6.5. Планові фінансові коефіцієнти

Розуміння планового балансу, плану доходів і видатків, плану руху готівки є обов’язковою умовою прийняття виважених фінансових рішень. При складанні фінансового плану важливо знати, хто і з якою метою вивчатиме фінансові документи. Це можуть бути:

1. кредитори, бо їм потрібно, щоб фірма сплачувала боргові зобов’язання;

2. інвестори, яких цікавить рівень прибутковості та ризику;

3. підприємець особисто.

Будь-який окремий показник балансу мало про що свідчить. Якщо ці показники розглядати у співвідношенні один з одним, то можна оцінити фінансовий стан фірми. Детальну картину ефективності майбутньої фінансової діяльності фірми можна отримати, аналізуючи одночасно показники планового балансу, плану доходів і видатків, плану руху готівки. Ці фінансові документи містять усю необхідну інформацію для розрахунків фінансових коефіцієнтів.

Фінансовий коефіцієнт - це співвідношення фінансових показників. Саме за їх допомогою як кредитори, так і потенційні інвестори, а також самі власники бізнесу можуть знайти відповіді на свої запитання. Для цього необхідно:

• порівняти показники нової фірми із показниками аналогічних підприємств та з нормативними показниками по галузі;

• простежити зміни відповідного показника протягом планового періоду.

У фінансовому плані наводяться розрахунки та порівняння основних фінансових коефіцієнтів, які згруповані за сферами інтересів кредиторів, інвесторів і власників фірми (табл. 6.8).

Таблиця 6.8. Групування фінансових коефіцієнтів за сферами інтересів кредиторів, інвесторів і власників бізнесу

Група коефіцієнтів	Показники
1. Коефіцієнти ліквідності (відображають інтереси короткострокових кредиторів)	1.1. Чистий оборотний капітал (робочий капітал; working Сapital) 1.2. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття; current ratio) 1.3. Коефіцієнт термінової ліквідності (“кислотний тест”; acid test)
2. Коефіцієнти платоспроможності (відображають інтереси інвесторів)	2.1. Коефіцієнт заборгованості (debt ratio) 2.2. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (debt-to-equity ratio)
3. Коефіцієнти рентабельності (відображають інтереси власників бізнесу)	3.1. Коефіцієнт валового прибутку (рентабельність за маржинальним доходом; gross profit margin) 3.2. Коефіцієнт операційного прибутку (рентабельність операційного прибутку; operating profit margin) 3.3. Коефіцієнт чистого прибутку (рентабельність за чистим прибутком; net profit margin) 3.4. Окупність інвестицій (відношення прибутку до загальної суми активів; return on investment) 3.5. Окупність власного капіталу (прибуток на акціонерний капітал; return on equity)

1) Чистий оборотний капітал створюється за рахунок довгострокових джерел і не повертається у найближчий час (формула 6.3):

,

(6.3)

де О_К - чистий оборотний капітал;

П_А - поточні активи;

П_П - поточні пасиви.

2) Коефіцієнт поточної ліквідності оцінює, яку частку короткострокових зобов’язань можна покрити за рахунок реалізації поточних активів (формула 6.4). Коефіцієнт поточної ліквідності має перевищувати 1.

,

(6.4)

де К_ПЛ - коефіцієнт поточної ліквідності;

П_А - поточні активи;

П_П - поточні пасиви.

3) Коефіцієнт термінової ліквідності. Це співвідношення найбільш ліквідної частини активів і поточних пасивів (формула 6.5):

,

(6.5)

де К_ТЛ - коефіцієнт термінової ліквідності;

П_А - поточні активи;

МЗ - матеріальні запаси;

П_П - поточні пасиви.

Коефіцієнти платоспроможності. Платоспроможність - це здатність фірми виконувати довгострокові зобов’язання при настанні строків платежів. До основних коефіцієнтів платоспроможності належать такі.

