litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

лювання питань, зв’язаних з реевакуацією професорсько-викладацького і студентського складу.

3. Наркомфінансів УРСР разом з Наркомосвіти УРСР розглянути та затвердити кошторис на переїзд Київського держуніверситету до м. Києва.

Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду. 1917—1960 рр.:

Збірник документів: У 2 т. Т 2: Червень 1941—1960 рр.

Київ, 1961. - С. 27.

Повідомлення наркома внутрішніх справ CPCP Л.Берії про хід боротьби з УПА і ОУН на звільненій території (1944 р., травня 6)

На освобожденной от противника территории Ровенской, Вольїнской и Тернопольской областей с февраля сего года НКВД СССР проводятся чекистско-войсковие операции по ликвидации вооруженнмх банд и подпольньїх организаций ОУН.

В ходе операций по ликвидации банд УПА с 5-го февраля по 3 мая с. г. войска НКВД имели 225 боевьіх столкновений, в результате котормх убито 9420, ранено 210, захвачено живьіми 9480 бандитов. Кроме того, органами НКВД арестовано 2357 оуновцев и 1224 бандита явились с повинной.

У бандитов изьято: самолетов — 1, пушек — 12, станковьіх пулеметов — 23, ручньїх пулеметов — 246, противотанковьіх ружей — 20, винтовок — 1840, автоматов — 419, минометов — 45, пистолетов и револьверов — 172, фанат — 541, пафонов — 350 000, мин — 3636, артснарядов — 383, радиостанций — 13, телефонних коммутаторов — 5, типофафий — 3, мотоциклов — 6, автомашин — 1, лошадей — 421, повозок — 275 и большое количество продовольственнмх и вещевьіх складов.

Наши потери: убито софудников НКВД — 17, бойцов и офицеров войск НКВД — 460, ранено софудников НКВД, бойцов и офицеров — 343; кроме того, бандитами убито фажданского населення 1761 человек.

Оперативно-чекистские фуппьі НКВД в районах проведення операций содействовали проведенню мобилизации мужчин призьівного возраста. При­ звано в рядьі Красной Армии по Ровенской областе 76 449 человек, по Вольїнс­ кой — 32 299, по Тернопольской — 51 600 человек. Задержано уклоняющихся от призьша в Красную Армию по всем трем областям 16 588 человек.

Операция по ликвидации оуновских банд продолжается.

Мировьіе войньї XX века: У 4 кн. Кн. 4: Вторая мировая война. Документи и материальї.

Москва, 2002. — С. 426.

Постанова Державного Комітету Оборони СРСР «Про кримських татар»

(1944 р., травня 11)

В период Отечественной войньї многие крьімские татарьі изменили Родине, дезертировали из частей Красной Армии, обороняющих Крьім, и переходили на сторону противника, вступали в сформированньїе немцами

768

Р о з д і л X. Україна у Другій світовій війні

добровольческие татарские воинские части, боровшиеся против Красной Армии; в период оккупации Крнма немецко-фашистскими войсками, участвуя в немецких карательньгх отрядах, крьімские татарьі особенно отличились своими зверскими расправами по отношению к советским партиза­ нам, а также помогали немецким оккупантам в деле организации насильственного угона советских граждан в германское рабство и массового истребления советских людей.

Крьімские татарьі активно сотрудничали с немецкими оккупационньїми властями, участвуя в организованннх немецкой разведкой, в так назнваемьіх «Татарских национальньїх комитетах» и широко использовались немцами для целей заброски в тнл Красной Армии шпионов и диверсан­ те». «Татарские национальньїе комитетн», в которьіх главную роль играли белогвардейско-татарские змигрантн, при поддержке крнмских татар на­ правляли свою деятельность на преследование и притеснение нетатарского населення Крьіма и вели работу по подготовке насильственного отторжения Крьіма от Советского Союза при помощи германских вооруженннх сил.

