бачить з – іншому, ніж художньо нечутливий людина. І мистецького твору - показати іншим те, що бачить художник, з такою пластичністю, щоб це про що інші. Розвиток уяви відбувалося тоді, як створювалися дедалі досконаліші продукти уяви. У процесі створення поезії, образотворчого мистецтва, музики, та розвитку формувалися і Єгиптом розвивалися дедалі нові, вищі скоєні форми зображення. У великих творах народної творчості, в билинах, сагах, в народному епосі, у творах поетів і від художників – в «Іліаді» і «Одіссеї», в «Пісні про Роланда», « Слові про похід Ігорів» - уяву як виявлялося, а й формувалося.