litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

зуя его в качестве законного повода для ослаблення духовного руководства общинами, для снижения их активности.

5. Изучить причини ежегодного роста количества членов сектантских общин в городах Сталино, Жданово, Краматорск, Макеевка, Горловка, Дружковка и о результатах доложить обкому партии и нам. [...]

Баран В. Україна: Новітня історія (1945—1991 рр.).

Львів, 2003. — С. 538—540.

Зінформації голови КДБ при Раді Міністрів СРСР у ЦК КПРС про розповсюдження антирадянських анонімних документів

(1962 р., липня 25)

Докладнваю, что за последнее время значительно возросло количество враждебньїх проявлений, связанньїх с распространением антисоветских анонимньгх документов. В первом полугодии текущего года на территории страньї било распространено 7705 антисоветских листовок и анонимньїх писем, изготовленньїх 2522 авторами, что в два раза больше, чем за тот же период 1961 года.

Наибольшее число антисоветских документов обнаружено на Украине, в Азербайджане, Грузин, Латвии, Ставропольском и Красноярском краях, Ростовской, Ленинградской и Московской областях.

В листовках и анонимньїх письмах содержатся призьівьі к активной борьбе против существующего в СССР строя, злобнме клеветнические измьішления в отношении отдельнмх руководителей Советского государства, националистические настроения, неверие в построение коммунистического общества в нашей стране, клевета на советскую демократию. В ряде ано­ нимньїх документов вьісказьівается ненависть к КПСС и коммунистам, угрозьі по адресу местного партийного и советского актива.

После длительного перермва вновь начали рассьілаться анонимньїе документн с восхвалением участников антипартийной группьі. Значительно больше стало поступать писем, содержащих террористические намерения в отношении руководителей коммунистической партии и правительства.

После опубликования решения ЦК КПСС и Совета Министров СССР

о повншении цен на продукти животноводства увеличился поток аноним­ ньїх писем. Только за июнь месяц т. г. зарегистрировано 83 случая распространения антисоветских листовок и надписей. За зто же время из партийньіх и советских учреждений, редакций газет и журналов в органи КГБ по­ ступило свьіше 300 антисоветских анонимньїх писем, в которьіх вьіражается недовольство жизненньїм уровнем населення нашей страньї, содержатся призьівьі к организации массовьіх виступлений, забастовок, демонстраций, митингов, бойкотов с требованиями снижения цен на продукти питання и увеличения заработной плати. Распространение таких документов отмечено главньїм образом в промьшіленньїх центрах страни.

Под влиянием передач зарубежньїх радиостанций «Свободная Россия» и «Свобода» участились случаи изготовления советскими гражданами ано­ нимньїх документов враждебного содержания от имени так називаемого

838

Р о з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей

«Народно-трудового союза» (НТС). Такне проявлення имели место во многих населенннх пунктах европейской части Советского Союза [...]

Анализ материалов показьівает также, что, наряду с общим увеличением количества распространяемьіх анонимних документов, значительно юзросло число попьггок проведення организованной антисоветской деятельности. В результате агентурно-разьіскньгх мероприятий в первом полугодии 1962 года вскрьгго 60 локальньїх антисоветских групп, в которме входило 215 участников, преимущественно из числа молодежи, в то время как за весь 1961 г. било вскрито 47 групп с 186 участниками.

Для изготовления враждебньгх документов чаще стали применяться множительньїе средства (типографские шрифти, пишущие машинки, самодельние клише и штампи).

Например, в городе Москве ликвидирована антисоветская группа из числа студентов и молодих рабочих, именовавшаяся «Союзом свободи разума». Участники зтой группи составили текст антисоветской листовки, а для распространения размножили ее в 400 зкземплярах в типографии Воениздата.

Управлением КГБ по Запорожской области пресечена враждебная деятельность антисоветской группи в городе Мелитополе, состоящей из 13 человек, которая в 1960—1961 годах семь раз распространяла антисоветские листовки, изготовленние при помощи самодельних клише.

В городе Черкасси виявлена антисоветская группа из трех человек, распространивших в феврале—марте с. г. свише 900 листовок, отпечатанньіх самодельньїм штампом и подписанньїх от имени НТС.

