litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

управі. На всіх інспекторів і відповідальних працівників подати в коменда­ туру їхні характеристики. [...]

3. Затвердження старост. У всіх селах, містечках і містах призначити старост з людей політично благонадійних, які ні в чому поганому не були замішані та можуть цілком справитись з покладеною на них роботою. [...]

5.Організація української поліції. Голова райуправи організовує по рай­ ону українську поліцію. По кожному селу складається список поліції, скіль­ ки і хто саме озброєні, скільки амуніції, всі ці відомості доставити в ко­ мендатуру.

6.Збір зброї, амуніції, а також вибухових речовин та інших військових приналежностей. Всі вищезазначені предмети негайно здати в найближчі німецькі військові одиниці. Де таких нема, то здати райуправі, а відомості про все це подати в комендатуру.

7.Збір всієї радіоапаратури. Всі радіо і телефоноапарати здаються старо­ стам на збереження. Вони ж про це подають відомості в райуправу, а райуправа подає в комендатуру за кожне село з зазначенням кількості та назви.

8.Список всіх індустріальних і професіональних підприємств, фабрик та заводів складається за формою: місто та вулиця, назва, скільки робітни­ ків працювало раніш і скільки тепер, скільки випускалось продукції раніш

іскільки тепер, працює чи ні, а коли ні, то по якій причині.

9.Список шкіл. В комендатуру подати список наявних в районі шкіл з зазначенням місця, де знаходиться, яка саме школа та на кілька класів.

Всі школи повинні бути відремонтовані. Наказ про відкриття шкіл буде виданий через комендатуру.

10.Список учителів. В комендатуру подати список всіх учителів району (місце проживання, прізвище, ім’я та по батькові, вік, національність, а та­ кож характеристику на кожного вчителя).

11.Список всіх церков. В комендатуру подати список всіх церков з за­ значенням місця, де знаходиться кожна з них.

12.Список священників. В комендатуру подати список всіх священни­ ків та прислужного персоналу в церквах з зазначенням місця проживання, прізвище, ім’я та по батькові, вік, національність, а також про них характе­ ристики.

13.Взяти на облік всі склади та збірні пункти, а також всі наявні запа­ си матеріалів і продуктів з зазначенням місця, де знаходяться, та кількості їх. Відомості подати в комендатуру.

14.Всі запаси вугілля знаходяться в розпорядженні комендатури. Відомо­ сті про це подати в комендатуру з зазначення[м] кількості та місця їх знахо­ дження.

15.Взяти на облік коней та візників на випадок потреби невеликих ро­ біт для комендатури.

16.Відкрити лікарні, клініки, аптеки, лазні та інші санустанови. Подати список всіх наявних в районі лікарів з зазначенням їх прізвищ, ім’я, по бать­ кові, віку, національності, освіти, спеціальності та про кожного подати ха­ рактеристику. [...]

738

Ро з д і л X. Україна у Другій світовій війні

26.Відкриття магазинів та профустанов. Відкриття магазинів та профе­ сійних майстерень дозволяється лише через комендатуру.

27.Об’яви, накази та плакати повинні друкуватись німецькою, україн­ ською та російською мовами. Перед опублікуванням вони повинні бути перевірені комендатурою.

28.Установи. На всіх установах і підприємствах повинні бути вивішені вивіски німецькою та українською мовами. На всіх заїздах і виїздах сіл встановити дошки з написом назви села німецькою та українською мо­ вами. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 347-352.

