litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

На жаль, свавільні дії Президента України, який послідовно через Мінськ, Дагомис, Ялту навертає незміцнілу Українську державу до статусу суверенної провінції, не викликають належної реакції ні з боку Верховної Ради, яка у ці важкі часи дозволяє собі тривалі канікули, ні з боку національ­ но-демократичних сил, які президентській команді вдалося розколоти якраз напередодні ялтинської зради.

Зовсім недостатніми видаються спроби деяких партійних лідерів обі­ йтися самою тільки критикою «помилки» Президента і закликом до Верхов­ ної Ради її виправити. Адже сьогодні стає все більш очевидним, що як са­ ме створення СНД відразу після всеукраїнського референдуму, коли Украї­ на мала унікальні шанси на здобуття дійсної незалежності, так і подальше поступове втягування України в спільні імперські структури — частина єдиного плану, ланки єдиного імперського ланцюга, накинутого на шию України. [...]

Провісники свободи, державності і демократії: Документи і матеріали. До 20-1 річниці створення Народного Руху України.

Київ, 2009. - С. 218-219.

З Воєнної доктрини України (1993 р., жовтень)

Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державно­ го суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної ціліс­ ності та недоторканності кордонів.

Проголошуючи свою Воєнну доктрину, яка має оборонний характер, Україна виходить з того, що вона не є потенційним противником жодної конкретної держави.

Воєнна доктрина України є складовою частиною концепції національ­ ної безпеки і становить сукупність затверджених Верховною Радою Укра­ їни основоположних настанов і принципів щодо організації та забезпечен­ ня безпеки особи, народу і держави шляхом політичних, дипломатичних, економічних та воєнних заходів.

1.Воєнно-політичні аспекти

1.1.Воєнно-політичні цілі України та міжнародні пріоритети в галузі забезпечення безпеки особи, народу і держави шляхом політичних, дипло­ матичних, економічних та воєнних заходів.

Головною метою воєнної політики України є гарантування національ­ ної безпеки України від зовнішньої воєнної загрози, відвернення війни, підтримання міжнародного миру і безпеки.

Україна будує свої відносини з іншими державами на основі принципів рівноправності, взаємоповаги, взаємовигоди, невтручання у внутрішні спра­ ви та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права [...]

Здійснюючи свій зовнішньополітичний і воєнно-політичний курс згід­ но з національними інтересами, Україна:

— не висуває територіальних претензій до інших держав і не визнає жодних територіальних претензій до себе;

938

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

—суворо дотримує принципу недоторканності існуючих державних кордонів;

—поважає державний суверенітет та політичну незалежність інших держав;

—сприяє паритетному і збалансованому скороченню всіх видів зброй­ них сил і озброєнь у регіоні та у світі;

—обстоює вирішення всіх міждержавних суперечностей тільки полі­ тичними та іншими прийнятими згідно з нормами міжнародного права за­ собами і шляхом прийняття всіма державами зобов’язань про взаємний не­ напад;

—будує свої відносини з іншими державами незалежно від їх суспіль­ но-політичного ладу та воєнно-політичної орієнтації на взаємному враху­ ванні всіх питань національної безпеки сторін;

—забороняє застосовувати власні Збройні сили для розв’язання полі­ тичних завдань на своїй території;

—виступає проти розміщення іноземних військ на своїй території та на територіях інших держав без їх на те згоди;

—виключає своє одностороннє повне роззброєння.

Україна виступає за створення всеохоплюючих систем універсальної та загальноєвропейської безпеки і вважає участь у них важливим компонен­ том своєї національної безпеки.

Дотримуючись позаблокового статусу, Україна сприяє створенню на­ дійних міжнародних механізмів та загальноєвропейської структури безпеки на двосторонньому, регіональному і глобальному рівнях [...]

1.2. Причини воєнної небезпеки. Ставлення України до війни.

[...] Україна застосовує свої Збройні сили виключно у випадках зброй­ ної агресії проти неї та посягань на її територіальну цілісність, недоторкан­ ність державних кордонів або при виконанні своїх міжнародних зобов’я­ зань.

1.3. Ставлення України до ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення.

Виходячи з катастрофічних наслідків для всього людства ядерної війни, Україна вважає застосування ядерної зброї неприпустимим.

Україна у своїй зовнішньополітичній діяльності активно виступає за загальне ядерне роззброєння. Ставши в силу історичних обставин власни­ ком ядерної зброї, успадкованої нею від колишнього СРСР, Україна ніко­ ли не санкціонує її застосування, виключає з арсеналу своєї зовнішньої по­ літики загрозу використання ядерної зброї.

