Архітектурно-планувальна організація споруд готелів — важливий фактор їхнього функціонування, особливості архітектури, значно виразніше планування готельних споруд, суттєво виділяє їх на фоні споруд іншого функціонального профілю. Архітектура готелю в певній мірі виступає фактором його самореклами. Окремі готелі оригінальністю архітектури ви-раженої у формі споруди, оздобленні фасаду, висоті будівлі, використання будівельних матеріалів відомі у всьому світі — один з найвищих у Європі готель «Вестін Роттердам» у Роттердамі (Нідерланди), готель «Ройал олімпік» в Афінах (Греція) з терасами на скляному фасаді з насадженнями декоративних дерев тощо. Водночас особливості архітектури відіграють роль культурно-естетичного фактора забудови території — споруда готелю гармонійно доповнює місцевий архітектур-ний колорит або створює архітектурну протилежність локальному архітектурному плануванню і певний естетичний дискомфорт. Архітектурно-планувальні особливості готелю виступають важливим економічним фактором їхнього розвитку. З типом планування і забудови суттєво пов’язані витрати на благоустрій навколишньої території, відрахування за використання земельної ділянки (податок на землю, орендна плата та ін.), догляд та ремонт будівлі та ін. Архітектурно-планувальна характеристика готелю впливає на особливості обладнання закладу інженерно-технічни-ми засобами, важливий фактор безпеки проживання для гостей і роботи для персоналу. У великих готелях виникає   необхідність додаткових заходів безпеки, зумовленої людсь-ким, природним, технічним факторами. Водночас, архітектурно-планувальна організація готелів також зазнає впливу ряду чинників, серед яких основні: істо-ричний тип будівлі, місце у міській забудові, характер при-родного ландшафту, категорія готелю, економічні, етнічні особливості реґіону. Більшість сучасних готелів побудована у ХІХ–ХХ ст., особливо інтенсивно їхнє будівництво здійснювалось після Другої світової війни. Розширення мережі готельних під-приємств, в тому числі значних розмірів, зумовлювалось зро-стаючим значенням туризму, ділової активності, широким використанням нових технологій і матеріалів, насамперед за-лізобетону, у будівництві. В архітектурному стилі європейських та американських готелів кінця ХІХ початку ХХ ст. характерною рисою є нама-гання надати фасаду будівель представницького вигляду, що є свідченням комфорту та високої економічної рентабельнос-ті засобу розміщення. В оформленні композиції екстер’єру використовувалась значна кількість архітектурно-декоратив-них елементів, які відповідали вимогам підвищеної монумен-тальності фасаду. Мозаїчність композиції фасаду пов’язува-лась з використанням класичних елементів — колон, арочних переходів, розірваних фронтонів, які підкреслювали монуме-нтальність будівлі і не поступались палацам другої половини ХІХ ст. Архітектура готелів, побудованих у цей період (готель «Пікаділлі» (Лондон), «Вікторія» (Амстердам), «Прем’єр-Палас» (Київ), «Гранд-Готель» (Львів)) відповідала тодішнім естетичним вподобанням Європи. В інтер’єрі використовува-лись нові принципи організації планування і оздоблювані ма-теріали. Тоді сформувалась типова для сучасних готелів схе-ма планування першого поверха: в центрі розташовувався вестибюль з парадним сходовим холом, тут же, або у напів-підвалі, розташовувався ресторан, адміністративні та госпо-дарські приміщення, на інших поверхах — житлові кімнати. Готелі цього періоду в архітектурно-планувальній композиції зовнішнього вигляду, плануванні житлових і нежитлових приміщень, розмірах, як правило суттєво відрізняються від будівель готелів побудованих після Другої світової війни.   Архітектура сучасних готелів, побудованих від середини 60-х років ХХ ст. пов’язується із загальним процесом урбані-зації. В архітектурі закладів розміщення цей процес відобра-жається у будівництві багатоповерхових архітектурних форм, розрахованої на обслуговування значної кількості гостей. Прикладом є готель «MGM Grand» у Лас-Вегасі (США) роз-рахований на 5505 номерів, сьогодні вважається найбільшим готелем у світі. У будівництві цього готелю використано за-лізобетон, у зовнішньому облицюванні — скло, внутрішній простір раціонально спланований, обладнаний складною сис-темою інженерних комунікацій, різного типу закладами хар-чування, підприємствами допоміжного сервісу. Значного поширення набувають готельні комплекси — го-телі, що складаються з двох і більше просторово відокремлених корпусів з системою установ різнопрофільного інфраструк-турного забезпечення — харчування, ігровими, розважаль-ними, виставковими та іншими закладами. Особливою гран-діозністю відзначаються готельні комплекси атріумного типу, характерні для визначних ділових центрів, курортних центрів і центрів ігрового бізнесу. Атріумний тип архітектурно-пла-нувальних форм готелів був започаткований з будівництвом готелю «Рідженсі-Хайатт» у 1967 р. в Атланті (США). Цей готель має форму квадрата з внутрішнім атріумом (по-двір’ям), перекритого на рівні 22 поверха скляним перекрит-тям. У просторі озелененого атріума вирізняються поверхові галереї, ліфтовий холл із скляними кабінами ліфтів. Внутріш-ній простір атріума організований як мініатюрне містечко з зонами відпочинку, ресторанами, торговими закладами, спортивними майданчиками та ін. [50, с. 130]. Значну роль в архітектурно-планувальній організації го-телів відіграє їхнє розташування у міській забудові: в центрі міста, на його окраїні, поблизу визначних