36. Особливості впливів політичної пропаганди у демократичних режимах

На думку О. Литвиненка, демократичне суспільство змушене балансувати між двома крайнощами: без свободи немає демократії, але існує небезпека використання свободи слова для маніпулювання масовою свідомістю – принижує почуття гідності суспільства і вводить його в оману. Пропаганду доповнює агітація, методи якої спрямовані на досягнення миттєвого або короткочасного ефекту.

У демократичному режимі ЗМІ можуть за умови мотивації і коштів забезпечити сильний психологічний вплив і навіть пресинг населення. Одним з прикладів є міфотворення, для якого потрібні ряд умов:

- наявність ЗМІ у власності тих сил, які зацікавлені в міфах

- надання права мовлення професіоналам, які мають змогу говорити одні і ті самі речі значний період часу на багатьох каналах

- низька критичність мислення масової аудиторії.

Стереотипи не просто деформують образ реального, а і узагальнюють думки групи; формують відчуття ідентичності особи у рамках своєї групи – «наші», виникаючі у процесі зіткнення з іншими.

Визначальним чинником і передумовою демократичних перетворень у суспільстві є зміна способу мислення людей, їхніх ціннісних орієнтацій (менталітет) – щоб переворот був міцним, потрібно змінити не уряд, а звичаї.

Одна з гарантій функціонування демократичного режиму – постійне інформування населення про політичні рішення та дії, які приймаються. Розвиток демократичного режиму залежить від рівня розвитку політичної свідомості і культури населення, а це можна забезпечити лише просвітницькою і освітньою роботою. Наприклад, у ФРН діє принцип субсидіарності, який полягає в тому, що політичну освіту визнають як важливе і довготривале завдання.

Проблеми громадянської освіти в Україні:

- кадрове питання

- брак посібників і підручників

- нечітко відпрацьована концепція

- брак або невизначеність суспільного замовлення на неї

- відсутність чіткого уявлення про те, яким належить бути громадянину демократичної України, а звідси залишається відкритим питання, якою мусить бути громадянська освіта.

37. Соціально-психологічна сутність іміджу та його символіка

По-перше, імідж, як і соціальне уявлення, має комунікативну природу.

По-друге, імідж, так само як і соціальні уявлення, носить колективний характер, є феноменом масової, а не індивідуальної свідомості. По-третє, імідж, як і соціальне уявлення, безпосередньо залежить від культурно-історичного контексту, він динамічний: його атрибути перетворюються, видозмінюються відповідно до змін у самому носії або в груповій свідомості. По-четверте, і імідж, і соціальне уявлення направляють, регулюють поведінку індивідів.

38. Різновиди соціального іміджу. Компоненти іміджу (габітарний, вербальний, кінетичний, предметний, професійно-особистісний).

Три можливі підходи до іміджу:

- функціональний – виділяють різні його типи залежно від різного функціонування

- контекстний – ці типи функціонування ми знаходимо в різних контекстах реалізації

- порівняльний – порівняння близьких іміджів.

Г. Почепцов, виділяє такі типи іміджу:

- дзеркальний (відповідає нашому уявленню про самих себе - ми нібито дивимось у дзеркало і розмірковуємо, які ж ми є). За словами Почепцова, цей варіант іміджу переважно позитивний, оскільки психологічно ми завжди висуваємо на перше місце позитив. Водночас, уважає науковець, такий тип іміджу має відповідно і мінус - це мінімальне врахування думки про нас інших людей);

- поточний (уявлення інших людей про нас) - створюється на базі уявлень, переконань людей, що зазвичай не відповідають дійсності, але активно нав'язується загалу, формуючи при цьому вигідну громадську думку.

- бажаний (що відображає те, до чого ми прагнемо). Він характерний для новостворених структур, програм, нових ведучих, про яких ще нікому нічого не відомо, і тому цей бажаний імідж може виступати в ролі єдино можливого образу. Такий варіант іміджу перегукується з поточним.

- корпоративний – імідж організації в цілому, а не окремих ї підрозділів або результатів роботи. Цей тип іміджу особливо важливий для фінансових структур, оскільки він відображає репутацію організації ї успіхи і ступінь стабільності.

- множинний – утворюється при наявності ряду незалежних структур замість єдиної корпорації. До гарного єдиного іміджу прагнуть, наприклад, авіакомпанії, що використовують власну символіку, єдину уніформу.

Також є тип негативного іміджу, який створюється опонентом, ворогом, тобто варіант що створюється свідомо, а не випадково.

"МХАТовскому актеру недостаточно, чтобы его похвалили. Ему еще надо, чтобы партнера поругали" .

Компоненти іміджу:

1. габітарний -(візуальний) – узагальнений вигляд (зовнішність, одяг (стиль), фігура, зачіска, тобто портрет)..Це своєрідна іміджева база. У підсвідомості оточення одяг (нормальний) завжди асоціюється з тією соціальною групою, до якої суспільство ставиться позитивно, і, навпаки, не асоціюється з прошарком, до якого склалося негативне ставлення.

2. вербальний - думка, що з'являється під час мовного спілкування (усного або писемного). З погляду іміджевої комунікації, мову можна розглядати як систему спілкування, яка характеризується спеціалізацією, продуктивністю, миттєвістю, довільністю знаків, трансльованістю і культурною обумовленістю. Транслювання мовного іміджевого акту полягає в тому, що людське мовлення застосовується для передавання інформації про живі речі, осіб, явища, віддалені в часі й просторі. Можна говорити про них також як про неіснуючі (особи, речі, предмети, явища). Або такі, що ніколи раніше не існували (минулість) або не існуватимуть (майбутність). А це означає, що слова, сказані колись, у певному місці, в певний час, можуть мати вплив у майбутньому – в інший час, в іншому місці. Тобто зв'язки і наслідки повідомлень транслюються, можуть бути передані в часі й просторі.

3. кінетичний - сприймається і створюється на основі розуміння і врахування жестикуляції, міміки, тілесних рухів, постави. Тобто невербальні засоби іміджевого спілкування – це комунікативні елементи (компоненти комунікативного коду), які мають немовну/несловесну (але знакову) природу і разом із вербальністю слугують для створення, передавання і сприйняття повідомлень, відіграючи важливу роль в іміджі

4. предметний - такий символічний образ речі чи іншого неживого об'єкта, який провокує сприйняття даної речі або об'єкта як суб'єкта. Основним механізмом створення предметного іміджу є персоніфікація – створення особливої ​​установки стосовно предмета.

5. професійно-особистісний - особистісний імідж може утворюватись під час вербального чи невербального спілкування з людиною та за допомогою інформації, котра отримується з різних каналів і виникає у разі відсутності прямого контакту з людиною. Особистісний імідж – важлива складова професійного іміджу. Це пов’язано з тим, що суспільна думка за сприянням засобів масової інформації декларує: потрібно досягти успіху в житті, а професійна кар'єра значною мірою допомагає людині в цьому та залежить від рівня розвитку позитивного професійного іміджу