49. "Позиціювання" партії, кандидата на обрання. Орієнтація на сегменти аудиторії виборців. Роль змі у проведенні виборчих перегонів.

ЗМІ та вибори: активне використання засобів масової інформації під час виборчих перегонів — обов'язковий і невід'ємний складник успіху тих, хто їх використовує. ЗМІ відіграють визначальну роль при формуванні громадської думки на користь того чи іншого кандидата. За даними Центральної виборчої комісії (вибори 1999) на особисті рахунки виборчих фондів усіх кандидатів у Президенти України надійшло 6180505 грн., з яких було витрачено 4517522 грн. (74,68 %) на ведення передвиборної агітації у ЗМІ. З цієї суми 52,66 % на ТБ, приблизно по 10 відсотків припадало на радіо та пресу; притому, що на збори, масові заходи та зустрічі з виборцями — всього 2,02%.Домінантна роль телебачення у виборчій кампанії ґрунтується на двох чинниках: досить високий ступінь довіри населення та можливість персоніфікації політика. Проте для політика важливо грамотно користуватися ефірним часом на телебаченні. Часта поява на телеекрані не може викликати перенасичення лише тоді, коли вона вмотивована серйозним інформаційним приводом. Коли інформаційний привід створюється штучно, над його розробкою мають працювати висококласні спеціалісти ПR-технологій. Використання права на оприлюднення своїх передвиборних програм у газетах "Голос України" та "Урядовий кур’єр" та оголошення їх на загальнодержавних каналах радіо та телебачення виконується за рахунок державного бюджету. По всій Україні на місцевих державних телерадіоканалах кожен із кандидатів мав безкоштовно більше ніж по 6 годин телевізійного і стільки ж радіомовного часу. Загалом усім кандидатам у регіонах за рахунок державного бюджету було надано 200 годин ефірного часу. Надзвичайного поширення набули масові шоу-заходи з активною пропагандою й обов'язковим висвітленням по телебаченню та в пресі. Майже всі кандидати використовують політичну рекламу переважно на телебаченні. Ролики з певними слоганами з'являлися у будь-який час. Вибори також продемонстрували низьку ефективність використання для передвиборної пропаганди радіо. Загальнонаціональні канали радіо, мережа яких повністю покриває територію України, працюють за старими методами і мали аудиторію меншу ніж у звичайний період. А комерційні станції FM-діапазону покривали здебільшого лише великі міста. Центральна преса розділяєтьсяя за політичними вподобаннями на кілька таборів, і час від часу газети починають сварку.

Сегментація аудиторії: доцільно використовувати наступну класифікацію типів електорату по ознаці передбачуваної участі і поведінки на виборах: «ті, що сумніваються», «ті, що відкидають» і «стійкий» електорат. «Ті, що сумніваються»- частина електорату, у якої в передвиборний період, завдяки певним мотивам (в силу певних причин), на певному етапі ще не сформувалася стійка потреба брати участь у виборах, або вона ще не вирішила, за якого саме кандидата буде голосувати. «Ті, що відкидають» - частина електорату, у якої в передвиборний період, завдяки певним мотивам (в силу певних причин), сформувалося негативне ставлення до виборів і відсутня потреба брати участь в них. «Стійкий» електорат - частина електорату, у якого в передвиборний період сформувалася стійка потреба брати участь у виборах. Ще один фактор, що визначає електоральну поведінку, - соціальний статус виборця. Слід розрізняти об'єктивний соціальний статус людини і його суб'єктивні уявлення про своє місце в суспільній ієрархії.До об'єктивних факторів, що визначають електоральну поведінку, фахівці відносять умови і характер трудової діяльності, матеріальний і культурний рівень життя виборців. Крім об'єктивного соціального становища виборця і його суб'єктивного уявлення про свій соціальний статус, на визначення «свого» кандидата істотно впливають також «статус», розмір підприємств і установ, де працюють виборці. Ефективність політичної реклами залежить від грамотної сегментації електорату, яка дозволила б здійснювати чітке адресне вплив. Найбільш поширений принцип сегментації - за віком та статтю. Вікові і статеві особливості поведінки виборців повинні ретельно відстежуватися соціологами з «команди» лідера. У передвиборних програмах і заявах ці особливості враховуються передусім. У числі об'єктивних факторів, що визначають політичний вибір, також релігійні та географічні особливості, пов'язані з ними політичні традиції, місцеве і політичне оточення виборця.