Учитьівая вьішеизложенное, Государственньїй Комитет обороньї ПОСТАНОВЛЯЕТ:

1.Всех татар вьіселить с территории Крьіма и поселить их на постоянное жительство в качестве спецпоселенцев в районах Узбекской ССР. Внселение возложить на НКВД СССР. Обязать НКВД СССР (т. Берия) вьіселение крьімских татар закончить к 1 июня 1944 р.

2.Установить следующий порядок и условия вьіселения:

а) разрешить спецпереселенцам взять с собой личньїе вещи, одежду, бьітовой инвентарь, посуду и продовольствие в количестве до 500 кг на семью.

Остающиеся на месте имущество, здания, надворньїе постройки, мебель

иприусадебньїе земли принимаются местньїми органами власти; весь про­ дуктивний и молочньїй скот, а также домашняя птица принимаются Наркоммясомолпромом, вся сельхозпродукция — Наркомзагом СССР, лошади

идругой рабочий скот — Наркомземом СССР, племенной скот — Наркомсовхозов СССР.

Приемку скота, зерна, овощей и других видов сельхозпродукции производить с вьіпиской обменньїх квитанций на каждьій населенньїй пункт и каждое хозяйство.

Поручить НКВД СССР, Наркомзему, Наркоммясомолпрому, Наркомсовхозу и Наркомзагу СССР к 1 июля с. г. представить в СНК СССР

предложения о порядке возврата по обменньїм квитанциям спецпересе­ ленцам принятого от них скота, домашней птицьі и сельскохозяйственной продукции.

б) для организации приема от спецпереселенцев оставленного ими в местах виселення имущества, скота, зерна и сельхозпродукции командировать на места комиссию СНК СССР [...]

в) обязать НКПС (т. Кагановича) организовать перевозку спецпересе­ ленцев из Крмма в Узбекскую ССР специально сформированньїми зшело-

769

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

нами по графику, составленному совместно с НКВД СССР. Количество зшелонов, станции погрузки и станции назначения по заявке НКВД

СССР.

Расчетн за перевозки произвести по тарифу перевозок заключенньїх.

[...]

3. Обязать секретаря ЦК КП(б) Узбекистана т. Юсупова, Председателя СНК УзССР т. Абдурахманова и Народного Комиссара Внутренних Дел УзССР т. Кобулова до 1 июня с. г. провести следующие мероприятия по приему и расселению спецпереселенцев:

а) принять и расселить в пределах УзССР 140—160 тьіс. человек спец- переселенцев-татар, направляемьіх НКВД СССР из Крнмской АССР.

Расселение спецпереселенцев произвести в совхозньїх поселках, существующих колхозах, подсобньїх сельских хозяйствах, предприятиях и заводских поселках для использования в сельском хозяйстве и промншленности [...]

Кримські татари 1944—1994 рр.: Статті. Документи. Свідчення очевидців.

Київ, 1995. - С. 72-75.

Донесення агента німецької фронтової розвідки при командуванні угорської армії про діяльність УПА (1944 р., вересня 1)

Останнім часом надходить все більше повідомлень стосовно україн­ ського національного руху на території, окупованій совєтами, з яких чітко виявляється, що цей рух набув надзвичайно великих розмірів і у теперіш­ ній військово-політичній ситуації являє собою дуже суттєвий фактор і си­ лу, спрямовану проти більшовизму, яку необхідно сприймати надзвичайно серйозно. [...]

Радянські військовополонені, котрі потрапили у полон 4—6 днів назад, одностайно, без спеціального опитування, розповідали мені, що велику не­ безпеку для червоної армії становлять зараз українські партизани. У черво­ ній армії прийнято називати цих партизанів «бандерівцями». Військовопо­ лонені, котрі мені це розповідали, були російської національності і крайнє настроєними проти «руху Бандери», тому вони не мали в жодному разі по­ треби змальовувати силу українських партизанів більшою, ніж вона є фак­ тично. Проте з їхніх розповідей однозначно випливає, що «бандерівці» не являють собою якісь банди грабіжників, а становлять цілком організовану армію, яка так і називається — УПА (Українська Повстанська Армія). Ця армія складається з українців, фанатично відданих своїй справі, котрі, хоча й недостатньо споряджені і погано озброєні, в той же час викликають страх у підрозділів червоної армії, що в незначній кількості перебувають у Західній Україні [...]

