litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Жертвенність, твердість та непохитність означають велику путь виз­ вольної боротьби, на чолі якої стояв Симон Петлюра. Свята відданість на­ родній справі, мужнє лицарське завзяття в бою осяяли його славою серед українського народу. А в очах ворогів нашої батьківщини ім’я його стало страшним та ненависним, бо воно було гаслом змагань народних, що пря­ мували до національної та соціяльної справедливості в незалежній респуб­ лікансько-демократичній державі. [...]

Симона Петлюри не стало. У чужій землі лежить лицарь, ждучи у ду­ бовій труні свого повороту на Україну. Але не смертельний дух його вітає над цілим українським народом, горить в серцях еміграції української, жи­ ве серед уряду Української Народньої Республіки. Діло Симона Петлюри — то діло цілої нації, і цілим українським народом має бути довершене. Справа національного визволення, що в ній провід вів Уряд Української Народньої Республіки на чолі з Симоном Петлюрою, має глибокі основи для себе в самим життю українського народу, в самій душі його. Через невдачи та вигнання провідників визвольна боротьба не припинилася, — не зійде вона з свого переможного шляху і через смерть Великого Вождя. Скроплені мученицькою кров’ю його ідеї та його приклад стануть для нас святим заповітом, кажуть нам не лише продовжувати боротьбу за наше на­ ціональне й державне визволення, а й наказують помножити наші зусилля, щоб заступити собою страчену велику силу. [...]

Приймаючи на себе в цей відповідальний час увесь тягар праці нашого національного й державного визволення, Уряд Української Народньої Рес­ публіки дає урочисту обітницю перед цілим українським народом та перед славною пам’ятю Симона Петлюри свято і непорушно виконати до кінця свій обов’язок перед батьківщиною. Уряд закликає всіх громадян україн­ ських до братнього об’єднання навколо ідеалів УНР, освячених кров’ю на­ ших патріотичних військ та їх Головного Отамана. [...]

Українська політична еміграція 1919—1945: Документи і матеріали.

Київ, 2008. - С. 273-274.

Резолюція ЦК КП(б) України про позицію компартії Західної України в національному питанні (1927 р., травня 16)

КП(б)У всегда со вниманием относилась к работе КПЗУ. Рабочее движение Западной Украйни и национально-революционное движение, взаимоотношения классов Западной Украинн, соглашательские или фашистские течения мелкой буржуазии и их стремления влиять на рабочих и крестьян Западной Украиньї, политика польского правительства, все про-- явлення политической жизни Западной Украинн имеют непосредственное значение для Советской Украинн и непосредственно отражаются на про­ ведений и обеспечении социалистического строительства. [...]

Теперь, заслушав доклад о последнем пленуме ЦК КПЗУ, ЦК КП(б)У констатирует:

668

Р о з д і л IX. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

1. Письмо ЦК КП(б)У ЦК КПЗУ по н а ц и о н а л ь н о м у вопросу в УССР и на Западной Украине и о националистических уклонах в зтом вопросе не встретило согласия и поддержки со сторони ЦК КПЗУ.

2. Пленум ЦК КПЗУ отказался отмежеваться от мелкобуржуазного националистического уклона т. Максимовича, которьій вьіявил в своем вьіступлении на пленуме ЦК КП(б)У и в его подцержке фракционного националистического уклона в КП(б)У, руководимого т. Шумским.

3.Пленум ЦК КПЗУ, не приняв воздержанием при голосовании огромного большинства членов ЦК КПЗУ, предложенной представителем Коминтерна, резолюции, одобрив его линию, фактически отказался взять твердую и верную позицию в отношении той борьбьі, которую ведут про­ тав КП(б)У на территории Западной Украиньї все украинские националистические контрреволюционньїе фашистские организации при подцержке правительства Пилсудского.

