- •Київський національний університет культури і мистецтв
- •1/Становлення документознавства як науки
- •2/Класифікація документів
- •3/Документознавство як наука та навчальна дисципліна
- •4/Документ як система
- •5/Зв’язки документознавства з іншими галузями знань
- •6/Методи та методологія документознавчих досліджень
- •7/Сучасні концепції документознавства: витоки і зміст
- •8/Загальна характеристика терміносистеми документознавства
- •9/Наука про документ за кордоном
- •10/Функції документа
- •11/Основні етапи розвитку вищої освіти з документознавства
- •12/Патентний документ
- •13/Управлінський документ
- •15/Кінофотофонодокумент
- •16/Картографічний документ
- •17/Музичний документ
- •18/Неопублікований документ
- •19/Книга як вид документа
- •20/Документ як артефакт
- •21/Документи на новітніх носіях
- •22/Уніфікація та стандартизація управлінських документів
- •23/Керування документаційними процесами за кордоном
- •24/Управлінське документознавство як наука та навчальна дисципліна
- •25/Концепції документа як джерела інформації
- •26/Концепції документа як засобу комунікації
- •27/ Експертиза цінності документів та комплектування державних архівів.
- •28/Архіви – специфічна інформаційна система.
- •Документ Національного архівного фонду - архівний документ, культурна цінність якого визнана відповідною експертизою та який підлягає державному обліку і зберіганню.
- •29/Законодавчо-нормативна база діяльності архівних установ України.
- •30/Становлення архівознавства як наукової дисципліни.
- •31/Описання архівних документів: теорія, методика і практика.
- •32/Довідковий апарат державних архівів: структура, зміст, завдання.
- •33/Вплив діловодства на характер формування архівів.
- •34/Схема зв’язків архівознавства з науковими дисциплінами.
- •3 Види джерел:
- •35/Архівознавче термінознавство.
- •36/Система архівних установ в Україні.
- •37/Історія документно-інформаційних комунікацій.
- •В залежності від кількості тих, хто спілкується, виділяють такі види комунікації:
- •38/Види комунікації.
- •39/Моделі комунікації. Модель Романа Якобсона
- •41/Інформаційний простір: зміст, суб’єкти, об’єкти.
- •41/Функції комунікації.
- •42/Організація роботи з документами.
- •218 - Порядковий реєстраційний номер;
- •01-15 Номер справи в яке буде підшитий документ або його копія (для вихідних документів).
- •43/Номенклатура справ. Формування справ.
- •44/Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. Дсту 4163 – 2003.
- •45/Класифікація організаційно-розпорядчої документації за функціональною ознакою та їх значення.
- •46/Основні реквізити організаційно-розпорядчих документів. (дсту 4163–2003).
- •47/Документообіг. Схеми документообігу.
- •Вимоги до потоків документів:
- •Документи, що надійшли в організацію, проходять такі етапи:
- •48/Контроль за виконанням документів.
- •Контроль за виконанням документів включає такі види робіт:
- •49/Підготовка справ до архівного зберігання.
- •Основними завданнями епк.:
- •50/Бази даних: класифікація, структура, етапи створення.
- •51/Інформаційний пошук: види, методика, технологія.
- •52/Предмет стилістики. Поняття функціонального стилю.
- •53/Офіційно-діловий стиль сучасної української мови.
- •Головні ознаки офіційно-ділового мовного стилю
- •Підстилі офіційно-ділового мовного стилю. Системи документації
- •54/Текст як лінгвістична категорія.
- •55/Предмет і завдання редагування як фахової діяльності у сфері офіційно-ділового спілкування.
- •56/Аналітико-синтетична переробка документної інформації: сутність, значення, види.
- •57/Анотування та реферування документів.
- •Референтська діяльність: основні поняття, їх сутність, функції та роль.
- •Спічрайтерство: поняття, сутність і функції. Ознаки високоякісної письмової роботи ділового характеру.
- •Теоретичні та практичні засади реферування.
41/Функції комунікації.
Соціа́льна комуніка́ція (англ. Social communication) — це обмін між людьми або іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо, обумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування,прийнятих у даному суспільстві.
Виділяються три основні (базові) функції соціальної комунікації:
Інформаційна функція означає, що завдяки соціальній комунікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.
Експресивна функція визначає здатність соціальної комунікації передавати оціночну інформацію про предмети або явища.
Прагматична функція означає, що соціальна комунікація є засобом, який спонукає людину до певної дії та реакції.
Масова комунікація характеризується певними соціальними функціями.
Інформаційна функція полягає в наданні масовому читачу, слухачу і глядачу актуальної інформації про різноманітні сфери діяльності людей ділову, науково-технічну, політичну, юридичну, медичну тощо. При цьому зміст інформації багато в чому визначається запитом аудиторії. Одержуючи великий обсяг інформації, люди недільки розширюють свої пізнавальні можливості, але і збільшують свій творчий потенціал. Знання інформації дає можливість прогнозувати свої дії, заощаджує час. У цьому розумінні дана функцій сприяє оптимізації корисної діяльності суспільства й індивіда. Особливо важлива ця функція в сфері культури, де щодня створюються нові твори і з'являються нові імена.
Регулююча функція має широкий діапазон впливу на масову аудиторію, починаючи з установлення контактів, кінчаючи контролем над суспільством. У цій функції масова комунікація впливає на формування суспільної свідомості групи й особистості, на формування суспільної думки і створення соціальних стереотипів. Тут же криються можливості маніпулювати і керувати суспільною свідомістю, фактично здійснювати функцію соціального контролю. За певних умов ця функція служить цілям "промивання мозків". Але і завдяки їй кращі явища культурного життя також знаходять відгук у цінителів слідом за їх появою. Тут уся справа в смаку і мірі творців та споживачів масової комунікації.
Одержувач інформації має можливість порівнювати різні соціальні ситуації, що коментуються ЗМІ або з позитивною, або з негативною оцінкою. Люди, як правило, приймають ті соціальні норми поведінки, етичні вимоги, естетичні принципи, що переконливо пропагуються ЗМІ як позитивний стереотип способу життя, стилю одягу, форми спілкування тощо. Так відбувається соціалізація індивіда відповідно до норм, бажаними для суспільства вданий історичний період
Культурологічна функція виконує не тільки своє основне, пізнавальне завдання - ознайомлення з досягненнями культури і мистецтва, вона сприяє усвідомленню суспільством необхідності наступності культури, збереження культурних традицій. За допомогою ЗМІ люди знайомляться з особливостями різних культур і субкультур. Це розвиває естетичний смак, сприяє взаєморозумінню, зняттю соціальної напруги, у результаті - інтеграції суспільства.
З даною функцією пов'язане поняття масової культури, ставлення до якої в плані її соціальної цінності неоднозначне. З одного боку, прагнення познайомити широкі маси з досягненнями світового мистецтва, новими напрямами і тенденціями є безсумнівною заслугою ЗМІ