49. Поняття про увагу. Увага як психічний феномен. Основні характеристики уваги.

Увага - зосередженість діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті - предметі, події, образі, міркуванні тощо (В.І. Страхов).

Увага не психічний процес, а форма організації свідомості та умова успішного протікання психічних процесів та станів. Увага не має власного змісту, виявляє свою дію у зв'язку з відчуттями, сприйняттями, пам'яттю, мисленням тощо. Ці явища актуалізуються у людини не самі собою, а під впливом спрямованості особистості. Отже, увага є вибірковою спрямованістю й зосередженістю свідомості особистості на об'єктах, що відповідають її потребам, інтересам та цілям діяльності або поведінки. Як пише С.Л. Рубінштейн, у кожному психічному процесі наявний момент, що виражає різні ставлення особистості, зокрема, до світу людей, природи, свідомості до об'єкта. Це ставлення виявляється в увазі. Наприклад, коли учень цікавиться математикою, вона, ніби в полон, бере його свідомість. Він глибоко й зосереджено, зі стійкою увагою, виявляючи витривалість, працює над розв'язанням математичних задач.

Функції уваги полягають у тому, що людина серед безлічі подразників, що діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує, виробляє програми дій та зберігає зосередженість, контроль над їхнім протіканням.

П.Я. Гальперін розглядає увагу як самостійну форму психічної діяльності. Він дотримується гіпотези, що увага є діяльністю психічного контролю. Основні положення цієї гіпотези полягають у тому, що увага є однією зі складових орієнтовно-виконавчої діяльності, у якій вона не має власного продукту, а виконує функцію контролю, поступово стаючи внутрішньою скороченою автоматизованою дією.

Сучасні дослідження уваги ведуться в рамках когнітивної психології, яка власне і починалася з аналізу уваги і пам'яті. Спочатку когнітивна психологія перебувала під сильним впливом гештальтпсихології, кібернетики і необіхевіорізма. Нам вже відомо, що до сфери дії когнітивної психології входять процеси збору, приймання, зберігання, відтворення та використання інформації.

Когнітивна психологія намагається триматися строго наукового курсу у вивченні пізнавальної діяльності людини. Більшість психологів вважають, що знайти відповідь на питання про сутність уваги, проводячи тільки експериментальні дослідження як було раніше, в даний час просто неможливо, тобто необхідно теоретичне обгрунтування цієї проблеми.

Оскільки ми розглядаємо збір інформації людиною у світлі когнітивної психології, то відповідно можемо сказати, що увага - це когнітивний процес, який дає змогу впорядкувати інформацію, що поступає відповідно до першочерговістю що стоять перед людиною завдань.

В для свідомого або виборчого уваги можна сказати, що увага - Це концентрація розумових зусиль на певному предметі або явищі. Але має місце і розсіяне або розділене увагу, коли людина сприймає інформацію, не звертаючи на це уваги.

Увага як пізнавальний процес

Поняття уваги, як і завжди, викликає жвавий інтерес у психологів, та й у інших фахівців, оскільки воно забезпечує пояснення зовсім різних психологічних феноменів.

Увага, очевидно, одна з тих пізнавальних процесів людини, щодо сутності і права, на самостійний розгляд яких серед психологів до цих пір, як не було, так і немає згоди, хоча його дослідження ведуться вже багато століть. Одні вчені стверджували, що як особливого, незалежного процесу уваги не існує, що воно виступає лише як сторона або момент будь-якого іншого психологічного процесу або діяльності людини.

Інші вважали, що увага є цілком незалежне психічний стан людини, специфічний внутрішній процес, що має свої особливості, несвідомих до характеристик інших пізнавальних процесів.

В Як обгрунтування своєї точки зору прихильники останнього думки вказували на те, що в мозку людини можна виявити і виділити особливого роду структури, що мають відношення до уваги, анатомічно і фізіологічно відносно автономні від тих, що забезпечують функціонування інших пізнавальних процесів.

Наприклад, ми не будемо скидати з рахунків, роль ретикулярної формації в забезпеченні уваги, або орієнтовний рефлекс як його можливий природжений механізм, а також домінанту, досліджену і описану А. Ухтомським.

Психологічний феномен

В системі психологічних феноменів увагу займає особливе положення. Виділити і вивчати його в "чистому" вигляді не представляється можливим. Явища уваги розглядаються в процесі пізнання різних психічних станів людини.

