Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

.pdf
Скачиваний:
69
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
47.55 Mб
Скачать

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

печі картопля, яку їли з капустою. Сушили порізану на дрібні довгі палич­ ки моркву, яку жували як жуйку.

Взимку 1947 р. став різко відчуватись голод, бо в селян закінчувались за­ паси. Дуже багато ходило по селах жебраків, як дітей так і дорослих. Почасті­ шали випадки крадіжок у селян овець і телят, невідомі вночі викрадали їх із хлівів. Свиней у селян майже не було, не було чим годувати. Той, хто году­ вав порося, мусив в обов’язковому порядку здати державі шкіру свині.

В кінці зими в наш край масово стали приїздити біженці з східних об­ ластей, які просили обміняти на харчі одяг, якісь предмети побуту, щоб врятувати свої сім’ї від голодної смерті. Були випадки, коли вони скидали з себе верхній одяг аби тільки дістати харчів в обмін на одяг. В нашому се­ лі біженців було дуже багато, бо село недалеко від залізничного вокзалу і вони, рухаючись від села до села, завжди проходили через наше село. Ча­ сто просились переночувати і просили дати їсти. Незважаючи на власну скруту селяни ділились з ними чим могли. Пам’ятаю, що ще коли в сім’і була картопля, обрізини від неї не викидали, а сушили в печі. Сушені обрізини товкли в ступі, змішували з мукою і пекли коржі.

З настанням весни ще більше став відчуватись голод, були випадки, коли селяни, щоб врятувати дітей від голоду, різали останню худобу і навіть корів. Закінчились всі харчі і в нашій сім’ї. Батьки ходили по родичах, просили хоч якої-небудь позики, щоб якось прогодувати сім’ю. Ходив і я.

Коли стало тепло і появилась зелень, стали шукати кропиву, з якої ва­ рили зелену юшку. Легше стало, коли почала підростати лобода, ще й до цього часу пам’ятаю запах борщу з лободою та кропивою.

Навесні, коли розстанув сніг, люди кинулись в ліс збирати дубові жо­ луді. їх сушили в печі, товкли в ступі і перемелювали в жорнах. Додавали жолудеву муку у висівки чи муку і пекли коржі. Запам’ятався мені Велик­ день 1947 р., бо мама саме з такої муки спекла паску. Дуже ждали люди, коли заколосяться зернові. Ще зеленими зривали колоски, сушили їх. І мололи на борошно. І досі в очах стоїть зелена затірка, але це була справ­ жня їжа. Коли на яблунях з’явилась зав’язь і почали з’являтись невеличкі яблука, гурти хлопців робили набіги на сад у дворі (панський сад), набира­ ли їх у пазуху і пекли на вогні.

Вдалось вижити багатьом сім’ям і тому, що у новоствореному в нашо­ му районі ліспромгоспі продавали по півхлібини тим, хто йшов працювати в ліс. Мій батько мусив постійно ходити валити ліс, бо міг купити хліб. Хліб для населення продавали в єдиному хлібному магазині, що був в рай­ центрі у будинку навпроти сучасного райвіськомату, який в народі звали «на рогу», бо він справді був на розі двох вулиць. Щоб зайняти чергу, сюди йшли ще вночі. Мене батьки посилали сюди за хлібом постійно, але не завжди можна було його купити, бо хліба привозили обмаль. В руки давали лише одну хлібину.

Зтого часу я дуже ціную хліб, бо з власного життя знаю його значення

ійого ціну.

Український Голокост 1932—1933: Свідчення тих, хто вижив. Т. 8.

Київ, 2012. - С. 363-365.

798

Ро з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей .

Інформація Великобілозірського райкому партії Запорізькому обкому КП(б)У про напружене продовольче становище в районі у зв’язку з посухою 1946 р. та факти посилення труднощів у колгоспах району і випадки виснаження сімей

(1947 p., січень)

У результаті посухи 1946 року 10 колгоспів нашого району отримали середній урожай зернових по 1,8 ц., 8 колгоспів — по 2,4 ц. з гектару, а решта колгоспів — по 4,3 ц. [...] Отриманий на трудодні хліб (150 г. на тру­ додень, що становило лише 15% від належної норми) колгоспники спожи­ ли в процесі роботи. Овочів і картоплі, як у колгоспах, так і у колгоспників немає. У 12 колгоспах надзвичайно напружене становище, немає жодного кілограма продовольства. Надати колгоспникам цих господарств хоч би мі­ німальну продовольчу допомогу не має можливості.