Наказ Ставки Верховного Головнокомандування «Про знищення населених пунктів у прифронтовій смузі»

(1941 р., листопада 17)

Опьіт последнего месяца войньї показал, что германская армия плохо приспособлена к войне в зимних условиях, не имеет теплого одеяния и, испьітьівая огромньїе трудносте от наступивших морозов, ютится в прифронтовой полосе в населенньїх пунктах. Самонадеянньїй до наглосте противник собирался зимовать в тепльїх домах Москви и Ленинграда, но зтому воспрепятствовали действия наших войск. На обширнмх участках фронта немецкие войска, встретив упорное сопротивление наших частей, вьінужденно перешли к обороне и расположились в населенньїх пунктах вдоль дорог на 20—30 км по обе сторони. Немецкие солдати живут, как правило, в городах, в местечках, в деревнях в крестьянских избах, сараях, ригах, банях близ фронта, а штаби германских частей размещаются в более крупних населенньїх пунктах и городах, прячутся в подвальних помещениях, используя их в качестве укритая от нашей авиации и артиллерии. Советское население зтих пунктов обьічно вьіселяют и вьібрасьівают вон немецкие захватчики.

Лишить германскую армию возможности располагаться в селах и горо­ дах, вигнать немецких захватчиков из всех населенньїх пунктов на холод в поле, викурить их из всех помещений и тепльїх убежищ и заставить мерз­ нуть под откритьім небом — такова неотложная задача, от решения которой во многом зависит ускорение разгрома врага и разложение его армии.

Ставка Верховного главного командования приказьівает:

1. Разрушать и сжигать дотла все населенньїе пункти в тилу немецких войск на расстоянии 40—60 км в глубину от переднего края и на 20—30 км вправо и влево от дорог.

Для уничтожения населенньїх пунктов в указанном радиусе действия бросить немедленно авиацию, широко использовать артиллерийский и минометньїй огонь, командьі разведчиков, лижников и партизанские диверсионньїе группи, снабженние бутьшками с зажигательной смесью, грана­ тами и подрьівньїми средствами.

739

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

2. В каждом полку создать командьі охотников по 20—30 человек каждая для взрьіва и сжигания населенньїх пунктов, в которьіх располагаются войска противника. В команди охотников подбирать наиболее отважньїх и крепких в политико-моральном отношении бойцов, командиров и политработников, тщательно разьясняя им задачи и значение зтого мероприятия для разгрома германской армии. Вьідающихся смельчаков за отважньїе действия по уничтожению населенньїх пунктов, в которьіх расположеньї немецкие войска, представлять к правительственной награде.

3. При вьінужденном отходе наших частей на том или другом участке уводить с собой советское население и обязательно уничтожать все без исключения населенньїе пунктьі, чтобьі противник не мог их использовать. В первую очередь для зтой цели использовать вьщеленньїе в полках команди охотников [...]

Мировьіе войни XX века: У 4 кн. Кн. 4: Вторая мировая война. Документи и материальї.

Москва, 2002. - С. 236-237.

Директиви А.Розенберга рейхскомісару Е.Коху стосовно України (1941 р., листопада 18)

[...] Ця боротьба має на меті гарантувати життя як німецькому народо­ ві, так і всій новій Європі, боротьба ідеологічного характеру, державно-по- літична війна, що містить у собі нову концепцію нашого континенту і яка рішуче просуне справжню Європу на Схід. [...]

[...] Немає вини німецького народу в тому, що скрізь [на Сході] відзна­ чається загальна бідність. Велика жертва німецької крові, необхідність роз­ ширення Центральної Європи, так само, як і бажання назавжди запобігти британській континентальній блокаді, змусили нас розробити широкі пла­ ни. Ці плани можуть бути забезпечені тільки при авторитарному німецько­ му управлінні. Саме з цієї причини ідея розбудови українства в політичну силу проти Москви, яку обмірковувано перед війною 1941 р., мусила бути відкинута. У теперішній ситуації Німецький райх не може більше брати на себе духовну допомогу чужому народові, який попав у сьогоднішню тяжку ситуацію не з вини німців [...]

Отже, поведінка німецької адміністрації повинна відповідати таким ди­ рективам:

1. Представники німецької адміністрації повинні утриматися від ви­ словлювання думки щодо остаточного оформлення України. На питання, що йтимуть від українців стосовно майбутнього, слід відповідати:

а) Після жорстоких боїв треба спочатку оцінити, що накоїв [Україні] більшовизм.