На территории Крнмской области установлена антисоветская группа под названием «Свободная Таврия», состоящая из 10 учащихся 8—9 классов, изготовившая и распространившая свише 100 антисоветских листовок.

Баран В. Україна: Новітня історія (1945—1991 рр.).

Львів, 2003. — С. 550—555.

Постанова пленуму ЦК Компартії України «Завдання Комуністичної партії України

по виконанню рішень червневого пленуму ЦК КПРС про дальше піднесення ідеологічної роботи»

(1963 р., липня 1—2)

[...] Пленум зобов’язує партійні комітети посилити і удосконалити ке­ рівництво пресою, видавництвами, радіо і телебаченням. Головним в роботі цих ударних сил ідеологічного фронту повинні бути формування у радян­ ських людей марксистсько-ленінського світогляду і комуністичної моралі, систематичне і глибоке висвітлення діяльності партії і всього радянського народу по виконанню господарських планів, підвищенню продуктивності праці, поліпшенню керівництва виробництвом, проблемами культурного життя. [...]

Обкоми, міськкоми, райкоми партії повинні рішуче поліпшити ідейновиховну роботу серед художньої інтелігенції, піднести марксистсько-ленінсь­

839

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ку озброєність творчих працівників, їх партійну принциповість і наступаль­ ну непримиренність до будь-яких проявів буржуазної ідеології. Необхідно мобілізувати всі сили письменників, композиторів, художників, працівни­ ків кінематографії і театру на створення високоідейних, художньо доскона­ лих творів, присвячених радянській дійсності, боротьбі нашого народу за торжество ідеалів комунізму. [...] Стверджуючи позиції соціалістичного ре­ алізму, ленінські принципи партійності і народності в літературі й мистец­ тві, треба рішуче виступати проти чужих, ворожих радянському мистецтву тенденцій, вести наполегливу боротьбу як проти формалістичних викрута­ сів, так і проти сірості й ремісництва, за високе новаторське комуністичне мистецтво.

Пленум звертає увагу обкомів, міськкомів, райкомів партії, Міністер­ ства культури УРСР на необхідність посилення керівництва і широкого громадського контролю за формуванням репертуару театрів, концертних організацій, прокату кінофільмів, ідейною чистотою і художнім досконаленням творів, що виконуються в театрі, демонструються на екрані. [...]

Партійним, радянським організаціям, органам народної освіти рішуче поліпшити роботу школи по дальшому удосконаленню системи комуніс­ тичного виховання шкільної молоді. [...]

Вищим та середнім навчальним закладам поліпшити справу підготовки висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства, звернувши особливу увагу на формування їх марксистсько-ленінського світогляду та комуністичної свідомості. [...]

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 435-436.

Із спогадів П.Ю.Шелеста про засідання Президії ЦК КПРС, на якому було прийнято рішення про відставку М.С.Хрущова (1964 р., жовтня 14)

Во время заседания Президиума ЦК КПСС, зто бьіло 14 октября, как раз в разгар виступлений, тов. Шелепин передал мне перехваченную за­ писку О.И.Иващенко, члена ЦК КПСС, секретаря ЦК КПУ. Вот ее содержание: «Заседает Президиум, что-то происходит. Я согласна, что нужно говорить о недостатках, но нельзя прибегать к крайним мерам. В Америке надвигается фашизм. Зто ему на руку. Брєжнєв честолюбне, власто­ любне. Шелест держит развязньїй тон, они вместе. Можно критиковать, но зто не значит, что нужно убирать. Русским и украинцам нужен вожак, к нему все тянутся. Брежнєв говорит одним одно, а другим другое. Ше­ лест сказал, когда обсуждали надпись на какой-то вазе: “Некоторне вожди засиделись”».

С зтой запиской бьіли ознакомленьї сразу же Подгорньїй и Брєжнєв. Сам факт появлення зтой записки встревожил нас, и бьіли принятьі дополнительнме мери предосторожности. Я вьішел из зала заседания, позвонил Н.А.Соболю — зто второй секретарь ЦК КПУ, и сказал ему, чтобьі за Ива-

840

Р о з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізапія західних областей .,

щенко бьіл установлен контроль. Зто означало привязать ее к определенному месту и контролировать ее действия.

