7. Роль та значення невербальних параметрів особистості у системі публічної комунікації.

Необхідно зазначити, що поняття невербальної поведінки можна трактувати як у широкому, так і вузькому значеннях, внаслідок цього дослідники говорять про різну кількість її складових. У вузькому значенні поняття невербальної поведінки означає дії, що відрізняються від мовлення й до складу яких входять міміка, жести кисті та руки, постави, положення тіла, ніг або ступні. У широкому значенні до невербальної поведінки також належить безліч невловимих аспектів мовлення. Це паралінгвістичні або голосові явища: основний частотний діапазон та діапазон інтенсивності, мовленнєві помилки або паузи, швидкість та тривалість мовлення. Останнім часом існує тенденція включати до структури невербальних засобів спілкування навколишні соціально-побутові умови, меблі, інтер’єр, архітектурний стиль, колір, температуру, шум, музику; об’єкти, які використовують для зв’язків з навколишнім світом: одяг, косметику, прикраси та ін. Одним словом, невербальна комунікативна поведінка – це все, що несе інформацію про людину, повідомляє дещо про неї без слів.

Невербальна комунікативна поведінка - це система знаків, які використовуються у процесі спілкування й відрізняються від мовних засобами та формою виявлення.

До основних властивостей невербаль ної поведінки належать (за Г. Крейдліним та В. Лабунською):

1) конкретність:

– передача повідомлення може бути тільки у присутності учасників комунікативного акту;

– комунікація пов’язана з безпосередньою ситуацією спілкування;

– використання абстрактних понять ускладнено;

2) континуальність:

– невербальні повідомлення важко розкласти на окремі одиниці;

3) вірогідність:

– невербальне повідомлення важко піддається декодуванню;

– невербальна поведінка нестійка та варіативна;

4) просторово-часова цілісність:

– кілька елементів невербального повідомлення можуть передаватися одночасно;

– невербальне повідомлення декодують цілісно, тобто реципієнт не поділяє його на окремі елементи;

5) неусвідомленість, мимовільність:

– невербальна поведінка спонтанна, мимовільні рухи переважають над довільними, неусвідомлені над усвідомленими;

6) спонтанне вивчення:

– люди, як правило, успішно засвоюють невербальну поведінку шляхом наслідування.

Про цілісність невербальної поведінки людини, взаємодію її основних структурних компонентів свідчать ті функції, які вона виконує під час спілкування, зокрема, у процесі міжособистісного сприйняття. Як наслідок,

можна стверджувати, що невербальна поведінка є поліфункціональною. Вона:

– створює образ партнера по спілкуванню;

– виконує функцію випередженої маніфестації психологічного змісту спілкування (відносно мовлення);

– виступає як спосіб регуляції просторовочасових параметрів спілкування;

– підтримує оптимальний рівень психологічної близькості між учасниками комуні кативного акту;

– виступає як маскування “Я-особистості”;

– є засобом ідентифікації партнерів по спілкуванню;

– виконує функцію соціальної стратифікації;

– виступає як показник статусно-рольових відносин;

– виражає якість та зміну відносин партнерів по спілкуванню, формує ці відносини;

– є індикатором актуальних психічних станів людини;

– виконує функцію економії мовленнєвого повідомлення;

– виступає в ролі уточнення, зміни розуміння вербального повідомлення, підсилює емоційну насиченість сказаного;

– виконує функцію контролю афекту, його нейтралізації або створення соціально значущих афективних відносин;

– виконує функцію розрядки, полегшення, регулює процес збудження;

– є одним із показників загальної психомоторної активності суб’єкта (темп, амплітуда, інтенсивність, гармонія рухів);

– пояснює величину чи розмір будь-якого предмета, а також уточнює місцезнаходження особи чи об’єкта;

– виконує риторичну функцію.

Невербальна поведінка є культурно-історичним та психологічним феноменом внутрішньої природи людини. Вона слугує засобом об’єктивізації і є одним із шляхів пізнання людини.

У невербальній поведінці, за А. Леонтьєвим, виділяють експресивну і перцептивну сторони. Експресія, або зовнішній вираз емоцій, є невід’ємним компонентом невербальної поведінки. Саме чинники емоційної природи часто є причиною ускладнень у встановленні нормальних відносин між індивідом та групою або продуцентом і реципієнтом. Поняття перцепції характеризує процес сприйняття та пізнання один одного партнерами по спілкуванню.

Адекватне сприйняття партнера дає змогу гнучкіше реагувати на зміни в ситуації спілкування, зрозуміти його справжні цілі та наміри, передбачити можливі наслідки переданої інформації.