litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ходів до повного укомплектування бібліотек творами класиків марксизмуленінізму та іншою актуальною літературою. В багатьох сільських бібліоте­ ках немає повних видань збірок творів В.І.Леніна і Й.В.Сталіна, недостат­ ньо також популярної сільськогосподарської літератури, що висвітлює пе­ редовий досвід роботи колгоспів і колгоспників, а також не надсилається література відповідно до виробничо-економічного профілю району. Багато бібліотек, особливо на селі, не забезпечені творами лауреатів Сталінської премії і новинками художньої літератури.

Обласні бібліотечні колектори Укркниготоргу допускають механічний розподіл літератури між бібліотеками, не враховують наявного книжкового фонду і вимог читачів. У більшості бібліотечних колекторів не провадиться серед бібліотекарів бібліографічна і консультаційна робота на допомогу комплектуванню книжкових фондів бібліотек, не налагоджена бібліотечна обробка книг. Укрполіграфвидав незадовільно забезпечує бібліотеки необ­ хідними матеріалами бібліотечної техніки і устаткуванням. [...]

Комітет у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР, виконкоми обласних, міських і районних Рад депутатів трудящих незадо­ вільно займаються питаннями добору та закріплення бібліотечних кадрів і підвищенням кваліфікації бібліотечних працівників. У багатьох бібліотеках працює значна кількість осіб, які не мають потрібної освіти й досвіду ро­ боти. Із загальної кількості 4463 працівників сільських бібліотек — 2367 мають 7-річну освіту, а 598 — нижчу.

Ряд виконкомів обласних, міських і районних Рад депутатів трудящих не приділяють достатньої уваги поліпшенню роботи бібліотек, не виконали постанови Ради Міністрів УРСР від 5 березня 1947 року № 260 про забез­ печення бібліотек відповідними приміщеннями, устаткуванням, своєчас­ ним і безперебійним фінансуванням, зокрема на поповнення книжкових фондів, придбання інвентаря і ремонт бібліотечних приміщень.

Комітет у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР і його органи на місцях ще незадовільно здійснюють державний контроль за роботою масових бібліотек інших відомств, не подають практичної до­ помоги, особливо колгоспним бібліотекам.

Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Зобов’язати Комітет у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР, виконкоми обласних і Київської міської Ради депутатів трудящих:

а) усунути протягом найближчого часу зазначені в цій постанові недо­ ліки в роботі масових бібліотек;

б) рішуче поліпшити керівництво роботою бібліотек, посилити пропа­ ганду в бібліотеках творів класиків марксизму-ленінізму, творів радянських письменників, і особливо лауреатів Сталінської премії, класиків російської та української літератури, книг, що висвітлюють досвід передовиків проми­ словості, сільськогосподарського виробництва і новітні досягнення в галузі науки, техніки;

в) забезпечити високу організацію використання читачами книжкових фондів бібліотек, домогтися збільшення кількості читачів, звернувши особ­

818

Ро з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей

ливу увагу на залучення до активного відвідування масових бібліотек всьо­ го дорослого населення в містах і в сільських місцевостях [...]

3. Для зміцнення й закріплення кадрів бібліотечних працівників зобо­ в’язати Комітет у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР, виконкоми обласних, міських і районних Рад депутатів трудящих:

а) призначати завідувачами міських і районних бібліотек осіб, що ма­ ють вищу освіту, бібліотекарями міських і районних бібліотек — осіб з се­ редньою спеціальною освітою, завідувачами і бібліотекарями сільських біб­ ліотек — осіб з закінченою середньою освітою;

б) переміщення, призначення і звільнення з роботи завідувачів і бібліо­ текарів міських, районних і сільських бібліотек провадити лише за наказа­ ми обласних відділів у справах культурно-освітніх установ.

4. Зобов’язати президію Академії наук УРСР (тов. Палладіна) організу­ вати при Державній публічній бібліотеці УРСР науково-методичну роботу. Забезпечити видання рекомендаційних покажчиків літератури для бібліотек і читачів, методичних посібників, подавати методичну допомогу масовим бібліотекам. [...]

