litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

8.Порушено перед урядовими органами УСРР і СРСР питання про повернення на Україну українських культурних цінностей у порядку взаємообміну між союзними республіками.

9.Протягом трьох минулих років проводились такі історико-археоло- гічні експедиції: для розкопок в Ольвії по дослідженню пам’яток староук­ раїнської архітектури (1925—1927), по дослідженню Трипільської культури (1925—1927), для розкопок на о. Березані (1927), по дослідженню території Дніпрельстану й Запоріжжя (1927), що вже дали цінні наслідки по вивчен­ ню історії української матеріальної культури.

10.Розпочато видання наукових досліджень по матеріалах українських музеїв («Музейний збірник» т. 1, «Полтавщина» т. 2, «Лаврські старі гравю­ ри» т. 1, «Стара Одеса», декілька провідників по музеях, «Збірник по охо­ роні пам’яток культури»). [...]

Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду. 1917—1959 рр.:

Збірник документів: У 2 т. Т. 1: 1917 — червень 1941 р.

Київ, 1959. - С. 573-575.

З Постанови Наркомосвіти УСРР «Про обслуговування культурних інтересів цілокупного українського народу» (1928 р., січень)

Будуючи українську культуру, УСРР не лише виявляє і здійснює куль­ турні потреби населення Радянської України, але й виконує, як представ­ ник і гегемон культурного розвитку всього українського народу в цілому, провідну ролю. [...] Тому НКО УСРР повинно свідомо ставити собі завдан­ ня обслуговувати культурні інтереси усього цілокупного українського наро­ ду, тим паче, що Всеукраїнське Товариство культурного зв’язку з закордо­ ном фактично ще не розпочало своєї роботи. НКО зокрема повинен мати на увазі це завдання по двох галузях своєї діяльности — в галузі вищої ос­ віти і наукової діяльности, як також в роботі видавничій, мистецькій, в ро­ боті кіно й радіо; саме ці галузі можуть бути розвинуті лише за державною підтримкою і свою базу можуть мати лише в нашій робітничо-селянській республіці. Досі НКО виконував лише в окремих випадках своє завдання бути державним органом для переведення українським пролетаріятом його історичної ролі керманича цілокупного українського процесу і тільки від випадку до випадку вживав заходів, не ставлячи їх заздалегідь у план своєї роботи. ДВУ переводить видання творів українських письменників з-поза меж УСРР, видає збірки «Західна Україна», намітило видати збірник пи­ сьменників Закарпатської України. НКО підносив питання про святкуван­ ня ювілеїв різних письменників із закордону та про допомогу окремим пи­ сьменникам то-що. Але ці заходи були досі випадкові [...], не було вжито, наприклад, заходів до того, щоб видавництва УСРР виплачували автор­ ський гонорар за друковані книжки хоча б Кобилянській і іншим письмен­ никам. З закордону запрошувано окремих робітників українського мистец­ тва музичного, вокального й образотворчого, але ті заходи були випадкові, не планові. [...]

618

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

Для роботи в УСРР з закордону прийшло значне число українських уч­ нів, що приймають участь в роботі наших наукових установ та вищих учбо­ вих закладів. Це цілковито зрозуміло, бо політичні умови приводять ук­ раїнську науку за кордоном до такого стану, що вона лише конає й живо­ тіє, але з нашого боку ще не вжито всіх конче потрібних заходів до того, щоби притягнути до процесу творення української науки багатьох наукових робітників з Західної України, що їх сили не мають зараз там пристосуван­ ня і що їх наукова праця там марно занепадає.

У вищих учбових закладах УСРР вчиться велике число робітників і се­ лян з-поза меж України; для їхнього матеріального забезпечення відведене якесь число стипендій, але відведення місць у ВУЗах і тих стипендій досі носило до деякої міри характер допомоги, а не характер планово-поставле- ного завдання культурного впливу на українське населення поза межами України.

Все це ставить завдання з зазначеного погляду розглянути й перегляну­ ти плани роботи управлінь НКО і цілий план роботи НКО, як річний план поточного року, так і перспективний п’ятирічний план.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 332-334.

Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про мову в установах союзного значення в Україні»

(1928 р., березня 19)

1) Політбюро ЦК КП(б)У рішуче висловлюється проти пропозицій

т.Куйбишева — принципово неправильних, що протирічать лінії та прак­ тиці в національній політиці, і що можуть принести політичну шкоду.