В 16.00 в постпредстве Украини перед Пленумом ЦК КПСС мной били собраньї члени, кандидати и члени ревизионной комиссии ЦК КПСС, избраннне от украинской партийной организации. Проинформировал их о состоявшемся заседании Президиума ЦК, о его решении и о сознве Пле­ нуме ЦК, о том, что Н.С.Хрущев подал заявление об уходе в оставку со всех постов и что Президиум удовлетворил его просьбу. Во время моей информации бьіла гробовая тишина и чувствовалась большая напряженность. Я призвал членов, кандидатов в члени ЦК и членов ревизионной комис­ сии ЦК подцержать на Пленуме решение Президиума ЦК КПСС. После информации наступила пауза тяжелой тишини. Но вот член ЦК КПСС И.С.Сенин, первий заместитель Председателя Совмина республики, задает вопрос: «А что, Н.С.Хрущев сам подал заявление, или его вннудили к зтому?» Пришлось снова «разьяснять», и зто «разьяснение» — чувствовал я — бьіло не очень убедительньш. Тогда последовал второй вопрос: «Можно ли будет задать вопрос на Пленуме и виступить там?» Я ответил, что задавать вопросн никому не возбраняется, что касается виступлений, то, насколько мне известно, зтот вопрос на Пленуме не будет обсуждаться, а после ин­ формации или доклада будет принято постановление Пленума. О.И.Иващенко задала вопрос: «А почему не оставить Н.С.Хрущева на одной из должностей и как освобождение Хрущева может отразиться на международньїх отношениях?» Мной бнл дан ответ, что Н.С.Хрущев подал заявле­ ние и он уходит на заслуженний отдьіх, остается жить в Москве. Что ка­ сается международной реакции, в том числе и некоторой реакции в компартиях соцстран, то, возможно, ми будем иметь какие-то издержки. Но главное то, что намеченная генеральная линия XX — XXI — XXII сьездов КПСС остается в силе, и ми ее должни проводить в жизнь. Бнл задан еще один вопрос: «А кого же рекомендуют на Первого секретаря ЦК КПСС?» От прямого ответа я ушел, формально ответил, что зто дело Пленума ЦК, но пости будут разделенн, и на Предсовмина рекомендуется А.Н.Коснгин. На зтом совещание и моя информация членам ЦК бьіли законченьї. О проведенном совещании с членами ЦК я тут же доложил Подгорному и Брєжнєву, сказал о настроении и задаваемьіх вопросах. Они уточнили некоторие положення, на зтом и закончилась с нашей сторони подготовка к Пленуму ЦК.

Шелест П.Е. «...Да не суднмьі будете»: Дневниковьіе записи, воспоминания члена Политбюро ЦК КПСС.

Москва, 1994. - С. 238-239.

Звернення українських комуністів до комуністів усього світу (1964 р., грудень)

Ми, група комуністів України, звертаємося до вас із цим словом турбо­ ти про долю комуністичного і робітничого руху, про мир і про майбутнє народів, про долю свого українського народу.

841

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

[...] Усьому світові відомі страхітливі злочини сталінського режиму. Ги­ нули мільйони людей, розвалювалось господарство,' підозри, доноси і наклепшштво стали державною політикою і моральною нормою, а партія кричала про морально-політичну єдність народу, про щасливе і демокра­ тичне життя, про найвищу в світі демократію, про успішне будівництво ідеалу людей — комуністичного суспільства.

«Великий учитель людства» Иосиф Сталін помер [...] Але пригляньмо­ ся, що змінилося сьогодні в самому укладі життя?

Зараз не розстрілюють у масштабах сталінських часів, але за вільнодум­ ство засилають під якимсь вигаданим приводом (у нас же немає політич­ них в’язнів!) у «неіснуючі» табори. [...]

Відомі зустрічі керівників партії та уряду із творчою інтелігенцією нага­ дали «полювання на відьом» сталінських часів [...] Власне, машина духовно­ го знищення людей продовжує весь час працювати: люди деморалізуються, нівелюються, русифікуються і тратять віру в ідеали справедливості. [...]