Найважливішим є те, що ця армія підтримується всім українським на­ родом, причому в ній, крім активних членів УПА, є ще численні співпра­ цівники і помічники руху.

770

Р о з д і л X. Україна у Другій світовій війні

Порад із збройною боротьбою УПА здійснює велетенську роботу щодо розкладання червоної армії шляхом різних чинників пропаганди, то знахо­ дять значний відгук у червоноармійців української національності. При цьому пропаганда УПА орієнтується не лише на українців у червоній армії, але і на солдатів інших національностей, до яких вона звертається їхньою мовою. УПА називає себе захисницею всіх малих націй, поневолених біль­ шовицькою Москвою. В самій УПА існують підрозділи, які складаються з різних неукраїнських національностей, але, незважаючи на це, підпорядко­ вуються наказам УПА. Про ступінь небезпеки, яка загрожує більшовизму з боку УПА, найкраще свідчить той факт, що в червоній армії зараз система­ тично проводяться політичні заняття з метою зобразити УПА в очах черво­ ноармійців як звичайне грабіжницьке явище. Робляться спроби в такий спосіб принизити УПА перед червоноармійцями, тому її називають анар­ хістським рухом типу махновщини і, крім того, «німецько-фашистською агентурою».

Через це головний тягар більшовицького терору в Україні спрямований виключно проти тих людей, котрих підозрюють в тому, що вони є членами УПА. Щоб бути переслідуваним, вистачає підозри у симпатії до УПА. [...]

3. Двоє добровольців дивізії СС «Галичина», з якими я розмовляв після того, як цю дивізію розгромили більшовики, розповідали мені, що більша частина добровольців у дивізії вступила до її лав на основі наказу УПА. УПА, зокрема, видала наказ про те, що половина української молоді по­ винна йти у ліси, а інша половина — вступити до дивізії СС, щоб отрима­ ти там повну німецьку військову підготовку, освоїти сучасну зброю і таким чином створити основу для майбутньої української армії. Добровольці цієї дивізії СС оцінюють УПА як значно сильніший і суттєво важливіший фак­ тор, ніж всі галицькі дивізії СС, разом узяті.

Ці добровольці СС дуже високо оцінюють силу і організацію УПА та розраховують на те, що вона разом з національними дивізіями СС була б спроможна утримувати цілий український фронт. Однак передумовою для цього вважають втілення політичних цілей УПА і проведення далекосяж­ них політичних заходів у сенсі ідейного доробку УПА. [...]

Україна в Другій світовій війні у документах: Збірник німецьких архівних матеріалів (1944—1945). Т. 4.

Львів, 2000. - С. 194-199.

Німецька пам’ятка про рух опору на території України (1944 р., листопада 3)

Суть і цілі УПА

УПА (Українська Повстанська Армія) — це військова організація у те­ перішній час найсильнішого українського політичного руху, що назива­ ється ОУН (Організація Українських Націоналістів), яка хоче створити Українську незалежну державу в боротьбі проти «окупантів» на українській національній території. Головним та історичним ворогом українського на­ роду уважається Радянський Союз або Росія і Польща.

771

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ОУН-УПА переконана в тому, що українське питання стало міжнарод­ ною політичною проблемою, яка може бути вирішена позитивно в ході су­ часної Другої світової війни під час конфлікту з Радянським Союзом, роз­ в’язаним хоча б під керівництвом Німеччини або західних держав.

Походження і розвиток УПА

УПА була створена в кінці 1942 р. на Волині після об’єднання різних військових груп, що були до цього незалежними. Вона на початку 1944 р. поширилася на територію Галичини у формі УНС (Українська Націо­ нальна Самооборона) й отримала тоді теперішню структуру і політичну орієнтацію через приєднання до ОУН (Бандери), яка з авторитетом досягла визнання в українському політичному житті. Від неї (ОУН) УПА прийняла основний політичний напрямок дії, який полягав у тому, щоб: а) вести безкомпромісну боротьбу у військовому плані проти Радянського Союзу і Червоної армії; б) у політичному плані — зберегти національну субстанцію українського народу.

