40. 43. Сутність та особливості виборчих технологій.

41. Виборчі технології – сукупність політико-організаційних, пропагандистських та інших дій з метою приведення до влади певного політика, групи політиків, політичної організації чи їх об’єднання.

42. М. Малишевський визначає виборчі технології як: «сукупність найбільш загальних заходів і дій, порядок та принципи застосування яких регламентується умовами відповідної виборчої кампанії, а самі вони завжди унікальні, тому що залежать не лише від специфіки й особливостей виборчого округу, а й від особистих особливостей кандидатів та їхніх команд, що беруть участь у виборчому процесі».

43. М. Лозовий під виборчими технологіями розуміє набір інструментів і каналів для трансляції повідомлень, що виходять від кандидата, його команди та спрямовані на виборців.

44. Є.Д. Малкін і Є.Б.Сучков: виборчі технології – «методи організації виборчих кампаній і (чи) партій, спрямовані на досягнення успіху на виборах».

45. На думку В. Полторака, „виборча технологія – це сукупність засобів, методів і прийомів спеціально формалізованого й організованого впливу на електорат, що уможливлюють вплив на його електоральну поведінку і спонукають віддати голоси за певного кандидата чи партію ”

46. - виборчі технології є засобом практичного досягнення поставлених цілей – організація різного роду впливу на електорат.

47. - у виборчих технологіях застосовують всі з засоби впливу на людину: примус, маніпуляція та співробітництво, але у суспільствах з розвиненою демократією провідну роль відіграє співробітництво

48. - виборчі технології покликані забезпечити передачу владних повноважень представникам суспільства за допомогою виборів

49. - важливим аспектом виборчих технологій є процесуальність - процеси мають бути узгоджені за часом, цілями та настановами, а також бути сумісними.

50. - виборчі технології обов’язково передбачають вивчення мотивацій не лише на рівні групи, а й на рівні окремого індивіда (що спонукає його взяти участь у виборах чи утриматися від голосування). При цьому аналізується взаємозв’язок не тільки між соціально-політичними показниками та електоральною поведінкою виборців, а й між усталеною в них орієнтацією і реально зробленим вибором.

51. - головна особливість виборчих технологій – вони застосовуються лише під час передвиборчих та виборчих кампаній. Відмінність передвиборної кампанії від виборної полягає у особливостях і можливостях здійснення впливу на потенційний електорат: у ході передвиборної кампанії вплив на потенційних виборців здійснюється задовго до голосування, тоді як у ході виборчої кампанії в електорату виникає неусвідомлений психологічний бар’єр недовіри до слів кандидата. Отже, відмінність передвиборчих та виборчих кампаній полягає в особливостях стратегії і тактики передвиборних та виборчих кампаній.

53. 44. Класифікації виборчих технологій.

У залежності від ресурсу, що лежить в основі виборчої технології, виокремлюють:

інформаційно-комунікативні; організаційні;психолого-іміджеві, адміністративні,соціологічні,ідеологічні тощо.

Організаційні технології містять набір прийомів і способів розробки стратегії і тактики виборчої кампанії, організації роботи команди; роботи партій та місцевих партійних організацій щодо підтримки свого кандидата; збору коштів на проведення виборчої кампанії; роботи груп добровольців і т. ін.

Інформаційно-комунікативні технології охоплюють прийоми та способи, пов'язані з оптимізацією впливу на виборців у ході передвиборної агітації, через ЗМІ, під час масових виступів та при використанні інших форм передвиборної агітації.

Останнім часом в умовах демократичних виборів все частіше застосовуються психолого-іміджеві технології, спрямовані на здійснення ефективного впливу на свідомість виборців за допомогою методів психології, активного використання символів та соціальних стереотипів.

Окреме місце в процесі організації виборчої кампанії належить адміністративним технологіям, в основі яких покладено адміністративний ресурс. Словосполучення “адміністративний ресурс” з'явилося нещодавно, але саме явище виникло ще за радянських часів. Адміністративний ресурс визначається як політологічний термін, який вживається для пояснення використання органами державної влади та місцевого самоврядування, кандидатами на виборчі посади, які є посадовими особами або державними службовцями, своїх повноважень для досягнення політичних цілей в ході виборчої кампанії шляхом порушення норм діючого законодавства.

В залежності від обраного суб'єктами способу впливу розрізняють: раціональні та ірраціональні технології. Раціональні – це, по-перше, технології, засновані на переконанні, які спрямовані на цілі та інтереси виборців; по-друге, технології, які ґрунтуються на примусі та суперечать інтересам виборців. Ірраціональні – це технології, засновані на маніпуляції свідомістю та поведінкою виборців.

Класифікація виборчих технологій з позиції відповідності їх правовим та етичним нормам: “чисті”, “білі”, “брудні”, “чорні” тощо.

В. Полтарак у рамках запропонованого підходу виділяє “чорні”, “сірі” та “білі” виборчі технології. Під “чорними” технологіями він розуміє ті виборчі технології, застосування яких тягне пряме порушення законодавства. До них, зокрема, можна віднести як відверто кримінальні (наприклад, підкуп членів виборчої комісії), так і порівняно “безневинні”, хоча і заборонені законом дії (подарунки виборцям, агітація з боку посадових осіб і т. ін.). “Сірими”, на його думку, варто вважати такі технології, що не передбачають прямого порушення закону, але суперечать суспільної моралі та прийнятим способам ведення політичної боротьби. “Білими” технологіями називаються ті, які належать до офіційного регістру дозволених та не суперечать законові. Розглядаючи як підставу класифікації критерій відповідності правовим, соціальним, моральним нормам, а також демократичним принципам виборів виборчі технології варто класифікувати на такі види:

- легальні виборчі технології, які відповідають чинному законодавству. Ці технології ефективні в умовах стабільного громадянського суспільства, чітко структурованого з досить розвинутою елєкторально-правовою культурою громадян, у якому у всіх соціальних груп артикульовані інтереси;

- нелегітимні виборчі технології, які формально не порушують норми законодавства, але не відповідають загальним демократичним принципам організації та проведення виборів, нормам суспільної моралі і, як наслідок, не викликають схвалення з боку громадської думки.

- нелегальні виборчі технології, які прямо порушують норми виборчого законодавства.

У виборчій кампанії виділяють 4 групи виборчих технологій:

1) дискретні - мають кілька характерних рис, головними з яких є послідовність подій, трансформація досліджуваного процесу, гіпотетичний характер опису

2) пірамідальні - критерій подання кандидата громадській думці, на підставі чого виділяються технології, спрямовані на підкреслення іміджевих характеристик образу кандидата; технології, спрямовані на підкреслення поведінкових якостей кандидата; контекстні технології, які створюють сприятливе тло для образу кандидата.

3) мультипроектні - класифікація включає три види джерела повідомлення: технології, що використовують особистий контакт кандидата з виборцем; технології, засобом повідомлення яких є неживі предмети; змішані технології.

4) сценарні - класифікація ґрунтується на вигляді джерела, згідно яким виділяються технології, суб'єктом яких виступає сам кандидат; технології, які застосовують «незалежні інститути»; технології, що застосовуються від імені підставних осіб; анонімні технології і т.д. Критеріями для даних видів класифікацій можуть слугувати регулювання явки, цільова аудиторія, вид ідеологічного позування, тип асоціації кандидата і т.п.