Логічним результатом суспільно-політичного режиму в Радянському Союзі є національна політика КПРС.

Величезний пропагандистський апарат партії невтомно твердить про рівноправність і дружбу націй в Радянському Союзі, про повне і остаточне розв’язання в СРСР національного питання.

Насправді ж під маскою великих ідей інтернаціоналізму і братерства народів ведеться груба, нахабна своїми методами і розмірами русифіка­ торська колонізаційна політика Москви. Російський великодержавний шо­ вінізм розпалюється планомірно і цілеспрямовано, він поглинає великі ма­ теріальні і духовні ресурси держави, він — хочемо заявити на весь світ — становить щораз більшу загрозу мирові і безпеці народів, він стає справ­ жнім прапором найбільшої в світі імперії. [...]

Русифікаторський наступ йде розгорнутим фронтом. Так, на Україні в державних установах майже не вживається для ведення справ українська мова. Русифікуються дитячі заклади, школи. Середні та вищі учбові закла­ ди зрусифіковані майже повністю, за винятком хіба українських відділів філологічних факультетів. Україна, що дала світові Довженка, не має своєї національної кінематографії. Наукова література видається майже виключ­ но російською мовою. Тиражі українських книжок мізерні. Все робиться для того, щоб Україну звести до ролі провінції Москви.

КПРС йде на все, щоб послабити позиції України. Під благородним гаслом взаємодопомоги кадрами українська інтелігенція, зокрема технічна, вивозиться за межі республіки. На Україні постійно працюють пункти по переселенню українців на північ, Далекий Схід, у Сибір і Середню Азію. В той же час на Україну масово переселяють росіян, навіть як рядових робіт­ ників. Особливо це стосується Західної України. Чому служить така полі­ тика — будівництву комунізму чи зміцненню російського імперіалізму?

Для росіян, що живуть на Україні, існують театри, журнали, газети, ве­ личезна мережа шкіл. У Росії живе близько 5 млн українців. Але вони не мають нічого, навіть початкових національних шкіл. [...]

Справжня історія України закрита для українського народу. Російська псевдонаука взяла на себе неблаговидне завдання реабілітувати загарбниць­

842

Р о з д і л XI. Розбудови процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей...

ку, колонізаторську політику царизму, спадкоємцем якого є сьогоднішня диктатура. Все, що суперечить ідеї російського централізму, оголошується «українським буржуазним націоналізмом», якого не можна вивчати, хіба що паплюжити.

У травні цього року сталася страшна подія: у Києві спалено республі­ канську державну публічну бібліотеку. Згоріла вся україністика, згоріли не­ відновні духовні скарби українського народу. А преса навіть не повідомила про велику національну трагедію України. Агенти КДБ (цієї держави в дер­ жаві) поширювали безглузду провокаційну чутку, що бібліотеку підпалили «українські буржуазні націоналісти».

Незважаючи на нечувані в історії методи і розміри асиміляційної полі­ тики Москви, український народ живе і бореться. Виключення із вузів сту- дентів-українців за «націоналізм» — постійне і звичне явище. Політичні арешти, адміністративні репресії є нормою в суспільному житті свідомого українства [...]

Така правда національного життя в Радянському Союзі. Проте КПРС фарисейськи заявляє, що вона гордиться «результатами ленінської національ­ ної політики» партії.

Комуністи! Нас, правду кажучи, дивує, що ви не бачите чи не хочете бачити справжнього стану життя в Радянському Союзі. Зі старанністю дип­ ломатів ви вітаєте і прославляєте СРСР як зразок справедливого людського суспільства. Нам здається, що реальність справжніх успіхів комуністичного руху має бути дорожчою за тимчасові політичні кон’юнктури. [...]

Товариші комуністи! Друзі по ідеї. Ми хотіли б розмовляти з вами не ховаючи своїх облич, як рівні з рівними, але ж не маємо мінімальної га­ рантії недоторканості особи, навіть гарантії того, що нас судитимуть від­ критим судом за такий «страшний злочин» (таким є, звісно, наш вчинок в уяві партійно-чиновницького апарату КПРС). Єдине, що нас чекало б, це розстріл в катівнях КДБ, адже в СРСР суд як юридично незалежна устано­ ва є такою ж фікцією, як свобода слова, як прославлена радянська демо­ кратія взагалі.