б) У всякому разі на сьогодні ясно, що ці шкоди потребуватимуть бага­ торічного німецького управління, щоб їх усунути.

в) Тільки фюрер буде приймати рішення щодо остаточного упорядку­ вання після вивчення всієї ситуації, особливо на основі поведінки самих українців.

740

Ро з д і л X. Україна у Другій світовій війні

2.На протести щодо вже переведеного або можливого відділення українських територій чи таких, що вважаються ними, треба відповідати:

а) Ця війна на Сході вимагала величезної жертви німецької крові. Ні­ мецький народ пішов на те, щоб довгі роки зносити нестатки. Він повинен

мати гарантії, що не опиниться у настільки ж небезпечній ситуації, як у 1941 р.

б) Німецький народ живе на вузькому просторі. Цією війною, що ря­ тує всю Європу, він завоював право розширити свій життєвий простір. На­ роди Сходу мають у розпорядженні простір набагато більший, ніж його мають нації Центральної Європи, до того ж не маючи сили використати багатства цього простору.

в) У Райхскомісаріаті Україна, який насправді далеко перевищує етно­ графічні межі України, переселення людей на півночі і на сході властивого етнічного простору видається цілком можливим. Якщо Німеччина погоди­ лася, щоб повернулися до неї сотні тисяч колоністів, то переселення захід­ них українців не повинно здаватися чимось нечуваним.

г) Узагалі українці самі повинні бути готові до жертв, оскільки без нім­ ців вони втратили б все і були б знищені.

д) Щоб раз і назавжди перешкодити нападам Москви на Україну, Ні­ мецький райх мусить узяти на себе захист Європи на Сході, бо тільки Ні­ меччина здатна взяти на себе такий захист.

Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні.

Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. — С. 541—543.

Повідомлення командира німецької дивізії про спалення сіл Обухівка і Баранівка на Полтавщині

і розстріл жителів за допомогу партизанам (1941 р., листопада 28)

Кресгьяне Украиньї!

За последние дни немецкие войска уничтожили много банд, участники которьіх бьіли расстреляньї, а руководители повешеньї.

Оказалось, что бандитьі получали помощь со сторони населення. В ре­ зультате зтого принятьі такие мероприятия:

1)село Барановка сожжено,

2)село Обуховка сожжено, а население расстреляно,

3)многочисленньїе посредники расстреляньї в разньїх селах. Хотите ли вьі той же участи?

Кто имеет связи с бандитами, предоставляет им кров, снабжает их сьестннми припасами, помогает им каким-либо способом или умалчивает о том, где они укрьіваются, тот наказьівается смертью. Кроме того, он втягивает в несчастье свою семью и все село.

Учитьівая зто, каждьій, кто любит свою семью и хочет спокойно работать на своей земле, должен немедленно сообщать ближайшей воинской части или полиции о том, где именно находятся бандити.

741

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

На Украине борьба закончена. Кто воюет дальше, тої' бандит. За сообщения, в результате которьіх можно захватать руководителей банд и комиссаров, будут вьщаньї денежньїе наградьі в размере до 10 тне. руб.

Вьі, украинцьі, вместе с нами ведете борьбу протав большевистского режима, гнета и рабства.

Преступньїе цели — преступньїе средства: документи об оккупацнонной политике фашистской Германии на территории СССР (1941—1944 гг.).

Москва, 1985. — С. 87.

Лист митрополита А.Шептицького, М.Величківського, А.Лівицького, М.Омеляновича-Павленка,

А.Мельника до Гітлера (1942 р.)