об’єктів міської інфраструктури (пам’ятки історії та архітектури, відомчих установ, закладів культури та ін.), у приміській чи парковій зоні відпочинку. Розташування готелю у центрі міста зумовлює необхід-ність органічної відповідності архітектурному ансамблю ву-лиці, площі, сусідніх будівель. Водночас, будівля готелю часто є основним архітектурним акцентом у забудові мікрорайону,   виділяєтьсь поверховістю, оригінальністю архітектури, що підкреслює престиж готельного комплексу. Спорудження готелю у центральній зімкнутій міській за-будові обумовлює компактну форму споруди. Конфігурація ділянки забудови визначає вибір планувального типу закладу розміщення. Більшість готелів у центральній частині міст ха-рактеризується багатоповерховістю, основа будівлі часто має прямокутну, трапецеподібну форму, форму трилисника. Економічні фактори відображаються у раціональності про-ектування споруди готелю, зокрема на планувальній структурі житлових поверхів, номерів, приміщень для обслуговуючого персоналу, ліфтових і сходових холах, горизонтальних і верти-кальних комунікаціях, зв’язках між поверхами та приміщен-нями в межах одного поверха, зрештою на затратах часу, зруч-ності використання приміщень різних функціональних груп. Будівлі готелю розташовані в історичній частині міста по-винні відповідати її архітектурному типу. Наприклад, будівля готелю «K+K Hotel Central», розташована в історичній части-ні Старої Праги, поряд з Пороховою вежею, ідентична в архі-тектурній композиції з житловим будинком ХVІІ–ХІХ ст. Окремі готелі можуть розташовуватись у пам’ятках архітек-тури, або входять в архітектурно-туристський комплекс міс-та. Наприклад, готель «Ейсенхуд» в місті Таубер (Німеччина) ексклюзивний в плані розташування у пам’ятці пізньосеред-ньовічної архітектури ХV–ХVІІІ ст. Розташування готелю у міській або приміській відпочин-ковій зоні зумовлює поєднання архітектури будівлі з особли-востями навколишнього природного ландшафту, сприяє по-єднанню ділових стосунків і відпочинку. Зокрема, готель «Дьюн-Kрайдберг», розташований у національному парку бі-ля Амстердама (Нідерланди), серед мальовничого лісу на уз-бережжі озера, поєднує унікальні риси місцевого природного ландшафту й архітектури псевдоготичного стилю. У місцях з обмеженим простором забудови використову-ються технології будівництва, коли перші поверхи мають зменшені розміри, а з висотою протяжність та площа житло-вих поверхів збільшується. Наприклад, у 11-ти поверховому готелі «Дю-Лан» у Тунісі (Туніс) кожен наступний поверх з висотою нависає над попереднім.   Зімкнута міська забудова зумовила розвиток компактних багатоповерхових (циліндричних, конічних форм) готельних будівель централізованого планування. Таку архітектуру, на-приклад, має 36-ти поверхова башта-готель «Холідей-Інн» в Аусбурзі (Німеччина). Номери у готелі розташовані з 1-го по 11-й поверх, приміщення загального користування — на останніх або у підвальних і цокольних поверхах. Така схема планування типова для більшості готелів баштового типу [50, с. 228]. Різні цілі туристських подорожей зумовили появу багато-функціональних готелів, що поєднуються з установами іншо-го цільового призначення: адміністративними і торговими закладами, навчальними і конгрес-центрами, концертними і виставковими залами та ін. Зокрема, таке поєднання харак-терне для Центру міжнародної торгівлі у Москві, у структурі якого два готелі (квартирного й атріумного типу), діловий центр з виставковим і конгрес-залом, приміщення для офісів і торгівлі. Туристичний комплекс «Київська Русь» у Києві охоплює два готелі, туристичне агентство і конгрес-хол. Готелі розташовані у туристсько-оздоровчих районах се-ред природних ландшафтів характеризуються безпосереднім зв’язком архітектурно-планувальних форм з оточуючим ре-льєфом. Характер природного ландшафту зумовлює вибір архітектурних форм, серед яких розрізняють [50, с. 230]: —        архітектурні форми, що вписуються у ландшафт, на-приклад, готель для туристів і спортсменів «Боргафйол» у Швеції складається з чотирьох будівель у формі пагорбів, які за зовнішнім виглядом нагадують снігові пагорби; —        протиставлення архітектури туристського готелю ланд-шафту або рельєфу. Згідно цього підходу використовуються два варіанти домінування: в першому акцентом виступає ландшафт — готель «Голуба затока» в Криму, в другому акцентом є готель, наприклад, готель «Скельний» в Криму, що чітко виражений своїми розмірами у рельєфі природного ландшафту; —        підпорядкування архітектури ландшафту — в даному підході природні форми ландшафту й архітектурні форми гар-монійно зливаються. Наприклад, архітектура готелю «Стей-генбергер Гстад-Санен» (Швейцарія) максимально повторює   рельєф комплексом зімкнутих будівель різної висоти, компози-ція дахів яких відтворює силует навколишніх гірських хребтів. Готелі в межах туристсько-оздоровчих центрів разом з ін-шими туристськими закладами найчастіше об’єднуються у туристські комплекси. Згідно з спеціалізацією розрізняють такі типи туристських комплексів: молодіжний туристський комплекс — включає туристський готель, туристську базу, туристську станцію, туристський табір; туристсько-спор-тивний комплекс — туристський готель, туристську базу, спортивно-оздоровчий табір; гірсько-спортивний туристсь-кий комплекс — туристський готель, туристську базу, гірсь-колижну станцію; водноспортивний туристський комплекс — туристський готель, водну базу (акватель, флотель), водну станцію (ботель).