Просимо опублікувати нашого листа і обговорити його з позицій об’єктивної правди, до якої мусимо прагнути всі ми.

Лист складений ініціативним комітетом. З ним ознайомлено поодино­ ко групи українських комуністів.

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали: В 3 т. Т. 3.

Мюнхен, 1983. - С. 193-199.

Лист П.Ю.Шелеста до ЦК КПРС про розвиток в Україні атомних електростанцій

(1965 р., червня 8)

За годн семилетки в Украинской ССР мощность злектростанций и вьіработка злектрознергии увеличились в 2 раза. В 1965 году будет вмработано 98 млрд кВт.час, или на 10,5 млрд кВт.час больше в сравнении с прош-

843

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

лмм годом. Но и при зтом потребности народного хозяйства республики в злектрознергии не удовлетворяются. В связи с установленнмми ограничениями особенно большие трудности из-за недостатка злектрознергии испьітьівают проммшленность и железнодорожньїй транспорт в осенне-зим- ний период. Потребление злектрознергии в республике на душу населення остается еще низким и в 1964 году составило лишь 1875 кВт.час при среднем потреблении по стране 2030 кВт.час.

Планируемое на предстояхцую пятилетку развитие промьішленности, злектрификации сельскохозяйственного производства, увеличение расхода злектрознергии для бьгговьіх нужд населення, а также значительньїй рост передачи ее в соседние социалистические страньї требует соответствующего наращивания знергетических мощностей и вьіработки злектрознергии в Украинской ССР.

Расчетн показьівают, что вьіработка злектрознергии в республике в 1970 году должна составить не менее 174 млрд кВт.час. Для обеспечения такого роста необходимо к 1970 году увеличить генерирующую мощность злектростанций республики, как минимум, на 13 млн кВт. Однако Госплан

СССР в проекте контрольньїх цифр развития народного хозяйства СССР

на 1966—1970 годьі намечает довести внработку злектрознергии в 1970 го­ ду по Украинской ССР лишь до 165,6 млрд кВт.час и в соответствии с зтим увеличить мощности на теплових злектростанциях только на 10,47 млн кВт. Таким образом, в 1970 году для вьіработки минимально необходимой злектрознергии в количестве 174 млрд кВт.час недостаток генерирующих мощностей составит 2,6 млн кВт.

Внработка злектрознергии на тепловьіх злектростанциях Украинской ССР уже сейчас сдерживается из-за недостатка топлива. Уже в текущем го­ ду из-за недостаточнмх ресурсов по топливу, вьіделяемьіх Госпланом

СССР для удовлетворения нужд республики, дефицит угля составит более 5 млн тонн, в том числе для злектростанций — 1 млн тонн. Еще больший недостаток в твердом топливе для злектростанций Украинская ССР будет испьітьівать в предстоящие годьі, так как Госплан СССР допустил значительньїе отставания угольной промьішленности против контрольньїх цифр семилетки и на предстоящее пятилетие не намечает необходимого развития зтой отрасли.

В связи с изложенньїм, ЦК КП Украиньї просит ЦК КПСС поручить Госплану СССР, Государственному производственному комитету по знергетике и злектрификации СССР и Комитету по использованию атомной знергии предусмотреть в плане на 1966—1970 годьі строительство в Укра­ инской ССР атомньїх злектростанций мощностью 2,6 млн кВт.

Шелест П. «Справжній суд історії ще попереду...»: Спогади, щоденники, документи, матеріали.

Київ, 2003. - С. 465-466.

844

Р о з д і л XI. Розбудовчі процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей .,

Лист П.Ю.Шелеста до ЦК КПРС щодо антирадянської націоналістичної пропаганди

(1965 р., вересня 8)

Впоследнее время органами государственной безопасности Украинской ССР за проведение антисоветской националистической пропагандьі арестован ряд лиц, о чем сообщалось ЦК КПСС в записке ЦК КП Украй­ ни от 7 сентября 1965 года. В связи с зтим среди некоторой части творческой интеллигенции распространяются слухи о том, что на Украине нача­ лись репрессии против лиц, виступавших в зашиту дальнейшего развития украинского язика и культури и что, якобьі, зто может привести к произволу, имевшему место в 1937 году.