4.Заявляя словесно о своей будто бьі полной идейной солидарности со всеми постановлениями КП(б)У в области национальной политики и одновременно поддерживая националистические уклони в КП(б)У и не отмежовьіваясь от националистического уклона в самой КПЗУ со стороньї

т.Максимовича, Пленум КПЗУ тем самьім становится сам на путь того ук­ лона, и таким путем образовьівается единьїй фронт националистического уклона в области украинского национального вопроса, от великой Украи­ ньї до Западной Украиньї.

5.ЦК КП(б)У констатирует несльїханньїй факт, что в вопросах, в которьіх националистические контрреволюционньїе организации ведут бешенньїй поход борьбьі и дискредитации против коммунистической партии другой страньї, зтот поход не встречает достаточного отпора со стороньї коммунистической партии зтой первой страньї [...]

7.ЦК КП(б)У обращает особое внимание на то, что такая линия со стороньї ЦК КПЗУ имеет место как раз тогда, когда польско-фашистские круги принимают все усилия, чтобьі использовать мелкобуржуазньїе на­ ционалистические течения на территории Западной Украиньї с целью подготовки вооруженной интервенции против Советского Союза вообще и Советской Украиньї, в частности. В таких условиях отсутствие верной линии борьбьі со стороньї ЦК КПЗУ против националистических уклонов в собственньїх рядах КПЗУ принимает особенно угрожающее значение.

8.ЦК КП(б)У констатирует, что организация боевого нападения фашистской Польши как оружия мирового империализма на СССР, прежде всего на советскую Украйну, идет сейчас путем мобилизации против украинской советской власти и против КП(б)У всех контрреволюционньїх сил на территории Западной Украиньї средствами клеветьі и дискриминации проводимой КП(б)У национальной политики. При зтих условиях крайнє необходима твердая большевистская линия КПЗУ в области нацио­ нального вопроса, твердая борьба против националистических уклонов и отклонений внутри самой КПЗУ и отмежевания от какой-нибудь связи и поддержки националистических уклонов, которне имели место внутри КП(б)У. Зтого требует от КПЗУ крайняя необходимость в вопросах нацио­ нальной политики занять правильную ленинскую позицию и всегда вьіпол-

669

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

нять обязанность злементарной пролетарской коммунистической солидарности к братской КП(б)У.

ЦК КП(б)У считает необходимнм обратиться к Комйнтерну, чтобьі он рассмотрел вопросьі национальной политики ЦК КПЗУ и его позиции и тем помог КПЗУ стать во всех зтих вопросах на правильний ленинский путь.

ЦК РКП(б) — ВКП(б) и национальньїй вопрос. Кн. 1: 1918—1933 іт.

Москва, 2005. - С. 493-496.

Витяг з «Устрою Організації українських націоналістів» (1929 р., січня 26 — лютого 3)

Р о з д і л І

«ПОЛІТИЧНІ ЗАСАДИ»

А.Загальні означення

1.Український націоналізм є духовний і політичний рух, зароджений з внутрішньої природи Української Нації в час її зусильної боротьби за під­ стави й цілі творчого буття.

2.Українська Нація є вихідне заложення кожної чинности та метове назначення кожного прямування українського націоналізму.

3.Органічна зв’язаність націоналізму з нацією є факт природнього по­ рядку й на ньому основане ціле розуміння істоти нації. [...]

9.Умовою, що забезпечує нації тривалу активну участь у світовому се­ редовищі, є найбільш пристосована до всебічних інтересів національного життя політична організація, якою є суверенна держава. [...]

13.Для Української Нації в стані її політичного поневолення началь­ ним постулятом є створення політично-правної організації, означеної: Українська Самостійна Соборна Держава.

14.Для створення, закріплення і розвитку держави необхідна засадни-

ча умова: щоб держава була висловом національної істоти у спосіб найбільш творчої видатносте всіх складових органів нації, отже виявляла систему ор­ ганізованої її взаємочинности на засаді інтегралізму суспільних сил з їх правами й обов’язками відповідно до їх значення у цілості національного життя.