Блок приміщень житлової групи – основний у готелях будь-якого типу. Ці приміщення становлять понад 50 % об’єму будівлі і є житловими кімнатами – номерами, а також безпосередньо пов’язаними з ними допоміжними і службовими приміщеннями. Коридори, як і вестибуль, складають перше враження про го-тель. Вони належать до житлової групи приміщень і є важливим комунікаційним вузлом, який з’єднує ліфти, сходи з номерним фондом готелю та іншими приміщеннями. Основною вимогою до коридорів є відсутність будь-яких меблів і достатнє денне і штучне освітлення, що сприяє швидкій орієнтації мешканців. Коридори по всій довжині повинні розташовуватися на одному рівні; у разі перепаду рівнів потрібно передбачати засоби для орієнтування: освітлення, замін сходів поступовим підйомом підлоги, озеленення низу стіни у місці перепаду тощо. За великої довжини коридору передбачаються світлові розри-ви через кожні 20 м. Ширина коридору розраховується так, щоби в ньому могли легко розминутися дві людини із валізами в руках. Звідси вимога до ширини одностороннього коридору – не менше 1,3-1,4 м, а двостороннього – 1,6-2,0 м (якщо двері відчиняються всередину номера). Якщо ж двері відчиняються в коридор, то відповідно й ширина його збільшується. Структура житлових номерів визначається характером спору-ди готельного комплексу. Наприклад, готелі, призначені для від-починку, повинні мати більше двомісних, а міські готельні ком-плекси – одномісних номерів. Номери розташовуються на житлових поверхах, де є також приміщення для чергового персоналу, що обслуговує їх, загальні горизонтальні комунікації, вітальні, ліфтові чи сходово-ліфтові холи. Основні вертикальні комунікації (сходи і ліфти) часто об’єднують в єдиний сходово-ліфтовий вузол, розміщення якого залежить здебільшого від форми плану житлових поверхів. Роз-поділ площі житлової частини між номерами та іншими примі-щеннями значно відрізняється: частка номерів складає 54-70 %, на коридори припадає від 13 до 22 %.   Круль Г.Я. Основи готельної справи ___ Як показує аналіз практики проектування і будівництва готелів, житлову частину проектують із прямокутною, компактною, атріум-ною і ускладненою формою плану. Го т е л і із прямокутною та ускла-дненою формою плану поширені більше, ніж із компактною та атріумною. На вибір форми плану впливають: містобудівні особли-вості майданчика будівництва, його розмір і форма, санітарно-гігієнічні і протипожежні вимоги, техніко-економічні міркування, а також творчий задум архітектора. Прямокутна форма плану застосовується в будівлях готелів різної поверховості і протяжності. На основі прямокутних планів здебільшо-го створюють лаконічні об’єми будівель у формі паралелепіпеда. Компактна форма плану (наближена до кола, еліпса, квадрата, трикутника) більше притаманна багатоповерховим готелям башто-вого типу. Вузол вертикальних комунікацій за такого планування часто розміщений у центральній частині будівлі. Загальні поверхові коридори не розтягнуті; відстань від вертикальних комунікацій до входів у номери відносно невелика. Го т е л і із компактною формою плану доцільні на невеликих ділянках, що звільняються при рекон-струкції міст; у районах, багатих на зелені насадження, при макси-мальному збереженні цих насаджень; у складних ґрунтових умовах (на гірських схилах, скельних ґрунтах тощо). Ускладнена форма плану житлової частини має багато варіан-тів: «трилисники», «хрестовини»; різноманітні криволінійні фор-ми. Зміна напрямку загальних горизонтальних комунікацій до-зволяє уникнути думки про монотонність коридору, що виникає у витягнутих будівлях із прямокутною формою плану. Але при складних звивистих формах плану не всі номери знаходяться в однакових умовах. Наприклад, у номерах, розміщених у внутріш-ніх кутах будівлі, погіршуються умови освітлення та інсоляції (можливе затінення номерів, особливо розміщених на нижніх поверхах), у ряді випадків не виключається «проглядання» номе-ра з вікон інших приміщень. Атріумна форма плану (із внутрішнім двором, забудованим по периметру) дозволяє розмістити на поверсі велику кількість номерів. Найчастіше у внутрішній замкнутий двір дивляться зага-льні галереї чи підсобні та допоміжні приміщення. Іноді у внут   Формування предметно-просторового середовища готелю рішній двір обернені номери. При орієнтації номерів у внутрішній двір готелю вони позбавляються видових якостей, погіршується інсоляція номерів від вікон, розташованих навпроти приміщень. Основним елементом блоку приміщень житлової групи є готе-льний номер - багатофункціональне приміщення, призначене для відпочинку і сну, роботи, прийому гостей. Залежно від призначення готелю та потреб гостей, обладнання