7. Зобов’язати Комітет у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР (тов. Сірченка) і Держплан Ради Міністрів УРСР (тов. Гарбузова) передбачити в народногосподарських планах дальший розвиток сітки бібліотек з таким розрахунком, щоб до кінця 1955 року в кожному адміністративному сільському населеному пункті була бібліотека, значно поширити сітку стаціонарних бібліотек на околицях великих міст.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 419-423.

Постанова Президії ЦК КПРС про політичне і господарське становище західних областей Української РСР

(1953 p., травня 23)

ЦК КПСС отмечает, что политическое положение в западньїх областях Украиньї продолжает оставаться неудовлетворительньїм.

Слабая работа местних партийньїх и советских органов, а также недостаточное руководство со стороньї ЦК КП Украиньї привели к тому, что среди значительной части населення существует недовольство проводимьіми на месте хозяйственньїми, политическими и культурними мероприятиями.

До сих пор не принимаются зффективньїе мерьі по организационнохозяйственному укреплению колхозов, которьіе получают низкие доходи, что в свою очередь снижает материальное благосостояние колхозников. При зтом налоговая система в деревне осуществляется неправильно, без учета зкономического состояния колхозов и сельского населення. О недовольстве среди местного населення свидетельствуют многочисленнне пись­ ма жителей западньїх областей Украиньї. Только за три месяца 1953 года военной цензурой конфисковано около 195 тисяч писем, адресованньїх за границу из западньїх областей Украиньї, в которьіх содержатся отрицательньіе вьісказьівания о действиях местньїх органов власти.

819

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Серьезное недовольство населення западньїх областей Украиньї в ьізьі- вают имеющиеся там факти грубого искрнвлення ленинско-сталинской национальной политики. В руководящем партийно-советском активе кад­ ри работников из западних украинцев составляют незначительную часть, а почти все руководящие пости в партийних и советских органах занятьі работниками, командированньїми из восточних областей УССР и из других республик Советского Союза. Так, например, из 311 руководящих работ­ ников областньїх, городских и районних партийних органов западних об­ ластей Украйни только 18 человек из западноукраинского населення.

Особенно болезненно воспринимается населением Западной Украиньї огульное недоверие к местннм кадрам из числа интеллигенции. Например: из 1718 профессоров и преподавателей 12 висілих учебних заведений города Львова к числу западноукраинской интеллигенции принадлежат только 320 человек, в составе директоров зтих учебних заведений нет ни одного уроженца Западной Украйни, а в числе 25 заместителей директоров только один является западньїм украинцем.

Нужно признать ненормальним явлением преподавание подавляющего большинства дисциплин в висілих учебньїх заведеннях Западной Украиньї на русском язьіке. Например, в Львовском торгово-зкономическом институте все 56 дисциплин преподаются на русском язьіке, а в лесотехническом институте из 41 дисциплиньї на украинском язьіке преподаются только четире. Аналогичное положение имеет место в сельскохозяйственном, педагогическом и полиграфическом институтах г. Львова. Зто говорит о том, что ЦК КП Украиньї и обкоми партии западньїх областей не понимают всей важности сохранения и использования кадров западноукраинской ин­ теллигенции. Фактический перевод преподавания в западноукраинских ву­ зах на русский язик широко используют враждебньїе злементьі, назьівая зто мероприятие политикой русификации.

Такое положение дел в западньїх областях Украйни создает почву для подрьівной работьі врагов советской власти, особенно буржуазно-национа- листического подполья. Факти говорят о том, что зто подполье несмотря на многолетнюю борьбу за его ликвидацию все еще продолжает существовать, а его бандьі продолжают терроризировать население.

ЦК КП Украйни и обкоми партии западньїх областей до сих пор не могут учесть, что борьбу с националистическим подпольем нельзя вести только путем массовьіх репрессий и чекистско-войсковьіх операций, что бестолковое применение репрессий лишь вьізьівает недовольство населе­ ння и наносит вред делу борьбьі с буржуазними националистами.

