litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

завершена, всі ми відчули велике піднесення. Я пригадав, як геніальна Лі­ на Костенко напередодні грудневого референдуму з палким словом зверну­ лася до земляків: «Люди! Ось ви в неділю підете до виборчих дільниць, але не думайте, що це ваші кроки. Це вже хода історії!» Коли я дивився на кілька аркушів паперу, на яких ґЦе й чорнило не висохло, я починав усві­ домлювати: тільки що ми не лише уклали угоду — ми написали новий роз­ діл історії.

У першому абзаці документа, підписаному керівниками Білорусі, Росії та України, зазначалося: «Союз РСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування».

Але ми повинні були рухатися далі. Звичайно, необхідно було поінфор­ мувати Горбачова, хоча, із зрозумілих причин, говорити з Президентом СРСР добровільно ніхто не зголосився. Колегіально вирішили доручити це вельми делікатне питання Станіславу Шушкевичу як господарю зустрічі. Бориса Миколайовича ми уповноважили безпосередньо поспілкуватися з Михайлом Сергійовичем у Кремлі 9 грудня.

Раптом Єльцин запропонував зателефонувати Президентові СІЛА Джорджу Бушу, аби повідомити його про наші переговори та їх наслідки. Ми не заперечували, розуміючи, що Єльцин (він ще не забув серпень 91-го) хотів убезпечити себе від можливих несподіванок. До речі, пізніше з «Віскулі» Президент Росії зробив ще один дзвінок — міністру оборони СРСР Євгену Шапошникову й заручився його підтримкою на випадок над­ звичайних обставин.

Цікаво, що зв’язок з Вашингтоном встановили раніше, ніж з Москвою. Реакція обох Президентів відома: спокійна, врівноважена — Буша, обуре­ на, збуджена — Горбачова. Спілкування останнього з Шушкевичем трива­ ло недовго: Михайло Сергійович вимагав викликати до дроту Єльцина. У розмові з ним Горбачов наполягав, щоб ми утрьох з’явилися до нього 9 грудня. Російський Президент повідомив, що на зустріч з’явиться лише він. Це викликало додаткове роздратування Горбачова.

Кравчук Л.М. Маємо те, що маємо: Спогади і роздуми.

Київ, 2002. - С. 129-132.

З Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав (1991 р., грудня 8)

Ми, Республіка Білорусь, Російська Федерація (РРФСР), Україна як держави-засновниці Союзу РСР, що підписали Союзний договір 1922 року, далі — «Високі Договірні Сторони», констатуємо, що Союз РСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування [...] зобов’язуючись дотримуватись загальновизнаних міжнародних норм про права людини і народів, домовилися про нижченаведене:

С т а т т я 1

Високі Договірні Сторони утворюють Співдружність Незалежних Дер­

жав.

928

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежно! і суверенної держави

С т а т т я 2

Високі Договірні Сторони гарантують своїм громадянам незалежно від їхньої національності або інших відмінностей рівні права і свободи [...]

С т а т т я 4

Високі Договірні Сторони розвиватимуть рівноправне і взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища, науки, торгів­ лі, у гуманітарній та інших галузях, сприятимуть широкому інформаційному обміну, сумлінно і неухильно дотримуватимуться взаємних зобов’язань.

Сторони вважають за необхідне укласти угоди про співробітництво у зазначених галузях.

С т а т т я 5

Високі Договірні Сторони визнають і поважають територіальну ціліс­ ність одна одної і недоторканність існуючих кордонів у рамках Співдружності.

Вони гарантують відкритість кордонів, свободу пересування громадян і передачі інформації в рамках Співдружності. [...]

