litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

Р О З Д І Л VIII

УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

Лист української Маньчжурської окружної ради в Харбіні українській дипломатичній місії в Парижі

про стан української еміграції на Далекому Сході та з проханням інформувати про події в Україні (1920 р., травня 29)

Закинуті гіркою долею в далеку країну, одірвані од рідної неньки тяж­ кими подіями братовбивчої боротьби розлютованих мас бувшої Росії, ми, мешканці Далекого Сходу і Хинської залізниці, не маємо майже ніяких звісток про національне політичне, економічне і державне життя наддніп­ рянських українців. А якщо й маємо деякі звістки з російських часописів, то вони всі перекручені, бо ворожі українському національному рухові. Зносини з Україною дуже тяжкі, а більш того, що зовсім неможливі через вищезазначені перешкоди.

Братовбивча війна і загальна ворожнеча роздратованої людності і тут, на Далекім Сході, не дає змоги нам, далекосхідним українцям, працювати інтенсивно на ниві національного відродження нашої людності. А деякі за­ ходи у цім напрямі зроблені. Від часу революції відбулося 4 далекосхідних всеукраїнських з’їзди, на яких обмірковувались загальноукраїнські місцевої людності справи в зв’язку з життям крайовим. Тими з’їздами утворені ок­ ружні ради — в Благовіщенську, Хабаровську, Микольск-Уссурійську, Вла­ дивостоці і в Маньчжурії. Заснована Крайова Рада і її Виконавчий (комі­ тет) орган — Секретаріат Далекосхідної Крайової Ради в м. Владивостоці. Заходами деяких громадян Хабаровська, Владивостока і Харбіновського Клубу відчинено три українських початкових школи і заснувались коопера­ тиви: «Шлях» (ст[анція] Маньчжурія), «Згода» (м. Харбін), «Хлібороб» (м. Хабаровськ) і Крайовий Кооператив «Чумак» у Владивостоці.

Проте всі ці громадянські організації працюють мляво через брак кош­ тів, громадянської дісціпліни і досвідчених людей. Так же мляво йде і жит­ тя громадян, що в значній мірі залежить від того, що і життя на Україні завдяки тим подіям, які на протязі цих трьох років там творились, підупа­ ло, і зденаціоналізовані тутешні українці не знають, на яку їм ступити — ким вигідніш бути — чи українцем, чи може громадянином «Єдиної неді­ лимої» [...]

Т[имчасовий] Виконавчий] Щомітет] Маньчжурської Окружної Ради дуже прохає Українську Місію інформувати тутешнє громадянство про спра­ ви Наддніпрянської України, Галичини і відносини до України, як держави, її сусідів і інших держав. Ми певні, що правдиві інформації Української Мі­

578

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

сії піднімуть настрій українського місцевого громадянства і покажуть йому напрямок роботи, яка повинна провадитись в найближчому часі в зв’язку з становищем на Україні. Тому Т[имчасовий] Виконавчий] К[омітет] Окруж­ ної Ради уважно прохає про інформування її про загальне становище на Ук­ раїні в житті державному, економічному, політичному і інш.

Зсвого боку місцеве громадянство буде повідомляти Українську місію

зстановищем і побутом далекосхідного громадянства в його національній роботі і тих кроках, які воно буде вживати для осягнення великої своєї ме­ ти — національного відродження своєї людності у всіх верствах її життя.

Українська політична еміграція 1919—1945: Документи і матеріали. Київ, 2008. - С. 71-72.

Постанова Ради Народних Комісарів УСРР про відокремлення церкви від держави (1920 р., серпня 3)

[...]

1)Проведення в життя декрету робітничо-селянського уряду УСРР від 22 січня 1919 р. про відокремлення церкви від держави і школи від церкви [...] покласти на Народний комісаріат юстиції та його органи.

2)Про зміну ст. 12 зазначеного вище декрету робітничо-селянського уряду, позбавити церковні та релігійні товариства прав юридичної особи.

