litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

печенню правопорядка, предотвращению преступньїх проявлений со сто­ рони лнц, допускающих угрозьі физической расправьі с коммунистами.

Вместе с тем с учетом сложившейся в Тернопольской, Ивано-Фран- ковской и других западньїх областях Украйни общественно-политической обстановки полагали би целесообразннм:

— в партийной печати и других средствах массовой информации начать широкую публикацию документов из партийньїх архивов, КГБ-МВД о действиях бандеровцев под руководством спецслужб фашистской Германии и других стран, о насилии костела в отношении православних до 1939 г., дать серию статей о сепаратизме, антикоммунизме на Украине, раскрьівать цели, задачи и методьі борьбьі за власть «Руха», других националистических партий;

— просить Верховний Совет СССР при обсуждении и принятии Закона об общественньїх обьединениях граждан в СССР поручить соответствующим комитетам и комиссиям, Минюсту СССР разработку правовьіх норм, обеспечивающих защиту прав зарегистрированньїх (конституционньїх) пар­ тий и общественньїх организаций, принадлежащих им зданий, имущества, ответственность за дискриминацию граждан по политическим мотивам.

Баран В. Україна: Новітня історія (1945—1991 рр.). Львів, 2003. - С. 607-609.

З Постанови Секретаріату ЦК КПРС «Про спроби політичної реабілітації Організації

українських націоналістів і Української повстанської армії в західних областях Української РСР»

(1991 р., січня 17)

В последнее время во Львовской, Ивано-Франковской, Тернополь­ ской, ряде городов Вольїнской и Ровенской областей политизированньїе общественньїе организации, стоящие на сепаратистских, националистических, антисоциалистических позициях, а нередко и отдельние Советьі на­ родних депутатов ведут широкую и активную кампанию по политической реабилитации преступной деятельности Организации украинских националистов (ОУН), Украинской повстанческой армии (УПА). Зкстремистские организации осуществляют целенаправленную работу по дискредитации Советских Вооруженньїх Сил СССР, созданию националистических военизированньїх формирований типа «Охрана Руха», военно-спортивной орга­ низации «Сич» и других, обьединяющих лиц от 15 до 45 лет, с целью воспитания их в духе национализма, приобретения знаний по военной подготовке. Устраиваются шумньїе торжества, молебньї, переименовьіваются улицьі и площади, сооружаются памятники и памятньїе знаки С.Бандере, Р.Шухевичу и другим главарям ОУН-УПА. В с. Ясинове Бродовского района Львовской области без разрешения Совета Министров республики воздвигается монументальное сооружение в честь дивизии «СС-Галичина».

[...] Отделам ЦК КПСС: организационному, национальной политики, гуманитарному, идеологическому, по связям с общественно-политически-

918

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежно! і суверенної держави

ми организациями совместно с ЦК Компартии Украиньї оказать помощь партийньїм комитетам в реализации Закона об общественньїх обьединениях, особое внимание уделить критическому анализу общественно-поли- тических организаций, вьіступающих за изменение существующего строя, стремлению некоторьіх из них установить связь с украинскими националистическими кругами за рубежом.

Баран В. Україна: Новітня історія (1945—1991 рр.).

Львів, 2003. — С. 609—610.

Із Закону УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»

(1991 р., квітня 17)

Після 1917 року, в період громадянської війни і наступні десятиріччя, на землі України пролилося багато людської крові. Мільйони безвинних людей на підставі антигуманних і антидемократичних законів та внаслідок прямого беззаконня і свавілля зазнали переслідувань за свою політичну діяльність, висловлювання та релігійні переконання. Особливо тяжкою спадщиною минулого є масові репресії, які чинились сталінським режи­ мом та його провідниками в республіці. При судових і позасудових розпра­ вах грубо нехтувались норми Конституції, покликані охороняти права і свободи громадян, елементарні норми судочинства.