Становище з кожним днем погіршується. Сотні людей приходять у правління колгоспів, в РК КП(б)У і райвиконкоми за допомогою.

Перевірка на місцях райвиконкомом і райкомом партії показала, що понад 460 сімей в колгоспах району зовсім не мають хліба та інших про­ дуктів харчування. Це в основному сім’ї загинувших на фронті воїнів, бага­ тодітні сім’ї та сім’ї інвалідів Вітчизняної війни. [...]

Голод в Україні 1946—1947 pp.: Документи і матеріали.

Київ, 1996. - С. 163.

Доповідна записка Л.М.Кагановича Й.В.Сталіну з питань ідеологічної роботи партійних організацій України

(1947 p., травень)

После постановления ЦК ВКП(б) от 26 июля 1946 года «О подготовке, подборе и распределении руководящих партийньїх и советских кадров в Украинской партийной организации» и ряда постановлений ЦК ВКП(б) по идеологическим вопросам Украинская партийная организация провела некоторую работу. Однако, состояние идейно-политического воспитания кадров продолжает оставаться неудовлетворительньїм.

Серьезньїе недостатки и ошибки в идеологической и массово-полити- ческой работе все еще в значительной мере не ликвидированьї.

Не развернута систематическая идейно-политическая борьба с различньіми проявленнями буржуазной идеологии, в особенности с проявлення­ ми буржуазно-националистической идеологии в области истории Украиньї, истории украинской литературьі, художественной литературьі и искусства.

ЦК КП(б)У и, прежде всего, Управление пропаганди и агитации, обко­ ми, горкомьі и райкоми КП(б)У слабо и неконкретно руководят идеологи­ ческой работой партийньїх организаций. До сих пор должньїм образом не организовано изученйе истории и теории большевизма руководящими кад­ рами, особенно работающими в области науки, литератури и искусства. Лекционная пропаганда, пропагандистские статьи в газетах и журналах зачастую носят абстрактний характер, слабо увязани с политическими задача­

799

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ми, а также задачами хозяйственного и культурного строительства, которьіе стоят перед всей партией и перед Украинской партийной организацией.

Совершенно неудовлетворительно ликвидируются последствия немецкой оккупации, которая оставила определенньїе следн в сознании людей. На Украйну возвратились миллионьї советских граждан, которьіе находи­ лись на фашистской каторге в Германии, тьісячи новьгх граждан пересели­ лись из Польши, Чехословакии, Румьінии, Франции. На территории западньіх областей еще продолжают вести борьбу против советской власти остатки банд украинско-немецких националистов, имеющие социальную ба­ зу в виде кулачества.

Все зто требует от партийньїх организаций Украиньї серьезного улучшения всей идейно-политической работн. Необходимо закалить наши руководящие партийньїе, советские и другие кадрьі идейно, повисить их общий теоретический уровень, мобилизовать партийную организацию на борь­ бу за преодоление пережитков капитализма в сознании людей, особенно на борьбу против украинского буржуазного национализма, против низкопоклонства перед буржуазной культурой капиталистического мира, воспитьівая у наших людей еще большую ненависть к капиталистическому строю, любовь и преданность нашей Советской социалистической Родине.

Вносимьій на Ваше рассмотрение и утверждение проект постановления ЦК КП(б)У «Об улучшении идейно-политического воспитания кадров и о борьбе против проявлений буржуазно-националистической идеологии» содержит, наряду с анализом и оценкой состояния идеологической работьі на Украине, также систему мероприятий, направленньїх на то, чтобьі значительно поднять уровень идейно-политической работн партийньїх организаций, улучшить работу по изучению марксистско-ленинской теории руководящими кадрами партийньїх и советских работников, обеспечить серьезньїе успехи в деле коммунистического воспитания масс, в борьбе с пережитками капитализма в сознании людей, в особенности пережитками украинского буржуазного национализма, оградить наших людей, и в первую очередь коммунистов, от влияния буржуазной идеологии.

