litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

—контролю над озброєннями та роззброєння, включаючи питання, що стосуються Договору про звичайні збройні сили в Європі (Договору про ЗЗСЄ), Договору про відкрите небо та заходів зміцнення довіри і без­ пеки за Віденським Документом 1994 р.;

—експорту озброєнь та передачі супутніх технологій;

—боротьби з контрабандою наркотиків та тероризмом. [...]

10.Враховуючи важливість інформаційної діяльності для покращен­ ня обопільної обізнаності та розуміння, НАТО заснувала Центр інфор­ мації та документації в Україні. Українська сторона забезпечить повну підтримку діяльності Центру у відповідності з Меморандумом про взає­ морозуміння між урядом України та НАТО, підписаним у Києві 7 трав­ ня 1997 р. [...]

Голос України. 1997. — 11 липня.

Закон України «Про кінематографію» (1998 р., січня 13)

[...]

С т а т т я 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на юридичних осіб незалежно від їх форм власності та фізичних осіб, які займаються професійною діяльністю у кінематографії в Україні. [...]

Ро зді л II. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ В КІНЕМАТОГРАФІЇ

С т а т т я 7. Суб’єкти кінематографії За спрямуванням діяльності суб’єкти кінематографії поділяються щодо:

—створення фільмів — автори і виконавці;

—виробництва фільмів — кіностудії, відеостудії, студії, продюсери тощо;

—розповсюдження фільмів — виробники, дистриб’ютори (прокатни­ ки) фільмів, кінокопіювальні підприємства, фонди фільмів, архіви кіно-, фо- то-, фонодокументів тощо;

—демонстрування (публічного показу, публічного сповіщення і пуб­ лічної демонстрації) фільмів — кінотеатри, кіноустановки, відеоустановки, канали мовлення телебачення (ефірного, кабельного, ефірно-кабельного, супутникового тощо);

—підготовки професійних кадрів та вдосконалення творчої майстер­ ності — спеціалізовані навчальні заклади кінематографії, спеціалізовані фа­ культети в інших навчальних закладах незалежно від форми власності, те­ атри (студії) кіноактора;

—розроблення та виготовлення технологічного обладнання — науко­ во-дослідні, конструкторські установи, сервісні центри, асоціації, виробни­ чі підприємства та інші юридичні особи незалежно від форм власності.

Створення, функціонування та припинення діяльності суб’єктів кіне­ матографії провадиться відповідно до законодавства України.

958

Ро з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

Ст а т т я 8. Підприємницька діяльність суб’єктів кінематографії

Суб’єкти кінематографії здійснюють підприємницьку діяльність у галу­ зі кінематографії згідно з законодавством України.

Підприємницька діяльність у галузі кінематографії може здійснюватися через продюсерську систему. В разі участі в продюсерській системі держави її інтереси представляють центральний орган виконавчої влади у галузі кі­ нематографії та місцеві органи управління кінематографією. Положення про продюсерську систему в галузі кінематографії затверджується Кабіне­ том Міністрів України.

Усі суб’єкти професійної кінематографічної діяльності, які займаються виробництвом, розповсюдженням і демонструванням фільмів, вносяться до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів філь­ мів, положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.

С т а т т я 9. Органи управління кінематографією

Державну політику в галузі кінематографії здійснює відповідний цен­ тральний орган виконавчої влади.

Місцевими органами управління кінематографією є органи, визначені Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії.

Місцеві органи управління кінематографією реалізують державну полі­ тику в галузі кінематографії. [...]

Роз діл IV. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТА ФІНАНСУВАННЯ КІНЕМАТОГРАФІЇ

С т а т т я 1 8. Державна політика в кінематографії

Державна політика в кінематографії полягає у визнанні кінематографії галуззю культури, а національного фільму — надбанням культури Україн­ ського народу і здійснюється шляхом державної підтримки суб’єктів кіне­ матографії України.

