litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

гатонаціональної радянської Батьківщини, становленню нового, передово­ го, відмітанню віджилого, старого.

Великі хиби і перекручення мають місце в творчості композиторів м. Львова (М.Колесса, Р.Сімович та ін.), які особливо гостро протягом ба­ гатьох років відчули на собі вплив західноєвропейської та американської музики, що виродилася.

Український народ і його кращі представники в галузі музичної твор­ чості створили свою оригінальну українську пісню, оперу та інші види му­ зичного мистецтва, які органічно ввійшли в загальну скарбницю великої радянської і світової музичної культури, заслужено користуються великою популярністю і любов’ю серед народів усього Радянського Союзу.

Композитори формалістичного напряму на Україні, відірвавшись від народу і його творчості, намагались позбавити сучасну українську радянсь­ ку музику її специфічного українського національного колориту.

Багато сучасних українських композиторів не зуміли ще написати му­ зичних творів, які б розвивали і помножували багатство національних укра­ їнських музичних форм, відбивали новий соціалістичний зміст життя укра­ їнського радянського народу, які б, відбиваючи національні особливості і соціалістичну суть Радянської України, доповнювали б, збагачували нашу загальнорадянську соціалістичну культуру, були б популярні і любимі серед народів Радянського Союзу. [...]

Комуністична партія, великі вожді радянського народу Ленін і Сталін завжди виявляли виняткове піклування про розвиток культури і мистецтва визволених від царського гніту народів, створювали всі умови для всебіч­ ного пробудження і зростання творчих сил кожного радянського народу, тому що кожний народ має свої якісні особливості, свою специфіку, що належить тільки йому і є тим вкладом, який вносить кожна нація в загаль­ ну скарбницю світової культури, доповнює її, збагачує її.

Завдання працівників мистецтв полягає в тому, щоб навчитись писати такі твори мистецтва, в яких була б відображена різноманітність національ­ них особливостей народу, єдність національної форми і соціалістичного змісту, в яких би відбивалася вся глибина і різнобічність тих революцій­ них, соціалістичних перетворень, які здійснені українським і іншими наро­ дами нашої країни за роки Радянської влади. Ці твори повинні виховувати нашу молодь в дусі глибокої поваги до національної формою і соціалістич­ ної змістом культури народів СРСР, в дусі животворного радянського пат­ ріотизму. [...]

ЦК КІІ(б)У вважає, що серйозні помилки і перекручення в музичній творчості на Україні були результатом того, що Комітет у справах мистецтв УРСР і колишнє правління Спілки радянських композиторів України про­ водили неправильну лінію в розвитку музичного мистецтва на Україні. [...] Порочна опера Мураделі «Велика дружба» була поставлена в більшості оперних театрів України. Сліпе схиляння перед удаваними авторитетами приводило до того, що композитори-формалісти рекламувалися як побор­ ники нібито нового прогресивного начала, а композитори, які прагнуть

розвивати класичну спадщину, залишалися в тіні і затиралися.

808

Ро з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей

Уколишньому правлінні Спілки радянських композиторів України, яке стало вогнищем формалістичного напряму в музиці, створилася затхла атмосфера, культивувалися самовихваляння і нетерпимість до найменших проявів критики. Монопольне становище композиторів-формалістів у ко­ лишньому правлінні Спілки радянських композиторів України приводило до того, що написані ними твори видавалися в першу чергу, а твори ком­ позиторів, які стоять на позиціях народної реалістичної музики, не видава­ лися і, як правило, заморожувались.

Бездіяльність і безвідповідальність багатьох членів старого складу прав­ ління Спілки радянських композиторів України привели до повного відри­ ву правління Спілки від музичної громадськості.

Творчих дискусій, як засобу громадської кваліфікованої перевірки но­ вих творів українських композиторів і як форми систематичної виховної роботи, в Спілці композиторів України зовсім не було.