ЦК КП Украиньї наряду с усилением работьі партийньїх организаций по воспитанию трудящихся в духе дружбьі народов и социалистического интернационализма одновременно принимает мери к тому, чтобьі дать отпор зтим клеветническим слухам. Считали би необходимьім также опубликовать в республиканской печате сообщение следующего содержания:

«В Комитете Государственной безопасности при Совете Министров Украинской ССР.

Впоследнее время органами госбезопасности вскрнта подпольная деятельность нескольких иностранцев, находившихся по различньїм поводам в республике (граждан США — Хартсоу и Фея, Канади — Коляски, ФРГ — Лерхбаумера, Израиля — Аксельрода и др.), которне собирали различного рода информацию с целью использования ее во вред Советскому государству, питались вивезти собранньїе ими данньїе лично или передать через других иностранцев, а также переправить за границу при помощи различньіх ухищрений (тайники и т.п.).

Некоторие из иностранцев к своей враждебной деятельности привлекали некоторьіх лиц, проживающих на Украине.

Пришли мери для пресечения указанньїх подривньїх действий и предотвращения ущерба, которий мог бить нанесен интересам нашей страни».

Имея в виду, что некоторие лица, арестованнне за антисоветскую националистическую деятельность, били связани с канадским гражданином Коляской, вишеуказанное сообщение в печате республики способствовало би развенчанию клеветнических слухов по зтому поводу.

Шелест П.: «Справжній суд історії ще попереду...»: Спогади, щоденники, документи, матеріали.

Київ, 2003. - С. 471-472.

Лист П.Ю.Шелеста до ЦК КПРС про відвідини Криму кримськими татарами

(1965 р., листопада 12)

Центральний Комитет КП Украйни сообщает, что за последнее время, и особенно в 1965 году, участились посещения Кримской областе татара­ ми, отселенннми в проділом из Крьша, главньїм образом на территорию

845

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Узбекской ССР. Последние преследуют цель вияснить обстановку и возможностн возвращення в Крьім на постоянное местожительство.

Татарьі приезжают в города и села Крьімской области, где онн прожи­ вали до виселення, осматрнвают ранее принадлежавшие им дома и другне постройки, заявляют местньїм жителям о своем, якобьі, скором возвращении в Крим, угрожают в некоторьи случаях расправой над переселенцами, занявшими их жилища.

Так находившийся в июне—июле с. г. в г. Бахчисарае в составе группи крьімских татар некий Терлекчи, житель гор. Самарканда, заявил местньїм жителям, что татарами создана «инициативная группа», которая собрала с каждой семьи по 5—10 рублей и на зти деньги направила в Москву делегацию из 60—70 человек. Он утверждал, что зти люди добиваются приема в правительственньїх инстанциях для решения вопроса о возвращении татар

вКрьім. По словам Терлекчи, в делегацию входят бьівший секретарь Бахчисарайского райкома партии Муртазаев, дваждьі Герой Советского Союза Аметханов, конструктор реактивних самолетов Велиев и другие.

Приезжавшие в сентябре 1965 года в Крим некие Сулейманов, Халимов, Бекиров Сеит Мемет и Бекиров Сеит Умер, жители гор. Гулистана Узбекской ССР, при встречах со своими знакомьіми сообщали, что «сейчас

вМоскву поехала большая делегация добиваться разрешения вернуться та­ тарам в Крим. Возвращаться будем все нли никто. Татари будут убивать тех, кто, получнв разрешение, индивидуально будет ехать в Крим жить, и тех, кто не захочет поехать в Крим, если будет получено разрешение на возвращение для всех». В августе с. г. в доме гражданки Токмаковой, проживающей в гор. Бахчисарае, останавливались троє неизвестньїх крьімских татар, заявивших ей, что «зто наш дом и мьі скоро будем в нем жить».