Відмічаючи, що частину осіб, репресованих у 30-40-х і на початку 50-х років, уже поновлено в правах на підставі законодавства Союзу РСР, Вер­ ховна Рада Української РСР вважає, що реабілітація жертв політичних ре­ пресій повинна охоплювати увесь період після 1917 року до моменту на­ брання чинності цим Законом і поширюватись на осіб, необгрунтовано за­ суджених за цей час судами Української РСР або репресованих на терито­ рії республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаю­ чи позбавлення життя чи волі, переселення в примусовому порядку, ви­ слання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших гро­ мадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Верховна Рада Української РСР засуджує репресії і відмежовується від терористичних методів керівництва суспільством, висловлює співчуття жертвам необгрунтованих репресій, їх рідним і близьким, проголошує на­ мір неухильно добиватись відновлення справедливості, усунення наслідків свавілля і порушень громадянських прав, прагне забезпечити посильну на цей час компенсацію матеріальної і моральної шкоди, заподіяної незакон­ ними репресіями реабілітованим та їх сім’ям, та гарантує народу України, що подібне ніколи не повторить, що права людини і законність будуть свя­ то додержуватись.

Цим Законом ліквідуються наслідки беззаконня, допущені з політич­ них мотивів до громадян Української РСР, поновлюються їх права, вста­ новлюється компенсація за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

919

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

С т а т т я 1.

Вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необгрун­ товано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодав­ ством Української РСР до набрання чинності Законом СРСР «Про кримі­ нальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:

— антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу Української РСР в редакціях до при­ йняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР» від 14 квітня 1989 року «Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-проце­ суального кодексів Української РСР»;

—поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187 Кримінального кодексу Української РСР;

—порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справлян­ ня релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров’ю громадян чи статевою розпустою.

Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

С т а т т я 2.

Реабілітації не підлягають особи, щодо яких у матеріалах кримінальних справ є сукупність доказів, які підтверджують обґрунтованість притягнення їх до відповідальності за:

—зраду Батьківщини, шпигунство, диверсії, шкідництво, саботаж, те­ рористичні акти;

—злочини проти людства і людяності, каральні акції щодо мирного населення, вбивства, мордування громадян і пособництво в цьому окупан­ там у період Великої Вітчизняної війни:

—організацію збройних формувань, які чинили вбивства, розбої, гра­ бежі та інші насильства;

—збройні вторгнення на територію України та особисту участь у вчи­ ненні цих злочинів.

Не підлягають реабілітації також особи, засуджені за злочини проти правосуддя, пов’язані з застосуванням репресій, навіть якщо вони самі зго­ дом зазнали репресій.

С т а т т я 3.

Реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і

920

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективі­ зації, так званими бандпособниками та їх сім’ями.

С т а т т я 4.

Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях* в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Визнати недійсними пов’язані з застосуванням репресій рішення про позбавлення державних нагород, учених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав.

За бажанням реабілітованого або його родичів у разі смерті реабілітова­ ного повідомлення про реабілітацію має бути безкоштовно опубліковано в пресі чи іншим способом доведено до відома громадськості за місцем ро­ боти або проживання реабілітованого.

Голос України.

1991. — 8 травня.

Звернення Народної Ради України до народу України (1991 р., серпня 20)

Дорогі співвітчизники!

У ніч на 19 серпня в Москві вчинено антиконституційний державний переворот. Владу злочинно захоплено верхівкою військово-промислового комплексу і КДБ та правоконсервативного крила КПРС. До самозваного державного комітету надзвичайного стану ввійшли особи, давно відомі своїми реакційними великодержавницько-шовіністичними поглядами. Го­ ловна мета перевороту є придушення демократичних і національно-визволь­ них процесів у республіках та збереження недоторканими імперських структур. Це неприхована спроба перекреслити прогресивні здобутки наро­ дів на шляху до державного суверенітету.