Недостатню роль у підвищенні вимогливості працівників музичного мистецтва до своїх творів відігравала і преса на Україні. Вона не була рупо­ ром передової радянської громадськості в оцінці музичних творів, що по­ являлися, і фактично йшла на поводі у так званих музичних авторитетів, значна частина яких сама належала до формалістичного напряму в музиці.

Розширений пленум Спілки радянських композиторів України, який недавно відбувся, показав, що переважна більшість працівників музичного мистецтва республіки правильно зрозуміла рішення ЦК ВКП(б) «Про опе­ ру “Велика дружба” В. Мураделі» і зобов’язалася докласти всіх сил до того, щоб з честю виконати вимоги партії.

Однак ЦК КП(б)У відзначає, що та критика, яка розгорнулася на пле­ нумі, є лише першим кроком на шляху викриття до кінця хиб роботи Спілки композиторів у боротьбі з формалістичним напрямом в українсько­ му музичному мистецтві.

Завдання полягає в тому, щоб усі творчі працівники музичного фронту України зрозуміли всю глибину і важливість постанови ЦК ВКП(б) в спра­ ві боротьби проти чужої, антинародної буржуазно-занепадницької музики і в створенні справді радянських високоідейних художніх музичних творів, які відбивають героїку соціалістичної праці радянських людей, задоволь­ няють зростаючі культурні запити нашого народу. [...]

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 408-416.

Із записки Міністра вищої освіти СРСР до ЦК ВКП(б) з приводу звільнення І.М.Буланкіна з посади ректора Харківського державного університету імені О.М.Горького (1948 р., серпня 24)

Прошу освободить доктора биологических наук, профессора Буланкина Йвана Николаевича от должности ректора Харьковского государственного университета им. А.М.Горького, как не обеспечившего руководство университетом.

809

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

В Харьковском государственном университете им. А.М.Горького работала группа биологов морганистов-менделистов во главе с заведующим кафедрой дарвинизма и генетики профессором Поляковьім И.М.

Поляков И.М. сторонник идеалистического вейсмановского направле­ ння в биологической науке, покровительствовал противникам мичуринского направлення в биологии, сам неоднократно внступал протав зтого на­ правлення. Охаивал работьі академика Льюенко и замалчивал о его науч- ньех открьітиях. Допустил антисоветскую деятельность старшего преподавателя зтой же кафедри Зфроимсона, распространявшего среди сотрудников кафедри и студентов антисоветскую статью невозвращенца Добжанского.

Поляков И.М. Министерством висшего образования СССР бил освобожден от работьі заведующего кафедри дарвинизма и генетики.

Ректор университета тов. Буланкин И.Н. вместо того, чтобьі виступить с критикой взглядов морганистов-менделистов, принимал всяческие мерьі к восстановлению Полякова И.Н. в должности заведующего кафедрой.

Тов. Буланкин И.Н. не сумел пресечь враждебньїх вьісказьіваний преподавателей университета Лившиц и Певзнер, которьіе клеветнически за­ являли, что «теперь нас заставляют молчать о Фарадее и принуждают гово­ рить о бездарностях».

[...] Допустил засоренность профессорско-преподавательского состава политически непроверенними и чуждьіми злементами. Так, в университете заведьівал кафедрой украинского язика Наконечний, оставшийся на оккупированной территории и примикавший к буржуазно-националистической группе. Преподавателем кафедри литературьі работала Журба, состоявшая членом буржуазно-националистической организации и сотрудничавшая с немецкими оккупантами. Исключенньїй из партии за сотрудничество с немцами Корьіленко заведьівал в университете кафедрой химии [...]

Баран В. Україна: Новітня історія (1945—1991 рр.).

Львів, 2001. - С. 491-492.

Інформація про постанову ЦК КП(б)У щодо добору і виховання керівних кадрів

з місцевого населення в західних областях України (1949 р., серпень)

ЦК КП(б) Украйни в постановлений от 12 августа с. г. установил, что в работе партайних, советских и хозяйственньїх органов западньїх обла­ стей Украиньї по подбору, расстановке, вьідвижению и воспитанию кадров имеют место серьезньїе недостатки. Главний из зтих недостатков состоит в том, что обкоми, горкомн, окружкоми и райкоми ВКП(б), несмотря на неоднократние решения ЦК ВКП(б), не уделяют должного внимания вос­ питанию и вьідвижению руководящих кадров из местного населення. Из общего количества 8364 должностей номенклатури обкомов КП(б)У работают из местного населення только 1224 чел., и л и 14,6 %.