Україна має намір в майбутньому стати без’ядерною державою. Україна пов’язує скорочення та знищення ядерної зброї, яка розташо­

вана на її території, з адекватними діями інших ядерних держав та надан­ ням ними і світовим співтовариством надійних гарантій її безпеки.

Україна виступає проти розповсюдження технологій виробництва ядер­ ної, хімічної та біологічної (бактеріологічної) зброї.

Відомості Верховної Ради України. 1993. - № 43. - Ст. 409.

939

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Заява V Всеукраїнських зборів НРУ з приводу політичного русинства

та антиукраїнського руху на Закарпатті (1993 р., грудня 12)

Протягом цілого тисячоліття Українське Закарпаття перебувало під іноземним гнітом, проте вистояло, не асимілювалося, зберегло почуття єд­ ності з Галичиною та Наддніпрянською Україною.

На своєму історичному шляху українцям-русинам Закарпаття, а також спорідненим із ними українським етнічним групам на території сучасних Словаччини, Польщі, Сербії, Хорватії, довелося пережити тяжку добу мос­ квофільства, спровокованого російським царатом.

Завдяки невтомній діяльності Івана Франка, Володимира Гнатюка, Михайла Грушевського, інших учених та адекватній праці закарпатських будителів, зокрема, Олександра Духновича, Юрія Жатковича та інших, пе­ ред усім світом було переконливо заманіфестовано приналежність закар­ патських русинів до великого українського народу. Це врятувало найбільш упосліджену гілку нашої людності від денаціоналізації. Це стало підґрунтям для створення, хоч і не довговічної, але героїчної незалежної Карпатської України, якою керував видатний закарпатський український патріот, Пре­ зидент Республіки Августин Волошин.

На жаль, в наш час ворожі Соборній Українській державі чинники вза­ мін мертвого вже москвофільства спровокували сепаратистський політич­ ний рух, який добивається визнання українсько-русинського населення За­ карпаття якоюсь міфічною, окремою русинською нацією і прагне відокре­ мити ці споконвічні українські землі від Української держави.

Цю ж мету переслідує і вимога надання Закарпаттю статусу вільної економічної зони.

Виступаючи за безумовну підтримку етнокультурних особливостей за­ карпатських українців, які збагачують етнокультурну палітру України, V Всеукраїнські Збори Народного Руху рішуче засуджують політичний русинізм та пов’язану з ним антиукраїнську кампанію на Закарпатті.

Ми вимагаємо заборони так званого «Тимчасового уряду Підкар­ патської Русі» та «Общества подкарпатских русинов», діяльність яких ске­ рована на розчленування Української держави, а, отже, є порушенням Конституції України. [...]

Провісники свободи, державності і демократії: Документи і матеріали. До 20-1 річниці створення Народного Руху України.

Київ, 2009. - С. 234-235.

940

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

Приєднання України до Чорноморської конвенції про співробітництво у галузі культури,

освіти, науки та інформації (1994 р., лютого 4)

[...]

С т а т т я 2

Сторони зобов’язуються:

а) розвивати і підтримувати співробітництво і обмін між науковими та науково-дослідними установами, вищими та спеціальними учбовими за­ кладами Сторін;

б) заохочувати і сприяти обміну експертів, лекторів, викладачів, про­ фесорів та студентів з метою ознайомлення з досвідом та ідеями, стажуван­ ня, підвищення кваліфікації, читання лекцій, здійснення викладацької і наукової діяльності;

в) сприяти проходженню мовної практики, науковій, дослідницькій діяльності, а також навчанню аспірантів;

г) заохочувати співробітництво та обміни в галузі розробки та реалізації нових учбових технологій, навчально-методичних матеріалів;

д) заохочувати і розвивати співробітництво між видавництвами, науко­ вими установами та навчальними закладами, а також обмін навчальною лі­ тературою, реферативними збірниками та іншими науковими виданнями для отримання більш повної інформації і об’єктивного сприйняття Сторін; е) заохочувати та сприяти співробітництву та обміну інформацією про можливості визнання дипломів, наукових ступенів, вчених та академічних

звань Сторін; є) заохочувати співробітництво між національними комісіями Сторін у

справах ЮНЕСКО з метою розробки конкретних спільних проектів; ж) сприяти укладенню багатосторонньої наукової конвенції про захист

і дослідження пам’яток стародавніх цивілізацій; з) сприяти прямим контактам у галузі культури, освіти, науки та ін­

формації між містами і регіонами Сторін. [...]