1) Коефіцієнт заборгованості характеризує частку залучених коштів у загальній сумі активів (формула 6.6), що допомагає оцінити фінансову стійкість фірми, зробити висновок щодо перспектив залучення додаткового капіталу. Рекомендується, щоб цей показник не перевищував 50 %.

,

(6.6)

де К_З - коефіцієнт заборгованості;

З - загальна сума зобов’язань;

А - загальна сума активів.

2) Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів показує здатність повернути борги та відшкодувати збитки за рахунок власного капіталу (формула 6.7). Бажано, щоб це співвідношення не перевищувало 25 %:

,

(6.7)

де К_СЗВК - коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів;

З - загальна сума зобов’язань;

ВК - власний капітал.

Коефіцієнти рентабельності характеризують здатність фірми отримувати прибуток на вкладений капі­тал. Вони є індикаторами фінансового стану та ефективності управ­ління фірмою. До основних показників рентабельності належать:

1) Коефіцієнт валового прибутку показує рівень прибутковості обсягу продажу, тобто характеризує потенційну дохідність фірми (формула 6.8):

,

(6.8)

де К_ВП - коефіцієнт валового прибутку;

ВП - валовий прибуток;

ТО - товарооборот.

2) Коефіцієнт операційного прибутку відображує прибутковість діяльності, так як на нього не впливають особливості чинної системи оподаткування (формула 6.9):

,

(6.9)

де К_ОП − коефіцієнт операційного прибутку;

ОП − операційний прибуток;

ТО − товарооборот.

3) Коефіцієнт чистого прибутку є основним показником рентабельності, характеризує прибутковість діяльності фірми (формула 6.10):

,

(6.10)

де К_ЧП − коефіцієнт чистого прибутку;

ЧП − чистий прибуток;

ТО − товарооборот.

4) Окупність інвестицій характеризує ефективність використання джерел прибутку (формула 6.11):

,

(6.11)

де О_І − окупність інвестицій;

ЧП − чистий прибуток;

А − загальна сума активів.

5) Окупність власного капіталу дає змогу оцінити прибутковість вкладання коштів у бізнес (формула 6.12):

,

(6.12)

де О_ВК − окупність власного капіталу;

ЧП − чистий прибуток;

ВК − власний капітал.

Слід зазначити, що нормативні (середньогалузеві) значення фінансових коефіцієнтів різняться, залежно від сфери бізнесу. Так, в одній галузі, наприклад, є типовою висока довгострокова заборгованість, а в ін­шій - швидка обіговість запасів. Так як кредитори та інвестори обов’язково враховують такі моменти, то відхилення відповідних фінансових коефіцієнтів від середньогалузевих параметрів слід пояснити в фінансовому плані. Нормативні значення окремих фінансових коефіцієнтів наведено у табл. 6.9 [25].

Таблиця 6.9. Нормативні значення фінансових коефіцієнтів (%)

Показник	Сфера бізнесу
	виробництво	оптова торгівля	роздрібна торгівля
1.Коефіцієнт валового прибутку	30 – 40	20 – 30	40 – 50
2. Коефіцієнт операційного прибутку	15 – 20	10 – 15	15 – 20
3. Коефіцієнт чистого прибутку	5 – 10	2 – 7	2 – 10

Аналіз майбутнього фінансового стану фірми, так само як і розробка планових фінансових документів, ґрунтується на ряді припущень. Тому часто виникає потреба перевірити похідні припущення. Таку перевірку прийнято називати аналі­зом чутливості.

Аналіз чутливості є спробою оцінити достовірність результатів складання бізнес-плану. Процедура аналізу чутливості передбачає розрахунки кількох варіантів прогнозів з почерговою зміною ключових припущень та оцінюванням майбутніх фінансових результатів діяльності. Щоб не втратити відправну точку аналізу та запобігти плутанині, слід змінювати припущення по одному, зберігаючи решту даних незмінними. Після цього можна досліджувати результати змін за різних припущень. У процесі аналізу чутливості варто самостійно визначити межі таких припущень.