В ряде областей за последнее время количество руководящих работников из местного населення не только не виросло, но даже сократилось. Во

810

Р о з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей

Львовской области в 1948 году в номенклатуре обкома партии бьшо 12 проц. местннх кадров, а на 1 мая 1949 г. их стало 6,1 проц.; в Черновицкой области бьшо 9,4 проц., а стало 7 проц. За последний год уменьшилось также количество местньїх кадров и в номенклатуре горкомов и райкомов КП(б)У. Во Львовской области в 1948 году в номенклатуре горкомов и райкомов партии бьіло 42,8 проц. местньїх работников, а сейчас — 36 проц., в Станиславской области бьіло 55 проц., сейчас — 48 проц. Осо­ бо мало вьщвигается местньїх кадров на руководящую работу в советских, хозяйственньїх, земельньїх органах, в торговли и заготовительннх организациях. На руководящих должностях в промьшіленности, на транспорте, в органах связи местньїх работников только 9,1 проц., в земельньїх и загото­ вительньїх органах — лишь 9,6 проц. В Тернопольской области в аппарате райисполкомов на руководящих должностях работает 258 человек, из них только 40 местньїх работников. В Дрогобьічской области из 70 председателей артелей только 29 местньїх. В обьединении «Укрнефть» в г. Дрогобмче среди руководящего состава нет ни одного местного работника.

Недостаточно вьщвигаются местиме кадрьі на руководящую партийную работу, несмотря на то, что в западньїх областях за послевоенньїй период вьіросло значительное количество коммунистов, подготовленньїх к тому, чтобн работать в партийном аппарате, возглавлять первичнне партийньїе организации. При наличии в западньїх областях около шести тисяч мест­ ньїх членов ВКП(б), в аппаратах обкомов, горкомов, окружкомов и райко­ мов партии, а также среди секретарей первичньїх парторганизаций комму­ нистов из местного населення работает всего 841 чел., или 14 проц. Из 3580 работников аппарата горкомов, окружкомов и райкомов КП(б)У толь­ ко 249 чел., или 7 проц., местньїх коммунистов. В Черновицкой области в партийннх органах работают лишь 4 местньїх коммуниста, в Дрогобьічской

— 10, в Тернопольской — 15, в Ровенской — 18, в Станиславской — 16. Во Львовской области на 1238 секретарей первичньїх парторганизаций только 27 местньїх членов партии, в Тернопольской области на 618 секретарей первичньїх парторганизаций — местньїх 20, в Дрогобьічской области из 655 секретарей первичньїх парторганизаций — местньїх коммунистов 9.

Обкоми КП(б)У и обкомьі ЛКСМУ почти не вьщвигают местньїх лю­ дей на руководящую комсомольскую работу. Из 1518 освобожденньїх комсомольских работников только 499 человек, или 29 проц., местной молодежи. Во Львовской области в аппаратах 21 райкома комсомола имеется по 1—2 местньїх комсомольца, а в 6 районах нет ни одного. В Тернопольской области в аппарате обкома, горкома и райкомов комсомола работают 217 человек, из них местньїх только 43 человека.

Совершенно недостаточно вьщвигаются женщиньї на руководящую партийную, советскую и хозяйственную работу. В Дрогобьічской области в районних и сельских Советах из 1752 руководящих работников имеется только 9 проц. жен'щин; из 668 председателей сельсоветов только 4 женщинм; из 816 председателей колхозов только одна женщина; из 1605 бригадиров колхозов лишь 4 женщиньї. Примерно такое же положение с вьщвижением женщин на руководящую работу и в других областях.

