litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Статут УХДФ в качестве основних целей «фронта» ставит перед собой следующее:

1.Достнженне полного духовного, нацнонального н культурного возрождения украннского народа.

2.Ликвидация несправедливостн в отношеннях к украинским христианам, восстановленне их культовьіх сооружений.

3.Содействне моральному оздоровленню общества и гуманизация всех общественньїх отношений в соответствнн с принципами христианской морали, возрождение понятий милосердия и гуманизма.

4.Содействие решению существующих на Украине проблем: политических, религиозньїх, национальних, зкономических, социальньїх, зкологических, правовьіх и пр.

Из вьішеизложенного можно сделать вьівод о размьітости, нечеткости постановки целей «фронта».

В проекте программьі УХДФ, которая вместе со Статутом «фронта» бьша утверждена участниками «сьезда» (в количестве 13 человек) в декларативном етиле излагаютея основние требующие незамедлительного решения с точки зрения авторов УХДФ проблеми. В целом «программа» представляет собой документ, в котором делаетея попитка оправдать необходимость легализации УКЦ, возобновления использования в качестве государственной символики существовавших в прошлом националистических организаций: желто-синего флага, т. н. «владимирского тризуба», пьітаются декларировать право церкви на пропаганду религиозньїх мировоззрений, право неформальних в т. ч. и религиозньїх организаций иметь свои книжньіе издательства и средства массовой информации, ратуют за многопартийную систему в СССР, за проведение в масштабах республики политики нацнонального самоограничения, за борьбу как протав расизма, так и про­ тав великодержавного шовинизма, предпринимают попитки обосновать необходимость введення суда присяжних, образования независимьіх профсоюзов, применения забастовок в качестве средства защитн интересов рабочего класса [...]

В часта программи, касающейся государственного статуса Украинн, УХДФ ратует за конфедерацию, введение гражданства в республике, как форми защитьі украинцев от зтнического размьшания, за введение национальних вооруженних сил с национальннм язиком общения, утверждения в ка­ честве государственннх: желто-голубого флага, тризуба — как герба, и ново­ го гимна, текст которого не приводитея, права республики на свободное дипломатическое представительство во всех странах мира, гарантий полного зкономического самоуправления и права нации на самоопределение.

Шлях до незалежності: суспільні настрої в Україні кінця 80-х рр. XX ст.: Документи і матеріали.

До 20-1 річниці незалежності України.

Київ, 2011. - С. 436-437.

898

Р о з д і л XII. Україна в роки соціально-економічної та політичної стагнації

Довідка про діяльність молодіжної націоналістичної організації «Пласт» за кордоном (1989 р., серпень)

«Пласт» является украинской буржуазно-националистической воспитательной организацией молодежи типа скаутов. Образован в г. Львове в 1911—1912 г.г. В настоящее время находится под идейньїм и организационньім влиянием бандеровцев. Членьї и воспитанники «Пласта» принимали активное участие в вооруженной борьбе против Советской власти на Украине во время гражданской войньї в составе УСС (украинских сечевьіх стрельцов), КСС (киевских сечевьіх стрельцов) и многих подпольннх контрреволюционньїх организаций. В период Великой Отечественной войньї бьіли военнослужащими дивизии СС «Галичина».

В 1951 году в г. Нью-Йорке состоялся первьій краевой сьезд «Пласта», которьій восстановил деятельность зтой организации в змиграции. Организации «Пласта» существуют в СІЛА, Канаде, Южной Америке, Западной Европе, Австралии.

Националистические круги украинской змиграции считают «Пласт» важньїм средством воспитания украинской молодежи в духе преданности идеям национализма, подготовки резерва реакционньи организаций для антисоветской борьбьі. Как и множество других националистических формирований, «Пласт» рекламируется как организация, которая не подчиняется какой-либо партии, а дает молодежи «всеукраинскую основу» и задачей которой является «поддерживать национально-зтническую идентичность украинской общности за пределами Украиньї и постоянно будоражить ее».

«Пласт» широко использует спорт (особенно его военизированньїе видьі) как один из лучших способов заинтересованности и удержання моло­ дежи в организации.

По данньїм националистической прессьі, «Пласт» в составе своем имеет 7 тьісяч членов. Центральним руководящим органом является — Конфедерация украинских пластовьгх организаций.

Шлях до незалежності: суспільні настрої в Україні кінця 80-х рр. XX ст.: Документи і матеріали.

До 20-і річниці незалежності України.