3)Доручити Народному комісаріатові юстиції скласти детальну ін­

струкцію пропроведення в життя декрету від 22 січня 1919 р. про від­ окремленняцеркви віддержави і школи від церкви і ввести її в дію за по­ годженням з заінтересованими відомствами. [...]

Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду 1917—1959 рр.:

Збірник документів: У 2 т. Т. 1: 1917 — червень 1941 р.

Київ, 1959. - С. 67.

Постанова РНК УСРР про введення української мови

в школах і радянських установах (1920 р., вересня 21)

Рада Народних Комісарів постановляє:

1. Доручити Наркомосові терміново розробити план широкого розвит­ ку виховних і освітніх закладів усіх ступенів і розрядів з українською мо­ вою викладання.

2.Негайно запровадити обов’язкове вивчення української мови в усіх учбово-виховних закладах з українською мовою викладання.

3.Звернути увагу на особливо серйозне вивчення української мови в усіх постійних і тимчасових закладах по підготовці працівників освіти, причому частину їх треба негайно ж перевести на українську мову викла­ дання.

579

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

4.Поставити в обов’язок Державному видавництву подбати про видан­ ня, за погодженням з Наркомосом, достатньої кількості підручників ук­ раїнською мовою, так само як і художньої літератури і всіх інших видань.

5.Наркомпродові і Наркомзему свою популярну і пропагандистську лі­ тературу видавати переважно українською мовою.

6.Поставити в обов’язок виконкомам мати в кожному губернському місті не менше однієї української газети.

7.Наркомосові через його місцеві органи негайно ж організувати в усіх губернських і повітових містах вечірні школи для навчання української мо­ ви радянських службовців.

8.Поставити в обов’язок усім радянським установам подбати про залу­ чення співробітників, які знають українську мову і можуть нею задоволь­ няти запити населення.

9.Поставити в обов’язок Робітничо-селянській інспекції стежити за точним виконанням цього декрету.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 292-293.

Союзний робітничо-селянський договір між УСРР і РСФРР (1920 р., грудня 28)

Уряд Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, з одного боку, і уряд Української Соціалістичної Радянської Республіки, з другого, виходячи з проголошеного Великою пролетарською революцією права народів на самовизначення, визнаючи незалежність і суверенність кожної з договірних сторін і усвідомлюючи необхідність згуртувати свої си­ ли з метою оборони, а також в інтересах їх господарського будівництва, вирішили укласти цей союзний робітничо-селянський договір [...]

I. Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка і Ук­ раїнська Соціалістична Радянська Республіка вступають між собою у воєн­ ний і господарський союз.

II. Обидві держави вважають за необхідне оголосити, що всі спільні зо­ бов’язання, які вони надалі братимуть на себе щодо інших держав, можуть обумовлюватися лише спільністю інтересів робітників і селян Республік, що укладають цей союзний договір, і що з самого факту колишньої прина­ лежності території УСРР до колишньої Російської імперії для УСРР не ви­ пливає ніяких зобов’язань відносно кого б то не було.

III. Для кращого здійснення зазначеної в пункті 1 мети обидва уряди оголошують об’єднаними такі Комісаріати: 1) Військових і Морських Справ, 2) Вищу Раду Народного Господарства, 3) Зовнішньої Торгівлі, 4) Фінан­ сів, 5) Праці, 6) Шляхів, 7) Пошт і Телеграфу.

IV. Об’єднані Народні Комісаріати обох Республік входять до складу Раднаркому РСФРР і мають у Раді Народних Комісарів УСРР своїх упов­ новажених, яких затверджує і контролює Український ЦВК та З’їзд Рад.

V. Порядок і форма внутрішнього управління об’єднаних Комісаріатів встановлюється особливими угодами між обома урядами.

580

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

VI. Керівництво й контроль об’єднаних Комісаріатів здійснюється че­ рез Всеросійські З’їзди Рад депутатів робітників, селян і червоноармійців, а також Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет, до яких УСРР по­ силає своїх представників на підставі постанови Всеросійського З’їзду Рад.

VII. Керівництво й контроль об’єднаних Комісаріатів здійснюється че­ рез Всеросійські З’їзди Рад депутатів робітників, селян і червоноармійців, а також Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет, до яких УСРР по­ силає своїх представників на підставі постанови Всеросійського З’їзду Рад.