Організація і чисельний склад УПА

Поділ УПА на групи Захід, Північ і Схід, проведений улітку 1944 року, відповідає історичним відмінностям українських територій — Галичина, Волинь і Радянська Україна (в кордонах 1943 р.). а також географічним особливостям військового характеру цього простору.

Організація військ і навчання переважно здійснюються за німецькою моделлю.

Чисельний склад УПА можна оцінити приблизно:

а) в 80 тисяч — 100 тисяч бойовиків регулярної армії (військове ядро, що пройшло військовий вишкіл);

б) цифри можливої загальної сили повстанської армії встановити не­ можливо. Українські дані коливаються між 400 тис. і 2 мільйонами вояків.

Діяльність УПА

Діяльність УПА підпорядкована політичній лінії ОУН. Після боротьби, що велась проти німців і, як виглядає ззовні, усунення конфронтації з по­ ляками, головні зусилля докладаються до боротьби проти Радянського Союзу і Червоної армії. Ця боротьба ведеться переважно у формі обмеже­ ної війни або партизанської війни на радянський спосіб (напади, саботаж, агітація, знищення радянських службовців, пропаганда і т. ін.). За деякими ознаками можна припустити, що УПА ще не пустила в хід усі свої сили.

Діяльність ОУН становить серйозну проблему для радянського керів­ ництва, що застосовує проти неї немалі сили (війська НКВД і військові одиниці аж до дивізії). Паралельно робляться спроби політичними поступ­ ками скерувати український націоналізм на рейки радянської політики.

Україна в Другій світовій війні у документах: Збірник німецьких архівних матеріалів (1944—1945). Т. 4.

Львів, 2000. - С. 235-238.

772

Р о з д і л X. Україна у Другій світовій війні

Постанова Раднаркому УРСР про повернення музейних експонатів

(1944 р., листопада 10)

В музеях України до Вітчизняної війни були зосереджені цінні експо­ нати великої історичної і художньої ваги, що становлять історико-культур- ну скарбницю нашого народу і є його власністю й його гордістю.

Найцінніші експонати музеїв УРСР були евакуйовані в східні області Союзу. Частина експонатів, які не вдалося врятувати, була пограбована ні­ мецькими загарбниками, а значну кількість історичних цінностей своєї Батьківщини радянські громадяни на тимчасово окупованих землях УРСР, виявляючи патріотичну мужність і часто ризикуючи своїм життям, врятува­ ли і переховали від німців.

Після звільнення областей Української РСР від німецьких загарбни­ ків, коли почала відновлюватися діяльність музеїв, окремі громадяни по­ вертають музеям експонати, як власність Радянської держави, що були врятовані ними й заховані під час німецької окупації. Частина музейних експонатів, проте, ще перебуває в користуванні окремих громадян, оскіль­ ки ці експонати потрапили до них або як бездоглядні, або були покинуті німцями в квартирах під час втечі, або ж набуті громадянами шляхом ку­ півлі. Всі ці експонати мають бути повернені до державних музеїв, яким вони належали.

З метою кращої організації та стимулювання справи повернення му­ зеям експонатів, які ще перебувають в установах, організаціях та в окремих громадян, оскільки вони становлять власність держави, Рада Народних Ко­ місарів УРСР постановляє:

1.Встановити, що всі музейні експонати, які належали державним му­ зеям, незалежно від того, де і в чиєму користуванні вони б не знаходились, повинні бути повернуті музеям через відповідні міські комісії по прийман­ ню від громадян музейних експонатів. Якщо музейні речі були набуті гро­ мадянами шляхом купівлі, то всі витрати по їх придбанню компенсуються громадянам через комісії по прийманню експонатів.

2.Відзначити, як заслугу перед Батьківщиною, громадян-патріотів, які зберегли народні музейні цінності від ворога і зараз ці цінності повертають державі. [...]