Київ, 2011. - С. 435.

Інформаційне повідомлення Управління КДБ УРСР по Херсонській області про деструктивну діяльність УХС

(1989 р., вересня 4)

[...] Далеко идущие деструктивнне замисли особенно рельефно обозначились в последнее время в связи с настойчивьіми попьітками использовать период подготовки к виборам в республиканский и местние Совети народньїх депутатов для развертивания политической борьби с целью за­ хвата власти в республике. Все более характерними становятся визивающие

899

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

действия зкстремистов, националистические, антипартийнме лозунги, политическое подстрекательство, прямие злобньїе нападки на партию и Советьі, насаждение националистической символики, призьівьі к бойкотированию предстоящего празднования 50-летия воссоединения западньїх об­ ластей Украинн с УССР и к виходу республики из состава СССР.

Так, Управлением КГБ добити данньїе об основних положеннях предвьіборной программьі одного из лидеров УХС Черновола, с которой он намерен виступить в случае вьідвижения кандидатом в народньїе депутати УССР. Во вступительной ее части Черновол В. подчеркивает, что опубликованний проект Закона о виборах на территории республики является антидемократическим и свидетельствует о стремлении «партийно-бюрокра- тического аппарата во что би то ни стало удержать власть». В зтой связи, по его мнению, необходима сплоченность и решительность всех «прогрессивньхх» сил республики, чтоби «сломить сопротивление бюрократии и полностью демонтировать существующую общественно-политическую си­ стему». В своей концепции устройства «вільної України» он представляет

еекак федеративную народную республику, состоящую из 12 исторически сложившихся «земель» (Киевщиньї, Подолья, Вольїни, Галичини, Букови­ ни, Закарпатья, Гетьманщини, Слобожанщини, Запорожья, Донеччини, Таврии), в том числе и Крьіма, как «независимого соседа» или республики, автономной в составе федерации.

По замислу Черновола «земли» должньї иметь свои однопалатньїе «земельньїе» парламентьі, исполнительную власть и вьідвигать представителей в Центральную раду республики, к компетенции которой предполагается отнести обеспечение конституционнньїх гарантий права на оппозицию, свободньїе вибори, свободу слова и печате, частную или коллективную собственность, неприкосновенность личности.

Всвою «программу-минимум национального спасения Украиньї», разработанную на основании декларации принципов УХС, Черновол В. включил предложения: о принятии Центральной радой 12 основополагающих законові

1.Закона о государственном суверенитете Украинн, которьій устанавливает приоритет республиканского законодательства над союзним. Союзньіе закони имеют силу на территории республики только в случае ратификации их висшим органом государственной власти Украинн. Зтот закон провозглашает землю, воду, недра и другие природньїе ресурси Украиньї

еенациональним богатством и неделимой собственностью.

2.Закона о государственном устройстве Украинн, которнй провозгла­ шает ее федеративной республикой, в которую входит 12 федеральних зе­ мель, имеющих широкое политическое, зкономическое и культурное самоуправление. Вьісший законодательний орган республики — двухпалатная Центральная рада Украиньї. Председатель Центральной ради избирается прямими виборами всеми гражданами.

3.Закона об зкономической самостоятельности Украиньї и о региональном земельном хозрасчете. Зтот закон виводит зкономику Украинн из ве­ дення как всесоюзних, так и республиканских министерств. Они превращаются в хозрасчетньїе координационние комитетьі. [...]

900

Ро з д і л XII. Україна в роки соціально-економічної та політично! стагнації

4.Закона о собственности, которьій провозглашает равноправную и свободную рнночную конкуренцию частной, кооперативнеє, акционерной, муниципальной, земельной, республиканской собственности на орудия и способи производства. Разрешает для всех форм собственности в определенньїх рамках наемньїй труд, устанавливает гарантии недопущення концентрации производства в руках государства и отдельньїх обьединений.

5.Закона о земле и землепользовании. Зтот закон устанавливает нормьі и порядок пользования землей для всех государственньїх, частньїх, кооперативньіх и других предприятий, учреждений и отдельньїх лиц. Относительно сельскохозяйственного производства закон декларирует роспуск колхозов и совхозов и организацию на их базе в соответствии с добровольньм вибором производителей, а также независимьіх от государственньїх органов, различньїх

сельскохозяйственньїх кооперативов или частньїх ферм и закрепление земли в пожизненное пользование с обязательньш государственньш страхованием и предоставлением кредитов, достаточньїх для становлення хозяйств. [...]