Проектом предусматривается создание в ближайшее время марксистских работ по истории Украинн и истории украинской литературьі, улучшение работьі Академии наук УССР и украинских творческих организаций (Союз писателей, Союз композиторов, Союз художников и т. д.), улучшение руководства со сторони ЦК КП(б)У, обкомов, горкомов и райкомов КП(б)У внутрипартийной работой партийньїх организаций в области идей- но-политического воспитания кадров.

Принятие такого постановления, несомненно, повисит авангардную роль коммунистов и окажет большую помощь Украинской партийной организации в деле дальнейшей мобилизации всех сил нашего народа на борь­ бу за успешное внполнение и перевнполнение хозяйственно-политиче- ских задач нового послевоенного пятилетнего плана восстановления и развития народного хозяйства.

Баран В. Україна: Новітня історія (1945—1991 рр.).

Львів, 2003. - С. 483-486.

800

Р о з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей

Довідка МВС УРСР про захворюваність населення УРСР на дистрофію та смертність від неї станом на 20 червня 1947 р.

 

Хворих

Померло

 

Хворих

Померло

 

дистро­

 

дистро­

 

від дис­

 

від дис­

Області

фією на

Області

фією на

трофії

трофії

 

червень

 

червень

 

Всього

 

Всього

 

1947 р.

 

1947 р.

 

 

 

 

Ворошиловградська

38666

953

Миколаївська

79039

262

Вінницька

159976

2959

Одеська

54402

1781

Волинська

107

26

Полтавська

60284

1282

Дрогобицька

1210

58

Ровенська

208

1

Дніпропетровська

82759

2266

Станіславська

3420

337

Закарпатська

20

1

Сталінська

120274

4384

Запоріжська

92596

2774

Сумська

29958

340

Житомирська

22837

114

Тернопільська

1622

82

Ізмаїльська

60857

20604

Харківська

88751

2012

Київська

83703

1422

Херсонська

44681

1137

Кіровоградська

19793

256

Чернігівська

16099

84

Кам’янець-Подільська

55598

2047

Чернівецька

31787

1184

Львівська

5551

421

В с ь о г о

1154198 46524

 

Голод в Україні 1946—1947 рр.: Документа і матеріали.

 

 

 

 

Київ, 1996. -

С. 247.

З доповідної записки Міністра державної безпеки СРСР Й.В.Сталіну про практику ведення слідства в справах про шпигунів, диверсантів, терористів та учасників антирадянського підпілля (1947 р., липень)

Докладьіваю о сложившейся в органах МГБ практике ведення следствия по делам о шпионах, диверсантах, террористах и участниках антисоветского подполья [...]

7. В отношении арестованньїх, которьіе упорно сопротивляются требованиям следствия, ведут себя провокационно и всякими способами стараются затянуть следствие, либо сбить его с правильного пути, применяются строгие мерьі режима содержания под стражей.

К зтим мерам относятся:

а) перевод в тюрьму с более жестким режимом, где сокращенн часи сна и ухудшено содержание арестованного в смьісле питання и других бьітовьіх нужд;

б) помещение в одиночную камеру; в) лишение прогулок, продукговьіх передач и права чтения книг;

г) водворение в карцер сроком до 20 суток.

801

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Примечание: В карцере, кроме привинченного к полу табурета и койки без постельньїх приналежностей, другого оборудования не имеется: койка для сна предоставляется на 6 часов в сутки: заключенньїм, содержащимся в карцере, вьщается на сутки только 300 гр. хлеба и кипяток, и один раз в три дня горячая пища; курение в карцере запрещено.

8. В отношении изобличенньїх следствием шпионов, террористов и других активньїх врагов советского народа, которне нагло отказьіваются вьідать своих сообщников и не дают показаний о своей преступной деятельности, органи МГБ, в соответствии с указанием ЦК ВКП(б) от 10 января 1939 года, применяют мери физического воздействия.