С т а т т я 7

Високі Договірні Сторони визнають, що до сфери їхньої спільної діяль­ ності, яка реалізується на рівноправній основі через спільні координуючі інститути Співдружності, належать:

—координація зовнішньополітичної діяльності;

—співробітництво у формуванні і розвитку спільного економічного простору, загальноєвропейського і євразійського ринків, у галузі митної політики;

—співробітництво в розвитку систем транспорту і зв’язку;

—співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища, участь

устворенні всеосяжної міжнародної системи екологічної безпеки;

—питання міграційної політики;

—боротьба з організованою злочинністю.

С т а т т я 8

Сторони усвідомлюють планетарний характер Чорнобильської ката­ строфи і зобов’язуються об’єднувати і координувати свої зусилля щодо мі­ німізації і подолання її наслідків [...]

С т а т т я 14

Офіційним місцем перебування координуючих органів Співдружності є місто Мінськ.

Діяльність органів колишнього Союзу РСР на територіях держав — членів Співдружності припиняється. [...]

Зібрання чинних міжнародних договорів України: Офіційне видання. Т. І: 1990—1991 рр.

Київ, 2001.

929

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Із Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»

(1992 р., січень)

Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з держав­ ними, кооперативними, господарськими товариствами, орендними та ін­ шими підприємствами і організаціями [...]

[...] Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав та законних інтересів селянського (фермерського) господарства, створює піль­ гові умови для кредитування, оподаткування, страхування, матеріальнотехнічного постачання на період трирічного становлення селянського (фермерського) господарства.

Втручання в господарську або іншу діяльність селянського (фермер­ ського) господарства з боку державних чи інших органів, а також службо­ вих осіб не допускається.

Це положення не обмежує передбаченого цим Законом права держав­ них органів щодо здійснення контролю за діяльністю селянських (фер­ мерських) господарств.

[...] Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку і ви­ явив до цього бажання. Першочерговим правом на створення селянського (фермерського) господарства користуються громадяни, які проживають в сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сіль­ ському господарстві.

[...] Земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) госпо­ дарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване во­ лодіння, приватну власність або в оренду. Право приватної власності на зе­ мельну ділянку селянським (фермерським) господарством може набуватись після шести років володіння нею [...]

[...] Члени колгоспів та інших сільськогосподарських кооперативів, працівники сільськогосподарських підприємств (крім дослідних госпо­ дарств), які побажали вести селянське (фермерське) господарство, мають право безперешкодного виходу з них.

За рішенням районної, міської, у підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів їм надають ділянки, що вилучаються із земель зазначе­ них колгоспів, кооперативів і підприємств, а також із земель запасу.

Земельна ділянка виділяється без порушення цілісності інших госпо­ дарств.

Розмір земельної ділянки, що вилучається, визначається на рівні част­ ки члена колгоспу або іншого сільськогосподарського кооперативу (праців­ ника сільськогосподарського підприємства).

Голос України. 1992. — 15 лютого.

930

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

Постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання, пов’язані з поверненням кримських татар у Кримську АРСР»

(1992 р., січня 28)

Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Міністерству економіки України:

виділити Раді Міністрів Кримської АРСР на 1992 р. з метою створення умов для повернення депортованого кримськотатарського населення у Кримську АРСР капіталовкладення в обсязі 400 млн крб., у тому числі 252 млн крб. на будівельно-монтажні роботи (в цінах 1991 р.), із забезпе­ ченням їх матеріальними ресурсами;

передбачити зменшення вивезення з Кримської АРСР місцевих будівель­ них матеріалів, зокрема залишити в розпорядженні республіки в наступно­ му році не менше 75 % каменю-черепашнику і паленої цегли.

2.Рекомендувати Раді Міністрів Кримської АРСР вишукати можли­ вість додаткового виділення в 1992 р. з бюджету республіки коштів на фі­ нансування першочергових заходів щодо створення умов для повернення кримських татар у Кримську АРСР. Взяти до відома, що Міністерство еко­ номіки України забезпечить виділення матеріальних ресурсів під обсяги вказаних коштів.