С 1944 по 1952 гг. в западних областях Украйни подверглось разним видам репрессии до 500 тисяч человек, в том числе арестовано более 134 тис. человек, убито более 153 тис. человек, вислано навечно из пределов УССР более 203 тис. человек. О явной неудовлетворительности проводимьіх мер борьби с буржуазно-националистическим подпольем говорит тот факт, что около 8000 человек из молодежи, подлежащей набору в ремесленние училища и школьї ФЗО, перешло на нелегальное положение.

Все зто говорит о явном неблагополучии дел в западних областях Укра­ иньї, как результате недооценки ЦК КП Украйни и Совмином Украинс-

820

Р о з д і л XI. Розбудови процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей .,

кой ССР важного общегосударственного политического значення укрепления советской власти в зтих областях.

ЦК КПСС ПОСТАНОВЛЯЕТ:

[ •]

6. Считать одной из главньїх задач всей партийной организации Укра­ йни на ближайший период решительное оздоровление политическогосостояния западньїх областей Украйни и обязать ЦК КП Украйни и Львовский, Дрогобичский, Тернопольский, Станиславский, Волинский, Ровенский, Закарпатский, Измаильский и Черновицкий обкоми КП Укра­ йни провести коренную перестройку всей партийно-политической работьі в западньїх областях Украиньї с тем, чтобьі в ближайшее время добиться исправления отмеченних више недостатков.

7.Обязать ЦК КП Украйни и обкоми партии западньїх областей решительно покончить с извращениями ленинско-сталинской национальной политики нашей партии, с порочной пракгикой вьідвижения на руководящую партийную и советскую работу в западньїх областях Украйни преимущественно работников из других областей УССР и других республик Советского Союза, а также с недооценкой политического значення преподавания в вузах Западной Украиньї на украинском язьіке, серьезно улучшив дело подготовки и переподготовки кадров и смелее вьідвигая работников из населення Западной Украйни на руководящие пости в партийние, советские и хозяйственние органи. Потребовать от руководителей партийнмх и советских органов Украинской ССР добиться изжития огульного недоверия к западноукраинским кадрам.

8.Обязать ЦК КП Украиньї и обкоми партии западньїх областей УССР бережно относиться к сохранению и использованию кадров западноукраинской интеллигенции, усилить среди нее воспитательную, идеологическую работу, смелее вьщвигать ее лучших представителей на руководя­ щие постьі в учебньїх заведеннях, а также в научньїх, культурньїх и других учреждениях.

9.Обеспечить наличие в руководящем составе ЦК КП Украиньї и в Правительстве Украинской ССР работников из западннх украинцев.

10.Признать необходимьім, в целях дальнейшего хозяйственного укрепления колхозов, развития их общественного хозяйства и повишения материального благосостояния колхозного крестьянства западньїх областей УССР, провести снижение норм по государственним поставкам сельскохозяйственньїх продуктов и обязательним денежньїм платежам, прежде всего для колхозов горньїх и предгорньїх районов. [...]

11.Обязать ЦК КП Украиньї, Совет Министров УССР и обкоми пар­ тии западньїх областей покончить с администрированием в работе, решительно пресекая произвол и беззаконня, чинимьіе отдельньїми работниками в отношении населення, и широко развернуть массовую политическую

иагитационно-разьяснительную работу.

12.Потребовать от ЦК КП Украиньї и Совета Министров Украинской ССР в ближайшее время добиться ликвидации в западньїх областях Украи­ ньї буржуазно-националистического подполья. При осуществлении необходимих карательннх мер в отношении действительньїх врагов советской

821

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

власти не допускать перегибов, вьізнвающих справедливое недовольство широких слоев населення.

13. Поручить ЦК КП Украиньї в ближайшее время провести пленуми обкомов и горкомов КП Украиньї западннх областей Украиньї, на которьіх обсудить данное Постановление ЦК КПСС и докладную записку тов. Л.П.БЕРИЯ, и разработать конкретньїе мероприятия по практическому осуществлению зтого Постановления. [...]

Лаврентий Берия.1953: Стенограмма июльского пленума ЦК КПСС и другие документи.

Москва, 1999. - С. 48-51.

Указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР (1954 р., лютого 19)

Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні гос­ подарські і культурні зв’язки між Кримською областю і Українською РСР, Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік по­ становляє:

Затвердити спільне подання Президії Верховної Ради РРФСР і Прези­ дії Верховної Ради УРСР про передачу Кримської області із складу Росій­ ської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки до складу Укра­ їнської Радянської Соціалістичної Республіки.

Ведомости Верховного Совета СССР.

1954. — № 4. — 9 марта. — С. 147.

Лист Кримського обкому КПУ секретареві ЦК КП України О.І.Кириченку про заборону

депортованим у 1944 р. громадянам повертатися в Крим (1954 р., березня 15)

Крьімский обком партии просит Вас войти с ходатайством в ЦК КПСС о запрещении всем административно внсланннм в 1944 г. возвращаться и проживать на территории Крьімской обл.

Проект письма на имя тов. Хрущева Н.С. прилагается.

Додаток

Секретарю ЦК КПСС тов. Хрущеву Н.С.

Одновременно с вьіселением из Крьіма немцев и татар в 1944 г. в соответствии с постановлением Государственного Комитета Обороньї Союза ССР за № 5984/сс от 2 июня 1944 г. подлежали виселенню немецкие пособники из числа греков, армян и болгар.

Однако, в связи с военной обстановкой и невозможностью в короткий срок проверить их деятельность на оккупированной территории, в 1944 г. бьіли вьіселеньї на спецпоселение в Гурьевскую, Молотовскую, Свердлов-

822

Р о з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей .,

скую и Кемеровскую областе и в Башкирскую АССР целиком семьями все проживающие в Криму греки, армяне и болгарьі в количестве 38 455 человек, из них:

греков 16006 армян 9821 болгар 12628

От вьіселенньїх болгар, греков и армян начиная с 1952 г. в центральньіе органи и областнне организации поступило 2019 заявлений об освобождении из спецпоселений.

После проверки по утвержденньїм МВД СССР заключениям по состоянию на 25 февраля 1954 г. освобождено из спецпоселений 805 семей (2421 человек). По остальним заявлениям производится проверка.

В связи с тем, что освобожденним из спецпоселений лицам разрешается проживать в любой области СССР без ограничений, некоторьіе из них приезжают в Крим и требуют возвращения отобранньїх у них при вьіселении из Крима построек и возмещения стоимости изьятого имущества.

Личное имущество вьіселенньїх в 1944 г. бьіло реализовано и доход обращен в пользу государства.

Жильїе и хозяйственние постройки бьіли переданьї колхозникам-пере- селенцам, в пользовании которьіх находятся в настоящее время, позтому их возврат вернувшимся в Крим спецпереселенцам значительно ослабит личное хозяйство многих переселенческих семей и может привести к их вьіезду из Крьіма.

Кроме того, учитьівая, что Крьімская обл. является пограничной и заселение ее бившими спецпереселенцами нежелательно, считаем необходимьім:

1.Запретить проживание в Крьімской обл. всем лицам, вьіселенньїм в 1944 г. из Крима и сейчас освобожденньїм из спецпоселений.

2.Всем освобожденним из спецпоселений и уже прибившим в Крим рекомендовать вьіехать на жительство в другие области Советского Союза, их ходатайство о возврате отобранного при вьіселении имущества не удовлетворять.

Національні процеси в Україні. Історія і сучасність: Документи і матеріали: У 2 ч. Ч. 2.

Київ, 1997. - С. 434-435.

З відкритого листа українських політичних в’язнів до ООН (1955 р., вересня ЗО)

Ми, в’язні мордовських спецтаборів, просимо прийняти до загального відома цілого культурного світу таке:

Ми, українці як прихильники всякому рухові, що стремить до свободи і правди, ставимося прихильно до всілякої культури і прогресу в усіх ділян­ ках громадського життя, а рівно ж до самовизначення всіх народів, як і до самовизначення Української Соборної Держави. Підкреслюємо, що ми не стараємось перебільшувати фактів, які вже існують на території України