В центре — с санкции руководства МГБ СССР.

На местах — с санкции министров государственной безопасности республик и начальников краевьгх и областньїх Управлений МГБ [...]

Баран В. Україна: Новітня історія (1945—1991 рр.).

Львів, 2003. - С. 490, 491.

З Постанови ЦК КП(б)У «Про політичні помилки та незадовільну роботу

Інституту історії України Академії наук УРСР» (1947 р., серпня 29)

Центральний Комитет КП(б)У отмечает, что, несмотря на тринадцатилетнее существование Института истории Украиньї Академии наук УССР, институт не разработал и не издал научно вьідержанной, марксистско-ле- нинской «Истории Украйни».

Работн Института истории Украйни, випущенние как в предвоенние годи, так и в годи войньї, и в частности «Краткий курс истории Украиньї» под редакцией С.М.Белоусова, К.Г.Гуслистого, Н.Н.Петровского, М.И.Супруненко, Ф.А.Ястребова; «Очерк истории Украйни» под редакцией К.Г.Гуслистого, М.Л.Славина, Ф.А.Ястребова; первьій том «Истории Украйни» под редакцией Н.Н.Петровского, составленн в антимарксистском духе, содержат в себе грубие п о л и т и ч є с к и є ошибки и извращения буржуазно-на- ционалистического характера.

Работники Института истории Украйни позаимствовали у буржуазнонационалистических историков Грушевского, Антоновича и других основньіе положення, извращающие, в угоду национализму, ход исторического процесса. Зто, по существу, привело к возрождению в той или иной мере буржуазно-националистических установок в вопросах истории Украйни, разоблаченних партией как враждебние народу Украиньї.

Основная ошибка авторов работ по истории Украйни состоит в том, что они вместо того, чтоби рассматривать историю Украиньї в тесной связи с историей русского, белорусского и других народов Советского Союза, идут по пути украинских националистов, рассматривая историю Украйни изолировано от истории других народов, начиная и следуя в зтом вопросе по курсу Грушевского «Історія України-Руси». Известно, что Киевская Русь била колибелью трех братских народов — русского, украинского и

802

Р о з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей ..

белорусского, но Грушевский и другие националистьі пьггались доказать, что якобьі Киевская Русь била только украинским государством.

Советские историки из Института истории не разоблачили зту фальсификацию истории. Автори работ по истории Украйни должни били осветить освободительную войну украинского народа 1648—1654 гг. как борьбу прежде всего крестьянских масс против польских захватчиков и феодаль­ ного гнета вообще. Они, в связи с зтим, обязаньї били показать вьщающуюся роль Богдана Хмельницкого, которий, подавляя особенно круп­ ную украинскую феодальную знать, ориентировавшуюся на Польщу, возглавил борьбу народних масс за уничтожение польского гнета и обеспечил, благодаря освободительной войне, обьединение украинского народа со своими братьями — русским и белорусским народами, что спасло украинский народ от польского, немецкого и турецкого порабощения.

Именно позтому буржуазно-националистические историки клевещут на Богдана Хмельницкого и противопоставляют ему предателя Виговского.

Такая фальсификация истории нужна била украинским националистам для того, чтобьі скрьггь от трудящихся единство происхождения и историческую общность украинского, русского и белорусского народов, посеять вражду между народами с тем, чтобьі оторвать Украйну от революционной, социалистической России и бросить ее на потоп и разграбление буржуазному западу. Историки Украиньї — работники Института истории Украйни не сумели по-настоящему показать историю Украиньї на основе общих закономерностей развития восточнославянских народов. Позтому, при разрешении ряда важнейших проблем истории Украиньї они остаются

вплену буржуазно-националистической историографии, не сумели по-на- стоящему показать, что украинский народ в своем историческом развитии

восновном прошел те же зтапьі и периодьі, которьіе прошли русский, белорусский и другие народи Советского Союза.

