- •Київський національний університет культури і мистецтв
- •1/Становлення документознавства як науки
- •2/Класифікація документів
- •3/Документознавство як наука та навчальна дисципліна
- •4/Документ як система
- •5/Зв’язки документознавства з іншими галузями знань
- •6/Методи та методологія документознавчих досліджень
- •7/Сучасні концепції документознавства: витоки і зміст
- •8/Загальна характеристика терміносистеми документознавства
- •9/Наука про документ за кордоном
- •10/Функції документа
- •11/Основні етапи розвитку вищої освіти з документознавства
- •12/Патентний документ
- •13/Управлінський документ
- •15/Кінофотофонодокумент
- •16/Картографічний документ
- •17/Музичний документ
- •18/Неопублікований документ
- •19/Книга як вид документа
- •20/Документ як артефакт
- •21/Документи на новітніх носіях
- •22/Уніфікація та стандартизація управлінських документів
- •23/Керування документаційними процесами за кордоном
- •24/Управлінське документознавство як наука та навчальна дисципліна
- •25/Концепції документа як джерела інформації
- •26/Концепції документа як засобу комунікації
- •27/ Експертиза цінності документів та комплектування державних архівів.
- •28/Архіви – специфічна інформаційна система.
- •Документ Національного архівного фонду - архівний документ, культурна цінність якого визнана відповідною експертизою та який підлягає державному обліку і зберіганню.
- •29/Законодавчо-нормативна база діяльності архівних установ України.
- •30/Становлення архівознавства як наукової дисципліни.
- •31/Описання архівних документів: теорія, методика і практика.
- •32/Довідковий апарат державних архівів: структура, зміст, завдання.
- •33/Вплив діловодства на характер формування архівів.
- •34/Схема зв’язків архівознавства з науковими дисциплінами.
- •3 Види джерел:
- •35/Архівознавче термінознавство.
- •36/Система архівних установ в Україні.
- •37/Історія документно-інформаційних комунікацій.
- •В залежності від кількості тих, хто спілкується, виділяють такі види комунікації:
- •38/Види комунікації.
- •39/Моделі комунікації. Модель Романа Якобсона
- •41/Інформаційний простір: зміст, суб’єкти, об’єкти.
- •41/Функції комунікації.
- •42/Організація роботи з документами.
- •218 - Порядковий реєстраційний номер;
- •01-15 Номер справи в яке буде підшитий документ або його копія (для вихідних документів).
- •43/Номенклатура справ. Формування справ.
- •44/Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. Дсту 4163 – 2003.
- •45/Класифікація організаційно-розпорядчої документації за функціональною ознакою та їх значення.
- •46/Основні реквізити організаційно-розпорядчих документів. (дсту 4163–2003).
- •47/Документообіг. Схеми документообігу.
- •Вимоги до потоків документів:
- •Документи, що надійшли в організацію, проходять такі етапи:
- •48/Контроль за виконанням документів.
- •Контроль за виконанням документів включає такі види робіт:
- •49/Підготовка справ до архівного зберігання.
- •Основними завданнями епк.:
- •50/Бази даних: класифікація, структура, етапи створення.
- •51/Інформаційний пошук: види, методика, технологія.
- •52/Предмет стилістики. Поняття функціонального стилю.
- •53/Офіційно-діловий стиль сучасної української мови.
- •Головні ознаки офіційно-ділового мовного стилю
- •Підстилі офіційно-ділового мовного стилю. Системи документації
- •54/Текст як лінгвістична категорія.
- •55/Предмет і завдання редагування як фахової діяльності у сфері офіційно-ділового спілкування.
- •56/Аналітико-синтетична переробка документної інформації: сутність, значення, види.
- •57/Анотування та реферування документів.
- •Референтська діяльність: основні поняття, їх сутність, функції та роль.
- •Спічрайтерство: поняття, сутність і функції. Ознаки високоякісної письмової роботи ділового характеру.