15.Український націоналізм висновує для себе з провідних засад дер­ жавної організації ряд практичних завдань, підготовчих для здійснення державного ідеалу соборними зусиллями українців-державників, зорганізо­ ваних на принципах: чинного ідеалізму, моральної своєзаконности та інди­ відуального почину.

16.Першим зав’язком та переємником завдань українського націона­ лізму є покликана до життя Конгресом Українських Націоналістів Органі­ зація Українських Націоналістів, побудована на засадах: всеукраїнства, надпартійности й монократизму.

670

Ро з д і л IX. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

Б.Державний устрій

1.Форма української державної влади буде відповідати послідовним етапам державного будівництва України, а то національного визволення, державного закріплення та розвитку.

2.В часі визвольної боротьби лише національна диктатура, витворена в ході національної революції, зможе забезпечити внутрішню силу Українсь­ кої Нації та найбільшу її відпорність назовні.

3.Щолиш після відновлення державности, настане доба її внутрішньо­ го порядкування та переходу до стану монолітного державного тіла. В цей переходовий час голова держави матиме за завдання підготовити створення найвищих законодавчих органів на засаді представництва всіх організова­ них суспільних верств, з узглядненням відмінностей окремих земель, що ввійдуть до складу Української Держави.

4.На чолі упорядкованої держави стане, покликаний представницьким органом, голова держави, що визначить виконавчу владу відповідальну пе­ ред ним та найвищим законодавчим тілом.

5.Основою адміністративного устрою Української Держави буде місце­ ве самоврядування; зокрема кожний край буде мати свій представницький законодавчий орган, покликаний місцевими організованими суспільними верствами, та свою виконавчу владу.

В. Соціяльно-еконамічні постанови

1. В с т у п н і т е з и

1.Українська Держава буде змагати до осягнення господарської самовистарчальности нації, збільшення народнього майна та забезпечення ма­ теріального благобуту населення, шляхом розбудови всіх галузей народньо­ го господарства.

2.Господарське життя країни буде побудоване на основі співпраці дер­ жави, кооперації та приватнього капіталу. Поодинокі ділянки народнього господарства будуть розділені між ними, стануть предметом їх рівночасного

йрівнорядного діяння, в залежності від корисности того для цілости на­ роднього господарства та для інтересів держави.

2. А г р а р н а п о л і т и к а

1.Інтересам народнього господарства України відповідає існування та розвиток селянського господарства.

2.Вивласнення поміщицьких земель без викупу, переведене в час ре­ волюції на Сході України, державна влада затвердить законом, якого силу поширить на всі землі України.

3.Державна влада переведе корективи в розподілі землі на Сході Ук­ раїни, необхідні з огляду на стихійний, не впорядкований характер розпо­ ділу вивласнених земель у час революції. [...]

6.Державна влада буде всебічно сприяти інтенсифікації селянських господарств та пристосованню їх до ринків, буде підтримувати розвиток сіль­ ськогосподарської кооперації, уділювати сільському господарству дешевого

671

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

продукційного кредиту, і буде дбати про агрокультурну й агроосвітню справу та про забезпечення хліборобськой продукції державним обезпеченням. [...]

3. П р о м и с л о в а п о л і т и к а

1.В цілі усамостійнення народнього господарства та його всебічного розвитку, що зокрема диктують потреби державної оборони та конечність дати верстат праці лишкам сільської людности, держава буде сприяти упромисловленню країни.

2.Підприємства таких галузей промисловості!, що являються важливи­ ми для існування та оборони країни, будуть удержавлені. Інші підприєм­ ства будуть залишені приватному капіталові поодиноких осіб і асоціяцій на основі вільної конкуренції та приватної ініціятиви. У випадках, визначених законом, держава матиме право першенства перед приватним капіталом у набутті співласности приватних підприємств.

