litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ром у видавництвах «Дніпро» та «Радянський письменник». З 1972 р. був членом Спілки письменників України.

Окремими виданнями вийшли збірки віршів «Зелена гілка» (1963 р.), «Повесіння» (1964 р.), «Тридцяте літо» (1967 р.), «В дорогу — за ластівка­ ми» (1968 р.), «Вишневий цвіт» (1970 р.).

У своїх публікаціях надавав перевагу інтимній ліриці, елегійним опи­ сам природи. В громадянській ліриці — національним «болям» («...непро­ будно спить уся країна, розтринькавши і славу, і біду...». Збірка «Повесін­ ня», видавництво «Радянський письменник», К., 1964, стор. 74), історич­ ним «кривдам» («Про це я чув уперше від Богдана, коли яса його над сві­ том сяла. А як він потім каявсь до схід сонця, коли старшина й куроїди ве­ лику славу патрали...». Збірка «Повесіння», стор. 85). Ставлення автора до нашої радянської дійсності зрозуміле з такої недвозначної історичної ана­ логії:

Німеччино! По гратам пізнаю — На вікнах — грати, на ідеях грати. 1 як мені ті грати поламати, Коли я сам за гратами стою!

(Збірка «Тридцяте літо», видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», К„ 1967, стор. 77).

За час роботи у видавництві «Радянський письменник» (1965—1973 рр.) рекомендував до видавничого плану неприйнятні для нашої ідеології вірші І.Калинця, В.Голобородька, В.Стуса, збірки яких вийшли за рубежем у на­ ціоналістичних видавництвах. Готував до друку книжку Л.Костенко «Кня­ жа Гора», зняту потім із виробництва у верстці за серйозні ідейні вади.

Ліна Василівна Костенко, 1930 р. народження, безпартійна; навчалася в Київському педагогічному інституті, закінчила Московський літератур­ ний інститут (1956 р.). З 1958 р. — член Спілки письменників України.

Видала збірки віршів «Проміння землі» (1957 р.), «Вітрила» (1958 р.), «Мандрівки серця» (1961 р.).

Вірші Л.Костенко пронизуються трагічністю і розпачливістю індивідуа­ лізму, хворобливим самозаглибленням, ідеологічно неприйнятні для нас тенденційним осмисленням історичних тем. У згаданій уже збірці «Княжа Гора» на першому плані стоїть соціальне відчуження людини і її відчай:

Куди втечеш, сучасна людино? Який амулет при собі тримаєш? Тепер Гаїті в тобі єдине — Твоя душа, якщо її маєш.

Іван Федорович Драч, 1936 р. народження, член КПРС. Після закін­ чення 10 класів викладав російську мову і літературу в школі — семирічці, працював інструктором Тетіївського райкому комсомолу, служив у Радян­ ській Армії. В 1958 р. вступив на філологічний факультет Київського універ­ ситету. У вересні 1961 р. за ідейні вади в окремих публікаціях і недостойну громадську поведінку переведений на заочне відділення, згодом за неус­ пішність відрахований з університету. В 1964 р. закінчив Вищі сценарні курси в Москві і став працювати в сценарній майстерні Київської студії ху­

868

Р о з д і л XII. Україна в роки соціально-економічної та політичної стагнації

дожніх фільмів ім. О.ПДовженка. З 1962 р. — член Спілки письменників України.

Видав збірки віршів «Соняшник» (1962 р.), «Протуберанці серця» (1965 р.), «Поезії» (1967 р.), «Балади буднів» (1967 р.), «До джерел» (1972 р.). Висту­ пає у жанрі поетичного перекладу та літературно-художньої критики.

Для переважної більшості його творів характерні надмірна ускладне­ ність образної системи, оперування абстрактно-гуманістичними категорія­ ми. Його вірші не мають чітких часових координат і використовуються ідейними супротивниками для наклепів на наше сьогодення.

За час роботи на кіностудії т. Драч написав п’ять літературних сцена­ ріїв, за чотирма з них були поставлені фільми.

«Криниця для спраглих». Сценарій мав ряд ідейно-художніх вад. У процесі постановки неодноразово перероблявся, проте фільм (режисер Ю.Іллєнко) вийшов неприйнятним в ідейно-художньому відношенні, на що вказувалося у постанові ЦК Компартії України від ЗО.УІ. 1966 р. «Про окремі серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Ки­ ївській студії ім. О.П.Довженка».