Українська нація пов’язувала з розвитком ситуації у Східній Європі, яка привела у середині минулого року до війни між Німеччиною і Радянсь­ ким Союзом, великі надії. Провідні кола українського народу були завжди свідомі того, що зіткнення націонал-соціалістичної Німеччини з більшови­ цькою Москвою було неминучим, і тільки Німецький Райх під керівниц­ твом Вашої Ексцеленції міг бути в стані завдати більшовизмові смертель­ ного удару. Поразка Росії повинна дати Україні можливість приєднатися до політичної системи Європи.

Під впливом керівних кіл ставлення українських мас до райху було цілком дружнім, і тому українці вітали німецьку армію із захопленням та допомагали німецьким солдатам всюди і як тільки могли. Українці у Чер­ воній армії масово переходили на німецький бік, тому що вони вважали, що тут існують українські військові формування, і тому що вони очікували, що їм не буде відмовлено у боротьбі за звільнення своєї Батьківщини та у відбудові української держави.

А розчарування цих полонених було великим, коли їхні сподівання не справдилися. Українське населення знову охопила тривога, коли на тери­ торіях, звільнених від більшовиків, почали відбуватися події, свідками яких ми сьогодні є.

Усвідомлення нашого обов’язку перед нашим народом і почуття нашої відповідальності перед історією змушують нас звернутись до Вашої Ексце­ ленції, у руках якого є доля цілої Європи, щоб звернути увагу на сьогод­ нішній стан речей в Україні і на небезпеку, яка в цьому криється. Ми спо­ діваємося, що наші наміри знайдуть у Вас розуміння, і наше слово здобуде Вашу довіру.

Недопущення українців до участі у збройній боротьбі проти їхнього споконвічного ворога пліч-о-пліч з німецькою та союзницькими їй армія­ ми позбавило антибільшовицький табір важливого морально-політичного фактора, який би, без сумніву, полегшив виконання військових завдань на українських територіях і, перш за все, допоміг переможним арміям зміцни­ ти їхні позиції у цій країні. Великодушне звільнення українців з таборів

742

Р о з д і л X. Україна у Другій світовій війні

для військовополонених ні в якій мірі не змогло відшкодувати цієї втрати, тим більше що їхнє повернення додому здійснювалося в таких умовах, що багатьом тисячам воно коштувало власних життів. їхні могили лише збіль­ шили сум українського народу над втратою цієї людської сили і невико­ ристанням військово-політичних можливостей, які були наявними.

Включення західноукраїнської території Галичини до Генерального гу­ бернаторства і передача Одеси разом з іншою областю під управління Ру­ мунії, не давши українському народові надії на пізніше возз’єднання їх з матірною територією, створило не менш тяжке враження. Обставини, за яких це сталося, і режим, який був введений на цих українських терито­ ріях, дають підстави вважати, що йдеться про приєднання Галичини до Польщі, а Одеси до Румунії. Рішення такого роду зводить нанівець широко задумані наміри щодо нового ладу Європи.

В українських центральних областях знову українцям відбирається мо­ жливість культурно-національного розвитку, в той час як створюються труд­ нощі патріотичній пресі, забороняються традиційні культурні і просвітни­ цькі об’єднання, закриваються школи, відбирається дозвіл на діяльність наукових інституцій і залишаються професорські кадри, мозок нації, без можливості наукової діяльності, навіть без засобів до життя. Такий стан ре­ чей викликає в української громадськості велику тривогу про майбутнє на­ ціональної культури.

Ненависна більшовицька система в Україні ліквідована, проте, з іншо­ го боку, право на приватну власність, за яке вперто і ціною великих жертв боровся український народ, не відновлено. Колективні господарства, біль­ шовицький засіб зробити українського селянина рабом, збереглися. Такий стан викликає серед населення упереджене ставлення, яке ні в якій мірі не є корисним для організації роботи та її ефективності.

Провідні українські кола відразу після взяття столиці України німець­ кими військами зробили необхідні кроки до співпраці з німецькими уста­ новами у цій країні. Вони спонукали до утворення Української Національ­ ної Ради у Києві і до заходів щодо отримання дозволу від німецької адмі­ ністрації на її діяльність. Таким чином, всі творчі сили країни були мобілі­ зовані на відновлення громадського та економічного життя в Україні. Про­ те німецька адміністрація припинила діяльність Української Національної Ради.