- •Теоретичні та практичні засади реферування.
15/Кінофотофонодокумент
Важливе місце серед документних джерел інформації займають кінофільми, діафільми, діапозитиви, грамплатівки, магнітні фонограми, які в сукупності називають кінофотофонодокументів (КФФД).
Термін «кінофотофонодокументів» введено в науковий обіг на початку 1980-х років як узагальнюючий для понять «Кінодокументи» , «фото-» і «фонодокумент». Проте єдиної загальноприйнятої дефініції цього поняття не існує. Як найбільш загальне може бути прийнято визначення, згідно з яким кінофотофонодокументів містить образотворчу, звукову і / або зображально-звукову інформацію, яка відтворюється за допомогою спеціальних технічних засобів (діаскоп, епідіаскопа, фільмоскопи, діапроектор кінопроектор, магнітофон, програвач). Виняток становить малюнок, інформація на якій сприймається безпосередньо, без допомоги технічних засобів.
Поява КФФД стало відгуком на зрослу суспільну потребу закарбувати, зберегти, передати нинішнім і прийдешнім поколінням ту інформацію, яка, будучи зафіксованої у словесній формі, повністю або в значній мірі втрачала свою специфіку та цінність. Широке використання в документної сфері КФФД зумовлено низкою переваг порівняно з виданнями.
Головною перевагою КФФД є комплексний вплив на різні аналізатори людини, що знижує вірогідність втрати інформації, неминучої при одноканальному сприйнятті. Вважається, що людина володіє стількома «мовами» мислення, скільки в нього є органів почуттів. В ідеалі інформація повинна надходити одночасно по всіх каналах, оскільки найбільше її засвоєння дають всі п'ять органів почуттів: зір - 75%, слух - 13%, дотик - 6%, нюх - 3%, смак - 3%. Важливим достоїнством КФФД є і те, що вони забезпечують адекватне фіксування та тиражування образної і звукової інформації, неповно або зовсім не зафіксованим словом, тобто вербально-текстовими документами. Нарешті, КФФД забезпечують емоційну основу, ефект присутності при сприйнятті інформації.
До цих пір не існує загальноприйнятої класифікації КФФД.
Найбільш точно відображають їх суть класифікації, в основу яких покладено два відообразующіх ознаки:
а) канал сприйняття інформації або спосіб впливу на органи чуття людини;
б) спосіб документування інформації. За каналу сприйняття інформації, зафіксованої в документі, КФФД ділять на три види:
візуальні (лат. vizere - дивитися), що сприймаються через зір: діафільми, діапозитиви, слайди, німі кінофільми, епіфільми;
· аудіальні (лат. audire - чути), що сприймаються на слух: грамплатівки, магнітні фонограми;
· аудіовізуальні ( зорово-слухові): звукові кінофільми, діафонофільми, відеофільми, магнітофільми.
За способом документування КФФД також ділять на три види:
· кінодокументи: діа-, кіно-, відео-;
· фотодокументи: діапозитиви (слайди), фотографії;
· фонодокументи: грамплатівки, магнітні фонограми.
Більшість КФФД - це матричні документи. Фото-і кіноплівка, диск є матрицю, на якій відтворюється зображення чи звук.
За призначеного для сприйняття КФФД можуть бути віднесені до людинозчитувальних (малюнок) і машинозчитуваних: діафільм, діапозитив, кінофільм, грамплатівка, магнітна фонограма, інформація на яких сприймається опосередковано, стає доступною людині при використанні технічних засобів.
КФФД різні і по матеріальній конструкції, оскільки можуть випускатися на бабіні, котушці, касеті, дискеті, рулоні, стрічці, кадрі, компакт-касеті. Це обумовлює особливості їх зберігання та використання в різних документних системах.
Структура фондів КФФД в бібліотеках та інформаційних центрах включає в себе фото-, фільмі-, диско-, фоно-, відеотеку як сукупність окремих видів кінофотофонодокументів.