«Іду до тебе» (про Лесю Українку). Сценарій позначений серйозними ідейно-художніми недоліками. В процесі зйомок перероблявся, тричі змі­ нювався склад постановочних груп, допущені великі перевитрати держав­ них коштів. Однак у фільмі (виробництво 1971 р., режисер М.Мащенко) не були до кінця подолані закладені в сценарії недоліки: Леся Українка зобра­ жена однобічно, поза її діяльністю як представниці революційно-демокра­ тичного руху, дещо перебільшено національний момент.

«Пропала грамота» (за однойменним твором М.В.Гоголя). Сценарій, будучи довільним переказом оригіналу, мав значні ідейно-художні вади. В процесі зйомок неодноразово перероблявся, двічі змінювався склад поста­ новочних груп. Фільм (виробництво 1972 р., режисер Б.Івченко) вийшов з істотними недоліками: замилування козацькою старовиною, відступи від історичної правди при характеристиці діяльності історичних осіб. [...]

У жовтні ц. р. т. Драч звернувся у відділ культури ЦК Компартії Украї­ ни з проханням ознайомитись із машинописом його збірки поезій англій­ ською мовою «Світильники часу», підготовленої до видання у СІЛА по­ етом Стенлі Куніцем. Оскільки в цих поезіях однобічно, а подекуди й ви­ кривлено відображається наша радянська дійсність, т. Драчу рекомендова­ но відмовитись від видання за рубежем збірки «Світильники часу».

Виходячи з викладеного вище, вважали б за необхідне рекомендувати Київському міськкому партії розглянути питання про партійну відповідаль­ ність Драча І.Ф. за ідейну спрямованість його творчості та громадську по­ ведінку.

Керівництву Київської письменницької організації (тт. Збанацький Ю.О., Чалий Б.Й.) вжити заходів до підвищення відповідальності чле­ нів Спілки за ідейно-художню спрямованість творчості і громадську пове­ дінку. Обговорити негідну поведінку членів СПУ І.Драча, Л.Костенко, а також С.Плачинди, Л.Ковальчука та ін., причетних до згаданого інциденту.

Рекомендувати керівництву Київської кіностудії ім. О.П.Довженка (т. Путінцев А.Г.) вирішити питання про доцільність використання т. Дра­

869

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ча І.Ф. на посаді члена сценарної майстерні кіностудії з огляду на серйозні ідейно-художні вади в його літературних сценаріях, що .призвели до знач­ них моральних і матеріальних збитків.

Національні відносини в Україні у XX ст.: Збірник документів і матеріалів.

Київ, 1994. - С. 420-423.

Звернення С.Й.Параджанова до Прокурора УРСР (1974 р., січень)

Я притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 121-1 9 січ­ ня 1974 р. У ніч, коли я насмілююсь звернутися до Вас, мені виповниться 50 років. Спілки кінематографістів, кіно, преса готувалися привітати мене з ювілеєм. У 1952 році, закінчивши ВДІК у Москві в майстрів Довжен­ ка О.П. і Савченка І.А., я був направлений на Україну, де я і створив свій кращий фільм «Тіні», знайшов українських друзів, сім’ю, сина і творчу сла­ ву. Однак після «Тіней», який приніс славу українській кінематографії, з ряду невідомих мені причин мені не вдалося створити наступний фільм. Мене проковтнуло клінічне безробіття, неробство і порожнеча. Комітетами кінематографістів безпідставно були закриті фільми «Київські фрески», «Інтермеццо», «Земля, ще раз земля», «Ікар». Саме в цей період від безро­ біття і порожнечі були мною здійснені ряд аморальних вчинків, які і стали підставою для пред’явлення мені статті 122-1, і ряд інших підозрінь, пред’явлених мені слідством. [...]

Усвідомлюючи свою вину, я фіксую те, що я носій трагічного захворю­ вання, яке пригнічує мене протягом десятиріч. Недуга розвивалась, зріла, втрачався контроль, розбивалась сім’я, приходив цинізм і зрештою вилився у кримінальне звинувачення.

Виховуючи єдиного 15-річного сина, моя репутація, природньо, торк­ неться і його юначого самолюбства. [...]

Насмілююсь звернутися до Вас і у Вашій особі до Радянського зако­ нодавства, прошу Вас припинити міру покарання, припинити слідство у зв’язку з моїм повним прийняттям звинувачення.