номера може бути різним. Готельні номери класифікують (див. додаток Д): • за кількістю місць: - одномісні (SGL - single); - двомісні (з двома ліжками (TWIN) або одним двоспальним ліжком); - тримісні (TRP - triple) тощо;   • за кількістю кімнат (однокімнатні, двокімнатні, трикім-натні та ін.). Найпоширенішими у світовій практиці є однокімна-тні номери на одну і двох осіб. У переважній більшості готелів частка однокімнатних номерів для одного клієнта сягає 50 і біль-ше відсотків номерного фонду; • за призначенням розрізняють:   - номери бізнес-класу призначені для розміщення осіб, які перебувають у ділових поїздках чи відрядженнях. Окрім стандар-тної обстановки номера, тут створюються умови для роботи (ро-бочий стіл, телефон, факс, комп’ютер та інша техніка); - номери економічного класу призначені для широкого кола споживачів. Вони відрізняються скромнішим і дешевшим умеб-люванням номерів, що позначається на ціні розміщення; - номери-апартаменти - це дво-, три-, чотирикімнатні но-мери, призначені для довготривалого проживання сімей. Обов’язковим елементом таких номерів є кухня з повним набором побутової техніки (кавоваркою, мікрохвильовою піччю, міксером тощо), що створює практично домашні умови перебування. Апар-таменти становлять не більше 10 % номерного фонду. Розрізня-ють також таку категорію номерів, як люкс-апартаменти - три-, чотирикімнатні номери з житловою площею не менше 45 м2, у складі яких кухня відсутня. Ця категорія номерів найдорожча. У світовій практиці такі номери відомі як сьют-номери (suite) з не  Круль Г.Я. Основи готельної справи стандартним широким двоспальним ліжком (200x200 см) і додат-ковим гостьовим туалетом (допускається відсутність перегородки між вітальнею/їдальнею і кабінетом при візуальному розмежу-ванні приміщення); - «студія» - однокімнатний номер із площею не менше 25 м2, розрахований на проживання однієї-двох осіб, із плануванням, яке дозволяє використовувати частину приміщення як віталь- ню/їдальню/кабінет та ін.; • залежно від рівня комфортності і ступеня обладнаності номери поділяються на такі типи: - «президентський апартамент» - це висококомфортабель-не приміщення, до складу якого входять такі ж приміщення, як і до номера «апартамент», але їх доповнено приміщеннями для прийо-му невеликої кількості гостей, проведення зустрічей, нарад, засі-дань, організації різних банкетів тощо. Такий номер передбачений для прийому офіційної державної особи, а також туристів із класом обслуговуванняУІР; - номер «апартамент» складається з кількох житлових кім-нат: однієї чи двох віталень з міні-барами і міні-сейфами, кількох спальних кімнат з автономними повними санвузлами (до складу яких входить біде), одного чи двох робочих кабінетів, невеликої кухні з їдальнею, холу або передпокою, що має один чи два санвуз-ли. Номер «апартамент» може бути розміщений на двох рівнях: на першому - вітальня, передпокій, санвузол, кухня-ніша; на другому - спальня з гардеробною, кабінет, санвузол; - номер «люкс» має кілька кімнат (спальню, кабінет, віталь-ню), передпокій, і повний санвузол; - двокімнатний номер має дві кімнати - спальню і вітальню з робочою зоною і зоною відпочинку (спальня і вітальня можуть відокремлюватися одна від одної розсувними або складними пере-городками чи скляними дверима), передпокій і повний санвузол з ванною чи душем, умивальником і туалетом; - номер «комплекс» має два або кілька суміжних звичайних номерів або номер «люкс». Кімнати між собою об’єднані спільним передпокоєм і мають один або два санвузли. Номер «комплекс» можна використовувати як одно- або двокімнатні номери або як    Формування предметно-просторового середовища готелю багатокімнатні апартаменти з відповідним переобладнанням. Їх можна використовувати для проведення зборів, нарад. Трансфор-мація номерів у комплекси потребує значних зусиль персоналу; - номер «дубль» (studio) – типовий двомісний номер, в якому одне ліжко замінюється диваном-ліжком, диваном-тахтою, кріслом-ліжком, що дозволяє використовувати цей номер як двомісний або як комфортабельний одномісний. Тут встановлюють комбінований стіл, складену підставку для валізи, журнальний столик, крісло. Такі номери забезпечують гнучку систему поселення і є економічно вигідними для мотелів, кемпінгів тощо. Трансформація одномісно-го номера «дубль» у двомісний не потребує додаткових затрат, ро-бочої сили і є зручним у користуванні; - однокімнатний номер складається з однієї житлової кімна-ти, передпокою та санітарного вузла. Вони є найпоширенішими. Для всіх типів номерів порядок розміщення меблів залежить від розмірів і конфігурації номера, його житлової площі, розмі-щення віконних і дверних отворів.