6.Закона об охране окружающей средьі, согласно которому до 2000 года предстоит поетапно ликвидировать на Украине атомную знергетику, перепрофилировать украинскую зкономику, закрьіть знергоемкне и зкологически опасньїе производства, ввести зффективний контроль и строгую зкологическую ответственность, как материальную, так и уголовную.

7.Закона о статусе украинского язьїка как єдиного государственного язьїка и язьїка межнационального общения в пределах Украйни. [...]

8.Закона о федеративном устройстве Украйни, которий даст возможность правительствам таких наиболее зтнически неоднородних земель как Донбасе и Крим, наряду с признанием государственньш украинского язи­ ка, вводить временно ИЛИ постоянно дву- и л и триязьічие в своих землях.

9.Закона о национальньїх меньшинствах Украйни, гарантирующего и обеспечивающего материально национальньїм меньшинам республики —

русским, евреям, полякам, белорусам и др. национально-культурную автономию. [...]

10.Закона о виборах, которий должен гарантировать действительное общее, равное и прямое избирательное право в соответствии с принципом «один избиратель — один голос». [...]

11.Закона об общественннх организациях, предусматривающего аннулирование дискриминационной статьи Конституции о руководящей роли Коммунистической партии, провозглашает равние, в т. ч. материальньїе, возможности участия в политической жизни для всех политических партий

идругих общественньїх организаций независимо от их идеологической платформи, кроме тех, которьіе призьівают к насилию.

12.Закона о вероисповеданиях, восстанавливающего легальний статус Украинской автокефальной православной и Украинской католической цер­ кви. Зтим законом предполагаетея также полное невмешательство государ­ ства в религиозние дела, право как на атеистическую, так и религиозную пропаганду, а также свободное существование всех вероучений.

Как показьівает развитие собьітий, в последнее время главари УХС наращивают усилия по созданию филиалов в областях республики и организационному сплочению единомншленников, действия зкстремистов стано-

901

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

вятся все более вьізьівающими, все чаще они организуют инициативно или под прикрьггием т. н. Народного движения Украиньї (НДУ) различного рода митинги, шествия и т. п., на которьіх группьі зкстремистов и националистически настроенньїх лиц с применением национальной символики — желто-голубьи флагов, трезубов, лозунгов антипартийного, националистического, антиконституционного характера ведут агитацию, навязьівают программньїе установки, декларирующие создание оппозиционньїх КПСС структур, развертьівание «широкого национального» движения за вмход Украинн из состава СССР. [...]

Шлях до незалежності: суспільні настрої в Україні кінця 80-х рр. XX ст.: Документи і матеріали.

До 20-1 річниці незалежності України.

Київ, 2011. - С. 477-484.

Уривок із Програми Народного руху України про національне питання

(1989 р., вересень)

1. Рух визнає одним із найважливіших завдань своєї діяльності демо­ кратичне й справедливе розв’язання проблем, що стосуються буття і розвою українського народу, забезпечення його рівноправності з іншими наро­ дами. Задоволення національних потреб білорусів, болгар, вірменів, гагау­ зів, греків, євреїв, караїмів, кримчаків, кримських татар, молдаван, німців, поляків, росіян, румунів, словаків, угорців, циган та інших національнос­ тей, які проживають у республіці.

Рух вважає, що юридичними засадами національної політики в Україні мають бути право нації на самовизначення та право національно-культур­ ної автономії для етнічних груп і національних меншин, що проживають у республіці.

2.Національне питання в Україні Рух розглядає як питання буття і розвою української нації, етнічних груп та національних меншостей, їхньої інтеграції в єдиний соціум республіки, ядром якого є народ, що дав назву своїй національній державі.

3.Зближення і взаємозбагачення націй не мають нічого спільного з їх­ нім примусовим «злиттям», асиміляцією, денаціоналізацією та нівеляцією.

Нації, як суб’єкти суспільного життя, творять загальноземну людську цивілізацію. Всілякі штучні, насильницькі методи інтеграції націй Рух роз­ глядає як злочин проти людства, як зазіхання на духовне багатство та роз­ маїття загальнолюдської спільноти.

4.Рух розцінює стан національного буття в Україні як критичний. На­ висла загроза над самим існуванням української нації та її державності. Серйозно ушкоджені всі умови національного буття українців: політичні, соціально-економічні, культурні, екологічні. Під загрозою зникнення опи­ нилась етнічна самобутність представників інших народів України. [...]