[...] Водночас повідомляю Вам: найбільш цінні твори мистецтва, які належали мені, мною давно добровільно передані у фонди музею УРСР. Добровільно і безплатно.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 497-498.

З Меморандуму Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (1976 р., листопад—грудень)

Розвиток руху за Права Людини в Радянському Союзі привів до ство­ рення 12 травня 1976 року Групи Сприяння Виконанню Хельсинських Угод в СРСР, керівником якої було обрано члена-кореспондента Вірмен­ ської РСР Ю.Ф.Орлова [...]

870

Р о з д і л XII. Україна в роки соціально-економічної та полпичиоі стагнації

Хоч органи влади поки що не припинили репресій проти борців за громадянські права, але ж ці репресії дедалі виразніше унеможливлюються: представники влади змушені дійти висновку, що в’язниці й концтабори не лише не зміцнюють їхнє становище, а розхитують його. До того ж розхи­ тують значно більше, ніж безборонна діяльність дисидентів, якби така справді була можлива. [...]

За цих умов 9 листопада 1976 року була створена Українська Гро­ мадська Група Сприяння Виконанню Хельсинських Угод. До неї увійшли:

ОЛЕСЬ БЕРДНИК — в’язень беріївських концтаборів (1949—1956), ши­ роко знаний на Україні та за її межами письменник-фантаст. Його перу належить близько трьох десятків книг. Деякі з них перекладені на англійсь­ ку, німецьку, португальську та інші мови освіту. За свої відхилення від соцреалізму у 1972 році виключений із Спілки письменників України. За­ робляє на життя фізичною працею.

ПЕТРО ГРИГОРЕНКО — колишній генерал-майор, начальник кафедри Військової Академії. За правову допомогу кримським татарам, що прагнуть повернутися на рідну землю, був більше ніж на п’ять років кинутий до спецпсихлікарні та позбавлений генеральського звання. Вийшовши на во­ лю, відразу ж повернувся до активної боротьби за громадянські права. Ав­ тор багатьох наукових та публіцистичних праць. Представник Української Групи Сприяння в Москві.

ІВАН КАНДИБА — юрист, один із авторів Програми Робітничо-Селянсь- кої Спілки. Хоча Спілка не була створена, дістав 15 років ув’язнення, котрі відбув повністю. Живе під наглядом у Львівській області. Позбавлений права працювати за фахом, тяжко бідує.

ЛЕВКО ЛУК’ЯНЕНКО — юрист, один з авторів Програми РобітничоСелянської Спілки. Спершу був засуджений до розстрілу, потім, як і його співавтор І.Кандиба, дістав 15 років ув’язнення. Відбув їх повністю. Живе під наглядом у м. Чернігові, працює електромонтером. Широко знаний у світі як автор численних виступів на захист прав радянських політв’язнів.

ОКСАНА МЕШКО — в’язень беріївських концтаборів (1947—1956), ма­ ти політв’язня Володимирської в’язниці Олександра Сергієнка. Активна поборниця громадянських прав на Україні. Радіослухачі добре знають палкі виступи О.Мешко на захист сина, в яких вона порушує найгостріші проб­ леми сучасності.

МИКОЛА МАТУСЕВИЧ — 1946 року народження, історик. За свої пе­ реконання був позбавлений права на освіту: йому не дозволили закінчити інститут. Був арештований на 15 діб за участь у колядуванні. За підтримку політв’язнів його багато разів звільняли з роботи. Живе з випадкових заро­ бітків.

МИРОСЛАВ МАРИНОВИЧ — 1949 року народження, інженер елек­ тронної техніки, працює не за фахом. За дружбу з дисидентами і незалежне мислення його тричі звільняли з роботи. Нині працює редактором видав­ ництва «Техніка»,

МИКОЛА РУДЕНКО — відомий український поет і прозаїк, автор по­ над двох десятків книг. Був політруком роти в ленінградській облозі. Тяж­ ко поранений, інвалід війни. За свої філософські та економічні праці ви­

871

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ключений з КПРС і Спілки Письменників України. До недавнього часу працював сторожем. Член Міжнародної Амністії, керірник Української Громадської Групи Сприяння.

НІНА СТРОКАТА — мікробіолог, дружина широко відомого українсько­ го політв’язня Святослава Караванського. За свої виступи на захист чоловіка була засуджена до чотирьох років ув’язнення. Після звільнення живе під наглядом у Калузькій області. Позбавлена права працювати за фахом.