С т а т т я 1 9 . Державна підтримка суб’єктів кінематографії

Держава сприяє виробництву, розповсюдженню та демонструванню національних фільмів у кіно-, відеомережі та на каналах мовлення телеба­ чення, збереженню, відновленню національної та кращих зразків світової кінематографічної спадщини, вживає заходів для повернення в Україну на­ ціональної кінематографічної спадщини, що знаходиться за її межами.

Державна підтримка надається суб’єктам кінематографії незалежно від форм власності, які займаються виробництвом, розповсюдженням і демон­ струванням національних фільмів, фундаментальними та прикладними дослідженнями, професійною освітою в галузі кінематографії.

Держава підтримує спільне з іноземними суб’єктами кінематографії ви­ робництво фільмів, застосування світових досягнень науки і техніки у ви­ робництві, розповсюдженні, зберіганні та демонструванні фільмів.

959

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Держава бере участь у реалізації міжнародних кінематографічних про­ грам, сприяє організації міжнародних кінофестивалів, кіноринків та участі в них суб’єктів кінематографії України.

Держава гарантує всім суб’єктам кінематографії охорону авторського права і суміжних прав на території України відповідно до законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Держава підтримує кінематографію шляхом податкового, митного, ва­ лютного та інших видів регулювання. [...]

С т а т т я 2 1. Державне замовлення у галузі кінематографії

Серед суб’єктів кінематографії незалежно від форм власності розмі­ щується відповідно до законодавства України державне замовлення на ви­ робництво та розповсюдження фільмів. У разі державного замовлення пріоритет надається виробництву і розповсюдженню фільмів для дітей та юнацтва. Замовником за державним контрактом виступає центральний ор­ ган виконавчої влади у галузі кінематографії.

С т а т т я 2 2. Використання національного екранного часу

Для сприяння виробництву національних фільмів, а також доступу гля­ дачів до перегляду творів національної кінематографічної спадщини вста­ новлюється квота демонстрування національних фільмів, яка становить не менше ЗО відсотків національного екранного часу. Ця квота є обов’язко­ вою для всіх демонстраторів фільмів у кіно-, відеомережі та на каналах мовлення телебачення України. Положення про національний екранний час та його використання суб’єктами кінематографії та телебачення затвер­ джується Кабінетом Міністрів України.

РО ЗД І Л V. МІЖНАРОДНІ ЗВ’ЯЗКИ

Ст а т т я 2 3. Міжнародна діяльність суб’єктів кінематографії України Міжнародна діяльність суб’єктів кінематографії України полягає у спіль­

ному з іншими країнами виробництві фільмів, розповсюдженні за межами України національних фільмів, а в Україні — фільмів інших держав, засто­ суванні у виробництві, розповсюдженні та демонструванні фільмів світових досягнень науки і техніки.

Суб’єкти кінематографії України можуть брати участь у діяльності між­ народних кінематографічних організацій, реалізації міжнародних кінема­ тографічних програм, у кінофестивалях, кіноринках тощо. [...]

Відомості Верховної Ради України. 1998. - № 22. - Ст. 114.

960

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

Заява Центрального Проводу НРУ щодо підписання Президентом України Л.Д.Кучмою у Москві Угоди

про економічне співробітництво з Російською Федерацією (1998 р., березня 6)

[...] підписана під час візиту Президентом України Л.Кучмою у Москву угода про економічне співробітництво не закладає бази для рівноправного і взаємовигідного розвитку двох держав. Засади договору у разі їх реалізації створять загрозу тісного прив’язання України до російського ринку, накла­ дання на наші труднощі внутрішніх російських проблем, експансію російсь­ кого капіталу на український ринок та привілейований доступ до власності в Україні. Російська економіка, обтяжена невиплатами зарплат і пенсій, низьким технологічним рівнем, неконкурентноздатністю готової продукції на світовому ринку, прагне інвестувань, що принесуть високі й швидкі прибутки. Українська сторона не може дозволити, щоб це робилося нашим коштом. У стратегічно важливих сферах життєво необхідно зберегти націо­ нальний контроль, обмежити невиправдано сильний вплив зовнішнього фактора, як східного, так і західного. Положення договору істотно знижу­ ють рівень економічної безпеки України.