У тій мірі, в якій окуповуються українські території німецькими війсь­ ками, у тій же мірі зменшуються можливості співпраці українського насе­ лення з німецькими установами. Замість того набирають значення антиук­ раїнські, а навіть антинімецькі фактори, які втратили були свої позиції у цій країні внаслідок поразки Польщі і Ромії, проте зараз знову відновлюють свій вплив. Ця обставина є причиною напруження взаємних відносин в Україні. [...]

Інформуючи Вашу Ексцеленцію про справжній стан речей в Україні, просимо Вас усунути негативні сторони і прийняти до уваги позитивні мо­ менти, на яких ми наголошуємо, бо коли б вони знайшли своє застосуван­ ня у сьогоднішній дійсності, то це і означало б значне покращення ситуації у нашій країні. Ми запевняємо Вашу Ексцеленцію, що провідні кола в Ук­

743

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

раїні готові до якомога тіснішої співпраці з Німеччиною, щоб об’єднаними силами німецького та українського народів вести боротьбу проти спільного ворога і втілити в життя новий лад в Україні та в усій Східній Європі.

Україна в Другій світовій війні у документах: Збірник німецьких архівних матеріалів (1941—1942). Т. 2.

Львів, 1998. — С. 85—88.

З донесення айнзацгруп поліції безпеки і СД начальнику Служби безпеки про діяльність українських націоналістів (1942 р., січень)

Коли полковника Коновальця убив агент НКВС тому, що совєти вба­ чали небезпеку у зростаючому русі ОУН, на чолі якої був убитий, — ця не­ безпека мала видаватись їм особливо серйозною, бо українці здавна являли собою в Радянському Союзі постійно упертий елемент, — ОУН розпалась на два напрями, бо Коновалець не залишив по собі жодного політичного заповіту.

Вожді обох новопосталих напрямів ОУН, Степан Бандера і Андрій Мель­ ник, дуже скоро розійшлися у думках. Кінцева мета в обох, однак, єдина, а саме — створення незалежної суверенної України. В той час, коли Мель­ ник спочатку вів себе пасивно і намагався розбудувати рух за межами України і його переорганізувати, Бандера взявся негайно розбудовувати його групу підпільно у зайнятих частинах України. Особливо він розбудо­ вував організацію у колишній Польщі, але не забував також енергійно роз­ горнути свою пропаганду в районах українських поселень, які належать до Румунії та Угорщини.

Коли ж українська молодь переважно підтримала Бандеру, а німецькі інстанції мусили використовувати фізично працездатних людей, Бандера здобув над Мельником постільки відчутну перевагу, коли саме його при­ бічники як перекладачі або вдавані організатори проникли в країну і поряд зі своїми офіційними завданнями відразу і без огляду на досягнуті домовлення між Бандерою і компетентними німецькими урядовими інстанціями розгорнули свою пропагандистську діяльність. Наскільки сильним почував себе тоді Бандера, доводить проголошення українського уряду на чолі з Ярославом Стецьком у Львові відразу після падіння міста. Поліція безпеки і СД відразу після цієї урядової заяви провели необхідні дії по обмеженню діяльності Бандери.

ОУН була змушена якомога докладніше дізнатися про німецькі наміри, щоб відповідно до цього визначити власний метод роботи і тактику. Вона використала і використовує ще і сьогодні перекладачів-українців, які пра­ цюють у німецьких установах. Завдяки цьому ОУН має уявлення не лише про частину німецьких намірів, але також про практичні можливості їх реа­ лізації. Відповідно до цього вона перебудувала свої методи. На місце по­ чаткової офіційної діяльності тепер прийшла нелегальна таємна діяльність із застосуванням псевдонімів і паролів. Довірені особи і активісти улашту­ валися на непомітних назовні постах української цивільної адміністрації.