С т а т т я 4

Сторони розвиватимуть співробітництво і спільні проекти в галузі му­ зики, театру, образотворчого мистецтва, музейної справи, наукових до­ сліджень і публікацій, наукових праць з археології, етнографії, історії і мистецтва, охорони пам’яток історії і культури, бібліотечної та архітек­ турної справи. [...]

Відомості Верховної Ради України. 1994. - № 23. - Ст. 173.

941

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

З Постанови Верховної Ради України «Про статус Автономної Республіки Крим відповідно

до діючої Конституції та законодавства України» (1994 р., лютого 24)

[...] 1. Роз’яснити, що відповідно до Конституції і діючого законодавства

України:

а) Республіка Крим є автономною складовою частиною України, яка має широкі права в сфері економіки, використання природних багатств, екології, культури, організації суспільного життя тощо. Проте Республіка Крим як автономна складова частина України не є носієм державного суве­ ренітету і не може вступати у політичні відносини з іноземними державами;

б) Конституція України поширює свою дію на всю територію України, включаючи територію Криму, Конституція Республіки Крим не може супе­ речити Конституції України;

в) відповідно до статті 70 Конституції України територія України, включаючи територію Криму, є єдиною, неподільною, недоторканною і ці­ лісною. Будь-які зміни території і державних кордонів України без згоди народу України не допускаються. Разом з тим Україна, як передбачено за­ конодавством про статус Республіки Крим, також не може приймати рі­ шення про зміну території Республіки Крим без згоди цієї Республіки;

г) Республіка Крим не має свого власного, відокремленого від України, громадянства. Громадянами Республіки Крим є громадяни України, які по­ стійно проживають в Криму. Вона не може мати власних військових форму­ вань, своєї власної, відокремленої від України, грошової і фінансової системи.

Тому відповідно до законодавства України вищі органи державної вла­ ди Республіки Крим не можуть самостійно вирішувати цих та інших пи­ тань, що належать до виключного відання державних органів України. [...]

Відомості Верховної Ради України.

1994. - № 22. - Ст. 148.

Із звернення Президента України Л.Д.Кучми до Верховної Ради при представленні доповіді «Шляхом радикальних економічних реформ» (1994 р., жовтня 11)

Який курс соціально-економічної політики послідовно і наполегливо буде здійснюватися президентом України?

Основою цього курсу є визнання об’єктивної необхідності суттєвого прискорення ринкової трансформації економіки. Виснажливий період пе­ реходу від адміністративно-командної до заснованої на ринкових засадах соціально зорієнтованої економіки не може розтягуватися в часі до безкі­ нечності. До речі, розбудову ринкової економіки, як основну мету еконо­ мічної політики держави, проголосила і Верховна Рада. І саме це повністю відповідає стратегії Президента.

942

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

Якими є пріоритети економічного курсу, що проголошується Прези­ дентом, і якому будуть неухильно слідувати всі ланки виконавчої влади як в центрі, так і на місцях? Назву шість визначальних позицій цього курсу, зміст яких обґрунтовується у наданій парламенту письмовій доповіді.

Перший блок проблем зводиться до забезпечення стабілізації фінансо­ во-грошової системи. Це основа утворення реальних стимулів виробниц­ тва, виведення економіки з кризи і її подальшої якісної перебудови.

Необхідно за будь-яких умов подолати найбільш деструктивну в еконо­ міці кризу фінансів. У цьому зв’язку нам потрібно разом з Верховною Ра­ дою бути єдиними в тому, що в межах діючої моделі фінансів забезпечити фінансову стабілізацію в країні неможливо. Досвід останніх трьох років пе­ реконує: будь-які косметичні зміни в цій сфері не змінять ситуацію на кра­ ще. Вихід з фінансової кризи можливий лише на основі глибокого струк­ турного реформування всієї фінансової системи країни.

Основні принципи та механізми цієї реформи мають бути визначені Законом «Про бюджетну систему України». Проект такого Закону най­ ближчим часом буде внесено на розгляд Верховної Ради. Серед широкого комплексу проблем реформи фінансової системи визначальною має стати докорінна перебудова податкової системи у напрямку її глибокої лібералі­ зації, зменшення податкового пресу й утворення на цій основі ефективних економічних механізмів стимулювання виробництва та підприємництва.

Важливим заходом такої перебудови має стати і реалізація принципу стабільності та рівності оподаткування будь-яких суб’єктів господарювання.