Угода про економічне співробітництво та програма такого співробіт­ ництва на 10 років свідчать про те, що керівництво України фактично від­ мовилося від створення власної цілісної повноструктурної економіки з до­ статнім рівнем забезпечення потреб внутрішнього ринку продукцією влас­ ного виробництва. Українське керівництво не витримало перевірки євро­ пейськими стандартами. [...]

Провісники свободи, державності і демократії: Документи і матеріали. До 20-ї річниці створення Народного Руху України.

Київ, 2009. - С. 289-290.

Із Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» (1998 р., квітня 23)

Усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнарод­ ного миру і безпеки, враховуючи зобов’язання України як держави — чле­ на Організації Об’єднаних Націй (далі — ООН) подавати допомогу ООН в діях, що провадяться відповідно до Статуту ООН, а також зобов’язання як держави — члена Організації з безпеки і співробітництва в Європі (далі — ОБСЄ) конструктивно співробітничати у використанні всього діапазону можливостей ОБСЄ для запобігання конфліктам та для їх розв’язання, Укра­ їна розглядає участь у міжнародних миротворчих операціях як важливу складову своєї зовнішньої політики. [...]

961

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Ст а т т я 2. Умови участі України

вміжнародних миротворчих операціях

[...] Участь України в міжнародних миротворчих операціях здійснюється

шляхом надання миротворчого контингенту, миротворчого персоналу, а та­ кож матеріально-технічних ресурсів та послуг у розпорядження відповідних органів, які визначаються рішенням про проведення такої операції. [...]

Ст а т т я 7. Повернення та відкликання миротворчого контингенту

імиротворчого персоналу, які брали участь у міжнародній миротворчій

операції

Миротворчий контингент і миротворчий персонал, які були направле­ ні до іншої країни для участі в міжнародній миротворчій операції, повер­ таються до України після завершення операції. Вони можуть бути також відкликані до завершення миротворчої операції в разі, якщо їх подальша участь у зазначеній операції стає недоцільною через суттєву зміну міжна­ родної військово-політичної обстановки чи обставин у регіоні перебуван­ ня, припинення фінансування та через інші причини. Рішення про відкли­ кання миротворчого контингенту та миротворчого персоналу приймається з урахуванням міжнародних зобов’язань України Президентом України за поданням Міністерства закордонних справ України, узгодженим з Міні­ стерством оборони України, або за пропозицією Верховної Ради України.

Відомості Верховної Ради України. 1999. - № 22-23. - Ст. 202.

З виступу Президента України Л.Д.Кучми на Всеукраїнських зборах селян

(1999 р., лютого 9)

[...] Я поділяю думку тих, хто вбачає основний корінь деформованості економічних відносин на селі у незавершеності змін відносин власності. І перш за все — на землю.

Ще у листопаді 1994 р. було прийнято Указ Президента про поетапне здійснення земельної реформи. Передбачене ним паювання земель мало на меті не лише роздержавлення землі, а й безкоштовну передачу у власність тим, хто її обробляє. Відтоді, як уже зазначалося, власниками земельних паїв вже стали близько 6 мільйонів селян. На цій основі вироблено меха­ нізми соціального захисту сільських пенсіонерів, формування орендних відносин. Справа за тим, щоб якомога швидше задіяти їх. Люди не повинні бути наймитами на своїй землі. Наголошувати на цьому доводиться через те, що юридичного статусу справжнього господаря вони ще не мають. Йо­ го не в змозі повного мірою дати сертифікати на земельні паї. Остаточне вирішення питання заблоковане відомими вам політичними силами. Цим зірвано реалізацію одного з визначальних положень Конституції про право громадян на приватну власність.