Результати аналізу чутливості слід розглядати, виходячи з прийнятих у бізнес-плані рішень. Аналіз чутливості виявляє певний діапазон варіацій вихідних припущень, за межами якого здійснення даного проекту є проблематичним або недоцільним.

Так, планові фінансові документи розглядаються з кількох реальних перспектив. При цьому точного прогнозу може і не бути, зате можна знайти певну кількість привабливих проектів.

Наприкінці фінансового плану узагальнюються потреби у фінансових ресурсах, які фірма прагне отримати завдяки представленому бізнес-плану, а також план повернення коштів кредиторам та інвесторам. У кінцевому параграфі фінансового плану варто викласти пропозиції щодо:

1. загальних фінансових потреб в плановому періоді;

2. умов і порядку отримання фінансових коштів;

3. умов та строків повернення коштів кредиторам (інвесто­рам), а також сум планових доходів.

Визначити загальні фінансові потреби фірми у плановому періоді, враховуючи проведені в маркетинговому, виробничому, організаційному та фінансовому планах розрахунки, порівняно просто. Бажано, щоб відомості про основні стартові витрати було підтверджено копіями контрактів, угод, протоколів про наміри тощо.

Звичайно, більшу частину коштів для започаткування фірми надають засновники (власники). На практиці часто виникає потреба в додатковому зовнішньому фінансуванні. Зовнішнє фінансування бізнес-проекту ведеться в двох основних формах:

1. кошти позичаються (у грошовій або товарній формі);

2. кошти надходять від продажу частини майна фір­ми.

Можливі також різні варіанти поєднання позикового та акціонерного (пайового) інвестування.

Проблема залучення зовнішніх фінансових ресурсів ускладнюєть­ся існуванням багатьох джерел фінансування, кожне з яких має переваги та недоліки. Завдання полягає у знаходженні такого варіанту поєднання джерел фінансування, що забезпечив би досягнення мети і мав найнижчу ціну. Так, кредитне фінансування доцільне для проектів розширенням виробництва на діючих підприємствах. При реалізації проектів, спрямованих на створення нової фірми або реалізацію технологічного нововведення, кращою формою фінансу­вання є акціонерний капітал.

Вибір форм і джерел фінансування, визначення термінів та умов повернення коштів інвесторам (кредиторам) залежить від різних факторів, є предметом переговорів. У фінансовому плані необхідно:

1. викласти умови та порядок отримання необхідних фінансових коштів;

2. визначити процент за кредит (або частку в прибутках), які бізнесмен може запропонувати кредиторам (інвесторам).

Головне завдання - окреслити основні параметри угоди та визначити справедливу ціну за кредит або частку бізнесу, якою підприємець може поступитися.

Перелік контрольних запитань до розділу “Фінансовий план” наведено у табл. 6.10.

Таблиця 6.10. Контрольні запитання до розділу “Фінансовий план”