VIII. Цей договір підлягає ратифікації відповідних вищих законодавчих установ обох Республік.

Історія Радянської Конституції в декретах і постановах Радянського ураду (1917—1936).

Київ, 1937. - С. 152-153.

Із звіту Народного комісаріату освіти УСРР за 1920 р. «Про стан вищих учбових закладів України

і підготовку працівників освіти» (початок 1921 р.)

Во всех вьісших учебньїх заведеннях на 1920 г. числилось 80—82 тьіс. студентов и около 2500 профессоров и преподавателей. В настоящее время из всех вьісших учебньїх заведений полньїм ходом работают медицинские факультети университетов, женские медицинские институтьі, ветеринар­ ний и сельскохозяйственньїе институтьі и все технические учебньїе заведе­ ння. Для ускорения прохождения курса мобилизованм студенти медики и техники. Содержание на апрель—июнь обходится около 150 млн. руб.

П о д г о т о в к а р а б о т н и к о в п р о с в е щ е н и я Досталось в наследство: учительских институтов 9, учительских семи-

нарий 45, фребелевских институтов 2. И те и другие преобразуются в институтн народного образования. Открнт цельїй ряд (около 30) курсов и се-

581

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

минаров по подготовке работников (часть из них уже закончилась): в Луганске, Юзовке, Екатеринославе, Киеве, Харькове, Одессе,.Чернигове, Нежине, Глухове, Новгород-Северске.

Винститутах, семинариях и на курсах введено преподавание украиноведения, которое должно стать источником живого понимания современного социально-зкономического и культурно-бьггового положення Украиньї.

Для подготовки работников-внешкольников открьггм курсьі и семинарьі в Харькове, Чернигове, Луганске, Бахмуте и др., а также введеньї соответствующие курсьі в существующих институтах и семинариях.

ВХарькове на днях открьіваются Наркомпросом инструкторско-лек- торские курсн, цель котормх — подготовить достаточное количество лекторов для курсов, намеченннх к открьітию, в ЗО пунктах Украиньї. Для борьбьі с безграмотностью устроеньї краткосрочньїе семинарьі и курсьі, знакомящие с общими началами педагогики и методики по работе в шко­ лах для взрослнх, в общем по 4—5 на каждую губернию (Одесса, Луганск, Чернигов, Бахмут, Николаев, Киев)

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 292-294.

Із записки Е.Й.Квірінга про дипломатичні представництва УСРР

(1921 р., січня 14)

Україна стоїть напередодні встановлення дипломатичних, консуль­ ських та інших відносин з Польщею, Латвією, Литвою, Естонією, а у більш віддаленому майбутньому це питання постане і щодо решти держав.

Тому нам заздалегідь потрібно встановити форму представництва. Наскільки мені відомо, тепер це питання вирішується так, що росій­

ський посол буде одночасно і представником УСРР.

Таке вирішення питання, з моєї точки зору, не відповідає ні нашій по­ літиці висування незалежності і суверенності УСРР, ні тому становищу, яке українське питання посідає в міжнародній політиці. [...]

У міжнародній політиці найближчих років Україна матиме важливе са­ мостійне значення. Я не говоритиму зараз про те, правильна чи не пра­ вильна наша політика прокламування перед зовнішнім світом самостійнос­ ті УСРР — але оскільки це так і оскільки Україна посідає в політиці вели­ ких держав самостійне місце, ми не можемо відмовлятися від самостійних посольств УСРР у великих державах, тому що передача повноважень УСРР російським послам стала б показником для цих держав фіктивності усіх розмов про суверенну Україну, давала б надто сильну зброю всім нашим ворогам.

Таким чином, я вважаю, що у великих державах, які «роблять» світову політику, Україна повинна мати свої самостійні посольства поряд з російсь­ кими. [...]