Некоторьіе из приезжающих в Крьімскую область татар распространяют слухи, что им будто бьі разрешили получить прописку на постоянное жительство в Криму.

Такие действия лиц из числа крьімских татар отрицательно сказьіваются на настроениях некоторой части населення Крьімской области, особенно переселенцев, вьізьівают возмущение трудящихся.

Шелест П.: «Справжній суд історії ще попереду...»: Спогади, щоденники, документи, матеріали.

Київ, 2003. - С. 472-473.

З доповідної записки голови КДБ при Раді Міністрів СРСР до ЦК КПРС

про антирадянську діяльність творчої інтелігенції (1965 р., грудня 11)

Докладьіваю, что на протяжении 1964—1965 годов органами государственной безопасности бьіл раскрьіт ряд антисоветских групп, в той или иной форме проводивших подрьівную работу протав социалистического строя, политики КПСС, участники некоторьіх групп пьггались даже пропагандировать идеи реставрации капитализма в нашей стране.

846

Р о з д і л XI. Розбудови процеси перших повоєнних років та радянізація західних областей .,

За проведение антисоветской националистической работьі на Украине арестовано более 20 человек. Как вьіясняется в ходе следствия, их взглядьі, а также распространяемьіе ими документи антисоветского, националистического содержания в различной степени бьіли известньї весьма широкому кругу интеллигенции (свьіше 1000 человек). [...]

Следует отметить также, что в течение последних месяцев 1965 года зафиксирован цельїй ряд антисоветских проявлений в форме распространения листовок, различного рода надписей враждебного содержания, открьітьіх политически вредньїх вьіступлений. Дело иногда доходит до того, как зто бьіло, например, в Москве, когда некоторьіе лица из числа молодежи прибегают к распространению так назьіваемьіх «гражданских обращений» и группами вьіходят с демагогическими лозунгами на площади. Формально в зтих действиях нет состава преступления, но если решительно не пресечь зти вьіходки, может возникнуть такая ситуация, когда придется прибегнуть к уголовньїм преследованиям, что вряд ли оправдано. Большинство участников раскрьггьіх антисоветских групп бьіло профилактировано, а некоторьіе привлеченьї к уголовной ответственности.

Нельзя сказать, что конкретньїе антисоветские и аполитически вредньіе проявлення свидетельствуют о росте в стране недовольства существующим строєм или о серьезньїх намерениях создания организованного анти­ советского подполья. Об зтом не может бьггь и речи. Однако анализ зтих проявлений и причин некоторого оживлення антисоветской деятельности отдельних лнц указьівает на то, что, наряду с влиянием буржуазной идеологии на политически неустойчивмх лиц, систематическим подогреванием националистических настроєний [...] мьі нередко сталкиваемся с потерей политической бдительности, революционной боевитости, классового чутья, а то и просто политической распущенностью среди некоторой части ин­ теллигенции, и прежде всего творческой. Представляется, что зто последнее обстоятельство заслуживает самого пристального внимания, так как принимает достаточно распространенньїй характер и вовлекает, сбивая с правильного пути, в нигилизм, фрондерство, атмосферу аполитичности значительную часть интеллигенции и вузовской молодежи, особенно в крупньїх городах страньї. У некоторой части молодежи появилось равнодушие, безразличное отношение к социальньїм проблемам, к революционному прошлому нашего народа.

Критиканство под флагом борьбьі с культом личности, опорочивание основ социалистического строя, огульное вьісмеивание наших недостатков является по существу основной тематикой многих произведений литературьі и искусства. Складьівается впечатление, что для публикации или поста­ новки произведений в некоторьіх издательствах, театрах и студиях в настоящее время обязательньїм условием является наличие в них вьіпадов протав нашей действительности. Не случайно позтому в репертуарах театров и киностудий часто стали появляться пьесьі и картиньї, которьіе в ь ізь і- вают ажиотаж обьівателей, всегда спешащих увидеть «скандальньїй» спек­ такль или фильм, да и сам аппарат изображается как мрачная стена, стоящая на пута всего нового, передового. Такие спектакли и кинокартиньї серьезно влияют на подрьів авторитета власти [...]

847