2.Система архівних установ в україні

Систему архівних установ України складають такі групи: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи та діловодства;науково-дослідні установи;центральні державні архіви України;галузеві державні архіви;державний архів в Автономній Республіці Крим;місцеві державні архівні установи;інші місцеві архівні установи;архівні підрозділи державних наукових установ, музеїв, бібліотек;архівні підрозділи органів державної влади, органів місцевогосамоврядування, державних і комунальних підприємств, установ,організацій;архівні підрозділи об’єднань громадян, релігійних організацій, а такожпідприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі ідприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формівласності; архівні установи, засновані фізичними особами;підприємства та організації у сфері архівної справи та діловодства.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферіархівної справи та діловодства є Державний комітет архівів України, на який покладено функції управління архівною справою, контролю інормативно-методичного забезпечення ведення діловодства. У межах визначених законом повноважень Держкомархівів бере участь у формуванніта забезпеченні реалізації державної політики у сфері архівної справи та діловодства, здійснює нормативно-правове регулювання відносин, визначає перспективні і пріоритетні напрями розвитку, здійснює міжгалузеву координацію, функціональне регулювання та міжнародне співробітництво. У своїй діяльності він керується Конституцією України, чинним законодавством, положенням про Держкомархів. Його структура відповідає найголовнішим напрямам діяльності установ галузі: від формування НАФ,створення оптимальних умов зберігання і користування архівними документами, організації інформаційних систем, розвитку матеріально-технічної бази до розгортання міжнародного співробітництва. Спираючись на науково-дослідний потенціал галузі, співпрацюючи з установами НАН України, провідними університетами, Держкомархівів виробляє стратегію архівного будівництва, конкретні програми її реалізації, впливає на матеріально-фінансове забезпечення архівів, кадрову політику. Він також контролює діяльність архівних установ і служб діловодства, організовує нормативно-правове та науково-методичне та інформаційне забезпечення їх діяльності. Держкомархів розпоряджається Національним архівним фондом, організовує його формування, державну реєстрацію, державний облік та зберігання його документів, використанняархівної інформації.Безпосередньо підпорядковані Держкомархіву архівні установи складають систему Держкомархіву України, до якої входять центральні державні архіви України, інші центральні державні архівні установи та місцеві державні архівні установи.

3.Нормативність текстів офіційно-ділового стилю на фонетико-орфографічному рівні

Мова права - це мова офіційного документа, в якому виражена воля суспільства, мова має державно-владний характер і втілюється в певних усталених формах офіційного значення. У правовому документі така форма є нормативною і формально закріпленою. Вона не може бути самостійно змінена, викладена іншими словами, порядок слів у реченні і частин у тексті статті незмінний;

2) виразність і однозначність мови. Саме виразність, чіткість викладеної норми права формує правило; незнання закону не є підставою для його невиконання. Виразність мови закону та її однозначність сприяє правильному і повному розумінню інформації, забезпечує ефективну дію нормативних приписів.

3) максимальна точність під час реалізації задуму законодавця відповідною мовною формою, неприпустимість двозначності висловлення. У законі все важливе: і структурно-графічне оформлення тексту, і лексико-граматичне його наповнення.

4) лаконічність, стислість, економність використання в тексті мовних засобів на тлі збереження повноти змісту, що сприяє максимальній точності викладу. Кількісно обмежене оперування термінами. Зайві слова, невиправдані повтори, багатослівні вирази призводять до надмірного словесного навантаження та мінімальної інформативності;

5) логічна стрункість, послідовність викладу. Неприпустимі алогізми, плеонастичні слово твори, недоречна тавтологія, суперечливі твердження. Мові властива раціональність слововживання, мотивація висновків;

6) нейтральність тону нормативного тексту, позбавленого суб'єктивно-емоційної оцінності. Художні засоби вираження (тропи, риторичні фігури, ідіоматичні звороти) не властиві мові права.

7) динамічність мови Необхідність визначення поняття динамічного характеру спонукає до введення в текст віддієслівних іменників.

8) безособовий, узагальнений характер стилю текстів Нормативний акт - результат колективної роботи спеціалістів, учених, працівників державного апарату, їх автор узагальнено-без-особовий - держава, суспільство, тому в тексті не відображається індивідуальна авторська манера. Безособовість викладу зумовлює специфічну композиційну стрункість - традиційне членування тексту на розділи, статті, пункти. У граматичному плані безособовість зумовлена упередженим використанням особових займенників та особових форм дієслів;

9) формалізація мови законодавчих актів. Для передачі однієї і тієї ж думки вживається той самий ряд слів чи прийомів у сталій послідовності.

Крім того, стандартність та уніфікованість у текстах нормативних актів досягається численними зовнішніми виявами формалізації: використанням цифр, дужок, лапок, великої літери. Текст має чітку графічну писемну форму.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №25