6. Мобільна архітектура відпочинку і туризму отримала свій розвиток у результаті

використання в кемпінго-мотельному туризмі індивідуальних транспортних засобів.

Перші мотелі були побудовані в США наприкінці 20-х років, а кемпінги виникли в 30-х

роках як сезонна установа. Наприкінці 50-х років у США, Англії, Франції для проведення

літнього відпочинку стали використовувати пересувні кабіни-вагони - "трейлери".

Трейлер, як пересувне житло на колесах, визначив появу мобільних споруджень для

літнього відпочинку.

Так, у 1956 році вперше був побудований заміський будиночок, що трансформується,

"Тригон", що представляє трикутну призму, одна з площин якої може підніматися й

опускатися, перетворюючи в терасу перед заскленою стіною будинку.

Мобільні спорудження у виді пересувного збірно-розбірного літнього будинку, що

транспортується за допомогою спеціальних засобів на підготовлену площадку, одержали

розвиток у 70-х роках у США. Англії, Швеції, Німеччини, Франції.

Цікаве рішення "мобільного готелю" було запропоновано в Німеччині: на п’ятиосному

автокрані з підйомником кріпляться десять ярусів на поверсі з чотирма спальнями на кожнім.

При створенні сезонних мобільних споруджень для відпочинку використовувалисянові будівельні матеріали на основі пластмас, відходів паперового виробництва (клеефанера,

пакувальний картон).

У 80-х роках у конструкціях пересувних сезонних установ відпочинку з'явилися нові

об'ємно-просторові рішення - мобільні об'ємні блоки.

7. Архітектура водного туризму.

Пересувні мобільні спорудження, розташовані на акваторіях, вплинули на розвиток

водного туризму. Бум розвитку водного туризму в 60-х роках був викликаний появою більш

дешевих прогулянкових судів із пластичних матеріалів. Це зажадало створення додаткових

портів і човнових "паркингів".

У ці ж роки були розроблені перші "фантастичні" проекти створення незвичайного

середовища відпочинку на воді, під водою, під землею, у космосі.

На початку 70-х років у закордонній практиці з'явилися плавучі туристські

спорудження, розташовані на баржах, дебаркадерах. Значно розширилася типологія

туристських установ, зв'язаних з водним спортом і відпочинком: ботель, флотель, акватель.

Так, у 1973 році в Канаді на березі озера Гурон був побудований комплекс: акватель з

підводним парком "Фатом файв".

Об'ємно-планувальне рішення будинків водного туризму визначалося з урахуванням

ландшафту. З'явилися проекти підземних туристських установ, форми яких не руйнують

емоційного впливу природного пейзажу. Так, у Литві будинок кафе на пляжі в Ніді майже

цілком "занурено" у пісок, вдало сполучаючись з пейзажем приморських дюн.

8. Рекреаційна архітектура великих просторів.

Із середини 60-х років визначилася концепція "рекреаційнного урбанізму", що

одержала відображення в створенні великих архітектурних просторів, розрахованих на

обслуговування великих людських мас у міському середовищі. Уперше такі архітектурні

простори були закладені в будинку готелю "Редженси-Хайэтт", побудованого в 1967 році в

Атланті (США). Основна частина простору, квадратного плану будинку, перекритого

плексигласовим покриттям на рівні 22-го поверху, вперше одержала назву "атріум". У простір

озелененого атріуму виходять поверхові галереї і ліфтовий хол, із заскленими кабінами

ліфтів. Весь атріумний простір організований як мікромісто, перекритий і упоряджений, із

площами і вулицями, обладнаними зонами відпочинку. Одночасно атріумному просторові

додана розважальність, аттрактивність, відтворенням в інтер'єрі традиційних форм балагана і

вуличного театру. Майже усі види видовищ, що вимагають великих площ, можуть бути

розташовані в атріумах.

У 70-х роках серед атріумних будинків з'явилися нові типи -багатофункціональні

центри дозвілля і суспільного використання, у яких проводяться розважальні і урочисті

церемонії від весільних до політичних.

Використання атріумних просторів сприяло охороні пам'ятників культури: відновлення

старих будинків з атріумами, перетворення внутрішніх дворів старих будинків в атріуми,

приєднання нових будинків до старого за допомогою атріуму.

У 80-х роках архітектура "великих просторів" одержує поширення в Європі:

реставрація і пристосування старих атріумів і пасажів до сучасних умов; будівництво

житлових будинків з атріумами; використання атріумів у районах з несприятливими

кліматичними умовами.

Так, у Гамбурзі (Німеччина) цілий квартал з п'яти пасажів, розташований в

історичному центрі міста, зв'язаний у місцях перетинання пасажів невеликими площами -

атріумами.

Атріумний готель є композиційним центром складного комплексу Центра міжнародної

торгівлі і науково-технічних зв'язків, побудованого в Москві в 1980 році.

Атріумний простір складає композиційну основу будинку пансіонату "Дружба",

побудованого в 80-х роках у Криму в районі Ялти. Специфічною особливістю проектування

великих просторів стало створення визначеного мікроклімату в будинках, розміщених у

несприятливих кліматичних умовах.

Архітектура великих просторів набула застосування при проектуванні туристських

комплексів в історичних містах, визначаючи взаємодію старого і нового, включаючись впросторову тканину древнього міста.

Так, головний туристський комплекс у Бухарі, запроектований у 1963 році в

Узбекистані, розпочинається з реконструйованого будинку древнього караван-сараю, що

виконує функції вестибюля готельного комплексу. Головний туристський центр старого міста

Хіви розміщений у історико-архитектурном заповіднику Ічап-Кали. Головний туристський

комплекс в Суздалі введений в історичний центр міста, не порушуючи його древньої

структури; з'єднання функцій показу і туристського обслуговування застосовано в

туристському центрі Ростова Великого - другому за значимістю центрі туризму в системі

маршрутів "Золотого кільця".

У 80-х роках прийом пристосування старої забудови для формування туристського

комплексу знайшов застосування в багатьох історичних містах: Пскові, Таллінні. Києві.

У закордонній практиці специфіка туристського міста проявилася в невеликих

історичних містах: Ассизи (Італія), Дуэ (північ Франції), Вильямсбург (США, штат

Вірджинія).

У 70-х 80-х роках усе більшого значення стало надаватися формуванню аттрактивного

середовища для відпочинку.

Поява архітектури-декорації в з'єднанні з природним середовищем, визначило

розвиток аттрактивної заміської рекреації.