3.Держава дбатиме про переведення раціоналізації всіх родів промис­ ловосте, зокрема їх машинного урядження, та про підготовання кадрів фахівців і технічних робітників, що задовольняли б вимоги сучасної тех­ ніки. [...]

4. Т о р г о в е л ь н а п о л і т и к а

1.Торговельні операції, так на внутрішньому як і на зовнішніх ринках, будуть розподілені між приватним капіталом, кооперацією і державою, яка то остання перебирає торгівлю виробами удержавленої промисловости та головні роди перевозу.

2.Маючи на увазі нормальний внутрішній процес розподілу й обміну,

держава дбатиме рівночасно про забезпечення українським продуктам і ви­ робам найвигідніших умов збуту на світових ринках, а для оборони націо­ нального господарства назовні вживатиме метод охоронного і сприяючого характеру та метод протекціонізму, що знайдуть примінення в формі мит та торговельних договорів.

5. Ф і н а н с о в а п о л і т и к а

1.Податкова система буде оперта на засаді єдиного, рівномірного, по­ ступового й безпосереднього податку при залишенні обмеженої кількости посередніх податків.

2.Держава дбатиме про розвиток банківництва в усіх галузях госпо­ дарського життя. Емісійний банк буде установою найбільш незалежною від сутополітичних чинників та підлягатиме контролі збоку виконавчої влади та громадянства.

3.Справа уморення державних боргів, що припадуть на українську державу, як частина боргів окупаційних держав, буде впорядкована після засад справедливосте і в рамках господарської спроможносте.

6. С о ц і я л ь н а п о л і т и к а 1. Регулювання взаємовідносин поміж суспільними групами, зокрема

право остаточного арбітражу в справах суспільних конфліктів, буде нале­ жати державі, яка дбатиме про співпрацю виробничих верств Української Нації.

672

Ро з д і л IX. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

2.Члени всіх суспільних груп будуть мати право коаліцій, на основі якого вони будуть об’єднуватись у професійні організації з правом синдикалізування після територіального принципу і після галузей виробництва, та матимуть своє представництво в органах державної влади.

3.Працедавці і працівники матимуть право вільних персональних і ко­ лективних умов у всіх справах, що дотинать взаємних інтересів, у рамках законодавства та при контролі держави.

4.У приватних та державних промислових підприємствах будуть утво­ рені виробничі ради з представників підприємців, керовників і робітників,

зправом вгляду й контролі техніки продукції.

5.У хліборобських, промислових і торговельних підприємствах будуть утворені ради працівників, як представниці органи для полагоджування справ працівників у взаємовідносинах їх з професійними спілками, праце­ давцями та державою. Зокрема вони заключатимуть самі, або в порозумінні

зпрофесійними організаціями колективні договори, а в промислових під­ приємствах братимуть участь у виробничих радах. [...]

Г.Зовнішня політика

1.Здійснення постуляту української державности, передумовляє акти­ візацію внутрішнього політичного життя українського народу, заманіфестовану назовні для зазначення української справи як рішаючого чинника в питанні східньо-європейського політичного стану. [...]

3.Повне усунення всіх займанців з українських земель, що наступить у бігу національної революції та відкриє можливості розвитку Української Нації в межах власної держави, забезпечить тільки система власних мілі­ тарних зброєнь та доцільна союзницька політика.

4.Відкидаючи в засаді традиційні методи української політики орієнту­ ватися в визвольній боротьбі на котрогось з історичних ворогів Української Нації, українська зовнішня політика здійснюватиме свої завдання шляхом союзних в’язань з тими народами, що вороже відносяться до займанців України, як рівнож шляхом належного використання міжнародніх взаємо­ відносин для осягнення субєктивної ролі України в міжнародній політиці.

5.В своїй зовнішньо-політичній чинности українська Держава стремі­ тиме до осягнення найбільше відборонних меж, що охоплюватимуть усі ук­ раїнські етнографічні терени й забезпечуватимуть їй належну господарську самовистарчальнісгь. [...]