4.Зобов’язати Наркомфінансів УРСР передбачити за бюджетом по­ трібні асигнування для забезпечення заходів по поверненню населенням музейних експонатів.

5.Зобов’язати всі установи і організації, які перебувають на території УРСР, перевірити свій матеріальний інвентар, устаткування, меблі, книго­ збірні тощо і всі виявлені в них речі, що належали музеям чи становлять музейну цінність, незалежно від того, в чиєму користуванні вони знахо­ дяться, передати музеям.

6.Встановити та оголосити до загального відома, що експонати, які належать державним музеям, якщо вони не будуть повернуті державі гро­ мадянами, установами та організаціями, незалежно від того, яким би шля­ хом вони не були придбані, будуть державними органами вилучені і повер­

773

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

нуті музеям, а громадяни і керівники установ та організацій, що не здали експонатів, будуть притягнуті до суворої відповідальності за приховання державних музейних цінностей.

7. Редакторам центральних і обласних газет висвітлювати факти про врятування, збереження й повернення населенням музейних експонатів.

Советская Украйна в годи Велнкой Отечественной войни. 1941—1945: Документи н материали: В 3 т. Т. 2.

Київ, 1980. - С. 377-378.

Маніфест І з’їзду Народних комітетів Закарпатської України про возз’єднання Закарпатської України з Українською Радянською Соціалістичною Республікою

(1944 р., листопада 26)

Настав радісній історичний день для Закарпатської України. З допомо­ гою героїчної Червоної Армії скинуто німецько-мадярське іго. Покладено кінець багатовіковому пануванню мадяр і всіх чужоземців на ісконних українських землях Закарпатської України.

З’їзд Народних комітетів Закарпатської України приносить від імені всього населення Закарпатської України сердечну подяку доблесній Черво­ ній Армії, яка вигнала німецько-мадярських окупантів і принесла на своїх бойових прапорах радість і щастя нашому народові.

Століттями перебуваючи у відриві від своєї матері-вітчизни України, закарпатсько-український народ був приречений на злидні і вимирання. Селянство, яке становить переважну більшість закарпатсько-українського народу, позбавлене було землі. Кров’ю і потом здобуті багатства нашого народу йшли мадярським та іншим чужоземним гнобителям. Мова наша переслідувалась, школи закривались, національна українська культура руй­ нувалась і знищувалась. Народ витіснявся з своїх земель чужоземцями і ви­ мирав. За століття, з 1826 р., змушені були, рятуючись від голоду, злиднів і животіння, емігрувати в чужі країни сотні тисяч закарпатських українців.

Розвал клаптевої Австро-Угорської монархії, в якій Закарпатська Ук­ раїна була у колоніальному стані, не привів до національного, економічно­ го і культурного відродження Закарпатської України. Наша батьківщина опинилася знову відрізаною від своєї матері-вітчизни України. Так звана автономія Закарпатської України в межах Чехословацької республіки, про­ голошена Сен-Жерменським договором 1919 р., не була встановлена. На­ віть у назві створеної на руїнах Австро-Угорщини Чехословацької республі­ ки не знайшлося місця для нашого закарпатсько-українського народу. Від усіх керівних державних посад українці були усунуті.

Але найтяжчим для Закарпатської України був 1938 р. і послідуючі шість років мадярського рабства. Чехословацький уряд, відкуповуючись від насідання гітлерівської Німеччини, віддав нас у рабство мадярським фа­ шистам. Без єдиного голосу протесту, без єдиного пострілу нами заплатили німецько-мадярським імперіалістам, щоб врятувати Чехословаччину. За­ карпатська Україна була перетворена в дрібну розмінну монету на міжна­ родній арені.

774

Р о з д і л X. Україна у Другій світовій війні

Так з нами поводились тому, що, відірвані від своєї матері-вітчизни Радянської України, ми були беззахисними. Так з нами змогли поступити тому, що не була доведена до кінця боротьба наїла за возз’єднання Закар­ патської України з Радянською Україною, що ми залишилися поза вели­ кою сім’єю народів Радянської Росії.