Узагальнюючи сказане вище, можна об'єднати всі фактори, що визначають модель поведінки виборця, в три групи:

- Соціальні характеристики індивіда, його біографія, особистісні якості, культурно-освітній рівень, умови життя, стать, вік, середа;

- Політичні позиції індивіда - тип політичної культури, настрою і турботи сьогоднішнього дня, думка про ті чи інші конкретні проблеми, ставлення до «табору» кандидата;

- Запропонований політичний вибір, звички голосування.

Позиціонування:

Позиціонування кандидата - виділення його з-поміж конкурентів через акцентування уваги виборців на його відмітних позитивних властивостях.

Комплекс комунікацій політичного маркетингу можна представити як сукупність наступних елементів: політична реклама, що використовує всі можливі канали поширення інформації, організація громадської думки, «особистий продаж» (зустрічі кандидата і його довірених осіб з виборцями, мітинги і т.д.);«стимулювання збуту» (різні форми матеріального стимулювання виборців: подарунки, безкоштовні обіди і т.д.).Під впливом комплексу маркетингових комунікацій, реалізованих передвиборними «командами» конкуруючих партій і рухів, формуються передвиборні переваги і «попит» електорату. Виходячи із спільності цілей і предмета, перераховані вище комунікації можна об'єднати в дві великі групи: комплекс політичної реклами (в нього увійдуть також «особистий продаж» і «стимулювання збуту») і комунікації, спрямовані на суспільну свідомість у цілому (паблік рілейшнз і пропаганда). Початковим етапом діяльності системи (спеціалістів) зв’язків з громадськістю є позиціювання, тобто, на думку Брендана Брюса, чітке визначення:1- Хто це (кандидат у депутати, партія, блок). 2- Для кого діє цей суб’єкт, чим може бути цікавий і корисний. 3 - Що може зробити цей політичний суб’єкт, яка його програма (немає програми — не існує суб’єкта політики).Таким чином, позиціювання — це безперервна робота над іміджем політика, партії, блоку, руху, яка забезпечує можливі варіанти його представлення: бути найпершим: Ніша «найпершого» успішно використовується політичними силами (НРУ, КПУ, «За ЄДУ»); бути найкращим, освіченим, моральним, чесним, працездат¬ним, послідовним, відповідальним; бути найменш дорогим (для споживача важлива не тільки якість, а й ціна); бути найдорожчим і найбагатшим, мати можливість заплатити; «Чим ми не є»: приміром, кандидат у депутати підкреслює: «У КПРС не був!»; позиціювання за віком: наприклад, люди за 50 тяжіють до минулого ладу, віком до 30 — до теперішнього, європейського.Проводити кампанію Брендан Брюс пропонує за такими принципами: розкриття іміджу має починатися задовго до початку кампанії, мова має бути проста, а обговорення проблеми — стосуватися простої людини, необхідне залучення зовнішніх (так званих нейтральних) експертів, створення іміджу є доповненням, а не заміною політики й програми.

У виборчій кампанії спеціалісти зі зв’язків з громадськістю аналізують такі три етапи:висування кандидатів, передвиборча боротьба, підбиття підсумків виборів.

Виборча кампанія кандидата (партії, блоку) розбивається на такі складові:аналіз виборчої ситуації; розробка виборчої стратегії і тактики: мети, завдання, чіткої програми;

50. Правові засади проведення виборів в Україні: передвиборча агітація кандидатів у народні депутати України, суб'єктів виборчого процесу і діяльність ЗМІ (ЗУ "Про вибори народних депутатів України").( дивитись № 51, 52, 53)