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали: В 3 т. Т. 2.

Мюнхен, 1983. - С. 327-335.

З дипломатичної довідки про проблему національних меншин на Буковині

(1930-ті рр.)

[...] На території Чернівецького консульського округу національна про­ блема виступає тільки у Буковині [...]

673

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Розглядаючи Буковину в національному аспекті, ми повинні поділити її на дві частини: північну та південну. Якщо п’ять основних національних груп, які проживають у Буковині, представлені в обох її частинах, то, коли йдеться про безперечну національну більшість, північну Буковину можна назвати українською, а південну — румунською.

Буковину після приєднання до Румунії було поділено на п’ять повітів, за австрійських часів вона мала одинадцять. Тому два повіти, згідно з ру­ мунським поділом, а саме Чернівецький і Старожинецький, мають перева­ жаючу українську більшість, що становить у першому до 90 %, а у другому до 75 %. Радівецький повіт у національному плані є перехідним тереном. Проживають там румуни, українці, німці та угорці. Однак українці мають там лише 15 % населення. Досить великий відсоток становлять тут німці та угорці. Переважає однак румунське населення. Повітами, де домінують ру­ муни, є Сучавський та Кимполунзький. [...]

Як виходить з вищенаведених даних, українська проблема у Буковині в силу обставин висувається на перший план серед решти питань національ­ них меншин. Вона набирає спеціальної ваги для румунів також з огляду на те, що українці у Буковині становлять цілісну і національно свідому масу, можуть мати значний вплив на більшу частину Бессарабії, яка, як відомо, має серед свого населення дуже великий відсоток зрусифікованих українців.

Спроби впливу буковинських українців на Бессарабію мали певний ус­ піх у 1933 р., коли змогли як у Хотинському, так і Акерманському повітах створити українські політичні організації, які отримували директиви від Української національної партії в Румунії, що має свій центр у Буковині, а саме у Чернівцях. Як свідчить сама назва, ця партія не збирається обмежу­ ватися тільки буковинською територією. Багаторазово серед її прихильни­ ків висловлювалася думка, що Буковина має стати П’ємонтом українського руху для територій, заселених українцями і які після війни були приєднані до Румунії.

Характерним моментом є те, що як місцева українська преса, так і за­ рубіжна та західноєвропейські часописи у згаданому вже 1933 році пору­ шили питання про чисельність українців у Румунії.

Підставою для цього став виступ «Українського бюро» у Лондоні з до­ казами, що кількість українців у Румунії сягає 1 160 000.

Бельгійський часопис «La Flandre liberale», вміщуючи кореспонденцію з Буковини (у числі від 12 жовтня 1933 р.), поставив під питання вищевка­ зану кількість. Він доводив, що українців у Румунії є 900 000, з яких 300 000 у Буковині та 600 000 у Бесарабії. [...]

З наведеними вище даними не погодився місцевий український що­ денний часопис «Час» (№ 1458 за 7 листопада 1933 р.), доводячи, що згід­ но з неточними австрійськими переписами населення, вже у 1900 р. у Бу­ ковині проживало 300 000 українців. [...]

[...] часопис стверджував, що сьогодні українців у Буковині повинно бути значно більше, ніж 350 000, у Бессарабії значно більше, ніж 600 000, у Семигороді понад 50 000. А якщо взяти до уваги також решту місцевостей Румунії, то виявиться, що кількість українців, подана Лондонським бюро (1 160 000), буде дуже незначною. [...]

674

Р о з д і л IX. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

Якщо на справу української меншини Румунія звернула велику увагу, то, крім вищенаведеного, додається ще та обставина, що українці як у Бу­ ковині, так у Північній Бессарабії є не прибулим, а автохтонним елемен­ том. Усвідомлення цього є загальним серед місцевих українців, які (на від­ міну, наприклад, від німців), почувають себе тут, на своїй землі, вважаючи румунів не за справжніх господарів, а за прибульців.