5.У національному питанні Рух виходить з того, що:

1)національний чинник є могутнім рушієм суспільного поступу, особливо в багатонаціональній країні [...]

902

Ро з д і л XII. Україна в роки соціально-економічної та політичної стагнації

2)Питання культурного відродження в Україні може бути успішно розв’язане лише на шляху утвердження державності українського народу. Рух обстоює право корінного народу республіки зберігати на своїй етнічній території історичний уклад життя, культуру, мову, самобутність.

Рух виступає за розвиток національної культури, мови всіх національ­ ностей, що населяють Україну. Представники всіх національних груп по­ винні мати реальну можливість створення культурних автономій. їхнє пра­ во — відкривати школи з рідною мовою навчання, створювати товариства та земляцтва, мати театру, пресу, пропагувати духовні цінності свого наро­ ду. Рух домагатиметься реального здійснення такого права.

3)Рух переконаний, що справді дружніх відносин між народами можна досягти тільки на грунті взаємної поваги до культури, мови, історії, традицій кожного народу. Рух сприятиме тіснішому спілкуванню громадян республіки на основі культурного інтересу, допомагатиме представникам різних національностей прилучитись до спільного процесу творення духов­ них та матеріальних цінностей на терені України.

4)Рух домагатиметься децентралізації культурного життя в республі­ ці. Питання культури України має належати виключно до компетенції рес­ публіки. Необхідно розробити (за участю Руху) проект програми цілісного розвитку української культури й винести на всенародне обговорення.

5)Рух виступає за вільну й безпосередню культурну, наукову, спор­ тивну співпрацю з усіма країнами світу та міжнародними організаціями, висловлюється за найтісніші контакти з українцями за кордоном і розгля­ дає таку діяльність як запоруку нерозривності українського народу та його культури. Культурні надбання зарубіжних українців є важливим елементом національної культури і мають широко використовуватися для культурного будівництва в Україні.

6)Рух вважає, що відкритість української культури, її сприйнятливість до всіх духовних здобутків людства, включення в загальносвітовий культур­ ний процес — важлива передумова справжнього національного відродження.

7)Рух переконаний, що права національно-культурної автономії мають бути надані і українцям, які проживають за межами Республіки — на Кубані, Ставпрополлі, на Дону, в Молдові, Сибіру, Казахстані, на Дале­ кому Сході, в Москві, Ленінграді та в інших містах і регіонах. Забезпечен­ ня їхніх духовних потреб повинно стати державною турботою уряду рес­ публіки, її громадських, творчих організацій, спілок, а також союзних ін­ ституцій та урядів інших республік.

8)Рух сприятиме відродженню справді наукової історії України, іс­ торії її освіти, культури та науки, реальному поновленню усної народної творчості (в усіх її різновидах), обрядів та звичаїв, народної педагогіки та медицини, агрономії і садівництва. Культурна політика мусить бути спря­ мована таким чином, аби відродити місцеві культурні центри, аби зняти протиставлення центру і периферії щодо рівня розвитку та інтенсивності культурного життя.

Слід подбати про вивчення історії та основних засад вітчизняної етнопедагогіки, впровадження її основних елементів у виховний та навчальний процеси. Потребує вивчення і розробки методика та методологія викладан­

903

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ня циклу гуманітарних дисциплін у середній школі як цілісної системи, що забезпечує спадкоємність світоглядних етичних та естетичних принципів, властивих українському народові.

Рух сприятиме відродженню народно-прикладного мистецтва, традицій і певних структур українського козацтва, національних та народних свят, національної символіки.

9) Рух домагатиметься утвердження в Україні системи національної освіти. Навчання та виховання в школі слід організувати в повній відповід­ ності з політичними, економічними, екологічними, культурними інтереса­ ми Республіки. Навчальний процес у школах має здійснюватись за плана­ ми і програмами, опрацьованими на демократичних засадах у Республіці.

Рух вважає за необхідне вжити термінових заходів для виведення до­ шкільного виховання, народної освіти та культурно-освітньої галузі з кри­ зової ситуації, зі стану граничної бідності. Школи мають бути масово охоп­ лені комп’ютеризацією. Слід провести реформу навчальних (вищих) закла­ дів, забезпечити їхню автономію, викладацьке й студентське самоврядуван­ ня, підвищення якості навчання.

Рух бере на себе обов’язок забезпечення розвитку мережі курсів української мови, недільних шкіл, де б вивчалась і пропагувалась історія української культури.