На жаль, чекає своєї черги внесений чотири роки тому Урядом проект Закону про поправки до Земельного кодексу. Хоча цей кодекс не просто застарів морально — він має близько 40 розбіжностей з Конституцією. Хо­

962

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

тів би, щоб було, нарешті, відкинуто політичне словоблуддя навколо цього. Без почуття власника, і не тільки на землю, у селянина й надалі не буде реальної мотивації, стимулів до ефективної праці. Не треба лякати людей погрозами на зразок того, що, мовляв, паюєте землю за указом, а відпові­ дати будете за законом.

Збіднілість наслідків реформи в аграрному секторі — результат політи­ канства, невміння чи небажання організувати справу. Давайте дивитися правді у вічі: на чому трималася видимість благополуччя в агропромислово­ му секторі раніше? На величезних бюджетних субсидіях АПК, державних ка­ піталовкладеннях, на пільгових цінах на техніку, паливо та кредитні ресурси.

Ось деяка конкретика: тільки у 1990 р. дотації до цін на продукти хар­ чування досягли майже 20% союзного бюджету. Дехто може сказати: так це ж чудово! Але то була штучна фінансова накачка, яка не оберталася ефек­ тивною віддачею виробництва, поліпшенням економічних показників. Скажу про загальновідоме: продуктивність праці у сільському господарстві була у 4—5 разів нижча, ніж на Заході. Зовсім не випадково Радянський Союз імпортував в останні роки зерна на 5 млрд. доларів, тваринницької продукції — на 2,5 мільярда. Адміністративно-командна система економіки розвалилася не в останню чергу саме через неефективність сільського гос­ подарства.

Нагадаю: найбільший спад виробництва у галузі відбувся у 1991—1994 роках, відразу ж після розпаду цієї системи. Тобто це тоді, коли про ре­ форми тільки почали говорити.

Варто було фінансовому потоку обміліти, як перегріта, екстенсивна сіль­ ська економіка почала руйнуватися під дією власної ваги. Сьогодні треба зрозуміти й таке: повернення до старих методів господарювання вже не призведе навіть до тих результатів, які вони давали колись. Радикально змінилися суспільно-політичні та соціально-економічні обставини.

За великим рахунком, ми не відкриваємо Америки ні у ринковому трансформуванні всієї економіки, ні у перебудові її агропромислового сек­ тора. Тільки робити це нам важче і складніше, оскільки світ не знає такого рівня одержавлення всіх сфер життя, включаючи сільськогосподарське ви­ робництво. І для того, щоб подолати цей шлях, треба позбуватися застарілої хвороби — звично й безоглядно (а нерідко і безвідповідально) політизувати будь-які, навіть найбільш, здавалося б, конкретні і приземлені проблеми.

У тому числі приземлені в буквальному розумінні.

Візьмемо оренду землі. За два роки після виходу відповідного указу до­ говорами оренди оформлено лише трохи більше одного відсотка земель. Є багато органів, які мають прямий стосунок до цієї проблеми, — Мінагропром, Держкомзем, Держводгосп, Держлісгосп, Мінекобезпеки. Але навряд чи хто до пуття скаже, скільки угідь занедбано, не обробляється і не пере­ дається в користування. Особливо наголошую на відповідальності за охо­ рону земель Держкомзему і Держводгоспу.

А скільки не використовується за цільовим призначенням меліорова­ них земель! Близько 3 мільйонів гектарів.

Фактично втрачається такий традиційний для України напрям, як са­ дівництво, чи не найтяжчий період переживає виноградарство. І знову ж таки — інстанцій, покликаних спеціально займатися лише цими проблема­

963

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ми, не бракує. Не потрібно високих матерій — де елементарна логіка, вбо­ лівання за землю? Запитання адресую і Кабінету Міністрів, і місцевим ор­ ганам влади.