Як показує аналіз практики проектування та будівництва готелів, житлову частину проектують з прямокутною, компактною, атріумній і ускладненою формою плану. Готелі з прямокутною і ускладненою формою плану поширені більше.

Прямокутна форма плану застосовується в будівлях готелів різної поверховості та протяжності. На основі прямокутних планів зазвичай створюють лаконічні об'єми будівель у формі паралелепіпеда. На думку деяких дослідників, немає більш ефективної форми будівлі, ніж прямокутник певного розміру. ¹

Компактна форма плану (близька до кола, еліпса, квадрата, трикутника) більше притаманна багатоповерховим готелям баштового типу. Вузол вертикальних комунікацій при такому плануванні часто розміщений в центральній частині будівлі. Загальні поверхові коридори не розтягнуті; відстані від вертикальних комунікацій до входів у всі номери відносно невеликі.

Готелі з компактною формою плану доцільні на невеликих ділянках, що звільняються при реконструкції міст; в районах, багатих зеленими насадженнями, при максимальному збереженні цих насаджень.

Ускладнена форма плану має багато варіантів: "трилисники", "хрестовини"; різні криволінійні форми. Зміна напрямки спільних горизонтальних комунікацій дозволяє уникнути враження монотонності коридору, що виникає в протяжних будинках з прямокутною формою плану. Однак при складних изгибающихся формах плану не всі номери знаходяться в однакових умовах.

Атріумний форма плану (з внутрішнім двором, забудованим по периметру) дозволяє розмістити на поверсі велика кількість номерів. Найчастіше у внутрішній замкнутий двір звертають загальні галереї або обслуговуючі приміщення. Іноді у внутрішній двір звернені номери.

У всіх планувальних рішеннях основним структурним елементом житлового поверху є номер. На основі аналізу практики проектування і будівництва готелів все різноманіття номерів можна звести до наступних основних типів: - однокімнатні номери на 1 особу; - однокімнатні номери на 2 чоловік; - однокімнатні номери на 3-4 осіб; - номери з підвищеним комфортом з 2-х кімнат і більше (люкси й апартаменти). Найбільшого поширення у світовій практиці отримали однокімнатні номери на одного і двох чоловік. Відповідно до ГОСТ 28681.4-95 в готелях "1 зірка" таких номерів має бути 64%, "2 зірки" - 80%, "3 і більше зірок" - 100%. Вважається доцільним, що "люкси" і апартаменти мають складати 5-8% номерів. ¹

Сучасний готель покликана створити комфортабельні умови для ночівлі туриста і надати йому ряд додаткових послуг. Будівництво і реконструкція будівлі готелю потребує великих інвестицій. Так, вартість реконструкції готелю "Інтурист" (Москва) становить 120-150 млн. доларів. Основні принципи при спорудженні будинків готелів такі:

1. Будинок (чи комплекс будівель) повинні органічно вписуватися в навколишнє середовище, зберігаючи особливості ландшафту.

2. Слід враховувати природно-кліматичні фактори, температуру і вологість повітря, кількість опадів, інсоляцію, швидкість вітру тощо

3. Архітектурне, конструктивне і планувальне вирішення будівлі не повинні бути надмірно дорогими. Планування будинку повинна забезпечувати економічність його експлуатації.

4. При проектуванні будинку певну роль відіграють рекламні міркування: оформлення фасаду, що підкреслює престижність готелю; встановлення рекордів певного напряму (будівництво самого високого, самого екзотичного будівлі тощо), і пр.

5. Планування будинку повинна забезпечувати раціональну організацію обслуговування і відповідний комфорт живуть, відповідати функціональним вимогам.

6. Будинок має відповідати естетичним, технічним, санітарно-гігієнічним, екологічним нормам і рекомендаціям. Слід передбачати можливість реконструкції будівлі.

Залежно від типу конструкцій і матеріалів будинку готелів бувають каркасні, блочні, та ін Наприклад, будівля московського готелю "Космос" - монолітне, готелю "Інтурист" - каркасне. Різна поверховість готелів. Семідесятіетажная вежа Пічтрі Плаза Готель (Сан-Франциско, США) служить архітектурним акцентом прилеглого району. Чим більше поверхів, тим більше труднощів виникає при евакуації людей в екстремальних ситуаціях, тим більші зміни в обладнанні та плануванню слід передбачити. Необхідно готуватися до сезонної експлуатації будівлі, а також своєчасно виконувати поточний і капітальний ремонт будівлі та обладнання. ¹

Основні тенденції проектування та будівництва готелів:

житлова та громадська частини розташовані в одній будівлі, при цьому приміщення громадського призначення - в нижніх поверхах, а житлові - над ними. У зв'язку з різноманітним набором громадських приміщень, особливо в готелях великої місткості і високого рівня комфорту, площа забудови нижніх поверхів, де розташовані ці приміщення, зазвичай перевищує площу забудови житлового поверху. Такий проект має широке поширення. Він дозволяє обмежити площу забудови, але вимагає обов'язкового пристрою технічного поверху між частинами будівлі;

