13. 2. Кількісні та якісні показники злочинності

Злочинність як соціальне явище містить ряд рис і ознак, яких немає в окремій антисуспільній поведінці, у тому числі у злочині, як індивідуальному акті поведінки і форми прояву злочинності. У кримінологічних дослідженнях злочинність характеризують за станом, структурою та динамікою. Одні автори визначають ці поняття як кількісні та якісні характеристики злочинності, інші — як сторони, показники, риси, елементи і т. п. Таке розуміння проблеми зобов’язує внести відповідну ясність.

Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою якісних і кількісних критеріїв, основними з який є наступні: рівень, структура та динаміка.

До кількісних показників відносять:

1. Рівень злочинності – це її кількісна характеристика, яка вимірюється в абсолютних величинах сумою вчинених злочинів і осіб, що їх вчинили, за певний проміжок часу на визначеній території.

2. Виходячи з того, що на будь-якій визначеній території проживає нерівна кількість людей, з метою їх співставлення між собою застосовують коефіцієнти.

При цьому використовуються два види основних коефіцієнтів злочинності.

По-перше, коефіцієнтзлочинної інтенсивності, який розраховується на все населення певного регіону, включаючи неповнолітніх:

З

К_з.ін. = ----- х Е, де

Н

З – кількість зареєстрованих злочинів на певній території за визначений період часу;

Н – число жителів, які проживають на цій території;

Е – визначене число жителів (єдина розрахункова база 1000, 10000, 100000), відповідно якого проводиться розрахунок.

По-друге, коефіцієнт злочинної активності, який розраховується на населення за віком (14-60 років, тобто особи, які досягли мінімального віку кримінальної відповідальності і віку затухання кримінальної активності.

О

К_з.а.= ---------- х Е, де

Н _(14-60)

О – кількість осіб виявлених за вчинення злочинів;

Н _(14-60)– кількість жителів, які проживають на певній території у віці від 14 до 60 років.

Ці коефіцієнти розраховуються не тільки на злочинність в цілому, але й на кожний окремий вид злочинності, що входить в її структуру. Крім того, зазначені коефіцієнти можуть застосовуватися для виявлення чи порівняння кримінальної активності різних категорій населення (чоловіків, жінок, молоді, рецидивістів тощо).

3. Динаміка злочинності – показник, який відображає зміну її рівня і структури протягом того чи іншого тимчасового періоду (рік, три роки, п’ять років, десять років і т.д.).

Динаміка злочинності як соціально-правового явища відчуває на собі вплив двох груп факторів. Перша – це причини і умови злочинності, демографічна структура населення та інші соціальні процеси і явища, що впливають на злочинність. Друга – зміни кримінального законодавства, що розширюють або звужують сферу злочинного і кримінального, що змінюють класифікацію і кваліфікацію злочинів.

Диференціація соціальних і правових факторів, щовпливають на статистичну криву злочинності, необхідна для об’єктивної оцінки реальних змін у її динаміці та прогнозі. Зниження чи зростання об’єму злочинності відбуваються в результаті як реальних соціальних змін рівня і структури злочинності, так і в результаті правових змін у законодавчій характеристиці кола кримінально карних діянь, у повноті реєстрації, в інших юридичних факторах.

Статистична картина динаміки злочинності також пов’язана з ефективністю діяльності своєчасного виявлення та реєстрації вчинених злочинів, їх розкриття і викриття винних, забезпечення невідворотності справедливого покарання.

Іншим кількісно-якісним показником, який характеризує злочинність, є динаміка, тобто вивчення злочинності у русі і зміні.

Злочинність як явище матеріального світу також знаходиться у постійному русі і зміні, у безперервній динаміці. Тому, на наш погляд, динаміка злочинності не є і не може бути ні її кількісною, ні її якісною характеристикою. Вона проявляється у всіх її ознаках як кількісних, так і якісних.

4. Структура злочинності— це внутрішня, притаманна їй, ознака, яка розкриває її будову, окремі її складові частини у загальному їх числі за визначений відрізок часу і на зазначеній території. Від того, яка структура злочинності, залежить і “напрямок головного удару” в боротьбі з нею. Структура виразно говорить про те, що собою являє злочинність у безпосередніх конкретних умовах, яка визначаюча якість цього явища.

Аналізуючи структуру злочинності, необхідно: виходити з суті і змісту самого соціального явища; розглядати злочинність у всій її різнобарвності; враховувати той факт, що злочинність перебуває у безперервному русі і зміні, які обумовлюють і змінюють її окремі сторони; розкрити зв’язки і обумовленості різних видів структури як між собою, так і з іншими базовими і надбудовними суспільними явищами; досліджувати не тільки теоретичну, але і практичну значимість відповідного виду структури, з врахуванням поліпшення боротьби із злочинністю.