Дії заколотників є незаконними:

1) з порушенням конституційної процедури усунено з поста Президен­ та СРСР М.Горбачова, доля якого залишається досі невідомою;

2)створення комітету з надзвичайного стану не передбачене існуючим законодавством;

3)оголошення надзвичайного стану в СРСР здійснено всупереч Закону СРСР «Про правовий режим надзвичайного стану», в якому сказано: «Пре­ зидент СРСР попереджує про оголошення надзвичайного стану в окремих місцевостях, а в разі необхідності запроваджує його на прохання або за згодою Президії Верховної ради чи вищого органу державної влади відпо­ відної союзної республіки». Політичні авантюристи видали вже декілька текстів, в яких намагаються прикрасити свою кримінальну акцію легковаж­ ними і нереальними обіцянками. Що ж заважало Павлову знижувати ціни та підвищувати заробітну плату до перевороту? Або ж, що заважало Пуго ефек­ тивно боротися із злочинністю за присутності Президента Горбачова? А про яку демократію може йти мова, коли голова Комітету держбезпеки Крючков

921

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

займається організацією державного перевороту? Якою ж жалюгідною після цього виглядає спроба обдурити світову громадськість зверненням Янаєва та компанії до ООН та урядів країн світу!

Народна Рада українського парламенту рішуче засуджує спробу вчинити державний переворот. Ми не визнаємо самозваного комітету з надзвичайно­ го стану та будь-яких його розпоряджень. Закликаємо всіх громадян Украї­ ни, усіх посадових осіб, військовослужбовців та охоронців правопорядку іг­ норувати будь-які рішення путчистів і підпорядковуватися виключно Кон­ ституції України та її законам.

Президент Росії Борис Єльцин оголосив учасників перевороту держав­ ними злочинцями й закликав до безстрокового страйку. У цей вирішаль­ ний час усі чесні люди в Україні повинні підтримати Росію і Єльцина. Па­ м’ятаймо: якщо сьогодні танки розчавлять суверенітет Росії, то завтра вони з’являться на вулицях і площах українських міст.

Народе України!

Сьогодні тільки від Тебе залежить доля нашої Батьківщини, майбутнє кожного з нас, і наших дітей. Вимагайте негайного скликання сесії Верхов­ ної Ради Української РСР!

Вимагайте від Верховної Ради та обраних вами депутатів рішучого осу­ ду дій заколотників!

Вимагайте звіту міністра з питань зовнішньої та внутрішньої безпеки про заходи щодо охорони державного суверенітету України! [...]

Літературна Україна.

1991. — 22 серпня.

Акт проголошення незалежності України (1991 р., серпня 24)

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

—продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні,

—виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

—здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Вер­ ховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

п р о г о л о ш у є

н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Відомості Верховної Ради України.

1991. - № 38. - Ст. 502.

922

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

Постанова Верховної Ради України «Про департизацію державних органів, установ та організацій»

(1991 р., серпня 24)

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :

1.Припинити діяльність організацій політичних партій в усіх органах державної влади та управління, правоохоронних органах, установах радіо і телебачення, інших державних установах, органах і організаціях.

2.Співробітники органів прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Комітету державної безпеки України зобов’язані припинити своє членство

вбудь-якій політичній партії чи русі. Особи, які не виконують цієї вимоги, підлягають звільненню з зазначених органів протягом десяти днів з дня прийняття даної Постанови.

3.Питання про функціонування організацій політичних партій на ви­ робництві вирішується трудовими колективами підприємств і організацій.

Відомості Верховної Ради України. 1991. - № 38. - Ст. 504.

Указ Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій

союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» (1991 р., серпня ЗО)

Презвдія Верховної Ради України постановляє:

1.Встановити, що підприємства, установи та організації союзного під­ порядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Ука­ зу переходять у державну власність України.

2.Кабінету Міністрів України в основному до 1 жовтня 1991 року за­ безпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 1 грудня

1991 року.

3.Визначити недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Вер­ ховної Ради України 29 листопада 1990 року.

4.Встановити, що рішення державних органів, органів громадських, по­ літичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про проголошення неза­ лежності України», без узгодження з відповідними органами управління, ви­ значеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

5.Встановити, їцо правонаступниками за договорами оренди держав­ них підприємств на території України, які укладені з міністерствами і ві­ домствами СРСР, є Фонд державного майна України, відповідні галузеві міністерства та державні корпорації республіки.