житлова та громадська частини готелю розташовані в різних, але взаємопов'язаних між собою корпусах, що мають контрастну поверховість і об'ємно-просторову характеристику. Житлова частина звичайно має меншу площу забудови і велику поверховість в порівнянні з громадською частиною;

житлова та громадська частини готелю розміщені в самостійних, не пов'язаних між собою будинках. Іноді цей прийом називають "павільйон". Він забезпечує найбільш вільне рішення кожної групи приміщень і чітке функціональне і конструктивно-планувальне членування готелю, однак вимагає найбільшої площі забудови в порівнянні з іншими прийомами. ¹

Проектуванням будівлі готелю повинен займатися архітектор, знайомий зі специфікою сфери гостинності - інакше не уникнути помилок, плата за які може виявитися дуже висока, а виправити що-то буде складно. ²

Проектування включає визначення зовнішнього вигляду і форми будинку, планування внутрішніх приміщень, проведення розрахунків з метою створення будівлі, що відповідає вимогам міцності та стійкості. У процесі проектування повинні бути вибрані матеріали і конструкції, що володіють необхідними властивостями, розраховані витрати робочої сили і матеріалів.

Проектування готельного підприємства складається з декількох етапів. Архітектори домагаються раціональності споруди, його максимального благоустрою і комфортабельності. Важливо ще до початку розробки вибрати ділянку під будівництво готелю, забезпечити його гармонійне поєднання з сусідніми будівлями. До початку роботи рекомендується намітити не менше двох можливих варіантів його розташування і зібрати відомості про мікроклімат, грунтово-грунтових умовах, про умови транспортних зв'язків та підключення до інженерних мереж. В обов'язковому порядку перевіряються: відсутність підприємств, відходи яких забруднюють грунт, повітря, якість основи з точки зору сейсмічності.

Після отримання від міжвідомчої комісії дозволу на будівництво об'єкта замовник складає технічне завдання і віддає його архітекторові, чиє завдання полягає в ретельному вивченні життєвого процесу готелі і його закономірностей. Необхідно ознайомитися з фактичним станом процесу в даний час і тенденціями його розвитку, так як кожна будівля розраховується на тривалий термін експлуатації. Існують дві однаково необхідних виду попереднього ознайомлення: вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду будівництва готельних будівель; вивчення експлуатації будівель туристських установ, знайомство з плануванням будинків, їх обладнанням і конструкціями.

Після вивчення технічного завдання по можливості розробляються кілька незалежних проектів, з яких вибирають кращий з економічних, технічних та функціональними показниками. Використовуючи затверджені проектні пропозиції, розробляють робочі креслення, необхідні для виконання робіт будівельною організацією.

Будинки масового будівництва будують, як правило, за типовими проектами, рекомендованим як найбільш економічні, технічно досконалі для багаторазового застосування (житлові будинки, школи, дитячі садки). В даний час знову відкриваються готелі можуть займати нові або переобладнані будівлі старої споруди. Нове будівництво - будівництво будівлі, здійснюване на нових майданчиках та за спочатку розробленим і затвердженим проектом. Реконструкція діючого підприємства - здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання і перевлаштування підприємства із заміною застарілого обладнання. Реконструкція діючого підприємства може здійснюватися також з метою зміни профілю підприємства. Проектування готельних підприємств повинно грунтуватися на таких основних принципах:

послідовність: спочатку вирішуються загальні питання обгрунтування доцільності будівництва, а потім визначаються основні технологічні, об'ємно-планувальні, і інші рішення;

варіантність: розробляються кілька варіантів проектів з метою вибору найбільш ефективного;

дотримання одних переваг над іншими: у першу чергу виконуються нормативні вимоги СНіП та ГОСТ, що забезпечують безпеку експлуатації, а потім враховуються інтереси відвідувачів.

При оформленні необхідної документації та визначення розмірів земельних площ і територій, розмірів будівель, необхідних площ і висот приміщень, їх освітленостіта санітарно-гігієнічного режиму проектувальники зобов'язані керуватися існуючими нормативними документами. Документами, у яких містяться основні вимоги до проектування і будівництва підприємств, будівель та споруд, є будівельні норми і правила (СНиП). Норми - це науково обгрунтовані і узаконені оптимальні заходи площі, обсягу, ваги, кількості різних матеріалів, що припадають на певну прийняту одиницю: на одну людину, квадратний або кубічний метр і т.д. Правила - це вимоги з техніки безпеки на будівництві, до якості робіт, організації виробництва різних видів будівельних робіт, організації будівництва і приймання в експлуатацію будівель і т.п. У РФ введені в практику норми і правила, обов'язкові для всіх проектних і будівельних організацій та підприємств - виробників будівельних матеріалів і виробів. Це необхідно для розробки високоякісних економічних проектів.