811

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Отсутствие серьезной работьі по изучению местного актива, недостаточная бдительность при подборе кадров приводят к тому, что в некоторнх районах к руководству колхозами, сельсоветами, в аппарат райисполкомов и других учреждений проникают враждебньїе злементьі — кулаки, агентьі украинско-немецких националистов и наносят вред нашему делу. В Самборском, Комарновском, Дублянском районах Дрогобьічской области в некоторьіх селах на постах председателей сельсоветов и председателей колхозов находились кулаки, активньїе бандпособники.

Обкомьі КП(б)У, Управление по делам Висшей школи при Совете Министров УССР, Министерства просвещения, сельского хозяйства, финансов, торговли, здравоохранения плохо организуют подготовку специалистов из местного населення. Среди студентов вузов в западньїх областях только 33,8 проц. из местного населення, а среди учашихся специализированньхх школ (сельскохозяйственньїх, торгових, финансовьіх и др.) 64 проц. В педагогических училищах Ровенской области обучается 1010 студентов, из которих только 398 чел. из местного населення. В системе заочного образования обучается 960 учителей, среди которьіх 265 чел. местннх. Курса­ ми переподготовки в 1948 г. било охвачено 890 чел., из них местних лишь 57 человек.

Некоторне горкомьі и райкоми КП(б)У не уделяют достаточного внимания отбору в ряди ВКП(б) лучших людей из местного актива, а отдельние райкоми допускают ошибку, по существу прекратив прием в партию. За 1948 г. и три месяца 1949 г. Коршевский райком КП(б)У Станиславской области, Новостредишанский райком КП(б)У Дрогобьічской области приняли в партию всего по 2 человека.

ЦК КП(б)У считает, что указанние вьіше крупньїе недостатки в практике подбора и расстановки кадров стали возможньїми потому, что многие партийние и советские руководители, не учитьівая изменившейся обста­ новки и по-прежнему ориентируясь на присьілку работников из восточньїх областей, не работают над воспитанием кадров из местного населення. Слабо ведется работа с активом. Недостаточно уделяется внимания работе с резервом вьідвижения кадров. Обкоми, горкомьі, окружкоми и райкоми КП(б)У слабо занимаются вопросами повьішения идеологического и политического уровня вьідвинутьіх работников, мало интересуются их ростом и не оказьівают им необходимой помощи в работе [...]

Баран В. Україна: Новітня історія (1945—1991 рр.).

Львів, 2003. - С. 501-502.

Інформація ЦК КП(б)У в ЦК ВКП(б) щодо проведення відкритих судових процесів у західних областях України над учасниками націоналістичного підпілля

(1949 р., вересень)

ЦК КП(б) Украйни в постановлений от 5 сентября с. г. указьівает, что проведенний в Белобожницком районе Тернопольской области откритьій судебний процесе над группой участников бандитско-террористического

812

Р о з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей ..

оуновского подполья оказал положительное влияние на местное население

вделе борьбн с украинско-буржуазнмми националистами.

Вцелях усиления работьі по дальнейшему разоблачению остатков оуновского подполья, показа населенню его предательской, бандитской деятельностн н мобилнзацни населення на активную борьбу с украинскобуржуазньїми националистами, ЦК КП(б) Украиньї решил провести еще

открмтьіе судебньїе процессьі над отдельньїми участниками бандитско-тер- рористических групп, список котормх бмл утвержден настоящим постановлением.

Установлено, что в дальнейшем в каждом отдельном случае решение о проведении открьггах судебннх процессов будут принимать обкоми КП(б)У по докладу воєнних прокуроров войск МВД и начальников областньїх управлений МГБ или МВД.

Проведение откритьіх судебних процессов поручено трибуналу войск МВД Львовского округа.

В решении указьівается, что ЦК КП(б)У обращает внимание обкомов КП(б)У, министров госбезопасности и внутренних дел республики, председателя трибунала войск МВД Львовского округа и прокурора войск МВД Украинского округа на необходимость тщательной подготовительной работн к проведенню открьітих судебньїх процессов над отдельньїми участни­ ками бандитско-террористических групп. О готовности к каждому отдельному судебному процессу зти органьї должни ннформировать ЦК КП(б)У не позже пяти дней до его проведення, а также ннформировать об итогах процессов.