923

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

6.Всім підприємствам і організаціям, що підпадають під дію цього Указу, забезпечити безумовне виконання в 1991 році державного замовлен­ ня та договірних зобов’язань.

7.Керівники підприємств, установ та організацій, які переходять у дер­ жавну власність України, за виконання покладених на них обов’язків не­ суть відповідальність перед Урядом України.

8.Кабінету Міністрів України провести переговори й укласти угоди з урядами інших республік щодо їх власності на майнові комплекси і фінан­ сові ресурси, що знаходяться на території України, а також на майнові комплекси і фінансові ресурси України, що знаходяться на територіях ін­ ших республік.

9.Кабінету Міністрів України щомісячно доповідати Президії Верхов­ ної Ради України про хід реалізації цього Указу.

Національні процеси в Україні. Історія і сучасність: Документи і матеріали: У 2 ч. Ч. 2.

Київ, 1997. - С. 606.

Указ Президії Верховної Ради України «Про заборону діяльності Компартії України» (1991 р., серпня ЗО)

Розглянувши висновки Тимчасової комісії Президії Верховної Ради України по перевірці діяльності на території посадових осіб органів влади, управління, громадських об’єднань та організацій у зв’язку з державним переворотом 19—21 серпня 1991 року, відповідно до яких керівництво Компартії України своїми діями підтримало державний переворот і тим са­ мим сприяло його здійсненню на території України, Президія Верховної Ради України постановляє:

1. Відповідно до частини другої статті 7 та керуючись пунктом 6 стат­ ті 106 Конституції України заборонити діяльність Компартії України.

2. Верховній Раді Кримської АРСР, обласним, міським, районним Ра­ дам народних депутатів прийняти на баланс майно (будинки, споруди, дру­ карні, транспортні засоби, іншу власність) відповідних партійних комітетів, за винятком майна Управління Справами ЦК КПРС та ЦК КПУ, яке пе­ редано на баланс Верховної Ради України.

Національні процеси в Україні. Історія і сучасність: Документи і матеріали: У 2 ч. 4.2.

Київ, 1997. - С. 605.

З Декларації прав національностей України (1991 р., листопада 1)

Верховна Рада України, виходячи з Декларації про державний сувере­ нітет України, з Акта проголошення незалежності України, керуючись За­ гальною декларацією прав людини та ратифікованими Україною міжнарод­

924

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

ними пактами про права та свободи особистості, [...] беручи до уваги, що на території України проживають громадяни понад 100 національностей, які разом з українцями становлять п’ятдесятидвохмільйонний народ Украї­ ни, приймає цю Декларацію прав національностей України:

С т а т т я 1

Українська держава гарантує всім народам, національним групам, гро­ мадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, со­ ціальні та культурні права.

Представники народів та національних груп обираються на рівних пра­ вах до органів державної влади всіх рівнів, займають будь-які посади в ор­ ганах управління, на підприємствах, в установах та організаціях.

Дискримінація за національною ознакою забороняється й карається за законом.

С т а т т я 2

Українська держава гарантує всім національностям право на збережен­ ня їх традиційного розселення і забезпечує існування національно-адміні­ стративних одиниць, бере на себе обов’язок створювати належні умови для розвитку всіх національних мов і культур.

С т а т т я З

Українська держава гарантує всім народам і національним групам право вільного користування рідними мовами в усіх сферах суспільного життя, включаючи освіту, виробництво, одержання і розповсюдження ін­ формації. [...]

С т а т т я 4

Усім громадянам України кожної національності гарантується право сповідувати свою релігію, використовувати свою національну символіку, відзначати свої національні свята, брати участь у традиційних обрядах своїх народів. [...]

С т а т т я 6

Українська держава гарантує всім національностям право створювати свої культурні центри, товариства, земляцтва, об’єднання. Ці організації можуть здійснювати діяльність, спрямовану на розвиток національної куль­ тури, проводити в установленому законом порядку масові заходи, сприяти створенню національних газет, журналів, видавництв, музеїв, художніх ко­ лективів, театрів, кіностудій. [...]