3.Міністерству фінансів України при визначенні розмірів відрахувань до бюджету Кримської АРСР на 1992 р. від загальнореспубліканських по­ датків і доходів урахувати витрати на утримання закладів соціально-куль­ турного призначення в обсязі 202,7 млн крб.

4.Утворити Республіканську комісію у справах депортованих народів Криму в складі згідно з додатком, поклавши на неї функції по координації роботи державних органів України та АРСР з питань, пов’язаних із життє­ забезпеченням депортованих із Криму народів.

5.Міністерству економіки, Міністерству фінансів і Міністерству зов­ нішньоекономічних зв’язків України при підписанні щорічних угод і дого­ ворів про економічне та культурне співробітництво з Росією, Казахстаном, Узбекистаном, Таджикистаном і Киргизстаном, з яких повертаються де­ портовані кримські татари у Кримську АРСР, передбачити пайову участь цих республік у виділенні фінансових і матеріальних ресурсів для здійснен­ ня повернення та життєзабезпечення кримських татар.

Звернутися до урядів зазначених республік з проханням подати Крим­ ській АРСР фінансову та матеріальну допомогу для вказаних цілей.

Національні процеси в Україні. Історія і сучасність: Документи і матеріали: У 2 ч. Ч. 2.

Київ, 1997. - С. 608-609.

Постанова Верховної Ради України «Про Державний прапор України» (1992 р., січня 28)

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :

Затвердити Державним прапором України національний прапор, що яв­ ляє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною

931

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Відомості Верховної Ради України.

‘ 1992. - № 19. - Ст. 257.

Постанова Верховної Ради України «Про Державний герб України» (1992 р., лютого 19)

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :

1.Затвердити тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України (кольорове та схематичне зображення герба додаються).

2.Зображення Державного герба України помішується на печатках ор­ ганів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов’язковим додержанням пропорцій зображення герба, затверд­ женого пунктом 1 цієї Постанови.

Відомості Верховної Ради України.

1992. - № 40. - Ст. 592.

Постанова Верховної Ради України «Про День незалежності України» (1992 р., лютого 20)

Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності,

підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення не­ залежності України 24 серпня 1991 року (1427-12),

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :

1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно від­ значати його як державне загальнонародне свято України. [...]

Відомості Верховної Ради України.

1992. - № 20. - Ст. 279.

Заява Верховної Ради України щодо ситуації стосовно Чорноморського флоту

(1992 р., квітня 10)

Верховна Рада України глибоко занепокоєна останніми виступами і діями деяких керівників Росії щодо України, її державного суверенітету. Особливу тривогу викликали висловлювання Віце-Президента Росії О.Руцкого, який, перебуваючи на нашій землі, закликав до виходу Криму зі

932

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенно! держави

складу України, поставив під сумнів її територіальну цілісність і недотор­ канність кордонів.

Майже одночасно Президент Росії Б.Єльцин підписав Указ про перехід під юрисдикцію Російської Федерації всього Чорноморського флоту, отже, і тієї його частини, яка дислокується в Україні і відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року (1431-12) знаходиться під юрисдикцією Української держави.

Нас не можуть не бентежити згадані дії, оскільки вони об’єктивно спрямовані на розвал добросусідських українсько-російських відносин, дестабілізацію ситуації в Україні, де зберігається політичний і національ­ ний спокій. Якщо б Україна стала на такий шлях, вона, в свою чергу, могла б заявити про своє право на частку Балтійського, Північного, Тихо­ океанського флотів і Каспійської флотилії, а також висунути претензії що­ до населених українцями суміжних з Україною територій.

Ще раз заявляємо, що Україна не має ні до кого територіальних пре­ тензій, але й не сприймає їх на свою адресу.

Україна згідно з домовленостями в рамках СНД будує власні збройні сили, в тому числі і військово-морські. Маючи право на успадкування своєї частки від усього Військово-Морського Флоту колишнього СРСР, во­ на претендує лише на частину Чорноморського флоту, приписану до її портів. [...]

