51/Інформаційний пошук: види, методика, технологія.

Інформаційний пошук (ІП) — наука про пошук неструктурованої документальної інформації. Особливо це відноситься до пошуку інформації в документах, пошук самих документів, добуття метаданих з документів, пошуку тексту, зображень, відео та звуку у локальних реляційних базах даних, у гіпертекстових базах даних таких, як Інтернет та локальні інтранет. Інформаційний пошук — велика міждисциплінарна область науки, яка стоїть на перетині когнітивної психології, інформатики, інформаційного дизайну, лінгвістики, семіотики, бібліотечної справи, та статистики.

Автоматичні системи інформаційного пошуку використовують для зменшення так званого «інформаційного перевантаження». Багато університетів та публічних бібліотек використовують системи ІП для полегшення доступу до книжок, журналів та інших документів. Найвідомішим прикладом систем ІП можна назвати пошукові системи в Інтернеті.

Об’єктом інформаційного пошуку є текстова інформація, зображення, аудіо, відео інформація.

Завданням інформаційного пошуку є знаходження відповідних інформаційних об’єктів, або документів серед доступного для пошуку матеріалу. Завдання для інформаційного пошуку задається у вигляді інофрмаційного запиту, який може містити слова, фрази чи речення або комбінацію їх. Переважна більшість пошукових систем орієнтована на роботу з пошуковими термінами — словами або словосполученнями, які пошукова система розпізнає як одне ціле. Для здійснення інформаційного пошуку потрібно мати збірку інформаційних об’єктів (бібліотека, комп’ютерні файли) і систему (алгоритм або програму) яка здійснює пошук. Для здійснення інформаційного пошуку користувач (людина або інформаційна система) формує інформаційний запит . Результатом пошукової роботи є список документів який укладається згідно певного принципу. Такий список називають впорядкованим.

52/Предмет стилістики. Поняття функціонального стилю.

Стилістика - філологічна дисципліна, що вивчає неоднакові для різних умов мовного спілкування принципи вибору і способи організації мовних одиниць у єдине смислове і композиційне ціле (текст), а також визначаються відмінностями в цих принципах і способах різновиди вживання мови (стилі) та його систему.

Існує, але не є повністю загальноприйнятим поділ стилістики на літературознавчу та мовознавчу. Мовознавча розглядає функціональні стилі мовлення, літературознавча вивчає систему образів, сюжет, фабулу і т. д. в окремому творі.

Томашевський писав: «Стилістика є сполучною дисципліною між мовознавством і літературознавством»

Функціональна стилістика розглядає стиль як систему статистичного характеру, де різноманітне реалізується діалектичний закон переходу кількості в якість, і відмінності між стилями виражаються не тільки в наявності різних якісних ознак, а й у різних кількісних проявах якісно загальних ознак. Традиційна ж стилістика вивчала стилі переважно з якісної сторони і прагнула до того, щоб опис стилю було списком (і якомога більш повним) забарвлених елементів. Головне завдання стилістики вивчення і опис функціональних стилів, ознак і стилістичних властивостей окремих мовних одиниць, які об'єднують їх (в межах загальної системи мови) в приватні, функціонально однорідні підсистеми. Цим визначаються основні поняття, якими оперує стилістика: функціональні стилі і стилістичні конотації