[...] Необхідно ще врахувати значення дипломатичних представництв як центрів тяжіння національних елементів і значення їх роботи серед

582

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

еміграції. Візьмемо, наприклад, Польщу. Ми ні в якому разі не можемо за­ лишитися байдужими до дальшої долі Галичини і захоплених у нас Волині та Холмщини.

[...] Наші представництва уособлюватимуть ту УСРР, на яку маса ук­ раїнського селянства в Польщі почне покладати свої надії й уповання.

Щодо Польщі наявність самостійних дипломатичних представництв ще тим важлива, що тут сконцентрувалась квінтесенція петлюрівської контр­ революції, за якою потрібно пильно стежити і всякими заходами, в тому числі й дипломатичними, неослабно боротися. Якщо це робитиме російсь­ ко-українське посольство, наша революційна робота серед українського се­ лянства Галичини, Волині, Холмщини, а також робота по розшаруванню української націоналістичної інтелігенції зустріне велике упередження, то­ му що тоді нас легко буде зображувати агентами єдиної неділимої.

Крім того, призначення самостійного посла в Польщу [...] має справи­ ти сприятливе враження на уряди буржуазних держав і полегшити в май­ бутньому визнання УСРР.

З цих міркувань я вважаю необхідним мати самостійне українське представництво в Польщі та інших країнах, де українські елементи мають серйозне значення (С. Штати, а можливо, Чехо-Словаччина і Румунія).

Крім цього слід ще звернути серйозну увагу на роботу по розшаруван­ ню української еміграції. Остаточний крах петлюрівщини і самостійний виступ УСРР на міжнародній арені внесе ще більший розклад в українську еміграцію. Для України культурні сили цієї еміграції мають велике значен­ ня, і зробити їх радянськими або хоча б сприяти цьому є одним з важливих завдань наших дипломатичних представництв [...]

Україна в XX столітті: Збірник документів і матеріалів (1900—1939). Київ, 1997. - С. 200-205.

З Постанови Всеукраїнської національної ради про політичну ситуацію та українське питання (1921 р., лютого 12)

[...]

VII. ПРО БОЛЬШЕВИЦЬКУ ОКУПАЦІЮ ВЕЛИКОЇ УКРАЇНИ

З огляду на те, що Совітська Росія, бажаючи за всяку ціну утримати Україну в своїх руках на становищі колонії, щоби експльоатувати її великі багатства, як-то було за царських часів, робить спроби перед опінією Євро­ пи, а особливо робітництвом оправдати окупацію українських земель тим, що проголосила Україну суверенною, радянською соціалістичною Респуб­ лікою, сподіваючись сим сфальшувати публичну опінію світа, яка ще не зовсім поінформована про відносини на Сході Європи, —

ВСЕУКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА СТВЕРДЖУЄ:

1) що уряд радянської України ніколи не був обраний українським на­ родом, лише силою накинений українському населенню Москвою і зложе­ ний з чужинців,

583

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

2)що український народ безліч разів робив великі повстання проти сього уряду і його системи та продовжує дальше сю свою боротьбу,

3)що українські політичні партії твердо стоять на грунті Суверенної України з демократичним Урядом,

4)що навіть українські комуністи завше були і нині є проти того уря­ ду, що тримається на Україні тільки за допомогою російської окупаційної армії та терором.

Через те ВСЕУКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА отсим заявляє, що всякі договори, підписані сим Урядом в імени України і про Україну з ким би не було і про що не було б, уважає недійсними, позбавленими закон­ ності і Україну та її народ не обов’язуючими.

Українська політична еміграція 1919—1945: Документи і матеріали. Київ, 2008. - С. 93.

Постанова РНК УСРР про внесок промислових і торгових підприємств на культурно-освітню роботу серед пролетаріату (1921 р., березня 17)

Рада Народних Комісарів постановила:

1. Для посилення державних коштів, асигнованих на забезпечення куль­ турно-освітніх закладів, які обслуговують робітників і службовців (та їх ді­ тей) промислових і торгових підприємств, встановлюються з останніх, не­ залежно від того, кому вони підпорядковані — державі, товариству чи при­ ватним особам, — спеціальні внески в розмірі від 5 % до 10 % від усієї су­ ми заробітної плати, виплачуваної по даному підприємству.