Верховна Рада України виходить з того, що незаперечним пріоритетом зовнішньої політики Української держави є дружні відносини з Росією від­ повідно до загальновизнаних норм міжнародного права, зокрема невтру­ чання у внутрішні справи, територіальна цілісність, недоторканність кор­ донів, вирішення спірних питань ненасильницькими політичними засоба­ ми, забезпечення прав людини.

В наших спільних інтересах розв’язувати проблеми, що виникають в українсько-російських відносинах, в дусі співробітництва, довіри та добросусідства.

Відомості Верховної Ради України. 1992. - № 29. - Ст. 406.

Із Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»

(1992 р., травень)

Приватизація здійснюється на основі таких принципів:

—законності;

—надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємств, що приватизуються;

—забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян Укра­ їни у процесі приватизації;

—пріоритетного надання прав громадянам України на придбання дер­ жавного майна;

—безоплатної передачі частки державного майна кожному громадяни­ ну України;

933

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

—приватизації державного майна на платній основі з застосуванням приватизаційних паперів;

—додержання антимонопольного законодавства;

—- повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про всі дії щодо приватизації;

— пріоритетного права трудових колективів на вибір форми власності і придбання майна своїх підприємств.

Голос України.

1992. — 6 травня.

Ухвала Малої Ради НРУ про релігійну ситуацію в Україні та необхідність відродження

українських національних церков — УАПЦ і УГКЦ (1992 р., червня 20)

Продовжуючи лінію Руху на забезпечення в Україні повної віротерпи­ мості і свободи віросповідання, Мала Рада Руху водночас закликає всіх членів Руху підтримувати відродження українських національних церков (насамперед УАПЦ і УГКЦ). У боротьбі, яка розгорілася в межах УПЦ, Рух одностайно засуджує намагання підпорядкувати українське православ’я російській Патріархії і підтримуватиме тільки тих священиків та ієрархів церкви, які стоять на засадах незалежності (автокефалії) Православної Церкви від Московської Патріархії.

Рух вважає, що загостренню релігійної ситуації в Україні сприяє неод­ нозначність і непослідовність державних органів і посадових осіб щодо процесів і подій, які відбуваються в Православній Церкві і міжконфесійних відносинах, недостатність правового регулювання релігійного життя і кон­ тролю за його здійсненням.

Провісники свободи, державності і демократії: Документи і матеріали. До 20-і річниці створення Народного Руху України.

Київ, 2009. - С. 216.

Закон України «Про національні меншини в Україні» (1992 р., червня 25)

Верховна Рада України, виходячи із життєвих інтересів української на­ ції та всіх національностей в справі розбудови незалежної демократичної держави, визнаючи нерозривність прав людини і прав національностей, прагнучи реалізувати Декларацію прав національностей України, дотри­ муючись міжнародних зобов’язань щодо національних меншин, приймає цей Закон з метою гарантування національним меншинам права на віль­ ний розвиток.

С т а т т я 1

Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і сво­ боди, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення.

934

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних під­ ставах.

При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід’ємною частиною загальновизна­ них прав людини.

С т а т т я 2

Громадяни України всіх національностей зобов’язані дотримувати Конституції та законів України, оберігати її державний суверенітет і тери­ торіальну цілісність, поважати мови, культури, традиції, звичаї, релігійну самобутність українського народу та всіх національних меншин.

С т а т т я З

До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусві­ домлення та спільності між собою.

С т а т т я 4

Відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов’язаних з їх належністю до національних меншин, регу­ люються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.

С т а т т я 5

У Верховній Раді України, в разі необхідності — в місцевих Радах на­ родних депутатів, діють постійні комісії з питань міжнаціональних відно­ син. У місцевих органах державної виконавчої влади можуть створюватися відповідні структурні підрозділи.

