15/Кінофотофонодокумент

Важливе місце серед документних джерел інформації займають кінофільми, діафільми, діапозитиви, грамплатівки, магнітні фонограми, які в сукупності називають кінофотофонодокументів (КФФД).

Термін «кінофотофонодокументів» введено в науковий обіг на початку 1980-х років як узагальнюючий для понять «Кінодокументи» , «фото-» і «фонодокумент». Проте єдиної загальноприйнятої дефініції цього поняття не існує. Як найбільш загальне може бути прийнято визначення, згідно з яким кінофотофонодокументів містить образотворчу, звукову і / або зображально-звукову інформацію, яка відтворюється за допомогою спеціальних технічних засобів (діаскоп, епідіаскопа, фільмоскопи, діапроектор кінопроектор, магнітофон, програвач). Виняток становить малюнок, інформація на якій сприймається безпосередньо, без допомоги технічних засобів.

Поява КФФД стало відгуком на зрослу суспільну потребу закарбувати, зберегти, передати нинішнім і прийдешнім поколінням ту інформацію, яка, будучи зафіксованої у словесній формі, повністю або в значній мірі втрачала свою специфіку та цінність. Широке використання в документної сфері КФФД зумовлено низкою переваг порівняно з виданнями.

Головною перевагою КФФД є комплексний вплив на різні аналізатори людини, що знижує вірогідність втрати інформації, неминучої при одноканальному сприйнятті. Вважається, що людина володіє стількома «мовами» мислення, скільки в нього є органів почуттів. В ідеалі інформація повинна надходити одночасно по всіх каналах, оскільки найбільше її засвоєння дають всі п'ять органів почуттів: зір - 75%, слух - 13%, дотик - 6%, нюх - 3%, смак - 3%. Важливим достоїнством КФФД є і те, що вони забезпечують адекватне фіксування та тиражування образної і звукової інформації, неповно або зовсім не зафіксованим словом, тобто вербально-текстовими документами. Нарешті, КФФД забезпечують емоційну основу, ефект присутності при сприйнятті інформації.

До цих пір не існує загальноприйнятої класифікації КФФД.

Найбільш точно відображають їх суть класифікації, в основу яких покладено два відообразующіх ознаки:

а) канал сприйняття інформації або спосіб впливу на органи чуття людини;

б) спосіб документування інформації. За каналу сприйняття інформації, зафіксованої в документі, КФФД ділять на три види:

візуальні (лат. vizere - дивитися), що сприймаються через зір: діафільми, діапозитиви, слайди, німі кінофільми, епіфільми;

· аудіальні (лат. audire - чути), що сприймаються на слух: грамплатівки, магнітні фонограми;

· аудіовізуальні ( зорово-слухові): звукові кінофільми, діафонофільми, відеофільми, магнітофільми.

За способом документування КФФД також ділять на три види:

· кінодокументи: діа-, кіно-, відео-;

· фотодокументи: діапозитиви (слайди), фотографії;

· фонодокументи: грамплатівки, магнітні фонограми.

Більшість КФФД - це матричні документи. Фото-і кіноплівка, диск є матрицю, на якій відтворюється зображення чи звук.

За призначеного для сприйняття КФФД можуть бути віднесені до людинозчитувальних (малюнок) і машинозчитуваних: діафільм, діапозитив, кінофільм, грамплатівка, магнітна фонограма, інформація на яких сприймається опосередковано, стає доступною людині при використанні технічних засобів.

КФФД різні і по матеріальній конструкції, оскільки можуть випускатися на бабіні, котушці, касеті, дискеті, рулоні, стрічці, кадрі, компакт-касеті. Це обумовлює особливості їх зберігання та використання в різних документних системах.

Структура фондів КФФД в бібліотеках та інформаційних центрах включає в себе фото-, фільмі-, диско-, фоно-, відеотеку як сукупність окремих видів кінофотофонодокументів.