2)ПБ ЦК вважає за потрібне вказати, що згідно з існуючим законом, що прийнято на Україні «О равноправии язьїков», зносини з Союзом за­ безпечені на російській мові, що практично ті групи співробітників, про які говорить тов. Куйбишев в своїх пропозиціях, частково вже вивчили українську] мову, частково самі українці, частково партійці, які обов’язані вивчати українську мову, найбільш крупні зі спеців отримують відомі пільги при вивченні й таким чином, практичні міркування, що виставлені

т.Куйбишевим, також відпадають.

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 260-261.

З виступу М.О.Скрипника про стан і перспективи української кінематографії

(1928 р., квітень)

[...] Чому нам зокрема треба протестувати тут у нас, на Україні, проти такого комерційного підходу до справи кіно. Я навмисне, говорячи про властивості кіно-художнього творчого процесу, оминув один бік, одне пи­

619

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

тання, що має у нас важливіше значіння, — це питання про кіно-творчість, про кінотвір, як частину загального нашого українського культурного твор­ чого процесу. І тут справа стоїть так, що як усі галузі мистецтва, так кінотворче мистецтво є невід’ємна частина українського культурного процесу. Справа не в тому лише, щоб у нас були нові українські наші радянські сценаристи, нові наші українські радянські — комуністичні режисери, опе­ ратори, актори, музиканти і т. інш. Справа йде про те, щоб наша кінотворчість була річищем творення нашої нової соціалістичної української національної культури. 1 тут я користуюсь випадком, щоб заявити свій протест проти тих думок, що є серед деяких робітників у Москві у Совино та біля нього, які говорять: українське кіно має свої властивості, на Україні є своє національне життя й його треба виявляти у кіно-творчості, як в літе­ ратурі, так і в образотворчому мистецтві, але решта це загальнопролетарська культура і тому треба все це об’єднати в руках єдиної всесоюзної кіноорганізації. Національним кіноорганізаціям з цього погляду треба за­ лишити виключно те, що є суто національного. Немає гіршого яскравішого прояву зневажливого, погордливого ставлення представників старої культу­ ри до нових культур, новою пролетарською революцією народжених наро­ дів, як оцей приклад. Ми творимо свою національну культуру, національну щодо мови, але соціялістичну щодо змісту і ми не розподіляємо так — на одній полиці лежить національна якість нашої культури, а на другій — соціялістична.

У нас вони невід’ємні своєю сутпо, всім своїм змістом вони зв’язані з нами і тому ми не можемо відокремити національного питання від соціяль- но-класових ознак. Вони є єдине ціле і становлять складову частину єди­ ного культурно-соціялістичного процесу. Я ніяк не можу погодитись з та­ ким явищем, як це було в Москві. У нас є кінокартина «Тарас Шевченко». Після того, як наша продукція дістала вихід в Росію, то в числі інших кар­ тин туди пішла і картина «Тарас Шевченко». І ось її випускатиме Совкіно зі своїм плакатом російською мовою, на якому намальовано: на горі пор­ трет Шевченка, кругом нього жовто-блакитні фарби, національно-петлю- рівські, а знизу елементи національної культури — два воли в ярмі. Я не знаю, який представник петлюрівської української культури малював оцьо­ го плаката для Совкіно. Гадаю, що не навмисно він, як національну ембле­ му українського народу, поставив двох волів в ярмі. Ми дуже вдячні Совкі­ но за те, що він не позабуває національних особливостей України, але вва­ жаємо за неприпустиме зводити ці окремішности до фарб національного прапору Петлюри і до тенденційних емблем — прирівнення України до во­ лів в ярмі.

Змагання, щоб кіно-творчість України була національна в розумінні обмеження виключно суто національними ознаками, є змагання обмежити культурний розвиток українського народу. Жовтнева революція своїм уро­ чистим закликом, своїми пролетарськими гаслами збудила до життя наш український нарід, що здобувши під керивництвом пролетаріяту волю і свою робітничо-селянську республіку, не може і не примириться з тим, щоб обмежити свій культурний розвиток тільки розвитком своїх суто на­ ціональних ознак, а, навпаки, користуючись всіма тими здобутками, що

620

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

залишила нам попередня історія, нарід повинен і хоче йти, щоб добути всі здобутки нової пролетарської культури, використовуючи всесвітню культу­ ру, навіть стару буржуазну культуру, і будувати нову культуру, нові художні соціальні й політичні цінності по всіх галузях, не обмежуючи себе суто і дійсно національними ознаками творчости. Така постановка питання, як це було в Москві, губить нашу творчість і наш національний розвиток. Але треба сказати, що ми хочемо не торгувати кіно-продукцією, а хочемо зро­ бити її, поставити її на правильний господарчий розрахунок і використати її для піднесення художнього культурного, соціального рівня наших трудя­ щих мас.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 334-336.