Здавалося б, важко знайти документ більшої соціальної спрямованості й економічного обгрунтування, ніж Указ Президента про захист селян-пен- сіонерів. Однак і тут спротив та гальмування. Не бачу турботи про 4 міль­ йони літніх людей, які мають право одержувати доходи від своїх земельних паїв. Переконаний: у цій залі й поза нею мало хто заперечить проти таких підходів у земельних та аграрних відносинах:

—дотримання рівності всіх форм власності та господарювання, забез­ печення права селян на вибір організації господарювання;

—перехід на договірні орендні відносини у використанні земельних паїв за плату;

—заохочення й підтримка приватно-орендних підприємств, які забез­ печують цілісність використання господарського комплексу та обслугову­ вання соціальної сфери села;

—розвиток кооперування та інтегрування, відновлення інтенсифікації виробництва;

—кадрове забезпечення реформування аграрних відносин.

Усі начебто розуміємо, всі згодні, а справи просуваються з великим скрипом. І знову ж таки через ідеологічні розбіжності, незгоди між гілками влади. Треба покінчити і з досить прохолодним ставленням до приватного сектора — маю на увазі фермерські та присадибні господарства. Стабіль­ ність нашої аграрної економіки можлива лише за співіснування та співпра­ ці господарських структур різних форм власності, за узгодження їхніх інте­ ресів, поглиблення інтеграції усіх ланок виробничого комплексу.

Правильно говорилося сьогодні, що найтяжчий наслідок стагнації сіль­ ського господарства — виснаження його фінансів, насамперед, через втрату обігових коштів. Важко знайти галузь, яка зазнала б за останні роки такого жорстокого фінансового авітамінозу. Як видно, у нас донині не можуть по­ збутися ставлення до села як до безвідмовного і безсловесного економічно­ го донора.

Судіть самі: кредиторська заборгованість аграрного сектора вже у 5 разів перевищує дебіторську (загалом в економіці — в 1,4 раза). Головний насос, який відкачує кошти із села — ціновий диспаритет. Він поглибився зі змі­ ною курсової політики і позбавляє село будь-якої можливості фінансового оздоровлення. Це тим більш прикро, що у 1997-му та першій половині ми­ нулого року окреслилася позитивна тенденція: ціни на сільгосппродукцію почали випереджати ціни на товари виробничого споживання в АПК. Але після вимушеної, внаслідок світової фінансової кризи, девальвації гривні ця проблема знову стала на весь зріст. Скажу однозначно: я категорично проти популістських підходів до її розв’язання. Досить з нас уроків 1993 року. Саме через емісійні кредити для села економіка зірвалася тоді в гіперінфляцію і саме аграрний сектор постраждав від цього найбільше.

Треба йти іншим шляхом. [...] Крім заходів прямої фінансової підтримки для досягнення еквівалент­

ного обміну, Урядом планується здійснення податкових організаційних

964

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

заходів. А саме: забезпечення прозорості ринку сільськогосподарської про­ дукції, виведення обігових коштів з «тіні» шляхом спрямування основних потоків товарної продукції на організований біржовий ринок, як канал га­ рантованого збуту продукції та придбання матеріально-технічних ресурсів; створення Агентства регулювання продовольчого ринку, яке має здійсню­ вати закупівельні (фінансові) і товарні інтервенції тільки на біржовому ринку, що сприятиме формуванню об’єктивних цін на сільськогоспо­ дарську продукцію та зростанню товарних потоків на біржах; створення фонду кредитної підтримки аграрного сектора із залученням як вітчизняних, так і іноземних запозичень з метою скорочення бартеру; організація оптової торгівлі плодоовочевою продукцією на базі створення оптових продо­ вольчих ринків; здійснення жорсткої антимонопольної політики при фор­ муванні цін на матеріально-технічні ресурси для села, зокрема ліквідація адміністративно-розподільчих схем їх постачання, скасування рішень, які встановлюють дискримінаційні обмеження на підприємницьку діяльність.

Окремої і ґрунтовної розмови потребує кредитування аграрного секто­ ра. Зараз воно зведене нанівець. Основного аграрного банку «Україна» сьо­ годні недостатньо для задоволення потреб аграріїв у кредитних ресурсах. Тим паче, що й сам він переживає зараз не кращі часи через непрофесійне управління, розбазарювання коштів. Відповідальність за це несуть також Національний банк, його правління. [...]