Не раз за свою історію народ Закарпатської України піднімався на бо­ ротьбу проти чужоземних гнобителів. Не згладились з пам’яті нашого по­ коління виступи народу за возз’єднання Закарпатської України з Радянсь­ кою Україною. Народні збори в Мармароші 18 грудня 1918 р. і в Хусті 21 січня 1919 р., які репрезентували 420 громад, проголосили возз’єднання Закарпатської України зі всією Україною. Спроби народу добитися своєї національної незалежності нещадно подавлялись. Назавжди залишаться в історії мармароські процеси 1904, 1913—1914 рр., розстріл робітників у Хусті в 1929 р., розстріл демонстрантів у Хусті, Тур’я-Пасіці й інших селах 10 і 18 лютого 1932 р.

Вся історія Закарпатської України говорить, що наш народ, позбавле­ ний національної незалежності, перебуваючи віками в рабстві, загине, коли залишиться в межах чужої держави. Або возз’єднання з Радянською Украї­ ною і національне відродження, або гніт, безправ’я і поступове вимирання народу Закарпатської України.

Тепер, коли народи Європи борються проти нацизму і гітлерівської ти­ ранії, проти расової ненависті, за свою національну незалежність, було б величезною несправедливістю, коли б наш народ і надалі залишився злида­ рювати відірваний від своєї рідної матері Радянської України. Тільки воз­ з’єднавшись з Радянською Україною в сім’ї братерських народів Радянсь­ кого Союзу, ми забезпечимо свободу національного розвитку, внутрішній господарський розквіт і зовнішню безпеку.

Закарпатсько-український народ, вирваний з німецько-мадярського полону, вирішив раз і назавжди здійснити свою віковічну мрію і возз’єдна­ тися з Радянською Україною. З цими думками він ішов на вибори сіль­ ських, районних і міських Народних комітетів з наказом їм — добитися возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

Спираючись на непохитну волю всього народу, висловлену в пети­ ціях і постановах робітників, селян, інтелігенції і духівництва всіх міст і сіл Закарпатської України про возз’єднання Закарпатської України з Ра­ дянською Україною, І з’їзд Народних комітетів всієї Закарпатської Укра­ їни постановляє:

1.Возз’єднати Закарпатську Україну зі своєю великою матір’ю — Ра­ дянською Україною і вийти зі складу Чехословаччини.

2.Просити Верховну Раду Української Радянської Соціалістичної Рес­ публіки і Верховну Раду Союзу Радянських Соціалістичних Республік включити Закарпатську Україну до складу Української Радянської Соціа­ лістичної Республіки.

3.Обрати Народну Раду Закарпатської України як єдину центральну владу, що діятиме по волі народу на території Закарпатської України.

775

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

4. Уповноважити і зобов’язати Народну Раду Закарпатської України здійснити рішення з’їзду про возз’єднання Закарпатської України з Радян­ ською Україною.

Советская Украйна в годьі Великой Отечественной войньї. 1941—1945: Документа и материальї: В 3 т. Т. 3.

Киев, 1980. - С. 481-482.

Розпорядження про порядок призначення службовців Народної Ради Закарпатської України

(1944 р., грудня 9)

[-]

Народна Рада на своїм засіданню з дня 5 грудня 1944 року рішила: службовці Народної Ради будуть приниматися:

1) Референтів на внесок уповноваженного назначує голова Народної Ради;

2) Інших службовців, втім канцелярських і помічних сил назначують самі уповноваженні.

Одначе це назначення може статися тільки в рамках, які установить На­ родна Рада на своїм засіданню, т. є. Народна Рада для поодиноких ресортів установить, кілько і які місця в дотичнім ресорті можуть заповнитися.

Для випрацовання внеску для Народної Ради в ділі згаданної системизації звертаюся до уповноваженних поодиноких відділів, щоби безпроволочно подали президіяльному відділові голошення про те, скільки рефе­ рентів, службовців, а також помічних канцелярських, евентуально інших помічних сил будуть потребовати для своїх відділів.