Фінансово-грошова стабілізація безпосередньо пов’язана з радикаль­ ним поглибленням банківської реформи. Необхідно зміцнити банківську систе­ му країни. В Україні нерозвинута мережа банків. Наші банки неконкуренто­ спроможні порівняно з російськими і тим більше з банками країн Заходу.

Потрібна ефективна державна політика в цьому питанні, адже йдеться про основу вирішення практично всього комплексу існуючих економічних проблем, забезпечення економічного суверенітету держави. При цьому мо­ ва йде не про повернення до монополізації та одержавлення банківської системи, а навпаки, про утвердження реальної дворівневої банківської структури із сильним автономним, наголошую — саме автономним, Націо­ нальним банком і розгалуженою авторитетною, стабільною, конкуренто­ здатною системою комерційних банків. Основні шляхи вирішення цього питання визначені у письмовій доповіді. Сподіваюся і в цьому на відповід­ ну підтримку парламенту.

Нагальним питанням фінансово-грошової стабілізації є подолання пла­ тіжної кризи. В письмовій доповіді також подано комплексну систему за­ ходів, які ми вже почали і будемо надалі послідовно здійснювати.

Другий блок проблем — проведення радикальних інституціональних змін. Хочу зосередити увагу лише на окремих його аспектах.

Головне тут — докорінне реформування відносин власності. Політика Президента в цьому питанні спрямовуватиметься на всебічне утвердження, поряд з державною, сучасних, цивілізованих, економічно ефективних форм приватної власності. Це основа основ радикального оновлення нашої еко­ номіки, її прилучення до сучасних надбань світової цивілізації, розкріпа­ чення особи, демократизації суспільства. В той же час я добре розумію, наскільки складним і неоднозначним є шлях утвердження дійсно цивілізо­

943

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ваних форм приватної власності. І тут я розраховую на глибоке розуміння і співпрацю з парламентом.

Якими є мої принципові позиції в цьому питанні?

Це, по-перше, перехід від збанкрутілого деструктивного курсу повзучо­ го роздержавлення, який привів нашу економіку до існуючої некерованості та суцільної тінізації, до здійснення швидкої, керованої державою, широ­ комасштабної приватизації. Потрібно зрозуміти, що ті, хто намагається стримати цей процес, хоче він того чи ні, працює не на державу, не на благо народу, а на тіньовий капітал.

По-друге, ефективне використання методу корпоратизації, який утвер­ джує приватну власність і в той же час зберігає колективні форми господа­ рювання. В даному разі здійснюється перехід від колективного об’єднання, де власність належить усім, і що історично не виправдало себе, до об’єд­ нання, де власність належить кожному. Ми повинні визнати, що основою нашої політики у цьому питанні має бути формування середнього класу як основи економічної та політичної стабільності суспільства.

По-третє, нам слід зрозуміти, що основним інструментом ефективного перетворення відносин власності має стати утвердження в Україні сучасно­ го фондового ринку. Фондовий ринок, як і банківська система, — дві взає­ мопов’язані структури, які повинні стати локомотивом не лише економіч­ них перетворень, а й відповідної перебудови відносин власності.

Особливо значимою для нас є проблема радикальних змін у системі управління економікою. Маємо визнати, і я хотів би тут отримати відповід­ ну підтримку парламенту, що наявна галузева структура управління еконо­ мікою себе практично вичерпала. Вона перетворилася чи не в головне гальмо радикального реформування економіки. Я добре розумію складнощі відповідної перебудови управління економічними процесами. Я стояв і стою за міцну систему державного управління. Але реалізація цього завдан­ ня на основі галузевого принципу практично неможлива. Потрібні прин­ ципово інші рішення. Вони пропонуються також у письмовій доповіді. В тому числі передбачається, що галузеві міністерства будуть виконувати ко­ ординаційні функції, стануть центрами науково-технічної, прогностичної та кадрової політики. Йдеться про дві принципові речі: перебудову органі­ заційної структури виробництва, утвердження фінансово-промислових груп, холдингів, інших аналогічних структур та про децентралізацію управ­ лінських функцій, передачу значного обсягу повноважень і, звичайно, від­ повідальності регіонам. Закликаю депутатів Верховної Ради до спільного пошуку оптимальних рішень і в цьому питанні.

Третій блок проблем стосується структурної політики. Україна до цього часу не має економічно обгрунтованих засад структурної політики. Це найслабше місце в нашій економічній системі. В усіх попередніх програмах визначалось близько десятка пріоритетних галузей. Нереальність такого підходу є очевидною.