10)Рух домагатиметься оздоровлення й піднесення до сучасного рівня архівного господарства, відновлення втрачених пам’яток літератури, мистец­ тва та архітектури, повернення розкрадених фондів та вивезених за межі Укра­ їни історичних, культурних, художніх національних скарбів і реліквій.

Рух виступає за дбайливе ставлення до всієї матеріальної й духовної спадщини, за відродження старих та створення нових державних і громадсь­ ких інституцій, які б забезпечували цілеспрямований культурний розвиток народу, за розширення інформаційної бази культури (доступності архівів, світової літератури і кінокласики, створення комп’ютеризованих інформа­ ційних центрів).

11)Рух розцінює виховання національної гідності, історичної пам’я­ ті, прищеплення любові до своєї національної мови, дбайливого ставлення до культурної національної спадщини, охорони пам’яток та історичного се­ редовища, широке та об’єктивне висвітлення всіх сторінок історії україн­ ського народу як одне з головних завдань держави, наукових кіл, творчих спілок, громадських організацій.

12)Рух виходить з усвідомлення тісної взаємозалежності матеріаль­ ного багатства республіки та рівня розвитку культури і вважає, що розви­ ток національної культури потребує значно сприятливіших економічних умов, фінансової підтримки з боку держави, наполягає на ліквідації прак­ тики залишкового фінансування культури.

13)Рух стверджує, що культурний потенціал народу залежить від ба­ гатоманітності шляхів розвитку національної культури. Рух протистоїть будьяким спробам уніфікувати культуру і захищає творчу суверенність особис­ тості.

14)Питанням особливої турботи Руху є українська мова. Внаслідок спотворення національної політики та русифікації українська мова витісне­

904

Р о з д і л XII. Україна в роки соціально-економічної та політичної стагнації

на майже з усіх життєво важливих сфер діяльності суспільства. Повернення їй законного місця вимагає потужних державних зусиль та широкої гро­ мадської підтримки.

Рух вважає, що першим кроком у розв’язанні проблем усього націо­ нально-культурного відродження стало надання українській мові статусу державної в Українській РСР. Наступне завдання — реалізація «Закону про мови в Українській РСР», практичне забезпечення відновлення й утвер­ дження функціонування української мови у ділянках державної, партійної, громадської діяльності, науки і культури, виробництва, діловодства, судо­ чинства, інформації, інформатики, зв’язку, середньої і вищої школи, до­ шкільних закладів. [...]

Сучасні політичні партії та рухи на Україні: Інформаційно-довідкові матеріали.

Київ, 1991. - С. 240-250.

Програма Української національної партії (1989 р., жовтень)

Українська Національна Партія вважає, що політична, економічна, куль­ турна і екологічна криза в Україні є наслідком підневільного становища української нації. В січні 1918 р. український народ здобув незалежність для своєї держави — Української Народної Республіки, яку визнали дефакто і де-юре численні вільні країни. УНР була визнана і Урядом РСФСР. 1 листопада 1918 року була проголошена Західноукраїнська На­ родна Республіка (ЗУНР). 22 січня 1919 року був підписаний акт Злуки українських земель, згідно з яким УНР і ЗУНР об’єдналися в єдину собор­ ну державу — Українську Народну Республіку.

В кінці 1918 року РСФСР почала агресію проти України, порушивши акт про перемир’я. Агресія РСФСР не була спровокована Урядом незалеж­ ної України, отже, є незаконною, а тому український народ продовжив бо­ ротьбу за державну незалежність своєї Батьківщини. 14 березня 1939 року була проголошена самостійність Карпатської України. Придушення її не­ вдовзі не пригасило прагнення українців до незалежності. Актом 30 червня 1941 року було проголошено відновлення Української Самостійної Собор­ ної Держави на чолі з Українським Державним Правлінням. В обороні Са­ мостійної Соборної Держави Українська Повстанська Армія (УІІА) вела двофронтову війну проти нацистської Німеччини, а відтак проти большевицької Росії до половини 1950-х років. Є це нерозривний і взаємодопов­ нюючий хід подій та боротьби українського народу за державну незалеж­ ність у двадцятому сторіччі. Є він також продовженням державницьких традицій українського народу княже-королівської і козацької діб.

