28. Пропаганда як соціально-психологічний феномен. Комунікативна схема пропаганди.

Пропага́нда — поширення певних ідей, поглядів чи ідеології. Найчастіше, пропаганда є засобом певної політики. Головними інструментами пропаганди є засоби масової інформації та комунікації.

Пропаганда - це цілеспрямовані, систематичні спроби формувати сприйняття, маніпулювати свідомістю та спрямовувати поведінку в необхідний пропагандисту бік — Герс С. Джовет та Вікторія О'Доннел «Пропаганда та переконання»

Пропаганда — спосіб подачі інформації, який поєднує правду та брехню та впливає на поведінку і формування визначених поглядів тієї або іншої групи. Пропаганда передбачає заплановане використання будь-яких форм комунікацій, створених для впливу на розум, емоції і дії групи з визначеною метою. Військова пропаганда являє собою сплановане використання, з певною стратегічною або тактичною метою будь-яких форм комунікації, створених для впливу на розум, емоції і дії ворога, нейтрально або дружньо налаштованої групи.

Пропаганда впливає як на емоції, так і на розум людей. Відповідно, пропаганда, як і емоції, може бути негативною або позитивною.

Позитивна (конструктивна) пропаганда прагне довести до споживача ті або інші переконання в дохідливій формі. Мета позитивної пропаганди — сприяти соціальній гармонії, злагоді, виховання людей згідно із загальноприйнятими цінностями. Позитивна пропаганда виконує виховну та інформаційну функції в суспільстві. Вона здійснюється в інтересах тих, кому адресована, а не обмеженого кола зацікавлених осіб. Позитивна пропаганда, на відміну від негативної, не переслідує маніпулятивних цілей. Тим не менш, в силу того, що «загальноприйняті цінності» вже й без пропаганди є загальноприйнятими, справжні цілі «конструктивної» пропаганди часто розходяться з тими, які декларуються пропагандистами. Негативна (деструктивна) пропаганда нав'язує людям ті або інші переконання за принципом «мета виправдовує засоби». Мета негативної пропаганди — розпалювання соціальної ворожнечі, ескалація соціальних конфліктів, загострення протиріч у суспільстві, пробудження низинних інстинктів у людей і тому подібне. Це дозволяє роз'єднати людей, зробити їх слухняними волі пропагандиста.

Технологія створення «образу ворога» дозволяє згуртувати натовп навколо пропагандиста, нав'язати натовпі вигідні йому переконання і стереотипи. Основна функція негативної пропаганди — створення ілюзорної, паралельної реальності з «перевернутою» системою цінностей, переконань, поглядів. Негативна пропаганда активно користується низькою критичністю та сугестивністю мас з метою маніпулювання цими масами в інтересах вузької групи осіб.

Пропагандисти можуть використовувати різноманітні засоби переконання своєї аудиторії. Всі ці засоби мають одну спільну рису — вони звертаються до цінностей і переконань аудиторії. До цих засобів відносяться:

1. Привертаючі узагальнення (спосіб подачі продукту, кандидата або політичної програми — для того, щоб викликати сприятливу реакцію. Для цього необхідно «подати» інформацію з використанням символів, які мають позитивне значення);

2. «Навішування ярликів» (спосіб, коли пропагандист надає явищу, проти якого виступає, негативний зміст, даючи йому назву, яка викликає негативні асоціації);

3. «Переміщення» (спосіб завоювати схвалення, використовуючи асоціації з будь-чим іншим, що викликає загальне схвалення);

4. «Підтвердження» (спосіб використання публічних висловлень відомих або шанованих людей на користь або проти чого-небудь);

5. «Прості люди» (спосіб ідентифікації пропагандистських ідей або продукту з потребами «простих» людей);

6. «Підтасування карт» (аргумент, у якому факти (або неправда) викладені таким чином, що надається можливість вивести лише одне логічне рішення);

7. «Не спізнися» (спосіб підтримати визначену точку зору або продукт, створюючи враження, що «всі інші вже так роблять/думають, і настав час приєднатися до більшості»).

8. Ефект первинності — при надходженні суперечливої інформації перевірити яку неможливо, людина вірить тій, яка надійшла першою. А змінити вже сформований погляд дуже важко.

9. Переписування історії — цей метод ефективний в довготривалій перспективі, коли потрібно поступово сформувати потрібний світогляд.

Для пропаганди необхідна наявність ідеї, цільової аудиторії і засобів, щоб донести ідею до цільової аудиторії. Ефективність пропаганди визначається співвідношенням фактичної кількості залучених прихильників до планованого кількості.

Можна виділити три основні критерії змісту ефективної пропаганди:

Наявність центрального тези;

Легкість для розуміння цільовою аудиторією;

Складність для критики (обгрунтованість тез, їх несуперечність один одному тощо; або хоча б видимість цього).

Таким чином, буде просуватися деяка ідея, легко доступна розумінню аудиторією і стійка до критики з боку. Причому повинен бути дотриманий баланс між розумінням тез масами і критичності. Якщо баланс не дотримано, то які ідеї будуть просто незрозумілі значній частині цільової аудиторії, або занадто вразливі для контрпропаганди.

Що стосується форми, можна виділити наступні критерії:

Чіткість центральної тези — вона не повинна зливатися з фоном;

Привабливість фону.