2. Суми, що утворюються із зазначених відрахувань, можуть витрачатись на забезпечення належними приміщеннями, освітленням, опаленням і не­ обхідним ремонтом культурних закладів, які обслуговують пролетаріат про­ мислових і торгових підприємств, на оплату часу, використаного робітни­ ками для навчання на профтехнічних курсах і на пунктах ліквідації не­ письменності, на утримання дітей в дитячих закладах, на поліпшення ма­ теріального становища працівників освіти як доповнення до постачання їх державними органами освіти та на інші відповідні потреби. [...]

Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду 1917—1959 рр.:

Збірник документів: У 2 т. Т. 1: 1917 — червень 1941 р. Київ, 1959. - С. 110-111.

Мирний договір між Росією та Україною, з одного боку, і Польщею — з другого (1921 р., березня 18)

Росія та Україна, з одного боку, і Польща — з другого, керовані ба­ жанням припинити війну, що виникла між ними, і на основі підписаного 12 жовтня 1920 р. Договору про прелімінарні умови миру укласти остаточ­

584

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

ний, міцний, почесний і заснований на взаємній згоді мир, вирішили всту­ пити в мирні переговори. [...]

Стаття І

Обидві договірні сторони оголошують стан війни між ними припине­ ним.

Стаття II

Обидві договірні сторони, згідно з принципом самовизначення наро­ дів, визнають незалежність України і Білорусії. [...]

Стаття III

Росія та Україна відмовляються від усяких прав і претензій на землі, розташовані на захід від кордону, описаного в ст. II цього Договору. З сво­ го боку Польща відмовляється на користь України та Білорусії від усяких прав і претензій на землі, розташовані на схід від цього кордону. [...]

Стаття VII

1. Польща надає особам російської, української та білоруської націо­ нальності, які перебувають в Польщі, на основі рівноправності національ­ ностей, всі права, що забезпечують вільний розвиток культури, мови і виконання релігійних обрядів. Взаємно Росія та Україна забезпечують осо­ бам польської національності, які перебувають в Росії, Україні і Білорусії, всі ті ж права.

Особи російської, української і білоруської національності в Польщі мають право, в межах внутрішнього законодавства, культивувати свою рід­ ну мову, організовувати і підтримувати свої школи, розвивати свою культу­ ру і створювати з цією метою товариства і спілки. Цими ж правами, в ме­ жах внутрішнього законодавства, користуватимуться особи польської наці­ ональності, які перебувають в Росії, Україні і Білорусії.

2. Обидві договірні сторони взаємно зобов’язуються ні прямо, ні посе­ редньо не втручатися в справи, які стосуються устрою і життя церкви та релігійних громад, що перебувають на території другої сторони. [...]

Українська РСР на міжнародній арені: Збірник документів (1917—1923 рр.). Київ, 1966. - С. 266-267, 271, 275.

З Постанови Раднаркому УСРР «Статут Всеукраїнської академії наук» (1921 р., червня 14)

І

Всеукраїнська Академія наук є вищою науковою установою УСРР.

585

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

II

Завдання Всеукраїнської Академії наук

ВУАН має на меті:

а) підтримувати, координувати й організовувати науково-творчу ді­ яльність всіх наукових інститутів, відділів, об’єднань, студій і лябораторій, а також окремих громадян УСРР, на користь комуністичного суспільства, згідно з загальними вказівками НКО;

б) стежити за прогресом міжнародньої наукової творчости і об’єднува­ ти з її досягненнями працю установ і громадян УСРР;

в) сприяти розвитку досягнень і здобуття техніки, відповідно до завдання творимош комуністичного суспільства і, зокрема, народнього господарства.

III

Організація ВУАН

1. Всеукраїнська Академія наук поділяється на такі основні відціли: а) природничо-математичних наук; б) суспільно-історичних; в) народнього господарства; г) педагогики; д) медицини.

Увага: В разі потреби можуть бути організовані й инші відціли.

2.Кожний відділ поділяється на секції і бюро відповідно до змісту тої чи иншої наукової галузі.