Зта ошибка авторов связана также с тем, что они не сумели показать, как с разложением общинно-родового строя и становлением феодализма возникают классьі и государство и что история Украиньї єсть, прежде все­ го, история борьбьі классов, борьби крестьян против феодалов, рабочих против буржуазии. Позтому украинские советские историки до конца не разоблачили антинаучную реакционную «теорию» украинских националистов о бесклассовости и безбуржуазности украинского народа в пропілом, не сумели показать, что именно с помощью зтой «теории» идеологи украинской националистической контрреволюции (Грушевский, Петлюра, Донцов, Винниченко, Ефремов и др.) пьггались разоружить рабочих и кре­ стьян Украиньї в их борьбе за социализм, оторвать украинский народ от всех народов Советского Союза, а Украйну превратить в колонию германского империализма.

Наиболее ярким фактом проявлення национализма в освещении исто­ рии Украиньї является отсутствие показа взаимосвязи и взаимозависимости украинского народа с другими народами Советского Союза, игнорирование влияния важнейших революционньїх центров — Москви, Ленинграда, Баку, Тбилиси и др. на революционную борьбу украинского народа за социальное и национальное освобождение. Позтому, в изданньїх работах

803

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

по истории Украиньї не освещеньї важнейшие факти и собьітия из истории России, Белоруссии, Грузин и других народов Советского Союза, которьіе оказнвали огромное влияние на историческое развитие Украиньї.

Необходимо било широко осветить процесе возникновения и развития рабочего движения на Украине, как составной части всероссийского социалистического движения рабочего класса, правильно осветить националь- но-освободительное движение на Украине в период империализма, пока­ зать, что только рабочий класс и партия большевиков бьіли истинньїми вьіразителями интересов угнетенньїх народов, что рабочее движение на Украине развивалось в беспощадной борьбе с украинскими националистами, меньшевиками, зсерами, троцкистами и другими врагами украинского народа.

Авторьі работ по истории Украиньї не справились по-настоящему и с зтой задачей, не дали научного и политически правильного освещения возникновения и развития рабочего класса, революционного рабочего дви­ жения, распространения марксизма-ленинизма на Украине, возникнове­ ния и развития большевистской организации Украиньї и ее роли в социальном и национальном освобождении украинского народа.

Необходимо бмло показать, что в период Великой Октябрьской социалистической революции и гражданской войньї украинская буржуазно-на- ционалистическая контрреволюция совместно с русскими помещиками и капиталистами, при активной подцержке интервентов пьггались свергнуть Советскую вдасть на Украине, а украинский народ превратить в рабов немецких империалистов; показать, что партия большевиков и ее вожди Ленин и Сталин разоблачили и силами украинских рабочих и крестьян, при помощи рабочего класса всех народов Советского Союза разгромили укра­ инских националистов и обеспечили установление и укрепление Советской власти на Украине, расцвет хозяйства и культури Украинской ССР. В пе­ риод Великой Отечественной войньї украинские националистьі питались с помощью немецко-фашистских захватчиков разрушить социалистические достижения украинского народа, а Украйну превратить в колонию гитлеровской Германии. И только благодаря руководству большевистской партии и лично товариша Сталина, в период Великой Отечественной войньї, как и в годьі гражданской войньї, били разгромлени немецко-фашистские захватчики, а вместе с ними и их лакей — украинско-немецкие националистьі. [...]

Однако автори работьі по истории Украйни не раскрьіли всемирно-ис- торического значення Великой Октябрьской социалистической революции в деле социального и национального освобождения народов СССР и воссоединения всех украинских земель в едином Украинском советском государстве. В работах не проводится последовательно та мьісль, что Украйна, как свободное суверенное государство, возможна только в составе СССР.

Работники Института истории Украйни при создании работ по исто­ рии Украйни обязани бьіли разоблачить и разгромить фальсификаторов истории. Однако зто ими не било сделано. Автори указанньїх произведений, не разобравшись в марксизме-ленинизме и не освободившись от влияния украинского национализма, оказались распространителями давно разгромленной нашей партией идеологии украинского национализма.