Переконання про свою автохтонність вони черпають з кожного підруч­ ника української історії, з часописів і брошур, автори яких, пишучи про молдавську, буковинську та бессарабську землі як про терени, на яких ще мешкали руські племена, спираються звичайно на київського літописця XI ст. Нестора. [...]

Буковина: національні рухи та соціально-політичні процеси 1918—1944 рр. Погляд дипломатів (Документи).

Чернівці, 2007. - С. 101-105.

Уривок з дипломатичної довідки з інформацією про українські угруповання в румунських партіях (1930-ті рр.)

[...] При ущемленні прав українців Буковини, при систематичному усу­ ненні їх з посад та позбавленні всіляких прав власного культурно-націо­ нального життя і мови у державній чи приватній освіті, цікавим явищем є існування у румунських партіях українських угруповань. Цей факт пояс­ нюється певною мірою справами матеріального характеру, які зустрічають­ ся як у містах, так і в селах із поширенням протекційних елементів, що входять до складу румунських політичних партій. Допомагає тут обставина, що українська інтелігенція та напівінтелігенція, яка має мало можливостей щодо застосування своєї праці, отримує при приналежності до румунських партій відносно високі перспективи.

Розрахунок на український елемент під час виборів, при методах засто­ сованих як місцевою владою, так і румунськими партіями, має певне під­ ґрунтя та приносить користь, про що свідчить поява спеціальних газет, які видавали румунські партії українською мовою.

Тому Ліберальна партія видає «Голос Буковини», а Партія націоналцараністів — «Правду». Обидва часописи мають на меті отримання насам­ перед голосів сільського електорату.

Партія проф. Кузи, яка оперувала під час виборів радикальними гасла­ ми!...] та давала багато суттєвих обіцянок українцям відносно їхнього на­ ціонального майбуття, отримала значну перемогу в Буковині, результатив­ но перемігши Українську національну партію. [...]

Буковина: національні рухи та соціально-політичні процеси 1918—1944 рр. Погляд дипломатів (Документи).

Чернівці, 2007. - С. 113-114.

675

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Обґрунтування посольством ЧСР у Бухаресті доцільності відкриття у Чернівцях почесного чехословацького консульства з огляду на значення міста як важливого торговельного осередку (1932 р., квітня 23)

Чернівці, які мали багато торговельних відносин з чехо-словацькою промисловістю ще у передвоєнний період, після війни цю діяльність значно розширили і стали для нас одним із найважливіших міст Румунії з еконо­ мічного боку. Якщо до війни Чернівці були лише осередком торгівлі для Буковини, то після війни тут зосередилася уся торгівля з північчю, серед­ ньою Бессарабією і з Молдавією. Торгівці з Чернівців, які їздять до ЧехоСловаччини, користуються шляхом, який веде через Галмей. Фактично, це шлях на Галац або Будапешт, а це означає великий об’їзд і втрату часу й грошей. Чернівці розташовані досить далеко від інших міст, де існують чехо-словацькі представницькі заклади, і тому неможливо з Галаца, Буха­ реста чи Клужа успішно вести торговельні справи, що торкаються Чер­ нівців і околиць. Крім того, у Буковині дотепер діють інші закони, ніж у колишньому Румунському королівстві. У Семигороді місцеві торговельні відносини також значно відрізняються від інших частин теперішньої Ру­ мунії. [...]

Буковина: національні рухи та соціально-політичні процеси 1918—1944 рр. Погляд дипломатів (Документи).

Чернівці, 2007. — С. 186.

Лист галицьких послів з приводу становища в Радянській Україні

(1933 р., вересня 25)

Нижче підпісані представники Українського Центрального Комітету Допомоги совітській Україні звертаються до вас з горячим проханням не одмовити в ласці поставити питання голоду, що лютує в совітській Україні, перед Лігою Націй, щоби остання організувала міжнародню акцію на ко­ ристь українського населення, яке вимірає з голоду.

