18/Неопублікований документ

Поняття «неопублікований документ» виступає як протилежне до понять «опублікований документ», «публікація», «видання».

Неопублікований документ не розрахований на широке розповсюдження; створений в ході діяльності організацій, окремих осіб, він відображає результати їх роботи. Неопубліковані документи лишаються в рукописному вигляді чи тиражуються в невеликій кількості примірників. До них відносяться: звіти про науково-дослідницьку роботу та дослідно-конструкторські розробки, дисертації (за винятком виданих у вигляді наукової доповіді), рукописи алгоритмів і програм, проекти і кошториси, технічні умови, стандарти підприємств, раціоналізаторські пропозиції, неопубліковані заявки на винаходи, депоновані рукописи, рукописи перекладів, аналітичні огляди.

Неопубліковані документи оформляються, як правило, засобами машинопису чи друкуються на принтері ЕОМ, реєструються в органах інформації і бібліотеках для відображення в інформаційних виданнях чи базах даних цих органів. Більшість документів цього масиву створюються безпосередньо в ході чи одразу після завершення наукового дослідження чи виробничої роботи, що робить їх особливо цінними.

За загальною кількістю назв число неопублікованих документів, що щорічно з'являються, перевищує випуск опублікованих, а за важливістю, новизною, актуальністю, унікальністю і достовірністю інформації, оперативністю виходу та іншими інформаційними якостями вони часом перевершують опубліковані документи.

Основними видами неопублікованих документів є звіт про науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу, дисертація, депонований рукопис, науковий переклад, оглядово-аналітичний документ.

19/Книга як вид документа

— Розгляд поняття "документ" і видів документа з погляду теорії соціальної комунікації дозволив порівняти існуючі знання про книгу з визначенням і класифікацією документа і дійти висновку як про спорідненість книги і документа, так і про відсутність обґрунтованих поглядів щодо місця книги серед інших документів. З боку матеріальної форми і знакової системи передачі інформації у наш час існують різні обмеження обсягу поняття "книга". Найширшим значенням поняття "книга" і таким, що заслуговує, на наш погляд, підтримки, є те, що за характеристиками матеріального носія і знакової природи інформації дорівнює значенню Документа. Такий підхід є історичним (бо матеріальна форма книги в історичному розвитку змінювалася) і перспективним, тому що дозволяє зараховувати до обсягу поняття "книга" найновітніші засоби запису інформації.

— Соціально-комунікаційний функціональний підхід дає можливість однозначно трактувати книгу як документ опублікований, що надається у суспільне користування завдяки діяльності комунікаційних посередників — видавничої справи, бібліотечної справи та книжкової торгівлі. Формою опублікування може бути видання чи депонування документа у спеціально визначених центрах із застосуванням бібліографічної інформації з метою широкого інформування про депоновані документи. Таким чином, поняття "книга" охоплює не тільки друковані, а й електронні видання, а також рукописні та електронні документи, в разі їх депонування(процес організованого зберігання чого-небудь) у визначених центрах, якими повинні бути, у першу чергу, бібліотеки.

— Доведено, що особливе місце книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі визначає спільність функцій і властивостей документа взагалі і книги зокрема, а також специфічні функції і властивості книги. До останніх належать: функція поширення інформації (або широкого її розповсюдження); адресованість доволі широкому, необмеженому заздалегідь колу читачів (споживачів інформації); функція перетворення суспільної свідомості, що активізує участь людини у перетворенні світу і самої себе; посилення естетичної і етичної підфункцій документа; товарна функція; конкретно-історичний характер книги; її доступність з погляду матеріальної форми (портативність, здатність до переміщення); безпосередня включеність у духовне і матеріальне виробництво.

— Показано, що книга як різновид документа потребує особливого підходу до визначення її категорій (таких як "література", "твір", "твір друку", "видання" та ін.) і до їх типологічної класифікації. Основні напрямки типологічної книгознавчої класифікації визначаються шляхом виділення певних категорій книги і вивчення їх функціональних, матеріально-конструктивних, знакових особливостей. Типологія книги має певні досягнення у вигляді стандартизації термінів, що позначають види друкованих видань, але має ще багато дискусійних положень, що потребують розв'язання.

— Визначено місце бібліотечно-бібліографічної діяльності у системі книжкової справи і інформаційних комунікацій суспільства взагалі, що відповідає викладеному вище розумінню книги як виду документа. Глобальною метасистемою бібліографічної практичної діяльності є сфера функціонування суспільної свідомості, а більш вузько соціальних інформаційних комунікацій.