Пропонований курс економічної політики базується на визначенні пріоритетності наукомістких та високотехнологічних галузей нашої еконо­ міки, які ще до кінця не зруйновано і які в змозі зберегти Україну як дер­ жаву, що здатна увійти в світовий економічний простір з високотехнологічним потенціалом. Ми маємо розробити та здійснити відповідну державну

944

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

програму, зосередивши на її реалізації всі наші економічні ресурси. Якщо не зробимо цього, то будемо продовжувати сповзання на узбіччя сучасного світового індустріального процесу. Використовуючи економічні важелі, маємо забезпечити випереджаючий розвиток галузей із швидким оборотом капіталу — виробництво товарів широкого вжитку, найбільш приоритетних галузей агропромислового комплексу, сфери побуту та торгівлі.

Четверта проблема — проблема розвитку аграрного сектора та аграрної політики Президента.

Всі ми маємо чітко усвідомити наступне: будь-яке стримування вход­ ження сільського господарства в систему реальних ринкових відносин, туп­ цювання на місці в проведенні аграрних реформ є одним з основних факто­ рів, що перешкоджають подоланню кризових процесів в усій економіці. Од­ ночасно створюється безвихідна ситуація і в самому сільському господарстві.

Серед великого комплексу проблем аграрних перетворень, що пред­ ставлені у письмовій доповіді, хотів би привернути увагу лише до однієї, ключової — здійснення в Україні радикальної земельної реформи. Моя по­ літика полягатиме в тому, щоб підтримувати на селі всі існуючі форми власності — державну, колективну, приватну і відповідні їм форми госпо­ дарювання. В той же час хочу з усією відвертістю сказати, щоб була повна ясність: перш за все мої дії будуть спрямовані на енергійне утвердження на селі достатньо широкого простору для приватної власності на землю. Ми повинні робити висновки з власної історії: Україна ніколи не зможе реалі­ зувати свої надзвичайно високі потенційні можливості та конкурентні пе­ реваги в розвитку аграрного сектора, якщо вона піде шляхом не радикаль­ ної перебудови, а лише косметичного ремонту утверджених свого часу си­ лою, ціною велетенських національних втрат, ідеологізованих за своєю сут­ тю земельних відносин.

Я добре розумію всі складнощі вирішення цієї проблеми. Тут мають, по-перше, враховуватися регіональні особливості. По-друге, використову­ ватися перехідні форми, зокрема такі, як паювання землі в колгоспах. По-третє, буде застосовуватися найжорсткіша система державних регулято­ рів. Земля має належати тим, хто її обробляє. Хоча ми не можемо допусти­ ти штучного подрібнення земельних угідь. Водночас я ставлю питання і про те, що виробникові сільськогосподарської продукції в повному обсязі мають належати і результати його праці.

Ми всі часто говоримо про те, що земля є нашим основним національ­ ним багатством. 1 це відповідає дійсності. Тоді й прискорене, і в той же час виважене, державне регульоване запровадження в сферу аграрного ви­ робництва приватної власності на землю — це шлях не до розбазарювання, як намагаються довести окремі політичні сили, а навпаки — до реального утвердження землі як національного багатства держави. Це основний захід, який відповідає безпосереднім інтересам кожного селянина, засіб вирішен­ ня в країні проблеми продовольства, реального відродження села. Таким є розуміння цієї проблеми Президентом України, яке визначатиме його практичні дії.

Наступна, п’ята проблема стосується основних засад зовнішньоеконо­ мічної політики. Наша мета — поступове утвердження відкритої економі­ ки і входження України у світовий економічний простір. Механізми її до­

945

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

сягнення докладно розглядаються у доповіді. Зупинюся лише на проблемі енергоносіїв і пов’язаного з нею платіжного дефіциту, який невпинно зростає.

Вимушений з усією відповідальністю заявити, і хотів би, щоб це було глибоко усвідомлено не лише депутатами, а й громадськістю, що в нас від­ сутні можливості вирішити цю проблему власними силами.