804

Р о з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей .,

Институт истории Украйни АН УССР за продолжительное врвмя своего существования не разработал и не опубликовал важнейшие исторические архнвньїе документи, не создал ни одной монографии по основним проблемам истории Украинм, не подготовил и даже не делал попмток подготовить научную марксистско-ленинскую историографию Украйни. [...]

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 397-405.

Із звіїу уповноваженого Ради у справах російської православної церкви і релігійних культів

(1947 р.)

[...] Заохочувались негативні явища в церковному житті, побори, при­ своєння коштів. [...]

З метою ліквідації залишків греко-католицької церкви в західних об­ ластях рекомендується:

посилити податковий прес з боку фінансових органів по відношен­ ню до греко-католиків, які настійно ухиляються від злиття з РПЦ;

підвищити вимоги до укладання орендних договорів з комунальни­ ми службами;

посилити місіонерську роботу. [...]

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 407.

З інформаційного звіту уповноваженого Ради у справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР по Українській РСР (1948 р., лютий)

[...] Серед населення поширюються чутки, що нібто віруючі уніати, у порівнянні з православними є неповноцінними громадянами радянської батьківщини. Узнавши про це, віруючі села Осій Іршавського округу напи­ сали на ім’я тов. Хрущова М.С. протест, у якому заявили: «Ми віруючі гре­ ко-католицької церкви ніколи не вважали себе нижче і менш цінними гро­ мадянами радянської батьківщини [...] Навпаки, під час фашистської оку­ пації стійко стояли на сторожі прав трудящих. Від нас мадярська жандар­ мерія і військові власті забрали більше (у порівнянні з православними) лю­ дей у тюрми і концтабори за любов до Радянського Союзу. Наші сини у перші дні звільнення пішли добровольцями у ряди Червоної Армії, і ми ні­ коли не змиримося з тим, що нібто православні більше заслужили на тур­ боту з боку нашої дорогої влади, як ми».

У Закарпатській області [...] існує великий прошарок фанатично на­ лаштованого віруючого населення, чиє адміністрування приводить до серйоз­ них, небажаних явищ, переростаючих у політичну форму руху, який може використати куркульський дрібнобуржуазний прошарок у роботі проти ра­ дянської влади.

805

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

У західних областях України ми форсували ліквідацію уніатської цер­ кви, тому що там вона мала глибоке коріння в ОУНовських бандах, а у За­ карпатській області такої необхідності немає.

Разом з тим наша робота по ліквідації уніатської церкви у Закарпатті повинна проводитися [...] місіонерською роботою руської православної церкви.

Греко-католицька церква в 1944—1991 рр. / / Український історичний журнал.

1997. - № 2. - С. 100.

Постанова ЦК КП(б)У «Про стан і заходи поліпшення музичного мистецтва в Україні згідно з рішенням

ЦК ВКП(б) “Про оперу «Велика дружба» В.Мураделі”» (1948 р., травня 23)

[...] Стан музичної творчості на Україні цілком і повністю підтверджує наявність і боротьбу двох напрямів у музиці, про які говорив тов. А.О.Жданов у своєму виступі на нараді працівників музичного мистецтва, склика­ ній при ЦК ВКП(б). «Один напрям являє здорове, прогресивне начало в радянській музиці, що грунтується на визнанні величезної ролі класичної спадщини і, зокрема, традицій російської музичної школи, на поєднанні високої ідейності і змістовності музики, її правдивості і реалістичності, глибоко органічного зв’язку з народом, його музичною, пісенною творчі­ стю, в поєднанні з високою професіональною майстерністю. Другий напрям виявляє чужий радянському мистецтву формалізм, відмову під прапором мнимого новаторства від класичної спадщини, відмову від народної музи­ ки, від служіння народові заради обслужування сугубо індивідуалістичних переживань невеликої групи вибраних “естетів”» ( А.О.Жданов).

Представники формалістичного напряму на Україні порвали з кращи­ ми традиціями класичної музичної спадщини і, в першу чергу, російської класичної музики, що має світове значення.