823

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

віддавна, ми не просимо ласки-помилування, ми ставимо резолюцію і до­ магаємось свого права на життя закономірно, яке цовинен визнати весь культурний світ, світ цивілізації XX століття, століття очолюваного різними гуманними організаціями, починаючи від низових клітин і кінчаючи на державних провідниках, включно до великої всесвітньої Організації Об’єд­ наних Націй. Наш український народ, як і ряд інших народів опинився під займанчим чоботом червоної Росії, де нам відібрано всяке елементарне право існування на землі. Нас загнано в табори, засуджено строгими виро­ ками на 10—25 р. не за бандитизм, як це вони (большевики) вияснюють перед світом, — не за підпал, убійства і зраду, лише за те, що ми, як і кож­ ний волелюбний народ домагаємось свого законного права на своїй землі [...] Тому у нас виринає питання: чи знає культурний світ про умови, в яких знаходимося не лише ми — в’язні, але й весь наш народ? Чи знає куль­ турний світ, що нас після відбуття вироку насильно засилають на т. зв. «ці­ линні землі» в Казахстан, Красноярський край, на далеку північ, горланя­ чи, що туди їдуть добровольці і комсомольці? Чи може уявити собі куль­ турний світ українську державу без українського уряду, без української ар­ мії і без українського народу, якщо існує така держава (а вона повинна іс­ нувати), то чому немає армії зложеної з самих українців? Чому українці військову повинність відбувають за межами своєї батьківщини? Чому на наших землях дислокуються військові частини, складені з росіян та інших національностей, яким інтереси українського народу, якщо не суто ворожі, то чужі. Якщо ми зрадники своєї батьківщини і справедливо покарані: чо­ му судили нас «народні», чи «військові» суди, склад яких далеко не україн­ ський? Чому ми своєї кари не відбуваємо на території України, так страш­ но зруйнованої останньою війною і потребуючої відбудови? Чому нами освоюються недоступні дикі землі та ліси в той час, коли наших рук так потребує наша батьківщина? А чи знає культурний світ, що на масових табірних цвинтарищах будуються нові табори, міста, копаються канали, робляться спортивні площі, щоб затерти сліди цих злочинів? 1 так в Комі АССР ст. Абезь 1, 4, 5-ий табори стоять на бувших кладовищах. У Мордо­ вії ст. Леплей 3-а Н.5, 1-й і 2-й поліровочні цехи, техкабінет і кузня — по­ будовані на людських кістках. Чи відомо про масові розстріли в’язнів (на Воркуті шахта Н.29 розстрілювано під керівництвом і з участю ген. проку­ рора Руденка), які домагалися лише прав політв’язня? Чи відомо, що в Ка­ захстані л/о Кінгир, п/я 392 (3-я і 1-а колони) жінок і мущин давлено чо­ тирма танками за те, що вони домагалися своїх закономірних прав? Чи ві­ домо культурному світові, що Україна крім штучного голоду 1933 р. живе впроголодь 38 років, що сьогодні зах. українські землі, охоплені водною стихією, присуджені на голодову смерть, позбавлені будь якої помочі від «гуманної, миролюбної», комуністичної Росії. В той час коли мільйони тонн хліба вивозиться закордони в цілях пропаганди, в той час, коли різні заграничні делегації відвідують зразкові (спеціяльні для показу) колгоспи і фабрики СРСР? Чи відомо, що Росія в післявоєнний період (1945—1955 рр.) руками мільйонів в’язнів підняла тяжку і легку промисловість на рівень ви­ щий довоєнного, і що ці в’язні поставили питання про покращення умов необхідних для кожного дихаючого повітрям створіння (бо ж після 9—11-й

824

Р о з д і л XI. Розбудови процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей ..

годинної праці в шахтах в’язнів замикали в тісні смердючі бараки з слав­ нозвісними «парашами», як робочу худобу), то їх розстрілювали і душили танками, а багатьох судили другими вироками по 10—25 років і розвозили в закриті тюрми, де вони сидять до нині [...]

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали: В 3 т. Т. 3.

Мюнхен, 1983. — С. 161—162.

З Постанови ЦК КПРС про подолання культу особи та його наслідків

(1956 р., червень)

[...] Як могло статися, що в умовах радянського соціалістичного ла­ ду виник і поширився культ особи Сталіна з усіма його негативними на­ слідками?