Всі види будинків повинні бути міцними, довговічними, економічними при будівництві та експлуатації, повинні забезпечуватися інженерним обладнанням, відповідати вимогам пожежної безпеки. Всі ці вимоги слід враховувати при проектуванні комплексно, у взаємозв'язку з навколишнім середовищем. Для забезпечення функціональних вимог при проектуванні будівлі готелю необхідно:

врахувати вплив природно-кліматичних умов на процеси, що відбуваються в готелі;

визначити основні функціональні групи приміщень і забезпечити необхідні взаємозв'язки між ними;

врахувати особливості режиму проживають і режиму роботи обслуговуючого персоналу.

У СНиП 23-05-95 визначено, що всі житлові приміщення обов'язково повинні мати природне освітлення, санвузли можуть бути висвітлені через фрамуги у верхній частині стіни між санітарним вузлом і кімнатою. ¹

Протипожежні вимоги до всіх будівель залежать від ступеня вогнестійкості, а також від їхньої поверховості і загальних розмірів, забезпечуються шляхом обмеження загальних обсягів приміщень, поділу їх на частини протипожежними стінами, виділенням шляхів евакуації. До суспільних будинків більше 5 поверхів слід передбачити проїзди шириною 5 - 8 м. Наскрізні проїзди в будинках приймають шириною не менше 3,5 м і висотою не менше 4,5 м. Відстані між будівлями повинні складати 6-15 м, в залежності від вогнестійкості будівлі.

Проект будь-якого об'єкта повинен містити генеральний план ділянки, призначеної під будівництво. Генеральний план - це горизонтальна проекція виду зверху всієї ділянки, що відведена під готельне підприємство. Зазвичай його виготовляють у масштабі 1: 500 або 1: 1000. На ньому зображують всі будівлі і споруди, що відносяться до підприємства, проходи, проїзди і ділянки озеленення. Він необхідний для того, щоб правильно розташувати необхідні будівлі, споруди, обладнання. До генеральних планів пред'являються санітарні, функціональні та протипожежні вимоги. Для того щоб вони максимально виконувалися, для взаємозв'язку з навколишнім середовищем і для створення оптимальних умов експлуатації територія готельного підприємства підлягає зонуванню.

При проектуванні готельного підприємства можуть бути застосовані наступні системи забудови: централізована, блокова, павільйонна, змішана. Централізована система забудови характеризується тим, що громадська та житлова частини знаходяться в обсязі одного приміщення. Це дозволяє більш чітко організувати вільну від забудови територію, збільшити зону зелених насаджень і відпочинку, зберегти природний ландшафт. Але при цьому недостатньо ізольовані функціональні групи приміщень, можливі небажані перетину людських потоків. При однаковій місткості готелю її будинок у цьому варіанті будівля матиме максимальну поверховість, що не завжди бажано.

При блокової системі забудови готельний комплекс розділений на кілька корпусів, з'єднаних між собою. Блокова система забудови вимагає більшої площі ділянки, але за правильної плануванні будівель дозволяє ізолювати функціональні групи приміщень. Використовується в умовах складного рельєфу і в умовах відносносуворого клімату.

Павільйонний систему забудови складають окремо розташовані будинки. Зв'язок між ними здійснюється по пішохідних доріжках. Таку систему забудови доцільно застосовувати при будівництві готельних підприємств для відпочинку в умовах складного рельєфу, а також установ, що експлуатуються в певний сезон (наприклад, в літній період).

Змішана система забудови є універсальною і враховує недоліки та переваги трьох інших систем. При вирішенні генеральних планів готельних підприємств необхідно передбачити можливості перспективного розвитку проектованого об'єкта і переходу на інший режим функціонування.

Житлова частина звичайно має значну кількість поверхів, а громадська проектується висотою від 1 до 3 поверхів, в залежності від кількості місць у готелі і складу входять до неї приміщень. Сполучення планувальних рішень (приміщень) називаються композиційними схемами.

Зальних композиція - всі функції будівлі певного призначення зосереджені в єдиному приміщенні. Центрична композиція - все функціональні приміщення групуються навколо великого головного приміщення. Анфіладне композиція - приміщення, розташовані одне за іншим, пов'язані в єдине ціле проходами або отворами. Всі ці прийоми композиції зустрічаються як у чистому вигляді, так і в різних поєднаннях, утворюючи змішані композиції.

Всі об'єкти туристських установ приймають в експлуатацію за умови виконання робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, і можливості їх нормального функціонування. При підписанні акта прийняття об'єкта в експлуатацію об'єкт вважається введеним в експлуатацію. Відкриття побудованих комплексів або окремих об'єктів допускається тільки після перевірки спеціальною відомчою комісією технічної та господарської готовності до обслуговування туристів.

Довговічність будинку залежить від якості будівництва і використовуваних матеріалів, а також від умов експлуатації. По терміну служби будинку ділять на групи: більше 100 років; від 50 до 100 років; від 20 до 50 років. Будинки, що зводяться на термін служби менше 20 років, по довговічності не нормуються. З часом будівлі втрачають свої первісні якості і вартість. ¹

Сучасна рекреаційна архітектура

План

1. Сучасна рекреаційна архітектура

2.  Сучасна архітектура житлового будинку 

3. Нові типи громадських будинків

4. Архітектура санаторно-курортних будинків і споруджень

5. Гірська-рекреаційна архітектура

6. Мобільна архітектура відпочинку і туризму

7. Архітектура водного туризму.