Відомості Верховної Ради України.

1991. - № 53. - Ст. 799.

925

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Із Закону України «Про державний кордон України» (1991 р., листопада 4)

І.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Ст а т т я 1. Державний кордон України

Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що прохо­ дить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору.

С т а т т я 2. Визначення державного кордону України і забезпечення його захисту та охорони

[...] Захист державного кордону України є невід’ємною частиною загаль­ нодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у ско­ ординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом [...]

Ст а т т я 7. Взаємовідносини з суміжними державами

уприкордонних питаннях

Прикордонні питання з суміжними державами вирішуються Україною на основі взаємності і добросусідства відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України і міжнародних договорів України. [...]

II.РЕЖИМ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ

Ст а т т я 8. Визначення режиму державного кордону України

Режим державного кордону України — порядок перетинання держав­ ного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внут­ рішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військо­ вих кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утри­ мання державного кордону України, провадження різних робіт, промисло­ вої та іншої діяльності на державному кордоні України — визначається цим Законом, іншими актами законодавства України і міжнародними до­ говорами України. [...]

VI. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

С т а т т я 3 5. Відповідальність за порушення законодавства про державний кордон України

Особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску

926

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежно! і суверенно! держави

через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, ма­ теріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях зако­ нодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністра­ тивну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Відомості Верховної Ради України.

1992. - № 2. - Ст. 5.

Із спогадів Л.М.Кравчука про розпад СРСР (1991 р., грудень)

7 грудня пізно увечері ми зібралися у резиденції «Віскулі» — Борис Єльцин, Станіслав Шушкевич, я, два прем’єри — Володимир Кебіч та Вітольд Фокін, а також російський держсекретар Геннадій Бурбуліс. Під час вечері вирішили усі офіційні питання відкласти на ранок. О десятій 8-го грудня ми сіли за стіл переговорів. Повністю описувати ті події не бачу сенсу. Зупинюся на ключових, з моєї точки зору, епізодах. Безумовно, усі присутні знали про підсумки нещодавнього референдуму в Україні. Але я вважав принциповим якнайширше ознайомити своїх колег по переговор­ ному процесу з тим, що відбулося у нашій країні кількома днями раніше. Незабаром я пересвідчився, що не помилився. Навіть не очікував, що ро­ сіяни та білоруси будуть настільки вражені результатами голосування, особливо у традиційно російськомовних регіонах — у Криму, на Півдні та Сході України. Те, що переважна більшість неукраїнців (а їх кількість у республіці становила близько 14 мільйонів) настільки активно підтримала державну незалежність, виявилося для них справжнім відкриттям.

Це, як на мене, й стало поворотним моментом складної зустрічі. Саме тоді ми всі підсвідомо відчули, що сьогодні буде вирішено подальшу долю Союзу. Єльцин нічого не говорив, але дивився на мене вичікувально. Дуже красномовним був і погляд Шушкевича. Тоді я запропонував перейти до безпосереднього обговорення майбутньої угоди й ознайомив присутніх з тим, що розроблено моєю командою. Обговорення, що тривало понад дві години, виявилося бурхливим і важким. Як завжди буває в таких випадках, з’явився камінь спотикання. Виникло питання: чи мають три країни право приймати рішення щодо розпуску Союзу, який був створений за участю біль­ шої кількості учасників? Після довгих перемовин і консультацій з правниками ми нарешті відшукали компроміс.

Як відомо, саме Росія, Україна та Білорусь стояли біля витоків утво­ рення СРСР, отже, вказані республіки мали історичне право задекларувати процес ліквідації цього державного утворення та сформулювати фундамен­ тальні принципи нового утворення. При цьому передбачалася необхідність ратифікації договору парламентами та можливість приєднання до нього ін­ ших республік.

Відтоді робота пішла веселіше. Участь в обговоренні брали всі, роль добровільних «писарів» взяли на себе я і Бурбуліс. Коли важка праця була

927