744

Р о з д і л X. Україна у Другій світовій війні

Основою української військової влади, до якої змагає Бандера, служить міліція. Вже в липні 1941 р. у заклику українського лейтенанта Легенди мі­ стилась вимога створення українського війська. Знайдена російська зброя мала приховуватись для озброєння передбачуваного війська, а не здаватись. За такими інструкціями ОУН діяла до сьогоднішнього дня.

Дана німецьким органам обіцянка щодо організації господарського життя в Україні і надана в зв’язку з цим німецькою стороною свобода дій і пересування для людей Бандери була інтерпретована прихильниками ОУН лише в такому сенсі, який відповідав їхнім власним планам і намірам. В інших випадках вони не звертали уваги на будь-які обіцянки. Навіть і при­ значення німецькими органами начальників міліції, бургомістрів та інших службовців визнавались лише тоді, коли ці особи бажали і могли надати перевагу планам ОУН.

За таким розвитком подій уважно стежили айнзацгрупи поліції безпеки і СД. До відкритого протистояння з ОУН дійшло лише після того, як група Бандери почала усувати своїх конкурентів, прибічників Мельника, з допо­ могою багатьох вбивств.

Ця боротьба вступила в нову фазу, коли одним колишнім співробітни­ ком НКВС були виявлені стосунки НКВС з ОУН. НКВС сприймав ОУН як серйозну небезпеку для подальшого існування Радянської України. Че­ рез це НКВС був змушений вжити заходів для знищення ОУН. План тако­ го знищення передбачав проникнення в ОУН агентів НКВС. Серед них знаходились Турчманович, один з найближчих співробітників Степана Бандери, і Богдан Бандера, брат провідника ОУН.

НКВС цілком враховував можливості окупації України німецькими військами і на цей випадок передбачав повстання НКВС, які мали завдан­ ня по розгортанні такого повстання. НКВС бажав використати для цього також і агентів, спеціально направлених в ОУН. Повстання мало спочатку маскуватись під національну визвольну боротьбу, а після виникнення заво­ рушень агенти НКВС мали б захопити керівництво і за підтримки партиза­ нів перетворити масову революцію у більшовицьку справу.

Найсерйознішими противниками бандерівського руху серед його зем­ ляків на Заході є Лівицький, а на Сході — Мельник. В той час, як Лівицький прагне об’єднання всіх трьох груп, в тому числі і групи Бандери, анта­ гонізм між Мельником і Бандерою став нездоланним внаслідок політичних вбивств у Житомирі та Вінниці. Останні жорсткі заходи проти Бандери ма­ ли свій вплив також і на Мельника, а саме настільки, що він нещодавно почав переходити до заснування конспіративних осередків, щоб, можливо, протистояти з успіхом німецьким ударам.

У деякій мірі Мельник зайшов настільки ж далеко, як і Бандера. Бан­ дерівському проголошенню уряду у Львові він протиставив створення укра­ їнської Національної Ради у Києві. Національна Рада, яка намарно добива­ лася визнання з боку німецьких інстанцій, є офіційно неполітичним орга­ ном для відстоювання українських інтересів і життєвих потреб. Фактично вона являє собою певну форму українського уряду, рушійною силою якої у

745

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Києві є д-р Кандиба. Населення Східної України майже нічого не знає про існування цієї Національної Ради, а обізнана київська інтелігенція стави­ ться до неї з певною недовірою.

Україна в Другій світовій війні у документах: Збірник німецьких архівних матеріалів (1941—1942). Т. 2.

Львів, 1998. - С. 111-113.

З доповідної записки в ЦК КП(б)У щодо усунення О.П.Довженка від керівництва Київською кіностудією (1942 р., квітень)

Кинорежиссер Довженко А.П. приказом по Комитету кинематографии отстранен от художественного руководства Киевской киностудией.