При розгляді цього питання треба мати на увазі як об’єктивні, кон­ кретні історичні умови, в яких проходило будівництво соціалізму в СРСР, так і деякі суб’єктивні фактори, пов’язані з особистими якостями Ста­ ліна. [...]

Перебуваючи тривалий період на посту генерального секретаря ЦК партії, Й.В.Сталін разом з іншими керівними діячами активно боровся за перетворення в життя ленінських заповітів. Він був відданий марксизмовіленінізмові, як теоретик і визначний організатор очолив боротьбу партії проти троцькістів, правих опортуністів, буржуазних націоналістів, проти підступів капіталістичного оточення. У цій політичній та ідейній боротьбі Сталін здобув великий авторитет і популярність. Проте з його ім’ям стали неправильно пов’язувати всі наші великі перемоги. Успіхи, досягнуті Ко­ муністичною партією і Радянською країною, вихваляння на адресу Сталіна запаморочили йому голову. В цій обстановці почав поступово складатися культ особи Сталіна.

Розвиткові культу особи сприяли у величезній мірі деякі індивідуальні якості Й.В.Сталіна, на негативний характер яких вказував ще В.1.Ленін. Наприкінці 1922 р. Ленін звернувся з листом до чергового з’їзду партії, в якому говорилося:

«Тов. Сталін, зробившись генсеком, зосередив у своїх руках безмежну владу, і я не певен, чи зуміє він завжди досить обережно користуватися цією владою». В додатку до цього листа, написаному на початку січня 1923 р., ВЛЛенін знову повертається до питання про деякі нетерпимі для керівни­ ка особисті якості Сталіна. «Сталін надто грубий, — писав Ленін, — і цей недолік, цілком терпимий серед нас і в стосунках між нами, комуні­ стами, стає нетерпимим на посаді генсека...». [...]

Великої шкоди справі соціалістичного будівництва, розвиткові демо­ кратії всередині партії і держави завдала помилкова формула Сталіна про те, що нібито в міру просування Радянського Союзу до соціалізму класова бо­ ротьба буде дедалі більше й більше загострюватись. Ця формула вірна тіль­ ки для певних етапів перехідного періоду, коли розв’язувалось питання «хто — кого?», коли йшла вперта класова боротьба за побудову основ со­

825

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ціалізму, була висунута на перший план у 1937 р., в момент, коли соціалізм уже переміг в нашій країні, коли експлуататорські класи та їх економічна база були ліквідовані. На практиці ця помилкова теоретична формула стала обґрунтуванням найгрубіших порушень соціалістичної законності і масових репресій.

Саме в тих умовах створилося, зокрема, особливе становище для орга­ нів державної безпеки, яким виявилось величезне довір’я, бо вони мали перед народом і країною безсумнівні заслуги в справі захисту завоювань революції. Протягом тривалого часу органи державної безпеки виправдува­ ли це довір’я, і їх особливе становище не викликало будь-якої небезпеки. Справа змінилася після того, коли контроль над ними з боку партії і уряду був поступово підмінений особистим контролем Сталіна, а звичайне здій­ снення норм правосуддя нерідко підмінювалось його одноособовими рі­ шеннями. Становище ще більше ускладнилось, коли на чолі органів дер­ жавної безпеки опинилася злочинна банда агента міжнародного імперіаліз­ му Берія. Були допущені серйозні порушення радянської законності і ма­ сові репресії. В результаті підступів ворогів були обмовлені і невинно по­ терпіли багато чесних комуністів і безпартійних радянських людей. [...]

Безумовно, факти говорять про те, що Сталін винен у багатьох безза­ коннях, які чинились особливо в останній період його життя. Він застосо­ вував часом у цій боротьбі негідні методи, порушував ленінські принципи і норми партійного життя. В цьому полягала трагедія Сталіна. Але все це ра­ зом з тим утруднювало й боротьбу проти беззаконь, які тоді чинилися, бо успіхи будівництва соціалізму, зміцнення СРСР в обстановці культу особи приписувалися Сталіну.

КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК: У 13 т. Т. 7. Київ, 1981. - С. 198-205.

Лист секретаря ЦК КПУ М.В.Підгорного ЦК КПРС про небажаність повернення звільнених з ув’язнення колишніх учасників ОУН і УПА та членів їх сімей на постійне проживання у західні області України (1956 р., вересня 25)

За последнее время согласно решениям судебннх органов и Комиссий Президиума Верховного Совета СССР по амнистии, отбьггии срока наказания и отмене сснлки на поселение в западньїе областе Украинской ССР возвратилось из мест заключений и ссьілки около 40 тьісяч бьівших бандитов, участников ОУН и униатских священников. В числе возвратившихся прибьіл также ряд бьівших главарей оуновского и церковно-сектантского подполья.

Возвращение в западньїе области Украинн ранее осужденнмх участни­ ков националистических организаций нежелательно, так как в зтих обла­ стях вооруженньїе бандьі и организованное подполье ОУН бьиш окончательно ликвидированьї лишь к концу 1955 года и в памяти населення свежи их кровавьіе злодеяния. Достаточно сказать, что за период 1944—1945 годов

826

Р о з д і л XI. Розбуцовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей ..

только от террористических актов националистов погибло более 23 тьісяч советских граждан. В результате принятнх мер по разгрому вооруженного подполья било убито свьіше 150 тисяч бандитов, арестовано 103 828 участников ОУН и другого националистического злемента и, кроме того, в порядке ответних мер на бандитские проявлення виселено на спецпоселенне 65 тисяч семей (203 662 человека) националистов и их пособников.

Разгрому оуновского подполья способствовало осуществление коллективизации сельского хозяйства, которая бьіла завершена в 1949—1950 годах. Однако колхози за зти 5—6 лет еще не успели достаточно окрепнуть и особенно в тех селах, которие более всего били поражени проявленнями национализма.

Хотя организованное оуновское подполье ликвидировано, все же оставшиеся националистические злементи, изменив тактику борьби, продолжают враждебную работу, пьітаясь создавать националистические организации и группи, нередко прибегают к террору. В 1955—1956 годах в западньгх областях совершено 15 убийств и 16 покушений на убийства.

Многочисленние факти говорят о том, что часть возвратившихся из заключения националистов не приобщается к труду, ведет антисоветскую пропаганду, восстанавливает между собой связи и терроризирует советских граждан, особенно активистов, принимавших участие в борьбе с ними.

Всело Дьібще Тернопольской области в январе 1956 года прибьіл из заключения Барилко, осужденннй в 1949 году к 25 годам за участие в террористическом акте, которий на собрании колхозников в июне с. г. оскорблял членов правлення, клеветал на колхозний строй и угрожал убийством председателю колхоза Салию. Возвратившийся в село Пашуки Ровенской области бивший бандит ОУН Цвях избил бригадира колхоза Кушнира, сказав при зтом: «Ви наших повстанцев в тюрьму сажали, ми вас всех перережем». И много других фактов угроз и запугивания в адрес колхозного актова.

Из мест заключения также возвратилось большое количество руководителей церковно-сектантских формирований, в том числе 285 униатских священников, что привело к активизации церковников на западе Украйни, особенно униатов, деятельностью которнх руководит находящийся на спецпоселении митрополит Слепой.

Население западннх областей отрицательно реагирует на возвращение бандитских главарей и активних националистов.

Вселе Коршовец Волннской области колхозник Фальфушинский А.В., 72 лет, в беседе с односельчанами заявил: «Не нужно бьіло многих отпускать из заключения, так как зто в большинстве своем враждебно настроенньіе к советской власти люди, вносят беспорядки в селе, внсказивая настроения, что не будет колхозов и советской власти». Возмущение колхоз­ ников прибьітием активних оуновцев и террористов имеет место во многих городах и селах.

Таким образом, в сложившейся в настоящее время в западньїх облас­ тях Украйни обстановке, когда наряду с проведенной большой работой по хозяйственному и культурному строительству еще требуется затратить мно­ го усилий для дальнейшего организационно-хозяйственного укрепления

827