ОЛЕКСІЙ ТИХИЙ — учитель, з 1957 до 1964 року за свої політичні пе­ реконання перебував у в’язниці та концтаборах. Позбавлений права пра­ цювати за фахом — працює пожежником та чорноробом. Займається проб­ лемами педагогіки. У червні 1967 року в нього зробили незаконний трус, дві доби тримали в камері, де брутально знущалися.

Відразу ж після створення Групи проти неї вчинено жорстоку акцію: вночі на 10 листопада 1976 року була розгромлена квартира керівника Групи Миколи Руденка. Невідомі особи закидали вікна цеглою. Кілька хвилин бу­ динок здригався від ударів — сусіди гадали, що стався землетрус. Після по­ грому серед битого скла на квартирі М.Руденка було зібрано 8 гострих улам­ ків цегли різного розміру — від */2 Д° 'А цеглини. Одним із цих уламків була поранена член Групи — Оксана Мешко. Викликана міліція відмовилася скласти акт. А через тиждень представники міліції конфіскували зібрану піс­ ля погрому цеглу, мотивуючи це тим, що вони, мовляв, хочуть вивчити від­ битки пальців. Насправді ж цією справою більше ніхто не займався. Очевид­ но, йшлося про те, щоб у потерпілих вилучити речові докази.

Якщо зважити, що М.Руденко живе серед лісу, куди номенклатурні особи приїздять полювати на кабанів і лосів, тоді стане зрозуміло, що по­ гром його квартири був доволі прозорим натяком. Лише підтримка світової громадськості здатна уберегти Групу від нещадної розправи [...]

Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінських угод: Документи і матеріали: У 4 т. Т. 2: 9 листопада 1976 — 2 липня 1977.

Харків, 2001. - С. 34-36.

Із звернення українських політичних в’язнів у справі самостійності України

(літо 1979 р.)

Як недержавна нація, Україна не визначає свій політичний розвиток і не провадить незалежної ні внутрішньої, ні зовнішньої політики. Всупереч національних інтересів Україна включена до російської політичної системи з її імперіялістичними прагненнями до світового панування і супроти своєї волі, природними і людськими ресурсами, збільшує індустріяльну і вій­ ськову потужність імперії і тим самим збільшує міжнародне напруження і загрозу нової світової війни, що може завдати нещасному народові ще більшого лиха ніж голод в 1933 році.

Україна не має своєї армії. Метрополія мобілізує нашу молодь до ім­ перської армії, спрямовує її абсолютну більшість далеко від рідного краю для зручнішої асиміляції та ідеологічної обробки в дусі своєї загарбницької ідеології.

872

Р о з д і л XII. Україна в роки соціально-економічної та політичної стагнації

Україна не має своєї зовнішньої політики. Жодна країна світу не вва­ жає її за самостійну державу і тому не бачить потреби встановлювати дип­ ломатичні взаємини на рівні посольств, а держави-члени ООН потурають московським імперіалістам, допустивши до ООН делегацію від України, що представляє окупаційну адміністрацію, а не український народ.

Україна не визначає своїх представників, яких всупереч відданосте укра­ їнців ідеалу свободи вільної економічної діяльності і т. д. настановила Мо­ сква, яка нав’язала Україні жорстокі форми в галузі промислового і сіль­ ськогосподарського виробництва і сама здійснює деталізоване їх плянування і керівництво.

Український народ позбавлений права на розпорядження своїми при­ родними багатствами і ресурсами.

Україна не має своєї фінансової системи й національної валюти. Укра­ їна позбавлена можливосте здійснювати зовнішню торгівлю.

Україна не визначає свій соціяльний розвиток через те, що Україна не розпоряджає своїми національними багатствами і не керує економікою на своїй території; життєвий рівень українського народу не відповідає ні роз­ мірам національно-природних ресурсів, ні своїм трудовим зусиллям, ні уявленням про нормальний життєвий рівень нашої доби.

Україна не визначає свій культурний розвиток. Усі справи культури перебувають під безпосереднім керівництвом партії, під невсипущим на­ глядом її цензорів, що впродовж усього свого панування на нашій землі вперто й настирливо проводять політику асиміляції і заміни української культури своєю культурою. Всі вищі і середні спеціяльні учбові заклади ру­ сифіковані і тепер уже переводять на російську мову викладання і початко­ ві і середні школи. Українську мову витіснили з економічного і наукового життя, з медицини, транспорту, торгівлі, спорту, кіно та інших сфер куль­ турного і громадського життя.