Обкомам партии предложено организовать среди населення широкую массово-политическую работу по разоблачению украинско-буржуазньїх националистов, используя материальї проведенньїх судебньїх процессов.

Баран В. Україна: Новітня історія (1945—1991 рр.).

Львів, 2003. — С. 504.

З доповідної записки Держплану УРСР Раді допомоги західним областям при Раді Міністрів УРСР про підсумки господарчого і культурного розвою західних областей України за десятиріччя після возз’єднання їх з Українською РСР (1949 р., жовтня 8)

[...] Десятилетие воссоединения украинского народа в едином Украинском Советском государстве западньїе области УССР встречают вьідающимися достижениями на всех участках хозяйственного и культурного строительства. В зтих достижениях отраженьї результати огромной работьі, проведенной за годьі Советской власти на освобожденньїх землях. Успехи послевоенного восстановления и строительства, исторического значення сдвиги в социальной .структуре, зкономике и культуре западньїх областей служат залогом еще больших дальнейших успехов в хозяйственном и культурном развитии молодих советских земель, включенних в общий поток социалистического строительства.

813

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Одной из важнейших задач зкономического развития западньїх облас­ тей УССР является их индустриализация. При наличии густотьі населення, значительннх и разнообразньїх природньїх ресурсов (нефти и газа, гидроресурсов, соли поваренной и калийной, леса, местннх видов топлива) и разнообразньїх видов сельскохозяйственного сьірья промьішленное развитие западньїх областей УССР в досоветский период бнло весьма ограниченньїм и однобоким [...]

Взятьій советским правительством и партией курс на индустриализацию западньїх областей УССР обеспечил им ускоренньїе темпьі восстановления и развития промьішленности.

Тогда, как в целом по УССР валовая продукция промьішленности в текущем году только приближается к довоєнному уровню, в западньїх обла­ стях УССР обьем валовой продукции промьшіленности уже в 1948 г. на 44% превьісші уровень довоєнного 1940 г. По предварительньїм данньїм, обьем промьшіленного производства в 1949 г. в западньїх областях УССР достиг уровня, соответствующего превьішению довоєнних показателей на две трети. [...]

Изменение обьема валовой продукции всей промьішленности запад­ ньїх и Закарпатской областей УССР за послевоенний период вьіражается следующими показателями (в млн. руб. в неизмененньїх ценах 1926 / 27 г.): 1945 г. - 459,1; 1946 г. - 675,7; 1947 г. - 930,8; 1948 г. - 1285,3; 1-е полугодие 1949 г. — 675,4.

[...] Воссоединенньїе западньїе области УССР включень! в общий поток социалистического хозяйственного и культурного строительства Советской Украиньї и бистро преодолевают, благодаря неустанному вниманию правительства и партии, свою бьілую отсталость, наследие исторического прошлого. Вместе со всей советской страной западньїе области УССР твер­ до стали на путь зкономического подьема и расцвета социалистической культури.

Національні процеси в Україні. Історія і сучасність: Документи і матеріали: У 2 ч. Ч. 2.

Київ, 1997. - С. 426-427.

Доповідна записка М.С.Хрущова в ЦК ВКП(б) Й.В.Сталіну про завершення возз’єднання уніатської церкви з православною в західних і Закарпатській областях Української РСР

(1949 р., жовтень)

Повідомляю Вам про проведену роботу по ліквідації греко-католицької (уніатської) церкви у західних і Закарпатській областях Української РСР.

До 1944 року у західних і Закарпатській областях УРСР в релігійному русі панівне становище посідала греко-католицька (уніатська) церква, без­ посередньо підпорядкована Ватікану і римському папі Пію XII.