Як відзначає відомий російський кримінолог Кузнєцова Н.Ф. ³⁵, основні показники структури злочинностінаступні:

- співвідношення видів злочинів за їхньою класифікацією, даною в Особливій частині КК;

- питома вага найбільш розповсюджених злочинів;

- співвідношення видів злочинів за домінуючою мотиваційною спрямованістю (насильницькі, корисливі, корисливі-насильницькі та необережні);

- питома вага злочинності неповнолітніх;

- питома вага групової злочинності, а всередині її – організованої;

- питома вага рецидиву;

- “географія” злочинності, тобто розподіл її за регіонами і типами населених пунктів;

- питома вага злочинів, пов’язаних з незаконним обігом зброї;

- питома вага злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків;

- “вуличні” злочини;

- транснаціональні злочини.

5. Характер злочинностіобумовлюється кількістю найбільш небезпечних злочинів у структурі злочинності, а також тим, якою є характеристика осіб, які їх скоїли.

Отже, виходячи з наведеного визначення, характер злочинності проявляється через її структуру. Таким чином, можна зробити висновок, що характер злочинності є одним з важливих показників її структури.

6. Характеристика злочинності як негативного соціально-правового явища була б неповною без розгляду її наслідків, основним критерієм яких є “ціна злочинності”, яка складається із:

- кримінально-правових наслідків злочинів, які є в багатьох випадках обов’язковим елементом їх складу (матеріальна, моральна, фізична шкода конкретним громадянам);

- шкода, яка заподіюється злочинами за межами їх складу (прямі та непрямі наслідки);

- соціальна реакція на злочинність, боротьба з нею (витрати на утримання правоохоронних органів, розроблення законодавства та заходів боротьби зі злочинністю тощо).

На жаль, методика повного виміру реальної “ціни злочинності” поки що розроблена недостатньо. Разом з тим, такі показники, безумовно, є конче необхідними.

6. Географія злочинності, під якою розуміється її розміщення по різних регіонах (територіях) держави, області, районів, міст, селищ.

Досвід роботи правоохоронних органів показує, що нерівномірність у стані, динаміки і структурі розподілу злочинності пояснюється:

1) конкретними соціальними умовами того чи іншого регіону;

2) економічною його характеристикою;

3) національним складом і структурою населення;

4) послабленням соціального контролю за поведінкою людей;

5) рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвілля і побуту населення;

6) рівнем організації роботи у боротьбі з злочинністю і т. ін.

Виявлення і врахування територіальної різниці у географії злочинності — ключ до ефективних заходів щодо запобігання злочинам. У цьому випадку стають більш видимими і конкретні причини злочинів, і умови їх скоєння, що має не тільки пізнавальне значення, але і служить основою для організації конкретної практичної діяльності.

7. Топографія злочинності– це безпосереднє місце вчинення злочину (магазини, вокзали, квартири, парки тощо)³⁶.

8. Екологія злочинності– вивчає взаємозв’язок зовнішнього середовища, клімату, природного ландшафту, рослинного та тваринного світу, структури будівництва – з одного боку та людських переживань – з іншого³⁷.

9. Стан злочинності– це сукупність всіх показників, які характеризують рівень, структуру, динаміку злочинності.

До основних завдань статистичного аналізу злочинності відносяться: визначення її стану, рівня, структури і динаміки; встановлення причин і умов, які сприяють скоєнню злочинів; вивчення особи злочинців; вдосконалення системи заходів боротьби зі злочинністю.

В процесі аналізу використовуються такі джерела інформації:

• - документи первинного обліку і статистичної звітності правоохоронних органів і суду;

• - узагальнення кримінальних справ і матеріалів про злочини;

• - дані прокурорських перевірок стану законності;

• - показники економічної, соціально-демографічної статистики;

• - результати вивчення громадської думки про злочинність і кримінологічних досліджень;

• - матеріали про інші правопорушення та показники моральної статистики (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція та ін.).

Правова статистика виробила певні методи вирішення аналітичних завдань вивчення злочинності як в загальнодержавному, так і регіональному масштабах. В регіональному розрізі (район, місто, область) такевивчення забезпечує:

- аналіз рівня, інтенсивності і структури злочинності та інших правопорушень на обслідуваній території;

- аналіз стану злочинності і правопорушень по лініях окремих служб органів внутрішніх справ;

- аналіз злочинів і правопорушень за місцем, часом, способом їх скоєння;

- аналіз територіальної розповсюдженості злочинності;

- аналіз стану злочинності в окремих галузях господарства і державного управління;

- аналіз зв’язку злочинності з алкоголізмом, наркоманією, проституцією, тощо).

Аналізу повинна підлягати не тільки зареєстрована злочинність. Орієнтуватися лише на дані офіційної статистики — означає відходити від реального стану справ. Тут треба брати поправку на латентну злочинність.

Потрібно враховувати обставини, які впливають на її динаміку: зміни історичних і соціально-економічних умов, демографічні процеси, рух населення, зміни кримінального закону тощо.

Таким чином, результати аналізу показників кримінально-правової статистики дозволяють визначитися з рівнем і становищем злочинності, її тенденціями, відшукати слабкі місця в системі соціального контролю і намітити шляхи підвищення ефективності боротьби з нею.