Ігноруючи глибокий ідейний зміст, пісенність і ясну форму російської класичної музики та української класичної музики, що розвивалася під її благотворним впливом, представники формалістичного напряму спустошу­ вали музичне мистецтво, витравлювали з нього творчу думку і живе люд­ ське почуття, спотворювали красу і витонченість в музиці, звели свою май­ стерність до вишуканого, нікому не потрібного трюкацтва, що привело їх у тупик.

Замість того щоб пройнятися свідомістю високих запитів, що пред’яв­ ляються народом до музичної творчості, і глибоко відбивати в музиці бла­ городство моральних якостей радянської людини, героїзму і мужності на­ шого народу, багато українських композиторів пішли хибним шляхом псевдоноваторсіва. Замість того, щоб учитися на класичних творах російських і українських композиторів, зміцнювати і розвивати зв’язки з культурою братнього російського народу і правильно використовувати невичерпні джерела української народної творчості, частина українських композиторів

806

Р о з д і л XI. Розбудови процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей.,

скочується на позиції епігонів занепадницької буржуазної музики Європи і Америки. Ці композитори відриваються від народу, захоплюються голим техніцизмом, допускають вульгарний натуралізм і штовхають українське музичне мистецтво не вперед, а назад.

Антинародний формалістичний напрям в українському музичному мис­ тецтві виявився насамперед у творах композитора БЛятошинського і його наслідувачів (Г.Таранов, І.Белза, М.Тіц, М.Гозенпуд та ін.). В ряді творів БЛятошинського, Г.Таранова та ін. має місце зневажання основних прин­ ципів класичної музики, пропаганда дисонансу і дисгармонії, ігнорування мелодії, як основи музичного мистецтва. Особливо чужа художнім смакам радянських людей Друга симфонія БЛятошинського. Цей твір дисгармонічний, захаращений нічим не виправданими громоподібними вибухами оркестру, що гнітюче діють на слухача, а щодо мелодії — симфонія бідна і безбарвна. В спотвореній формі написані твори Г.Таранова, що наочно по­ казують, як формалістичний напрям веде до ліквідації музики. [...]

Частина композиторів, в тому числі й молоді, неохайно, поверхово ставляться до своєї творчості, що приводить їх до створення скороспілих, недоброякісних творів. Сугубий індивідуалізм, некритичне ставлення до своїх творів, відсутність інтересу до творчості інших, до запитів широкої радянської аудиторії, небажання глибоко вивчати класичну спадщину і на­ родну творчість — усе це результат зазнайства, недопустимого в середовищі радянських композиторів.

Ці хиби тим більш нестерпні, що за роки Радянської влади високо під­ нялась культура нашого народу, розвинулися, збагатились його художні смаки.

Багатство музичної творчості українського народу, його пісенне ми­ стецтво відкриває перед композиторами України найширші можливості для творчості. Проте серед українських композиторів є значна група музикан­ тів, які неглибоко, пасивно — по-утриманському ставляться до народної музичної і пісенної творчості. У своїх творах вони не розкривають ідейнохудожнього змісту і музичних особливостей народної пісні, творчо не осмислюють її і не збагачують героїчною сучасністю. Музика цих компози­ торів млява, пасивно-споглядальна, емоційно-безбарвна, по-міщанськи сентиментальна.

Небезпека і глибока шкода формалістичного напряму в музиці на Укра­ їні посилюється тим, що окремі українські композитори ще не позбавились повністю впливу буржуазної, націоналістичної ідеології, яка є одним з най­ більш живучих пережитків капіталізму в свідомості людей, для якої завжди були характерні плазування і низькопоклонство перед буржуазним Захо­ дом.

Це особливо характерно для творчості композитора М.Вериківського, більшість творів якого присвячена історичній тематиці, як «Маруся Богуславка», «Пан Каньовський», «Чернець», «Сагайдачний» та ін.

Історія українського народу, як і інших народів СРСР, багата на ге­ роїчні епізоди соціальної боротьби, які цінить і зберігає в своїй пам’яті український народ. Робота композиторів над історичними темами повинна бути цілеспрямованою і сприяти боротьбі за дальше піднесення нашої ба­

807

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]