Внаслідок агресії РСФСР проти УНР в кінці 1918 року Україна була окупована, і на її терені за рішенням ЦК РКП(б) була утворена штучна структура — Українська Радянська Соціалістична Республіка, уряд якої виступав одним з ініціаторів утворення СРСР. Оскільки сама УРСР і її уряд були утворені за рішенням ЦК РКП(б) і внаслідок вигнання законно­ го Уряду УНР, то закони УРСР і договори уряду УРСР з урядами інших

905

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

націй є юридично недійсними, а тому УНП не визнає їх і вважає УРСР не республікою, а колоніальною адміністрацією в Україні.

УНП відстоює право українського народу на незалежне державне існу­ вання і проголошує своєю метою відновлення Української Народної Рес­ публіки в етнічних кордонах.

Для досягнення мети УНП програмує в умовах сучасної дійсності такі дії: 1. Сприяння утвердженню демократичних принципів у суспільстві. З

цією метою УНП домагається гарантів демократії:

а) Економічного гаранту, яким є приватна власність. Для цього необ­ хідно передати всі виробництва, банки, шляхи сполучень, знаряддя зв’язку та інформації, які зараз є державною власністю, в приватну, кооперативну та акціонерну власність.

б) Силового гаранту, яким є приватна зброя. Відсутність цієї зброї у громадянина робить його беззахисним перед озброєним злочинцем і є ос­ новним гальмом в демократизації суспільства. Без приватної зброї демо­ кратія перетворюється на фарс з узурпацією влади однією партією. Для ле­ галізації приватної зброї необхідним є закон про зброю, який регламенту­ вав би застосування зброї та її калібр.

в) Політичного гаранту, яким є політичний плюралізм. Партійна моно­ полія на владу та інформацію є аморальною й протизаконною.

2.Домагання визнання урядами демократичних країн та урядом СРСР окупаційного статусу для України.

3.Домагання скасування Конституції УРСР та договору про утворення СРСР. Наміри оновити союзний договір або укласти новий УНП розглядає як спроби узаконення підневільного становища України.

4.Домагання виведення УРСР зі складу Організації Об’єднаних Націй

ізаміни її представництва представництвом національних опозиційних сил, в тому числі й емігрантських.

5.Змагання до створення Тимчасового Державного Правління України на базі тих українських політичних сил, які стоять на платформі самостій­ ності державності.

6.Утворення Національних Збройних Сил.

7.Домагання виведення окупаційних військ з усіх українських земель.

8.Скликання Національних Установчих Зборів.

Національні процеси в Україні. Історія і сучасність: Документи і матеріали: У 2 т. Ч. 2.

Київ, 1997. - С. 551-553

Закон УРСР «Про мови в Українській РСР» (1989 р.)

Українська РСР визнає життєдайність та суспільну цінність усіх націо­ нальних мов і беззастережно гарантує своїм громадянам національно-куль­ турні та мовні права, виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рів­ ноправність національних мов, висока мовна культура є основою духовно­ го взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення та зміцнення дружби народів.

906

Р о з д і л XII. Україна в роки соціально-економічної та політичної стагнації

Українська мова є одним з вирішальних чинників національної само­ бутності українського народу.

Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського наро­ ду, гарантування його суверенної національно-державної майбутності.

Виховувати у громадян, незалежно від їхньої національної належності, розуміння соціального призначення української мови як державної в Укра­ їнській РСР, а російської мови як мови міжнаціонального спілкування наро­ дів Союзу РСР — обов’язок державних, партійних, громадських органів та засобів масової інформації республіки. Вибір мови міжособового спілкуван­ ня громадян Української РСР є невід’ємним правом самих громадян.

І.Загальні положення

Ст а т т я 1. Завдання законодавства про мови в Українській РСР. Законодавство Української РСР про мови має своїм завданням регулю­

вання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання укра­ їнської та інших мов, якими користується населення республіки, в держав­ ному, економічному, політичному і громадському житті, охорону конститу­ ційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її культури і мови, дальшого зміцнення дружби і співробітництва народів Союзу РСР.

С т а т т я 2. Державна мова Української РСР.

Відповідно до Конституції Української РСР державною мовою Укра­ їнської Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова.

Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя.

Республіканські і місцеві державні, партійні, громадські органи, під­ приємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею.

С т а т т я 3. Мови інших національностей в Українській РСР. Українська РСР створює необхідні умови для розвитку і використання

мов інших національностей в республіці.

В роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості грома­ дян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сіль­ ські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови.

У разі, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організа­ цій може використовуватись українська мова або мова, прийнятна для всього населення.

С т а т т я 4. Мови міжнаціонального спілкування.

Мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР є укра­ їнська, російська та інші мови.

907