Є два виходи з цієї ситуації: або розплачуватися за борги основними фондами та національним багатством, або вдатися до іноземних кредитів. Другий шлях є меншою мірою економічно деструктивним. Він не загрожує безпосередньо нашій економічній суверенності. Тому Президент виступив ініціатором інтенсивних переговорів з міжнародними фінансовими органі­ заціями з приводу одержання відповідних кредитів перш за все на зазначе­ ні цілі. На сьогодні тільки одна країна з республік колишнього Союзу не отримала кредиту під системні перетворення від МВФ. Це — Україна. Маємо надію на позитивне вирішення цієї проблеми. Обговоренім сьогод­ ні у Верховній Раді інформації про участь делегації України в роботі сесії Міжнародного валютного фонду дає підстави вважати, що більшість народ­ них депутатів ставиться з розумінням до цієї позиції. Я хочу, щоб усі ми зрозуміли, що до кінця року нам необхідно сплатити тільки Росії та Турк­ менистану понад один мільярд доларів за газ. Таких коштів у нас немає. Тому можете собі уявити наслідки зриву переговорного процесу з міжна­ родними організаціями.

Принагідно хочу звернутися до Верховної Ради і з такого питання. Нам конче необхідно утворити стабільну і сприятливу правову основу залучення іноземних інвестицій, якнайшвидше прийняти пакет відповідних законів. Але важко сподіватися на зарубіжне інвестування, якщо український капі­ тал у твердій валюті не повертається в Україну, кредитує інші держави. Міль­ ярди доларів знаходяться на руках у населення. Це значно більше, ніж обі­ цяна нам допомога. Однак цей капітал не працює на українську економіку, оскільки державі не довіряють ні наші господарники, ні наші ж громадяни. Потрібна глибоко продумана, зважена політика і парламенту, і виконавчої влади для вирішення цієї проблеми. Одними адміністративними заходами, до чого вдавалися попередні керівники, тут не обійтися.

Шоста і найважливіша проблема — проблема соціальної політики.

Як Президент держави я мушу з усією відповідальністю перед народом заявити: нині ми не маємо реальних ресурсів підвищення життєвого рівня наших людей. Як вже зазначалося, продовжується спад виробництва. Різко скоротилися обсяги сільськогосподарської продукції. Ми маємо порожню казну, непосильні державні борги, велетенський інфляційний потенціал, що загрожує провалом у нову, більш глибоку прірву гіперінфляції. Це не перебільшення. Це те, що ми маємо сьогодні, що дістали у сумний спадок.

Про існуючий економічний стан я добре знав і до виборів. І йшов на них лише з одним наміром — у разі обрання мене Президентом — не скар­ житися, а діяти, і діяти на благо народу. Хотів би, щоб сумні реалії сього­ дення були глибоко осмислені всім суспільством. Президент все робитиме для того, щоб в Україні не було голоду, щоб в кожній оселі було тепло, щоб зберегти спокій та політичну стабільність. Однак радикально змінити

946

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

ситуацію в сфері життєвого рівня народу вже сьогодні я не зможу. Ствер­ джуючи це, хочу бути чесним перед моїм народом, хочу, щоб люди мене зрозуміли.

Кучма Л. Вірю в український народ: Вибрані статті, виступи.

Київ, 2000. - С. 28-31.

Із Закону України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р.» (1994 р., листопада 16)

1.Положення Договору не охоплюють повною мірою унікальної ситуа­ ції, що склалася внаслідок розпаду ядерної держави — Союзу РСР.

2.Україна є власником ядерної зброї, успадкованої нею від колишньо­ го СРСР. Після розукомплектування та знищення цієї зброї під контролем України і за процедурами, що виключатимуть можливість повторного ви­ користання ядерних матеріалів, які є компонентами цієї зброї, за первин­ ним призначенням, Україна має намір застосовувати вищезгадані матеріа­ ли виключно у мирних цілях.

3.Наявність на території України ядерної зброї до її цілковитої ліквіда­ ції, а також відповідна робота щодо її утримання, обслуговування та лікві­ дації не суперечать положенням статей 1 і 2 Договору.

4.Загроза силою чи її використання проти територіальної цілісності та недоторканності кордонів чи політичної незалежності України з боку будьякої ядерної держави, так само як і застосування економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, розглядатимуться Україною як виняткові обставини, що поставили під загрозу її найвищі інтереси. [...]

6.Цей Закон набирає чинності після надання Україні ядерними держа­ вами гарантій безпеки, оформлених шляхом підписання відповідного між­ народно-правового документа.

Відомості Верховної Ради України.

1994. - № 47. - Ст. 421.

3 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України

«Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» (1995 р., червня 8)

[...] На період до прийняття нової Конституції України організація та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування здій­ снюються на засадах, визначених Законом «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні», який Верховна Рада України схвалила 18 трав­ ня 1995 року більшістю голосів народних депутатів України, а саме:

947