Факти голоду є незаперечними, не дивлючися на зусилля, що совітсь­ кий уряд вживає, щоби прикрити правдиву дійсність, заперечити існування цієї справжньої катастрофи, спричиненої голодом. Цей факт підтверджу­ ється тисячами листів, які ми отримуємо від наших земляків з того боку совітського кордону, свідченнями сотень українських біженців, свідчення­ ми, складеними як акти офіційні, свідченнями і сторонніх нейтральних осіб, головним чином чужинецьких журналістів, яким вдалося не дивлючи­ ся на заборону совітських влад, побувати на українській території, на якій лютує голод.

Відомі і шановні імена, як Його Еміненція Кардинал Ініцер у Відні, імена українських греко-католицьких єпископів на чолі з Його Еміненцією Митрополитом графом Шептицьким, так само стверджують, що катастро­ фічний голод, якому подібного не було ще в історії, є дійсним фактом.

676

Р о з д і л IX. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

Ми не маємо наміру комшіікувати міжнародник акцію політичними міркуваннями і не будемо ми говорити про ті причини, які довели Україну до цієї страшної катастрофи: ці причини відомі цілому світові. Не є секре­ том, що Україна, країна, обдарована природою великими багатствами, по­ пала у такий нещасний стан через руйнуючу економічну політику совітів. Лишаючи на боці міркування політичної економії цього винищення Украї­ ни, ми апелюємо до Ліги Націй, щоби остання прийшла з допомогою го­ лодуючим, бо ця допомога — це справа людської солідарносте.

Ми маємо повне довір’я до Ліги Націй, — яка вже колись в инші роки давала свою допомогу в подібних випадках, — що вона і тепер організує акцію, щоби прийти з допомогою нещасному населенню, переборе всі труднощі та примусить совітський уряд прийняти міжнародню допомогу.

Українці із Заходу, що знаходяться поза межами совітів, як також і ук­ раїнці — горожане Канади та Сполучених Штатів Америки, готові дати до розпорядимости їхніх голодних братів дзерно та инші припаси, як що Ліга Націй дасть змогу відправите їх на совітську Україну та організувати роз­ поділ під міжнароднім контролем. [...]

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали: У 3 т. Т. 2.

Мюнхен, 1983. - С. 359-360.

З довідки, підготовленої для Консульського з’їзду, про об’єднання Буковини з Румунією та його економічні наслідки

(1934 р.)

[...] З моменту переходу Буковини під румунське панування її зв’язок з державами колишньої Австро-Угорщини був перерваний. Розпочалася пе­ ребудова буковинського господарства із західного на південно-східний нап­ рямок.

Однак процес економічного об’єднання Буковини з Румунією розви­ вався спочатку досить повільно. Передусім у перші місяці після об’єднання весь товарообіг між Буковиною і Румунією відбувався за дозволом відпо­ відного буковинського генерального секретаріату, що значно ускладнювало товарообіг. Така ситуація існувала до 1921 р. [...]

У вересні 1920 р. в Чернівцях було відкрито філію Румунського націо­ нального банку. Невдовзі великі бухарестські банки повідкривали в Буко­ вині свої філії. Одночасно, згідно із Законом про націоналізацію банків, діючим у Буковині філіям віденських банків був виданий наказ: трансфор­ муватися у незалежні румунські банки або самоліквідуватися. Це ліквідува­ ло фінансову залежність Буковини від Відня і віддало її в підпорядкування Бухареста.

Подальшим поступом інтегрування Буковини в Румунію була заміна (в міру можливості) товарів, що завозилися з австрійських провінцій, румунсь­ кими товарами. Так, наприклад, чеський текстиль (моравський і сілезький) був, принаймні, частково замінений виробами з Бутуті і Брашова. Папір, який завозився з Австрії, почали заміняти папером зі Старого королівства і Семигороду. Гас із Малопольщі втратив буковинський ринок, його замінив

677