Всякий разу, коли ми хочемо виділити саме увагу, як таке, відволікаючись від решти змісту психічних феноменів, воно як би зникає. Тут слід відзначити і властивість самого уваги людини розсіюватися, "витікати" кудись.

Образно увагу можна подати як певний "прожектор психіки", завдяки якому в кожний певний момент пильнування людини в її свідомої діяльності на перший план виходять різні форми відображення.

Наприклад, чоловік задумався - значить, в його свідомості більш виразні процеси мислення, він пригадує - це означає, що в його свідомості виділяються процеси пам'яті, спостерігає - отже, тепер головне місце в його свідомості займає процес сприйняття певного об'єкта, приймає рішення - у полі його свідомості на основному місці - процес волі.

Але, все-таки, не можна не помічати і особливостей уваги, що пронизують всі інші психічні явища, де воно виявляється, і вони не зводяться до моментів різних видів діяльності, до яких включено чоловік. Ці особливості мають деякі динамічні, які спостерігаються і вимірювані характеристики, такі як об'єм, концентрація, переключення і ряд інших, безпосередньо до пізнавальним процесів типу відчуттів, сприйняття, пам'яті і мислення не відносяться.

Вирішити цю проблему можна, якщо спробувати поєднати і врахувати всі точки зору, тобто побачити в увазі й бік процесів і явищ, і щось самостійне, незалежне від них. Тобто стати на точку зору, згідно з якою увага як окремий психічний процес не існує, але є цілком особливий стан, що характеризує всі ці процеси в цілому.

Визначення уваги У. Джемса

Визначень увазі можна дати стільки ж, напевно, скільки людей зможе це зробити. Кожен психолог дав кілька визначень і описів уваги, але, мабуть, найбільше відзначився в цьому У. Джемс, і навіть багато сучасних психологи вважають, що його опису уваги стилістично точні і цілком достатні.

У. Джемс вважав функцію відбору основою уваги: "Це коли розум охоплює в ясної і виразної формі щось, в чому вбачається одночасно кілька можливих об'єктів або ходів думки. Зосередження, концентрація свідомості - ось його суть. Воно означає відволікання від одних речей заради того, щоб ефективно працювати з іншими ".

Опції уваги

Функцію уваги можна порівняти з роботою спеціального фільтра, яка відбирає необхідну інформацію на основі сенсорних ознак з усієї доступної для органів почуттів різноманітної інформації. Що приходять стимули обробляються, піддаючись фізичним та інших видів аналізу. Можливості обробки інформації не великі і когнітивні процеси, що відповідають за селекцію подразників, відбирають їх за ступенем важливості, гучності або яскравості.

Подивимося, що ж відбувається з нами, якими функціями уваги ми володіємо. Увага в життя і діяльності кожного виконує багато різних функцій. Воно активізує потрібні і гальмує непотрібні в даний момент психологічні та фізіологічні процеси, сприяє організованого і цілеспрямованого відбору надходить в організм інформації відповідно до необхідних потребами, забезпечує виборчу і тривалу зосередженість психічної активності на одному і тому ж об'єкті або виді діяльності.

З нашою увагою пов'язана як спрямованість, так і вибірковість пізнавальних процесів. Їх налаштування безпосередньо залежить від того, що в даний момент часу представляється найбільш важливим для даного організму, для реалізації інтересів особистості. Увагою визначається точність і деталізація сприйняття, міцність і вибірковість пам'яті, спрямованість і продуктивність розумової діяльності, тобто, якість і результати функціонування всієї пізнавальної активності.

Для персептівних процесів увага є своєрідним підсилювачем, що дозволяє розрізняти деталі зображень. Для нашої пам'яті увагу виступає як фактор, здатний утримувати потрібну інформацію в короткочасної і оперативної пам'яті, як обов'язкова умова перекладу матеріалу, що запам'ятовується в сховища довготривалої пам'яті.

Для мислення увагу виступає як обов'язковий чинник правильного розуміння і рішення задачі. У міжлюдських відносинах увагу сприяє кращому взаєморозумінню, адаптації людей один до одного, попередження та своєчасного розв'язанню міжособистісних конфліктів.

Про уважному людину говорять як про приємне співрозмовника, тактовну і делікатній партнера по спілкуванню. Уважний людина краще і успішніше навчається, досягає в житті великих висот, ніж недостатньо уважний.