23. Неусвідомлювані збудники свідомих дій. Теорія несвідомого. Механізми витиснення й опору. Значення теорії з.Фрейда для лікування невротичних симптомів.

 Неусвідомлювані збудники свідомих дій (явища, описані Фрейдом) - сновидіння - помилкові дії - невротичні симптоми

Фрейд у несвідомому встановив, що воно виявляє свої функції у витісненні інфантильних і заборонених переживань, що зберігають свій енергетичний потенціал і виявляються у вигляді психічних порушень.

У цілому теорія несвідомого, створена Фрейдом, має характер біологічної детермінації змісту психічного життя, дії природжених інстинктивних потягів. А визнання автором вирішальної ролі несвідомого в детермінації поведінки людини, в її асоціальній природі дає йому підстави для висновку, що існує вічний антагонізм між особистістю і її соціальним оточенням.

24. Надсвідомі процеси. Співвідношення свідомих і надсвідомих процесів

Третій клас неусвідомлюваних процесів — „надсвідомі" процеси. До них належать процеси утворення певного інтегрального продукту в результаті великої свідомої (як правило, інтелектуальної) роботи. Коли людина намагається розв'язати складну, але значущу для неї проблему, вона довго перебирає можливі варіанти, аналізує наявну інформацію, але чіткого розв'язку проблеми ще не має. І несподівано, нібито само собою, людина розв'язує проблему. Людина усвідомлює лише результат, а процес пошуку розв'язку залишається неусвідомлюваним. Цей феномен називають інтуїцією.

Цей процес має такі характеристики: 1) суб'єкт не знає кінцевого результату; 2) людина не контролює переходу процесів із свідомості у надсвідомість, а також перебігу їх у царині надсвідомості.

свідомість є особливою формою психічної діяльності, орієнтованої на відображення й перетворення дійсності. Вона становить собою таку функцію людської психіки, сутність якої полягає в адекватному, узагальненому, цілеспрямованому активному відображенні, що здійснюється в символічній формі, й творчому перетворенні зовнішнього світу, його порівнянні з попереднім досвідом, у виокремленні людиною себе з навколишнього середовища і здатності стати ніби збоку, тобто аналізувати себе й свою свідомість.

Через свідомість забезпечується попередня побудова дій та передбачення їхніх наслідків, у контролюванні поведінки й керуванні нею, у здатності особистості давати собі раду в навколишньому матеріальному світі, у власному духовному житті

НАДСВІДОМІСТЬ (надсвідомий рівень) - утримує психічні явища, акти й стани, які виникли внаслідок взаємодії із Всесвітом, а також психічні механізми такої взаємодії.

До надсвідомих явищ зараховують творче натхнення, що супроводжується раптовим «осяянням» новою ідеєю, яка народжується немовби від якогось поштовху зсередини, а також випадки миттєвого розв´язання завдань, які тривалий час не піддавалися свідомим зусиллям, і ті явища, які називають парапсихічними тощо.

25. Відчуття як чуттєве відображення окремих властивостей предметів. Фізіологічні механізми відчуття

Відчуття – це сенсорні процеси відображення окремих конкретних властивостей, якостей предметів та явищ дійсності в момент їхньої безпосередньої дії на органи чуття.

Відчуття — це найпростіший психічний процес, первинна форма

орієнтування живого організму в навколишньому середовищі. З

відчуттів починається пізнавальна діяльність людини. За допомогою

різних аналізаторів вона відбирає, нагромаджує інформацію про

об’єктивну реальність, про власні суб’єктивні стани й на підставі одер-

жуваних вражень виробляє адекватні умовам способи реагування на

зовнішні та внутрішні впливи. Органи чуття — це єдині канали, по

яких зовнішній світ проникає у свідомість людини. Відображуючи

об’єктивні характеристики предметів і явищ, відчуття існують у свідо-

мості як суб’єктивні образи об’єктивного світу. Ця особливість від-

чуттів зумовлена, з одного боку, природою самих відчуттів як про-

дукту відображувальної діяльності мозку, а з іншого — психічним

складом особистості, що відчуває.

Фізіологічною основою відчуттів є нервовий імпульс, який виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор.

Анатомо-фізіологічною структурою, в якій відбувається виникнення відчуття, є аналізатор

В організмі функціонує система аналізаторів, які забезпечують формування відчуттів певної якості – зорових, слухових, температурних, м’язових тощо. Аналізатор складається з периферійної частини – рецепторів, провідникових нервових шляхів - та центральної частини в корі та підкорці головного мозку. В рецепторах відбувається перетворення енергії фізичних і хімічних подразників, що діють на організм, у нервове збудження. Провідникові шляхи складаються з нейронів, розміщених на різних рівнях нервової системи, які поєднуть рецепторну периферію з мозковим центром. У центральній частині аналізатора здійснюється основна обробка нервових імпульсів, що надходять з периферії.