Ця церква нараховувала 2661 парафій, 54 монастирі з пансіонатами, 34 будинки сестер-служниць, 2 духовні академії, 4 духовні семінарії, а та­ кож духовні і культові школи. Уніатська церква публікувала також велику кількість релігійної літератури.

814

Ро з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей .

Утой же час православна церква в західних і Закарпатській областях в результаті довгих репресій була слабою і малочисленною. Вона нараховува­ ла 335 парафій і 18 монастирів.

Звільнення західних і Закарпатської областей України Радянською Армією викликало рух серед населення цих областей за ліквідацію грекокатолицької (уніатської) церкви, як агентури Ватікану, яка вороже відноси­ лася до радянського уряду, партії, і була активним помічником націоналі­ стичних банд.

Рух за ліквідацію уніатської церкви, возз’єднання її з руською право­ славною церквою прийняв масовий характер. Велику роль у розгортанні цього руху у Західних областях відіграв собор греко-католицької (уні­ атської) церкви, який відбувся у березні 1946 року у місті Львові. На цьому соборі було прийнято рішення про возз’єднання уніатської церкви з русь­ кою православною церквою.

Урезультаті проведення роботи всі 2661 парафій уніатської церкви об’єдналися з руською православною церквою. Залишилося ліквідувати тіль­ ки 3 чоловічі і 8 жіночих монастирів уніатів. Не об’єдналась також неве­ лика частина уніатських священиків, які залишилися без парафій і церков­ ною діяльністю не займаються.

УЗакарпатській області возз’єднання уніатської церкви з руською пра­ вославною церквою виразилось у посиленні паломництва православного населення до Успенського монастиря біля міста Мукачева [...] побудовано­ го у 1360 р. руським князем Федором Коріатовичем [...] приблизно у сере­ дині XVII ст. його захопили уніати, [...] але у 1947 році на свято «Успенія» православне населення знову повернуло його собі [...]

Греко-католицька церква в 1944—1991рр. / / Український історичний журнал.

1997. - № 2. - С. 108-109.

З Постанови Ради Міністрів УРСР «Про благоустрій Канівського державного музею-заповідника “Могила Т.Г.Шевченка”» (1950 p., липня 18)

Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1.Асигнувати Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР на благоустрій Канівського державного музею-заповідника «Могила Т.Г.Шевченка» та виготовлення технічної документації на відбу­ дову електростанції, насосної станції та водогону 280 тис. крб. за рахунок резервного фонду Ради Міністрів УРСР на 1950 рік.

2.Дозволити Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР замовити для музею-заповідника «Могила Т.Г.Шевченка» експонати — картини, портрети, скульптури, рисунки — на загальну суму 500 тис. крб. [...]

815

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

5. Дозволити Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР до 25 липня 1950 року передати з установ його системи Канівському музеюзаповіднику «Могила Т.Г.Шевченка» експонати, необхідні для поповнення експозиції.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 418-419.

З доповідної записки голови Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР Г.Г.Карпова в ЦК КПРС у зв’язку

з активізацією греко-католиків у західних областях України (1951 р., січня 4)

В1946—49 годах во Львовской, Станиславской, Дрогобнчской, Тернопольской и Закарпатской областях бьіла проведена ликвидация греко-като- лической (униатской) церкви путем воссоединения ее с православной церковью.

Внастоящее время в зтих пяти областях насчитьівается 3215 действующих православньїх церквей, из которьіх около 3000 бьівших униатских, а из 1254 священников около 1000 бьів. униатов.

До воссоединения униатская церковь занимала там господствующее положение по отношению к другим вероисповеданиям, а ее єпископат и духовенство бьіли опорой буржуазно-националистического (оуновского) подполья.

В230 храмах, которьіе не бьіли воссоединеньї, церковная служба бнла прекращена. Имевшиеся 48 греко-католических монастьірей бьши закрьітьі.

Глава униатской церкви митрополит Слипьій, четьіре єпископа и 344 человека духовенства и монахов из 590 человек, отказавшихся от вос­ соединения, бьіли арестованьї и осужденьї.

Воссоединение среди значительной части духовенства бьіло формаль­ ним и, если все стали вместо папьі Римского поминать патриарха Московского, многие внутрицерковньїе униатские порядки остались неизмен-

НЬІМИ.

За последний год в связи с возвращением 286 из 344 репрессированнмх униатских священников и роспуском провокационньїх слухов, связанннх с культом личности и его последствиями, нормальное течение церковной жизни стало в зтих областях нарушаться, что вьіразилось в следующем:

а) в ряде мест Львовской, Станиславской и Закарпатской областей невоссоединенное духовенство (как из числа возвратившихся из мест заключения, так и оставшихся на месте) стало более активно проводить совершение униатских обрядов и богослужений не только на дому, но и в закрьітьіх униатских храмах и даже, в отдельнмх случаях, захватьівая действующие православньїе церкви. Известную подцержку в зтом униатьі имеют от духовенства римо-католической церкви;

б) отдельньїе группьі верующих стали подавать заявления органам власти о регистрации униатских общин и духовенства, ссьшаясь на то, что ли­ квидация унии бьіла осуществлена административньїми мерами и связьівая

816

Р о з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей .,

своє требование с проводимьіми мероприятиями по восстановлению законности;

в) зта активизация деятельности духовенства направляется как возвратившимися из мест заключения униатскими єпископами (Латьішевский в Станиславской области, Черневский во Львовской, Хиро и Мурани в Закарпатской), так и вновь тайно посвященньїми на месте ссьілки в епископьі — священниками Хмелевским, Зафиевским. Разьезжая по областям, они изучают обстановку и настроение населення, завязнвают нужньїе им связи, предпринимают мерьі к образованию тайньїх монастьірей и своих центров по восстановлению униатской церкви. Все зто, по-видимому, находится в руках митрополита Слипого, осужденного в 1945 г. и по отбьітии срока наказания находящегося в инвалидном доме Красноярского края, откуда он осуществляет письменную и живую связь с духовенством во Львовской и других областях. В связи с ожидаемьім возвращением Слипого церковная обстановка неизбежно может осложниться. Надо сказать, что все зто пока происходит в обстановке «невмешательства» со стороньї мит­ рополита Киевского и Галицкого Иоанна и архиреев на местах, которне не организовьівают противодействия, мотивируя тем, что уния бьіла ликвидирована, по их утверждению, судебно-административньїм путем. Органи власти на местах, не будучи ориентированн, какими средствами возможно парализовать такую деятельность униатов при отсутствии законних основа­ ний к административному вмешательству, также бездействуют.

Баран В. Україна 1950—1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи.

Львів, 1996. - С. 355-356.

З Постанови Ради Міністрів УРСР «Про заходи щодо поліпшення роботи масових бібліотек Української РСР»

(1952 р., квітня 25)

Рада Міністрів Української РСР відмічає, що Комітет у справах куль­ турно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР, виконкоми обласних, міських і районних Рад депутатів трудящих за останні роки домоглись де­ якого поліпшення роботи бібліотек. Сітка державних масових бібліотек у порівнянні з 1947 роком збільшилась в 3 рази; книжкові фонди бібліотек за цей період повністю поновлені і досягли 29 246 000 примірників.

Поряд з цим в роботі бібліотек мають місце серйозні недоліки.

У більшості бібліотек робота ведеться ще на низькому ідейно-політич­ ному рівні, відстає від зрослих культурних запитів трудящих, недостатньо пов’язується з конкретними виробничими завданнями підприємств і кол­ госпів. Бібліотечні працівники не ведуть належної політико-роз’яснюваль- ної роботи по залученню до бібліотеки широких мас читачів, рідко органі­ зовують серед населення і читачів, особливо на селі, колективні читання, літературні вечори, читацькі конференції, ще недостатньо провадять про­ паганду творів класиків марксизму-ленінізму, літератури з актуальних пи­ тань політичного і господарського життя країни.

Комітет у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР і його органи на місцях та Укрполіграфвидав не вживають відповідних за­

817