Зазначуєся одначе, що предвиджуванна системизація буде мати тільки тимчасовий характер. Вона буде слідовати тільки мету, щоби рушити вхід ек­ зекутивну вдасть Закарпатської України. Тому при внесках треба руководитися тим, що скільки людей є необхідно для осягнення вшцесгаданої мети. [...]

II

Организація виконавчої служби на провинції.

Рівночасно [...] звертаюся до уповноважених поодиноких відділів, щоби по­ дали голошення о тім, що яких службовців на провинції пропонували би, щоби на їх внесок назначував голова Народної Ради.

Зазначую, що ця справа подрібно і принципіяльно буде розбирана на засіданню Народної Ради.

Всеж-таки щоби организувати виконавчу службу і започати негайно згадані внески випрацовати і предложити.

Далі зазначую ще, що до компетенції повірювання чи тимчасового на­ значування головою Народної Ради треба, щоби належало назначовання судіїв, Директорів середних та їм нарівно поставлених шкіл, дальше веду­ чих административної (политичної, фінансової, комуникації — звязі і т. д.) служби, яких містна компетенція обсягує територію округа. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 442-443.

776

Р о з д і л X. Україна у Другій світовій війні

Постанова РНК УРСР та ЦК КП(б)У «Про створення при РНК УРСР Ради допомоги західним областям» (1944 р., грудня 21)

В целях оказания всемерной оперативной помощи Львовской, Тернопольской, Дрогобичской, Станиславской, Ровенской и Черновицкой об­ ластям в восстановлении и развитии сельского хозяйства и культурьі, а также, для усиления партийно-политической работн среди населення зтих областей, Совнарком УССР и ЦК КП(б)У постановляют:

1.Создать при СНК УССР Совет помощи западньїм областям УССР.

2.Утвердить Совет помощи западньїм областям УССР в следующем составе: т. Корниец Л.Р. — председатель Совета и члени Совета — Кириченко А.И., Стоянцев А.А., Строкач Т.А., Луценко Ф.Г.

Придавая исключительно важное значение делу оказания помощи за­ падньїм областям УССР, освободить членов Совета от других работ.

3.Установить, что основними задачами Совета по оказанию помощи западньїм областям УССР являются:

а) осуществление мероприятий по бьістрейшему восстановлению и развитию промьішленности и сельского хозяйства в западньїх областях УССР; б) проведение мероприятий по налаживанию хозяйственной и культурной жизни в западньїх областях УССР: организация торговли, общественного питання, создание широкой сети начальних, средних школ и вузов, школ по ликвидации неграмотности, кинотеатров, клубов, изб-читален,

больниц и других лечебньїх учреждений; в) оказание помощи организациям западньїх областей УССР в проведе­

ний партийно-политической работьі и воспитании трудящихся в духе ленин- ско-сталинской политики дружбн народов Советского Союза в духе строжайшего соблюдения советских законов и государственной дисциплиньї;

г) проведение мероприятий, обеспечивающих издание газет во всех райо­ нах западньїх областей, добиваясь серьезного улучшения их идейно-полити- ческого содержания с тем, чтобьі газетн отвечали на все насущньїе вопросьі, интересующие трудящихся западньїх областей;

д) проведение мероприятий по дальнейіпему укреплению западньїх об­ ластей УССР кадрами партийньїх, советских, комсомольских, хозяйственньіх и профсоюзньїх работников;

е) проведение необходимьіх мероприятий по большевистскому воспитанию партийньїх и советских кадров областей УССР;

ж) проведение мероприятий по усилению борьбм с украинско-немец- кими националистами, польскими националистами и другими антисоветскими злементами;

з) дальнейшее укрепление и улучшение работн органов НКВД и НКВД в западньїх областях УССР;

и) осуществление контроля и обеспечение вьіполнения партийньїми, советскими, хозяйственньїми и другими организациями УССР решений партии и правительства по вопросам, относящимся к западньїм областям.

[...]

777