Аби остаточно вбити національну свідомість і знищити джерела самої думки про окреме національне життя під сонцем, окупанти сховали історію наших дідів-прадідів від теперішніх живих поколінь і насильно намага­ ються свої ідеали й історичні цілі представити українському народові як його власні.

Для безконтрольного проведення геноциду російські колонізатори об­ городили зовнішні кордони України колючим дротом і багнетами прикор­ донників, тримають українців у повній ізоляції від зовнішнього світу. У су­ часну добу великого розвитку транспортних засобів і масового туризму, в Україні індивідуальний туризм і поїздки родичів з України і в Україну за­ боронені, а груповий туризм зведено до крайнього мінімуму. Українців по­ збавили права виїзду на постійне проживання до інших країн.

Мета руху — вихід України зі складу т. зв. СРСР і створення незалеж­ ної демократичної української держави.

Як спадкоємці і продовжувачі найбільшого історичного стремління на­ ції — прагнення до незалежного державного життя — подаємо це клопо­ тання для Генерального Секретаріату ООН і просимо зареєструвати його, як офіційний документ Українського Національного Визвольного Руху за­ для перевірки Комісією теперішнього становища української нації, з точки

873

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

зору обгрунтованости змісту нашого клопотання просимо Генерального секретаря ООН вчинити все необхідне для реєстрації України як колонії російської імперії, що існує як т. зв. СРСР.

З огляду на антиколонізаторську спрямованість ООН та беручи до уваги деклярацію ООН 1960 року про надання колоніяльним народам і країнам незалежности, наполегливо просимо включити в порядок денний Генераль­ ної Асамблеї 1979 року українське питання як невідкладну проблему.

Звертаємося до Генерального секретаріяту ООН та урядів суверенних держав, учасників ООН, із закликом включити українське питання в поря­ док денний нарад наступної сесії Генеральної Асамблеї ООН та вжити всіх заходів для прискорення звільнення України від російської окупації.

За межами т. зв. СРСР Україна має велику діяспору з широкою мережою політичних організацій, що об’єднані у всесвітню централю — Світо­ вий Конгрес Вільних Українців.

Задля успішної реалізації поставлених у цьому документі проблем, ми представники Українського Національного Визвольного Руху [...] уповноважнюємо президента СКВУ здійснювати весь комплекс дипломатичної та іншої праці, що виявиться необхідною для виходу України з т. зв. СРСР і створення самостійної української держави.

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документа і матеріали: В 3 т. Т. 3.

Мюнхен, 1983. - С. 373-375.

Інформація Голови делегації Української РСР на 37-й сесії Генеральної Асамблеї ООН Міністра закордонних справ В.Н.Мартиненка

в ЦК Компартії України про деякі зовнішньополітичні питання (1982 р., жовтня 15)

Правляча верхівка СІЛА помітно посилює використання українських буржуазних націоналістів як одного із знарядь розгортання «психологічної війни» проти Радянського Союзу. Про це свідчать численні факти. Зокре­ ма, з весни цього року представниками адміністрації, а також в конгресі СІІІА розпочато майже безперервну низку пропагандистських акцій, спря­ мованих проти Радянської України.

Своєрідним «сигналом» до цієї безпрецедентної серії провокацій проти УРСР послужили ворожі заяви віце-президента СІЛА Дж.Буша. Виступа­ ючи 10 березня ц. р. на церемонії проголошення президентом Р.Рейганом так званого «дня Афганістану», Дж.Буш заявив, що Сполучені Штати «не забувають про становище поневолених націй у Східній Європі, від балтійсь­ ких держав до України та Узбекістану».

У своєму виступі на з’їзді націоналістичного «Українського національ­ ного союзу» 28 травня ц. р. Буш запевнив українських націоналістів, що вони теж «не забуті» і закінчив промову словами «Ще не вмерла Україна». Така поведінка Буша розцінюється націоналістичною реакцією як заохо­ чення до посилення антирадянських акцій.

874

Ро з д і л XII. Україна в роки соціально-економічної та політачної стагнації

Вкінці червня ц. р. стараннями спеціального комітету конгресу СІЛА «з питань балтійських держав і України» та українських буржуазних націо­ налістів у палаті представників конгресу було влаштовано так званий «тиж­ день українських національних і людських прав». Цей захід вилився в се­ рію антирадянських заяв конгресменів, в яких робилися спроби кинути тінь на національну політику КПРС. Ряд конгресменів вдавались до заяло­ жених вигадок про «анексію» та «поневолення» України, висловлювалася солідарність з кримінальними злочинцями і відщепенцями в Радянському Союзі.

