МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

П Р О Г Р А М А

ВСТУПНОГО ІСПИТУ

З ПЕРЕКЛАДУ

Кваліфікаційний іспит на ступінь магістра

Напрям підготовки 8.02030304 «Переклад»

на 2012–2013 навчальний рік

КИЇВ – 2011

Укладачі: Гурбанська С. О., кандидат філологічних наук, доцент

Мелько Х. Б., кандидат філологічних наук

Затверджено на засіданні кафедри теорії та практики перекладу

Протокол № 2 від 9 вересня 2011 р.

Рекомендовано до видання Головною вченою радою університету

Протокол № 1 від 15 вересня 2011 р.

Пояснювальна записка

Магістр, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка магістра здійснюється на основі освітньо-професійної програми (ОПП), яка забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікацією. Освітньо-професійна програма підготовки магістра включає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну, спеціальну та науково-практичну підготовку.

Особи, які успішно виконали програму підготовки магістра та пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікацію магістра.

Основою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» є нормативно-правова база освіти: Закон України «Про вищу освіту», Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», Положення про ступеневу освіту, Положення Міністерства освіти і науки України «Про організацію науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах», Положення про магістратуру, Положення про організацію педагогічної практики у Київському національному університеті культури і мистецтв.

Вступний іспит до магістратури з перекладу передбачає перевірку і оцінку мовної, мовознавчої та перекладацької компетенції вступників, наявності у них знань з основ лінгвістичної теорії та перекладознавства, а також вмінь реалізувати ці знання на практиці, що складає основу майбутньої професійної аналітично-дослідницької діяльності магістрантів.

Фахові вступні випробування перевіряють рівень фундаментальної та професійної підготовки бакалаврів, які повинні:

• володіти поглибленими знаннями основної іноземної мови та уміннями інноваційного характеру, вільно, впевнено і правильно користуватися англійською мовою у професійних, наукових та інших цілях; володіти чотирма видами мовленнєвої діяльності на рівні С1 за шкалою Ради Європи: розуміти при читанні і сприйнятті на слух інтегрований зміст і деталі текстів усіх типів будь-якого рівня змістової і мовної складності (окрім вузькоспеціальних); уміти вилучати із текстів як експліцитну так і імпліцитну інформацію, що міститься в них; вільно й адекватно використовувати англійську мову в ситуаціях усного спілкування: вміти інформувати, описувати, повідомляти, висловлювати свій погляд та арґументувати його, дотримуючись параметрів комунікативної адекватності, мовної правильності, відповідної структурованості та зв’язності; писати добре структуровані тексти, відповідно до ситуації і комунікативного наміру (твір, реферат, доповідь, тези доповіді, коментар, анотацію, наукову статтю); реферувати й анотувати наукові та науково-методичні матеріали на різну тематику;

• володіти знаннями з теорії мови: знати основні положення сучасних лінгвістичних теорій, що складають концептуальну основу теоретичних дисциплін, базові поняття теорії мови; визначати на функціональному рівні граматичний статус омонімічних, синонімічних та полісемантичних конструкцій, трансформувати певні конструкції в семантично еквівалентні; розкривати закономірності відношень між мовними формами та їхнім змістом, володіти основами контрастивного методу дослідження мов, мати належні знання історії формування фонетичної, лексичної, морфологічної та синтаксичної систем англійської мови; знати особливості формування і структури лексичного значення, парадигматичних угрупувань лексики, можливості збагачення лексичного складу, його соціальний та територіальний поділ, основні типи словників; кваліфіковано аналізувати лексичне значення слова, особливості формування лексичних одиниць, підбирати синоніми, антоніми, будувати синонімічні ряди, формувати тематичні групи, лексико-семантичні поля;

• володіти широкою теоретичною базою перекладознавства; вільно оперувати основними поняттями, концепціями і фактами сучасної науки про переклад; застосовувати головні методи перекладознавчого аналізу; знати ключові концепції перекладання в історичному зрізі, лінгвістичний та літературознавчий підходи до перекладу; розуміти динаміку розвитку перекладацьких принципів; вміти відтворювати одиниці тексту з проблемною еквівалентністю, обирати стратегію для досягнення необхідного рівня еквівалентності, перекладати тексти з урахуванням жанрово-стилістичної домінанти та типу тексту, аналізувати перекладні тексти в історичному зрізі, розпізнавати функцію, що її переклад виконує у полісистемі.