Кучма Л. Вірю в український народ: Вибрані статті, виступи. Київ, 2000. - С. 366-369.

Із Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»

(2000 р., жовтня 5)

[...]

С т а т т я 2 . Мета встановлення державних соціальних стандартів і нормативів

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою: визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціаль­

них гарантій громадян, визначених Конституцією України; визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпе­

чення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ре­ сурсів для їх реалізації;

визначення та обгрунтування розмірів видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, со­ ціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утри­ мання соціальної сфери.

На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціаль­ них гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, ін­ ших видів соціальних виплат і допомоги.

Державні соціальні стандарти обов’язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.

965

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

С т а т т я 3. Принципи формування державних соціальних стандартів і нормативів

Формування державних соціальних стандартів і нормативів здійсню­ ється за такими принципами:

забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного;

законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стан­ дартів і нормативів;

диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів [...]

Відомості Верховно! Ради України. 2000. - № 48. - Ст. 409.

Із Закону України «Про громадянство України» (2001 р., січня 18)

Р ОЗ Д ІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

С т а т т я 3. Належність до громадянства України

Громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення не­ залежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2)особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» [...] проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3)особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 лис­ топада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України [...]

4)особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. [...]

Р О З Д І Л III

ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ ТА СКАСУВАННЯ РІШЕНЬ ПРО НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

С т а т т я 1 7. Підстави припинення громадянства України Громадянство України припиняється:

1)внаслідок виходу з громадянства України;

2)внаслідок втрати громадянства України;

3)за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відомості Верховної Ради України. 2001. - № 13. - Ст. 65.

966

Р о з д і л XIII. Утвердження та розвиток незалежної і суверенної держави

Із Закону України «Про народні художні промисли» (2001 р., червня 21)

[...]

С т а т т я 2. Законодавство України про народні художні промисли

Законодавство України про народні художні промисли базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про куль­ туру, цього Закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють діяль­ ність суб’єктів у галузі народних художніх промислів.

С т а т т я 3. Суб’єкти народних художніх промислів

Суб’єктами народних художніх промислів є фізичні та юридичні (усіх форм власності) особи, які здійснюють свою діяльність у галузі народних художніх промислів.

С т а т т я 4. Державна політика в галузі народних художніх промислів

Основою державної політики в галузі народних художніх промислів є забезпечення правових, організаційних та економічних умов для охорони, відродження, збереження і розвитку народних художніх промислів як важ­ ливої складової духовної культури українського народу.

Держава:

розробляє програми охорони, відродження, збереження і розвитку на­ родних художніх промислів та забезпечує їх цільове фінансування;

сприяє здійсненню інвестиційних проектів у галузі народних художніх промислів;

підтримує діяльність суб’єктів народних художніх промислів шляхом пільгового оподаткування і кредитування;

сприяє пропаганді мистецтва народних художніх промислів в Україні і за її межами за допомогою організації виставок, конкурсів, аукціонів, гале­ рей народного мистецтва, салонів-магазинів, спеціалізованої торгівлі виро­ бами народних художніх промислів та у засобах масової інформації;

створює умови для міжнародного співробітництва та зовнішньоеконо­ мічної діяльності суб’єктів народних художніх промислів;

сприяє навчанню та підготовці фахівців для народних художніх про­ мислів у навчальних закладах усіх рівнів акредитації за рахунок коштів дер­ жавного бюджету;

підтримує періодичні видання, видання спеціалізованої наукової літе­ ратури, альбомів, каталогів з питань народних художніх промислів;

вживає заходів для збереження народних художніх промислів і робочих місць майстрів народних художніх промислів у разі реорганізації підпри­ ємств народних художніх промислів, у тому числі при зміні форми влас­ ності, відповідно до закону;

здійснює інші заходи підтримки народних художніх промислів відпо­ відно до законодавства;

забезпечує охорону авторських прав суб’єктів народних художніх про­ мислів. [...]

967