Влипні ц. р. у рамках так званого «тижня поневолених націй» поряд із звичними для цієї ворожої акції пропагандистськими штампами у виступах конгресменів посилено рекламувалося так зване «40-річчя УПА». Характер­ но, що цьому бандерівському «ювілею» була присвячена і спеціальна зу­ стріч конгресменів з українськими націоналістами, що відбулася в одному

зприміщень конгресу.

21 вересня ц. р. до злісної ворожої кампанії, розгорнутої проти Радянсь­ кої України, підключився особисто президент США Рейган. У цей день він підписав «прокламацію», що оголошує 9 листопада 1982 р. «днем укра­ їнської хельсінської групи». Вдаючись до відвертої провокації, президент «підтверджує рішучість ніколи не забувати сміливої боротьби народу Украї­ ни за свої невід’ємні права» і зобов’язується робити «все можливе», щоб «полегшити страждання тих українців, що переслідуються радянською вла­ дою за їх спроби добитися своїх прав».

В коментарях емігрантських видань відзначалося, що згадана «прокла­ мація» є першим в історії США президентським актом, який стосується виключно України. Націоналістична «Свобода» розцінила його як свідчен­ ня того, що «Америка перестає боятися заторкувати справу поярмлення України», і висловила сподівання, що це «промостить шлях» до нових во­ рожих дій проти УРСР.

Зараз у конгресі США ведеться підготовка ще одної ворожої акції. В протоколах конгресу США значиться, що 17 вересня ц. р. сенатор Д’Аманто вніс у сенаті проект резолюції 248 з пропозицією оголосити 14 жовтня 1982 р. «днем Української повстанської армії» і уповноважити президента підписати відповідну «прокламацію». Резолюція відзначає дії ОУН по ство­ ренню так званого «уряду» в окупованому фашистами Львові, організацію УПА і «антибільшовицького блоку народів» і закликає американський на­ род приєднатися до українських буржуазних націоналістів для святкування «40-річчя УПА» і вшанування пам’яті бандерівських головорізів. Резолюцію передано на розгляд юридичного комітету сенату.

ЗО вересня ц. р. палата представників конгресу слідом за сенатом схва­ лила резолюцію 18, яка твердить про «повну фізичну ліквідацію» українсь­ кої православної і католицької церкви, звинувачує СРСР у «геноциді» і пропонує президенту домагатись «відновлення обох церков і забезпечення релігійних свобод на Україні».

До цього важливо додати, що тема так званого «50-річчя штучного го­ лоду на Україні», яка досі була предметом пропагандистських зусиль в ос­ новному тільки реакційних емігрантських кіл та науковців-радянологів, по­

875

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

чинає зараз поступово підхоплюватись серед американських урядових кіл. Ця тема заторкувалась у виступах ряду конгресменів під час «тижня україн­ ських національних і людських прав». Цим же антирадянським спекуля­ ціям були спеціально присвячені в серпні—вересні ц. р. заяви в конгресі сенатора Проксмайера і члена палати представників Брауна.

Наведені факти підривної антирадянської діяльності правлячої верхів­ ки СІЛА свідчать про безпосередню її спрямованість проти 60-річчя утво­ рення Союзу РСР. їх можна також кваліфікувати як засіб, що дедалі актив­ ніше вживається республіканцями для одержання підтримки і залучення голосів численних реакційних угруповань СІЛА у зв’язку з листопадовими виборами до конгресу і майбутніми президентськими виборами. В той же час посилення використання буржуазних націоналістів та іншої реакційної еміграції в антирадянських цілях є, на нашу думку, прямим наслідком загаль­ ного курсу адміністрації Рейгана на розширення ідеологічного наступу на СРСР, здійснення «хрестового походу» проти соціалізму.