Які заплановано обсяги продажу товарів (послуг) фірми - по місяцях за перший рік і по кварталах за другий і третій роки? На яких припущеннях ґрунтуються прогнози обсягів продажу? Якими будуть прямі та операційні витрати на виробництво й реалізацію продукції (послуг)? Які заплановано обсяги валового, операційного й чистого прибутку фірми? Якими мають бути обсяги продажу фірми для досягнення прибутковості? Як саме узгоджуватимуться в часі грошові надходження та виплати фірми протягом планового періоду? Скільки готівки буде у фірми на початок кожного місяця протягом першого року функціонування? Які грошові надходження та виплати плануються щомісячно? В які періоди фірма відчуватиме дефіцит (або надлишок) готівки? Скільки коштів треба взяти в борг на ці періоди та коли їх буде повернуто? Охарактеризуйте фінансовий стан фірми на кінець кожного року планового періоду й дайте оцінку ефективності фінансової діяльності. Обчисліть активи, пасиви і власний капітал фірми на кінець кожного року планового періоду, складіть баланси. Чи зможе фірма сплачувати короткострокові боргові зобов’язання (рівень ліквідності фірми)? Чи виконає фірма довгострокові зобов’язання при настанні строків платежів (рівень платоспроможності фірми)? Якого рівня рентабельності прагне досягти фірма в плановому періоді? Як фінансові коефіцієнти співвідносяться із середньогалузевими показниками? Скільки коштів потрібно для фінансування даного проекту? Як планується одержати ці кошти? Форма участі кредиторів (інвесторів) у проекті? На які цілі витрачатимуться залучені кошти? Форма гарантування кредитів? За яких умов повертатимуться кошти кредиторам та інвесторам? На який ефект можуть розраховувати кредитори (інвестори) проекту?

ВИСНОВКИ

1. Головною метою фінансового плану є узагальнення результатів розробки попередніх розділів бізнес-плану, обґрунтування доцільності реалізації бізнес-проекту. Економічні розрахунки фінансового плану мають відповідати на такі запитання потен­ційних інвесторів і кредиторів: 1) джерела коштів і напрями їх використання; 2) фінансовий стан фірми наприкінці прогнозованого періоду; 3) чи здатний підпри­ємець ефективно розпорядитися капіталом та вчасно виконати усі зобов’язання.

2. Особливості розробки фінансового плану полягають: а) у наявності стандартних фінансових документів з єдиною методикою розрахунків показників; б) у наявності фінансових планів, що складено з перспективою на три роки; в) у недопущенні розбіжностей з іншими розділами бізнес-плану; г) у доцільності опрацювання кількох сценаріїв розвитку подій на основі як консервативних припущень, так і повного економічного потенціалу бізнесу; д) у застосуванні достовірної інформації й точних фінансових розрахунків, а також пояснення відхилення показників від середньогалузевих.

3. Фінансовий план містить три підрозділи: перший - план доходів і видатків; другий - план грошових надходжень і виплат (план руху готівки); третій - плановий баланс. На основі останнього розраховують фінансові коефіцієнти, щоб спрогнозувати майбутній фінансовий стан фірми. У фінансовому плані наводяться усі припущення, на яких ґрунтуються економічні розрахунки.

4. План доходів і видатків, який є першим фінансовим документом цього підрозділу бізнес-плану, характеризує загальні суми прогнозованих доходів фірми від нової діяль­ності та витрат за певний період. Він складається за стандартною формою і містить такі розрахункові показники:

А. Загальний обсяг продажу товарів.

Б. Собівартість проданих товарів - усього, а саме: матеріальні витрати й прямі витрати праці.

В. Валовий прибуток (рядок А – рядок Б).

Г. Операційні витрати - усього, зокрема: заробітна плата персоналу (за винятком прямих витрат праці), нарахування на заробітну плату, рентні платежі, комунальні послуги, реклама, страхові платежі, послуги зовнішніх консультантів, інші операційні витрати.

Д. Прибуток до сплати податків (рядок В – рядок Г).

Е. Податок з прибутку.

Є. Чистий прибуток (рядок Д – рядок Е).

5. При підготовці підрозділу “План доходів і видатків” особливу увагу слід приділити прогнозуванню обсягів продажу товарів з помісячним розподілом для першого року і поквартальним - для другого й третього років діяльності. Обсяг продажу прогнозується окремо по кожному виробу та по усій сукупності на основі ціни за одиницю й кількості реалізованих товарів.

6. У “Плані доходів і видатків” проводиться розрахунок точки беззбитковості виробництва (реалізації) продукції майбутнього бізнесу. Точка беззбитковості показує, скіль­ки одиниць продукції має продавати фірма, щоб поточні витрати компенсувалися доходами (прибутком). Точка беззбитковості розраховується через відношення операційних (умовно-постійних) витрат до ціни одиниці продукції за мінусом змінних витрат на одиницю продукції.