Официальное освобождение тов. Довженко мотивировано тем, что он должен работать над фильмом на современном материале об Украине.

По существу же вокруг Довженко создана на киностудии, в Комитете по кинематографии нетерпимая обстановка.

Когда я приехал в Новосибирск в Комитет кинематографии, меня за­ сипали вопросами о дезертирстве Довженко из Києва.

Я обьяснил, что кинорежиссер Довженко бьіл звакуирован из Києва по решению соответствующих организаций вместе с такими деятелями куль­ тури, как академик Богомолец, писатель Тичина и др.

Мне сообщили работники Комитета, что на имя т. Большакова посту­ пило из Киевской киностудии заявление за многими подписями о дезер­ тирстве Довженко из Киевской киностудии.

Видимо, зто заявление использовал т. Большаков, чтобьі снять режиссера Довженко с художественного руководства киностудией.

У т. Большакова все время били натянутьіе отношения с режиссером Довженко.

Считаю такое положение недопустимим с точки зрения интересов ки­ нематографии Украиньї. Вношу предложение:

1. Поставить вопрос перед т. Большаковьім о том, чтобьі режиссеру Довженко бьіло немедленно поручено сделать документальний художественньїй фильм об освобождении Украиньї от немецких оккупантов, в связи с чем немедленно визвать т. Довженко с группой кинооператоров для сьемок боевьіх действий Красной Армни по Юго-Западному и Южному фронтах, а также сьемок восстановительной работьі советской власти в освобожденньїх от фашистов селах и городах Украиньї.

2. Самим внимательним образом заняться состоянием Киевской и Одесской киностудий.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 366-367.

746

Ро з д і л X. Україна у Другій світовій війні

Знаказу рейхсміністра у справах окупованих східних територій А.Розенберга щодо вивчення службовцями

рейхскомісаріатів «Остланд» та «Україна» мов місцевого населення (1942 р., червня 6)

[...] Щодо: Вивчення місцевої мови. [...]

Уколишніх балтійських державах вивчення тамтешніх місцевих мов співробітниками німецької цивільної адміністрації не є необхідним.

УБілорусії вивчення білоруської мови службовцями цивільної адміні­ страції є бажаним.

Урайхскомісаріаті «Україна» вивчення української мови вважається обо­ в’язком тамтешніх службовців цивільної адміністрації.

Російська мова у цих областях у жодному разі не повинна мати підтримки.

2 Робочим групам та головним робочим групам відповідно необхідно виконати цей наказ та організувати для своїх співробітників заняття з тих іноземних мов, про які говориться. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 388.

З розпорядження про порядок накладання покарань старостами районів (1942 р., червня 26)

Щоб підвищити авторитет старост районів і старост міст, що не підля­ гають районам, і щоб дати їм можливість тримати мешканців в порядку, поширюється вже видане право накладати покарання в такий спосіб, що старости районів і старости міст, які не підлягають районам, можуть загро­ жувати і накладати адміністративні покарання в розмірі до 5000 крб. або присуджувати до примусових робіт тривалістю до 4 тижнів. Звертається ка­ тегоричну увагу на те, що покарання можуть накладатися за різні вчинки лише за дорученням німецьких установ на підставі виданих їми розпоря­ джень. Такими вчинками можуть вважаться, наприклад: неповне затемнен­ ня, перевищення цін, невиконання обов’язків щодо посвідок, неподання або подання невірних декларацій про податки, погано очищені тротуари і т. д. Старост, що вам підлеглі, треба проінструктувати про те, що про по­ дібні вчинки повинно повідомляти старосту району для накладання пока­ рань. Староста району складає постанову про покарання за прикладеним зразком і пересилає її на виконання до належного старости. Староста приймає гроші і надсилає їх до районного старости. Штрафні гроші треба вносити до районних кас. Про призначені покарання треба вести в район­ них управліннях штрафний список за прикладеним зразком. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 390-391.

747