8. Рекреаційна архітектура великих просторів.

9. Аттрактивна рекреаційна архітектура

1.Сучасна рекреаційна архітектура почалася з програми "Афінська хартія",

сформульованої на міжнародному конгресі у Швейцарії (1928 р.).

Програма "Афінської хартії" заклала поняття "простір для відпочинку"; визначила

території в залежності від категорії відпочинку - поблизу житла, у прилягаючим до міст зонах,

у різних частинах світу; сформулювала принципи "інтернаціонального" стилю -

функціоналізм.

Основні принципи функціоналізму: те добре виглядає, що добре функціонує, - були

сформульовані у виді "п'яти пунктів сучасної архітектури": 1) будинок "на стовпах"; 2) дах-

тераса; 3) вільний план; 4) стрічкове вікно; 5) вільне оформлення фасаду.

Наприкінці 20-х років у радянській архітектурі склався повний творчий напрямок -

конструктивізм, із принципом формоутворення внутрішнього простору "зсередини назовні"

(через конструкції до зовнішнього обсягу).

У ці ж роки в США ведучим напрямком стала "органічна архітектура", що

запропонувала організацію внутрішнього простору в русі й органічному злитті з навколишнім

середовищем. Використання металевого каркаса і суцільного остіклення привело до появи

"раціональної" архітектури ("структурної") -і економічної архітектури "хмарочосів" 50-х

років.

Теорії функціоналізму і конструктивізму, органічної і раціональної архітектури

проявилися в розмаїтості архітектурних форм житлових і суспільних будинків.

2. Сучасна архітектура житлового будинку визначилася в радянській архітектурі

наприкінці 20-х років у проектуванні будинків-комун, у яких "наукова організація побуту"

повинна була охопити і "організацію емоцій людини".

Такий будинок-комуна (будинок-комплекс) був побудований у Москві (на

Ногинському бульварі) у 1928 році.

Ідеї, закладені в цьому будинку, проявилися в "Житловій одиниці", побудованій в

Марселі у 1956 році, і є реалізацією ідеї "Бінома Ле Корбюзье": індивідуальна воля і

колективне обслуговування.

Піднятий на стовпах 17-ти поверховий будинок вирішений у вигляді вертикальних

(ліфти, сходи) і горизонтальних (коридори) вулиць, на яких розташовуються магазини,

дитячий садочок, амбулаторія, готель, квартири. Кожна квартира - відособлене житло в два

рівні. На 18-ом поверсі -дах-тераса, пристосована для спортивних площадок. Вхід у житловий

будинок вирішений у виді готельного холу. У 20 - 30-х роках XX століття продовжується зведення індивідуальних житлових

будинків в умовах заміської забудови й органічного зв'язку з природними умовами.

Прикладом такого зв'язку є вілла "Біля водоспаду" (США).

Всі індивідуальні житлові будинки мали загальні риси: орієнтація на південь,

відсутність коридорів, сполучення кухні з їдальнею, створення кухонь-барів; розміщення

опалення в підлозі, теплі горищні перекриття; вмонтована мебель і побутове устаткування.

Одночасно потреба в економічній архітектурі привела до появи будинків-хмарочосів зі скла,

сталі або бетону, що у 50-х роках поширилася по всій Америці без обліку клімату, оточення і

цільового призначення.

3. Нові типи громадських будинків утворилися в 20 — 30-х роках у радянській

архітектурі, визначаючись новим розумінням активної діяльності людини в оточенні

колективу й у безперервному русі. Значне місце займали Подвір'я праці, Народні будинки,

Палаци і клуби робочих.

У цей період були розроблені цілі серії клубів. "Клуб нового соціального типу"

розглядався у виді великого комплексу, що представляє собою суспільно-культурний центр.

Проектуються нові театральні спорудження, у яких весь внутрішній простір

відкривався на вулицю і площу. "Просторовий театр" стає головним суспільним будинком

міста.

У закордонній практиці в 20 — 30-х роках проектувалися різноманітні масові

видовищні спорудження: театри, кінотеатри, кіноконцертні зали. У пошуках нових форм

театральних будинків були розроблені проекти оригінальних концепцій: "нескінченний

театр", "просторовий театр", "тотальний театр", "сферичний театр", "круглий театр", -

відрізняючись формами взаємозв'язку між акторами і глядачами. Утілення проектних рішень

здійснилося тільки в 50-х роках з появою нових видів будівельних матеріалів для просторових

оболонок покриття. Наприклад, Оперний театр у Сіднею (Австралія).

Нові пластичні форми покриття із залізобетону одержали свій розвиток у будівництві

спортивних споруджень. плавальних басейнів, тенісних кортів, стадіонів.

Нові типи суспільних будинків визначилися і новим розумінням форм усуспільнення

побутових процесів: фабрики-кухні, лазні-басейни, універмаги.

Фабрика-кухня повинна була привести до поступового відмирання кухонного

господарства в квартирах, стаючи центром колективного життя, куди приходять родинами

обідати і відпочивати. Лазні-басейни також ставали місцем соціального контакту, виконуючи

санітарно-гігієнічні і культурно-спортивно-оздоровчі функції.