24. Поняття комунікативного акту й комунікативного ефекту в масовій комунікації. Ефективність комунікації і її складові. Неефективна комунікація. Причини зниження ефективності комунікації.

Комунікативний акт — одне з найзагальніших понять комунікативної лінгвістики; процес спілкування, який відбувається в певному місці на пересіченні простору і часу між адресантом і адресатом, результатом котрого є дискурс (текст). Комунікативний акт завжди складається як мінімум з двох партнерів, які пов’язані між собою єдиним інформаційним простором (комунікатор, реципієнт). Комунікативний акт – це перш за взаємодія співрозмовників, під час якої вони намагаються досягти не тільки мовленнєвої, але й немовленнєвої мети. Для цього мовець використовує весь арсенал вербальних та невербальних засобів, враховує не тільки обставини спілкування, а і його емоційно-чуттєву сферу. Основними структурними компонентами комунікативного акту є:• адресант (мовець);• адресат (слухач);• висловлювання;• тема;• інтенція;• обставини спілкування. Комунікативна інтенція визначає і організовує зміст комунікативного акту. Без цього компоненту спілкування не може існувати.

Ефект – результат будь-якої діяльності ЗМІ, процесу споживання інформації населенням. Ефективність – результат, що збігається з наміром джерела інф., свідчить про досягнення цілей, які ставились перед інф. в процесі її створення і поширення.

Результати діяльності ЗМІ проявляються у двох параметрах: свідомості і поведінці як великих соціальних груп, так і окремих людей. Дві форми ефективності:

1) духовна (знання, переконання, враження)

2) практична ( поведінська).

У масово-інформаційній діяльності поняття ефективності використовується принаймні у трьох значеннях:

1) якщо інформація доходить до тих, кому вона адресована, значить і діяльність щодо інформування ефективна і дієва

2) як показник ступеня досягнення заздалегідь поставлених цілей

3) як засіб впливу

Поняття результативності тісно пов’язане з поняттями «дієвість» і «ефективність»

Дієвість - оперативна, безпосередня реакція соціальних інститутів і посадових осіб на виступи ЗМІ

Ефективність – весь результат вплив ЗМІ на людину і суспільство, який можна виміряти на рівні свідомості і практики та оцінити з точки зору суспільного процесу

Рівень ефективності ЗМІ і її конкретний прояв зумовлені:

1. характером завдань, мети, ідей, їх реальністю

2. науковістю процесу поширення загальнолюдських цінностей

3. ступенем прийняття бо неприйняття, глибокого засвоєння аудиторією цінностей, втілення їх у практику, соціальну реальність ( результат впливу)

Ефективність впливу залежить від: змісту мети, яка поставлена, підготовленості кадрів, вибору засобів, форм і методів впливу; особливості аудиторії; рівня, на якому здійснюється масово-інформаційна діяльність; вплив середовища на ЗМІ і аудиторію.

Ефективність спілкування вимірюється отриманими планованими чи непланованими результатами. Якщо вдалося отримати планований результат, то слід говорити про високу ефективність, якщо отримано несподіваний результат — низька ефективність. Але неефективних дій нема, оскільки навіть відсутність результату впливу — це теж результат!

Компоненти дієвості: напрям-кадри-засоби, форми, методи-аудиторія-регіон-середовище. Вихідною точкою аналізу ефективності є з’ясування мети впливу. Звідси бере початок проблема дієвості (ПД) – різниця між метою (М), що висувається і результатом (Р). Мета – майбутній бажаний рівень свідомості і вчинків мас, соціальних груп, колективів, окремих осіб. Цілі є ефективними тільки якщо вони максимально співзвучні з потребами й можливостями суспільного розвитку. Результативність журналістики тим вища, чим ґрунтовніше її цілі враховують особливості об’єктивної реальності. Успіх комунікації проявляється також у досягненні і збереженні контакту з партнером з метою стабілізації міжособистісних відносин, їх згоди і взаємної пристосованості. В даному випадку успішний підсумок розуміється не стільки як конкретний кінцевий результат, а скоріше як процес, в який обидва партнери повинні зробити рівний вклад.

Таким чином, успіх комунікації є характеристикою комунікативної поведінки людини. У цьому контексті міжособистісна комунікація являє собою процес, який регулюється як певними соціокультурними закономірностями, так і культурно встановленими правилами. І цей процес визначається одночасно і зовнішніми впливами (стимулами), і внутрішнім станом людини. Існує ряд факторів, що знижують ефективність спілкування, які отримали назву "бар'єри міжособистісних комунікацій".

Бар’єри – система факторів, що має властивість зумовлювати реакції індивіда на сприйняте повідомлення. До них відносяться: бар'єри сприйняття; семантичні бар'єри; невербальні бар'єри; бар'єри, що виникають при поганому слуханні; бар'єри, що виникають при неякісної зворотного зв'язку