При місцевих Радах народних депутатів можуть утворюватися і функ­ ціонувати на громадських засадах дорадчі органи з представників національ­ них меншин. Порядок формування цих органів визначається відповідними Радами народних депутатів.

Центральним органом державної виконавчої влади у сфері міжнаціональ­ них відносин є Міністерство у справах національностей України. При Мі­ ністерстві функціонує як дорадчий орган Рада представників громадських об’єднань національних меншин України.

С т а т т я 6

Держава гарантує всім національним меншинам права на національнокультурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні куль­ турні товариства, розвиток національних культурних традицій, викори­ стання національної символіки, відзначення національних свят, сповіду­ вання своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах ма­ сової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Пам’ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

935

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

С т а т т я 7

Держава вживає заходів для підготовки педагогічних, культурно-про- світницьких та інших національних кадрів через мережу навчальних закла­ дів. Державні органи на основі міждержавних угод сприяють національним меншинам у підготовці спеціалістів в інших країнах.

С т а т т я 8

У роботі державних органів, громадських об’єднань, а також підпри­ ємств, установ і організацій, розташованих у місцях, де більшість населен­ ня становить певна національна меншина, може використовуватися її мова поряд з державною українською мовою.

С т а т т я 9

Громадяни України, які належать до національних меншин, мають право відповідно обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого і ре­ гіонального самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і орга­ нізаціях.

С т а т т я 10

Держава гарантує національним меншинам право на збереження жит­ тєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення. Питан­ ня про повернення на територію України представників депортованих на­ родів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами Ук­ раїни з іншими державами.

С т а т т я 11

Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати на­ ціональність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

С т а т т я 12

Кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім’я та по батькові.

Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім’я та по батькові.

Громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати «по батькові», мають право записувати в паспорті лише ім’я та прізвище, а у свідоцтві про народження — ім’я батька і матері.

С т а т т я 13

Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі об­ сягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та ство­ рювані громадські об’єднання.

Участь або неучасть громадянина України, який належить до націо­ нальної меншини, у громадському об’єднанні національної меншини не може служити підставою для обмеження його прав.

936

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежно! і суверенної держави

С т а т т я 14

Державні органи сприяють діяльності національних громадських об’єд­ нань, які діють відповідно до чинного законодавства.

Національні громадські об’єднання мають право висувати своїх канди­ датів у депутати на виборах органів державної влади відповідно до Консти­ туції України, законів про вибори народних депутатів України і депутатів місцевих Рад народних депутатів.

С т а т т я 15

Громадяни, які належать до національних меншин, національні гро­ мадські об’єднання мають право у встановленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв’язки з особами своєї національності та їх громадськими об’єднаннями за межами України, одержувати від них допо­ могу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.

С т а т т я 16

У державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин.

С т а т т я 17

Україна сприяє розвиткові міжнародного співробітництва у забезпечен­ ні й захисті прав та інтересів національних меншин, зокрема шляхом укла­ дання й реалізації багатосторонніх і двосторонніх договорів у цій сфері.

С т а т т я 18

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за на­ ціональною ознакою забороняється й карається законом.

С т а т т я 19

Якщо міжнародним договором України встановлено інші положення, ніж ті, які містяться в законодавстві України про національні меншини, то застосовуються положення міжнародного договору.

Відомості Верховної Ради України. 1992. - № 36. - Ст. 526.

Заява НРУ з критикою дій Президента України Л.М.Кравчука стосовно долі Чорноморського флоту і входження України в Союз незалежних держав (1992 р., серпня 5)

Останній договір з Росією щодо прозорих кордонів і Чорноморського флоту, підписаний в Ялті Л.Кравчуком, — ще один крок України назад в імперію, ще один болючий удар по нашій державній незалежності. Для розбудови власної державності меншим злом був би навіть перехід до Укра­ їни тільки частини флоту, ніж створення прецеденту спільних з Росією вій­ ськових частин із базуванням їх на українській землі.

937