3.Окремо функціонує секція прикладної науки й техники. [...]

5. По всій території України відповідно з її природничими і економіч­ ними районами Академія має свої форми, які підлягають в своїй діяльно­ сте відповідним її відділам, підвідцілам, секціям і установам Академії. [...]

V

Склад Академії

1.До складу Академії входять дійсні члени Академії, члени-кореспон- денти й члени-співробітники.

2.Всі категорії членів Академії поділяються на штатних, що займають певні штатні посади, і не штатних, кількість яких не обмежена.

3.Дійсні члени Академії затверджуються Наркомосом.

4.Дійсні члени Академії користуються правами, які надаються вищою науковою ступінню й можуть виконувати инші обов’язки лише з дозволу Академії.

VI

Управління справами Академії

1.Академія безпосередньо підлягає Наркомосвіті УСРР.

2.Рада Академії — орган загальнокеруючий, Президія Академії — ор­ ган виконавчокеруючий. Обидва мають місцем перебування м. Київ.

3.Рада Академії складається з усіх її дійсних членів і представників Наркомосвіти.

4.Рада вибирає на внесення відділів нових членів Академії. Президія Академії затверджує пляни щорічної праці Академії, її штати й кошторис,

586

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

щорічні звіти і взагалі всі принципові питання організації й діяльносте Академії.

5. Президія Академії складається з Президента Академії, товариша пре­ зидента й ученого секретаря; вона обирається на трьохріччя з правом перевибору і затверджується НКО.

Історія Академії наук України (1918—1923 рр.): Документи і матеріали. Київ, 1993. - С. 280-282.

Лист В.Поплавка проф. Д.Антоновичу із закликом повернутися в Україну та заохочувати

до цього інших емігрантів (1921 р., жовтня 5)

Шановний Дмитро Володимировичу!

П’ять місяців як ми не бачились і 4 [місяці] як я на Україні. Чи читали Ви закордоном мій лист до Українського громадянства? Тепер я мусю ска­ зати тим, що хоч мали вуха та не чули. — Час вертати домів єдиний шлях — порозуміння з радянською] владою. Шлях мирного культурно-націона- льного розвитку, на якому немає жодних перепон, а, навпаки, [є] всяческа допомога, яка можлива по обставинах часу. За час р[адянської] вл[ади] в справі національної освіти зроблено незрівняючи більше, ніж за обидві УНР з Гетьманщиною вкупі.

Гадаю, Ви знаєте, що я не напишу того, в чому не певен. Я 4 місяця придивлявся, поки Вам написав листа.

Мирний комунізм — замість військового, продналог — замість розвер­ стки і нова економічна політика зміцнили р[адянську] вл[аду], і вона зараз міцнійша, ніж колись була. Ставка на голод, як може хто так думав, бита. Життя як весняна травичка пробивається з кожної щілини.

Знаючи загальні бажання еміграції повернутися на Україну, я вияснив тут це питання.

Зрозмов [з] відповідальнішими особами вияснилась згода на поворот наукових та технічних сил. Ніякого вибачення радянська] вл[ада] не вима­ гає. Повертаючийся офіціально заявляє, що не буде приймати жадної уча­ сти в партіях і організаціях, що ворожі р[адянській] вл[аді] і бажають її ни­ щити. Повертаючийся мусить бути лояльним до влади і займатись своєю справою по фаху.

Зрозмов з Х.Г. Раковським вияснилось:

на поворот окремих одиниць культурно-наукових та технічних не див­ ляться як на факт значної політичної ваги. Участь, хоч і сама найближча, як раніш, так і тепер в закордонній УНР не є перепоною до повороту на Україну — чи то міністр, чи посол й Голова Р[ади] Республіки — коли по­ вертаючийся бажає стати до наукової праці і бути лояльним до влади. [...]

Вияснивши питання, листуюсь до Вас, а через Вас до тих, що цікав­ ляться поворотом і корисні для України. Гадаю Вас скоро тут побачу, не сидіти ж Вам на еміграції в той час, коли на Україні закладається фунда­ мент її існування. [...]

587