- •1. Поняття соціальної технології. Місце комунікаційних технологій у системі соціальних технологій.
- •2. Класифікація та коротка характеристика комунікаційних технологій.
- •3. Поняття маніпуляція. Місце маніпулятивних елементів у системі комунікаційних технологій.
- •4. Поняття комунікативного простору. Елементи комунікативного простору.
- •5. Візуальна комунікація у системі комунікаційних технологій.
- •6. Поняття образ у комунікативному просторі.
- •7. Роль та значення невербальних параметрів особистості у системі публічної комунікації.
- •8. Кінесика у системі візуальної комунікації. Жести у системі невербальних засобів комунікації.
- •9. Вербальна комунікація. Поняття ефективної мовної комунікації
- •10. Неуспішна мовна комунікація. Типологія комунікативних невдач
- •11. Перформансна комунікація як специфічний різновид комунікаційного процесу
- •12. Гра, свято, ритуал у комунікативному та культурному оформленні соціуму
- •13. Сучасні форми перформансної комунікації. Флеш-моб та його комунікаційна семантика
- •14. Фольклорно-обрядові форми перформансної комунікації українського суспільства
- •15. Міфологічна комунікація та її фунція в системі комунікаційних процесів
- •16. Поняття «міф», «архетип» у сучасній комунікативістиці
- •17. Основні функції міфу у соціально-політичних процесах.
- •18. Маніпулятивне використання міфу та архетипу в політичній комунікації.
- •19. Сценарій масової інформаційної стратегічного характеру.
- •20. Технологія "оксамитових", "кольорових" революцій.
- •21. Карнавальна культура як елемент технологій "оксамитових", "кольорових" революцій
- •22. Комунікаційно-технологічні складові політичної комунікації.
- •23. Комунікативна діяльність та її складові. Типи комунікації. Функції комунікативних одиниць.
- •24. Поняття комунікативного акту й комунікативного ефекту в масовій комунікації. Ефективність комунікації і її складові. Неефективна комунікація. Причини зниження ефективності комунікації.
- •25. Комунікативний ефект як результат сприйняття журналістського матеріалу. Логічні комунікаційні ефекти. Комунікативний ефект з погляду процесуальних характеристик.
- •26. Комунікативні ефекти як реакція на повідомлення. Передбачувані й непередбачувані комунікативні ефекти.
- •28. Пропаганда як соціально-психологічний феномен. Комунікативна схема пропаганди.
- •29. Політична пропаганда в історії розвитку суспільства.
- •30. Класифікація видів пропаганди.
- •31. Психологія пропаганди. Механізми впливу пропаганди на психіку людини.
- •32. Вплив соціально-психологічних стереотипів змісту пропаганди.
- •33. Спеціальні техніки пропаганди
- •34. Політична пропаганда як засіб становлення та функціонування політичних режимів
- •35. Політична пропаганда як засіб становлення та функціонування тоталітарного режиму
- •36. Особливості впливів політичної пропаганди у демократичних режимах
- •37. Соціально-психологічна сутність іміджу та його символіка
- •38. Різновиди соціального іміджу. Компоненти іміджу (габітарний, вербальний, кінетичний, предметний, професійно-особистісний).
- •39. Методики моделювання іміджу
- •40. Іміджеві психотехніки.
- •41. Інструментарій іміджелогії (концепція г.Почепцова): позиціонування, маніпуляція, міфологізація, емоціоналізація, вербалізація, деталізація, візуалізація.
- •42. Політичний імідж: технологія створення. Поняття харизми.
- •43. Сутність та особливості виборчих технологій.
- •44. Класифікації виборчих технологій.
- •45. Політичні комунікації і вибори. Комунікативна основа виборчої кампанії.
- •46. Стратегія і тактика виборів. Сучасні типи виборчих стратегій.
- •47. Арсенал комунікативних дій і заходів. Етапи виборчої кампанії. Календарний план проведення виборів.
- •48. Медіа і вибори: домінація символів і міфів. "Символічний припис" як необхідний атрибут віртуального сприйняття лідера.
- •49. "Позиціювання" партії, кандидата на обрання. Орієнтація на сегменти аудиторії виборців. Роль змі у проведенні виборчих перегонів.
- •51. Форми і засоби передвиборної агітації. Визначення політичної реклами (ст.66).
- •52. Загальний порядок використання змі (аудіовізуальних та друкованих (ст.68, 69, 70)).
- •53. Обмеження щодо ведення передвиборчої агітації (ст.71).
- •54. Історія формування технології спін доктор
- •56. Спіндоктор та його функції. П'ять типів роботи спіндоктора. Пре-спін. Пост-спін. Торнадо-спін. Контроль кризи. Зменшення витрат. Схема роботи спіндоктора.