Слід чекати, що такі відверті антирадянські плани правлячих кіл США дедалі набуватимуть конкретних форм і виливатимуться у нові ворожі про­ пагандистські акти. Як пише американська преса, «офіційним відкриттям» вищезгаданого «хрестового походу» має стати намічена на листопад ц. р. «міжнародна конференція з питання демократичних інститутів», в якій візь­ ме участь ряд відомих політичних діячів США. Висловлювання співробіт­ ників Білого дому свідчать про наміри створити «міжвідомчу групу», яка має здійснювати «широке коло заходів — від найпростіших (наприклад, на­ дання опозиційним групам магнітофонів і плівки для поширення антиуря­ дових послань) до найскладніших політичних операцій». Керівник цієї гру­ пи буде підпорядкований безпосередньо президенту США. В газетах також зазначають, що «американським політичним фондом» вже ведеться робота по «виявленню точок, де демократія потребує підтримки».

Аналіз ідеологічної обстановки в США дає підстави для висновку, що розпочаті американськими правлячими колами пропагандистські атаки проти УРСР будуть нарощуватись, ставатимуть більш підступними і витон­ ченими.

Це вимагає, на нашу думку, посилення відповідної пропагандистської і контр-пропагандистської роботи в республіці і на закордон. Оскільки «укра­ їнська тематика» антирадянської пропаганди в США явно спрямована проти 60-річчя утворення СРСР, було б доцільно, на наш погляд, активізу­ вати роботу республіканських організацій в загальносоюзних планах зов­ нішньополітичної пропаганди, спрямованої на викриття ворожої антира­ дянської діяльності правлячих кіл США. Можливо, потрібно більш широко публікувати виступи з республіки в центральних виданнях, що виходять іноземними мовами, у виданнях АПН, розрахованих на провідні західні країни, насамперед в журналі «Совьєт лайф», що виходить у США, окремі брошури відомих публіцистів з УРСР, регулярно включати матеріали з Укра­ їни в передачі для закордону Всесоюзного радіо, запланувати випуск Держкіно і телебаченням СРСР ряду кінофільмів про УРСР іноземними мовами на 16-мм плівці. Такі заходи забезпечили б вихід на широкі зару­ біжні кола, на більш широку американську аудиторію.

876

Ро з д і л XII. Україна в роки соціально-економічної та політичної стагнації

Внинішніх умовах особливо важливо було б заповнити в Посольстві СРСР у СІЛА посаду першого секретаря працівником згідно з відповідним рішенням союзних директивних органів з УРСР. Це забезпечило б регуляр­ ну оперативну інформацію безпосередньо з Вашінгтону, яка, на наш по­ гляд, у зв’язку з активізацією ворожих акцій американської адміністрації проти УРСР є конче необхідною.

Національні відносини в Україні у XX ст.: Збірник документів і матеріалів.

Київ, 1994. - С. 438-440.

Інформація ЦК КПУ ЦК КПРС про хід виконання Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи щодо поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік»

(1983 р., травня 26)

Вьіполняя постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР, министерства и ведомства, партийньїе и советские органьї, первичньїе партийньїе организации и педагогические коллективьі учебньїх заведений Украинской ССР осуществили конкретньїе мерьі, направленньїе на создание условий для повьішения уровня преподавания и изучения русского язика — язьїка дружбьі и братства народов СССР, средства межнационального общения.

Ход вьіполнения указанного постановления обсужден на партийньїх собраниях и педагогических советах учебньїх заведений, совещаниях работников народного образования. Проведеньї научно-практические конференции, а также семинарьі-практикумьі для учителей, методистов русского язьїка и литературн, заведующих соответствующими кафедрами вузов.

В соответствии с Основними направленнями реформи общеобразовательной и профессиональной школи усовершенствовани программи по русскому язику и литературе для всех типов школ, издани новие — для школ с углубленньш изучением русского язьїка и литературн и факультативньїх курсов. Обновлена тематика спецкурсов и спецсеминаров для студентов филологических факультетов висших учебньїх заведений. В школах с национальньїм язиком обучения, профтехучилищах и техникумах производится деление классов и групп на подгруппн. Повсеместно определеньї опорнне школи и училища передового опьіта по обучению русскому язи­ ку. Возросло число школ с углубленньїм изучением русского язьїка, факуль­ тативними занятиями по зтому предмету охвачено 295 тис. учащихся национальньїх школ. Принятьі мери по широкому вовлечению учащихся школ и других учебньїх заведений в кружковую работу, участию их в тематических вечерах, читательских конференциях, олимпиадах и конкурсах.

Внесени необходимие дополнения в перспективние плани научньїх исследований с учетом разработки актуальньїх проблем теории и практики обучения русскому язику. Создан республиканский межведомственний

877