7. Обов’язковим підрозділом фінансового плану є “План грошових надходжень та виплат”, що дає змогу: а) визначити пері­од діяльності, коли фірма відчуватиме брак або надлишок готівки; б) розрахувати потребу у позикових коштах на цей період; в) показати напрями використання позичених коштів; г) встановити термін повернення позик. Головним завданням цього підрозділу є узгодження в часі грошових надходжень і виплат для забезпечення ліквід­ності фірми, тобто сталої наявності готівки, достатньої для розрахунків за зобов’язаннями.

План грошових надходжень і виплат формується за алгоритмом: 1) визначаються готівкові кошти фірми на початок місяця (перший рік діяльності) або кварталу (другий і третій рік діяльності); 2) обчислюються планові грошові надходження (виручка від реалізації, надходження від продажу в кредит, позики, інші надходження); 3) розраховуються обо­в’язкові платежі (закупівля товарів, заробітна плата, нарахування на заробітну плату, рентні платежі, комунальні послуги, рекламні витрати, страхові платежі, придбання машин та устаткування, виплата кредитів тощо); 4) визначається чистий потік готівки як різниця між загальними сумами грошових надходжень та обо­в’язкових платежів; 5) розраховується сума готівкових коштів на кінець відповідного періоду додаванням або відніманням до (від) готівкових коштів на початок певного про­міжку часу відповідно додатного чи від’ємного потоків готівки.

8. Важливим підрозділом фінансового плану є плановий баланс. Баланс фірми складається на певну дату, має стандартну форму й містить складові: активи, пасиви. Активи балансу роз­поділяються на поточні (готівка; цінні папери; дебіторська заборгованість; матеріальні запаси; рентні, страхові та авансові платежі) та постійні (матеріальні - земля, будівлі, споруди, устаткування тощо; нематеріальні активи - права використання об’єк­тів промислової та інтелектуальної власності, “ноу-хау” тощо). Пасивами є суми поточних і довгострокових зобов’язань фірми перед бізнес-партнерами. До поточних зобов’язань, що мають виконуватися протягом одного року, належать кредиторська (податкова) заборгованість, а також вит­рати, нараховані до сплати (невиплачена заробітна плата, проценти за кредит, страхові нарахування). Довгострокові зобов’язання (на строк понад рік) охоплюють векселі й кредити під заставу майна. Власний капітал фірми складається з акціонерного капіталу та нерозподіленого прибутку, що спрямовується на розширення бізнесу.

9. Майбутній фінансовий стан фірми можна спрогнозувати, аналізуючи розроблені підрозділи фінансового плану на основі розрахунків і порівняння з нормативними значеннями фінансових коефіцієнтів. Як правило, розраховують та аналізують три групи фінансових коефіцієнтів. До першої групи належать коефіцієнти ліквідності (чистий оборотний капітал, коефіцієнти поточної й термінової ліквідності). Друга група охоплює коефіцієнти платоспроможнос­ті - коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів. Третю групу становлять коефіцієнти рентабельності: коефіцієнти валового, операційного й чистого прибутку; окупність інвестицій та власного капіталу.

10. Аналіз фінансового стану фірми ґрунтується на певних припущеннях, перевірка яких називається аналізом чутливості. Останній є спробою оціни­ти достовірність висновків, отриманих у процесі розробки цього підрозділу бізнес-плану. Процедура аналізу чутливості передбачає розрахунки кількох варіантів прогнозів уведенням у них почергово основних припущень та оцінюванням їх впливу на фінансові результати діяльності. Аналіз чутливості встановлює такий діапазон варіацій вихідних припущень, за межами якого здійснення бізнес-проекту стає проблематичним.

РОЗДІЛ 7. ОЦІНКА РИЗИКІВ