- •58. Недоліки та переваги маніпулятивної та силової системи керування масовою свідомістю
- •59. Спіндоктор як модератор новин.
7. Роль та значення невербальних параметрів особистості у системі публічної комунікації.
Необхідно зазначити, що поняття невербальної поведінки можна трактувати як у широкому, так і вузькому значеннях, внаслідок цього дослідники говорять про різну кількість її складових. У вузькому значенні поняття невербальної поведінки означає дії, що відрізняються від мовлення й до складу яких входять міміка, жести кисті та руки, постави, положення тіла, ніг або ступні. У широкому значенні до невербальної поведінки також належить безліч невловимих аспектів мовлення. Це паралінгвістичні або голосові явища: основний частотний діапазон та діапазон інтенсивності, мовленнєві помилки або паузи, швидкість та тривалість мовлення. Останнім часом існує тенденція включати до структури невербальних засобів спілкування навколишні соціально-побутові умови, меблі, інтер’єр, архітектурний стиль, колір, температуру, шум, музику; об’єкти, які використовують для зв’язків з навколишнім світом: одяг, косметику, прикраси та ін. Одним словом, невербальна комунікативна поведінка – це все, що несе інформацію про людину, повідомляє дещо про неї без слів.
Невербальна комунікативна поведінка - це система знаків, які використовуються у процесі спілкування й відрізняються від мовних засобами та формою виявлення.
До основних властивостей невербаль ної поведінки належать (за Г. Крейдліним та В. Лабунською):
1) конкретність:
– передача повідомлення може бути тільки у присутності учасників комунікативного акту;
– комунікація пов’язана з безпосередньою ситуацією спілкування;
– використання абстрактних понять ускладнено;
2) континуальність:
– невербальні повідомлення важко розкласти на окремі одиниці;
3) вірогідність:
– невербальне повідомлення важко піддається декодуванню;
– невербальна поведінка нестійка та варіативна;
4) просторово-часова цілісність:
– кілька елементів невербального повідомлення можуть передаватися одночасно;
– невербальне повідомлення декодують цілісно, тобто реципієнт не поділяє його на окремі елементи;
5) неусвідомленість, мимовільність:
– невербальна поведінка спонтанна, мимовільні рухи переважають над довільними, неусвідомлені над усвідомленими;
6) спонтанне вивчення:
– люди, як правило, успішно засвоюють невербальну поведінку шляхом наслідування.
Про цілісність невербальної поведінки людини, взаємодію її основних структурних компонентів свідчать ті функції, які вона виконує під час спілкування, зокрема, у процесі міжособистісного сприйняття. Як наслідок,
можна стверджувати, що невербальна поведінка є поліфункціональною. Вона:
– створює образ партнера по спілкуванню;
– виконує функцію випередженої маніфестації психологічного змісту спілкування (відносно мовлення);
– виступає як спосіб регуляції просторовочасових параметрів спілкування;
– підтримує оптимальний рівень психологічної близькості між учасниками комуні кативного акту;
– виступає як маскування “Я-особистості”;
– є засобом ідентифікації партнерів по спілкуванню;
– виконує функцію соціальної стратифікації;
– виступає як показник статусно-рольових відносин;
– виражає якість та зміну відносин партнерів по спілкуванню, формує ці відносини;
– є індикатором актуальних психічних станів людини;
– виконує функцію економії мовленнєвого повідомлення;
– виступає в ролі уточнення, зміни розуміння вербального повідомлення, підсилює емоційну насиченість сказаного;
– виконує функцію контролю афекту, його нейтралізації або створення соціально значущих афективних відносин;
– виконує функцію розрядки, полегшення, регулює процес збудження;
– є одним із показників загальної психомоторної активності суб’єкта (темп, амплітуда, інтенсивність, гармонія рухів);
– пояснює величину чи розмір будь-якого предмета, а також уточнює місцезнаходження особи чи об’єкта;
– виконує риторичну функцію.
Невербальна поведінка є культурно-історичним та психологічним феноменом внутрішньої природи людини. Вона слугує засобом об’єктивізації і є одним із шляхів пізнання людини.
У невербальній поведінці, за А. Леонтьєвим, виділяють експресивну і перцептивну сторони. Експресія, або зовнішній вираз емоцій, є невід’ємним компонентом невербальної поведінки. Саме чинники емоційної природи часто є причиною ускладнень у встановленні нормальних відносин між індивідом та групою або продуцентом і реципієнтом. Поняття перцепції характеризує процес сприйняття та пізнання один одного партнерами по спілкуванню.
Адекватне сприйняття партнера дає змогу гнучкіше реагувати на зміни в ситуації спілкування, зрозуміти його справжні цілі та наміри, передбачити можливі наслідки переданої інформації.