З доповідної записки Державного політичного управління при Раді Народних Комісарів УСРР в ЦК КП(б)У

про проведення антипасхального релігійного карнавалу (1929 р., травня 29)

Докладная записка о пасхальном антирелигиозном карнавале В ночь под пасху союзами безбожников и комсомольскими организа-

циями почти повсеместно бьіли устроеньї антирелигиозньїе карнавальньїе шествия. Благодаря недостаточной организации, все зти карнавали прош­ ли бледно, при незначительном количестве участников, что особенно бьшо заметно в Харькове, Днепропетровске и Киеве. Карнавали визвали резко отрицательное настроение не только среди верующих, но и среди служащей интеллигенции и небольшой части рабочих.

Со сторони участников карнавала зарегистрировано несколько случаев хулиганских вьеходов по отношению к верующим, как то: бросание горящих ракет в толпу молящихся, устройство танцев в церковних оградах и т. д.

Основная масса верующих расценивала карнавал как откритое вьіступление власти протав религии и узаконение хулиганства, до сего времени строго караемого. В карнавальцев бросали камни, песок, ругали их площадньїми словами и т. д. Некоторьім участникам карнавала камнями разбили голови.

Такие действия отмеченьї даже в тех случаях, когда участники карнава­ ла не затрагивали верующих (Д.-Петровск, Артемовск, Харьков, Н.-Прага на Зиновьевщине).

Участие в карнавале еврейской молодежи повлекло за собой активную антисемитскую агитацию со сторони верующих.

«...Соввласть открито покровительствует хулиганству безбожников. На свою пасху никаких карнавалов не устраивали. Издеваются над верующими. Карнавал — зто агония власти».

Таково в основном реагирование верующих — кликуш, торговцев и бьівших людей.

Попьі в разговорах между собой отмечают, что Соввласть ошиблась, устраивая карнавали, т. к. они дали обратние результати, визвав небьіва-

подьем религиозности в массах.

621

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Интеллигенция расценивала карнавал как публичное проявление некультурности, извращение лозунгов культурной революцій и кощунство.

Наиболее интересно мненне о карнавале киевской профессурн: «...Всякне вьіступления, оскорбляющие религию, создают церкви ореол

мученичества. В борьбе с религией нужна систематическая, настойчивая культурная работа. Полунасильственньїе мерьі дают обратнне результатьі. Коммунистьі не учли закона сопротивления — христианство бьшо наибо­ лее крепко во времена гонений. Попи значительно лучшие воспитатели, так как устраивают праздники красиво. Здесь же наоборот, дико и грубо науськивают толпу...»

(Профессора Круповский, Оберучев, Крижановский, Акулов, Городецкий, Зпштейн и Клмсенко).

Среди некоторих рабочих отмеченн мнения о карнавале, как о ненужной клоунаде и как о форме борьбьі с религией, не достигающей своей цели и дающей обратньїе результати.

«...Надо вести воспитательную работу, а не клоунскую. Нельзя такими дурацкими методами вести борьбу с религией. Работа против религии должна вестись в клубах. Тратят деньги черт знает на что. Отделили церковь от государства, а теперь вмешиваются в религиозньїе дела и не дают жить верующим. Позаботились би лучше о продовольственном снабжении насе­ лення, чем устраивать глупьіе, никому не нужньїе демонстрации...»

Такие разговорьі отмечени среди рабочих ХПЗ, ГЗГа, 1-й Гостипографии и КОФОК’а в Харькове и завода им. Петровского в Днепропетровске.

Еврейская верующая масса, особенно в Киеве, также отрицательно отнеслась к устройству карнавала, опасаясь, что зксцессьі во время демон­ страции могут перейти в погроми.

Всвязи с устройством карнавала среди верующих отмечено усиление антисоветской активности, которая, нужно полагать, будет долгое время держаться на повьішенном уровне.

Из всего вьішеизложенного нужно сделать вьівод, что карнавали в том виде, в каком они бьіли организованьї в зтом году, не оправдали себя, а наоборот, визвали значительное усиление религиозной и антисоветской активности.

Попутно с зтим следует отметить, что за последнее время по всем ок­ ругам Украиньї, со сторони общественньїх комсомольских и партийньїх организаций, наблюдается активное стремление, направленное на закрьітие синагог и церквей, и нажим на церковников.

Всвязи с зтим, благодаря нетактичному подходу к делу, особенно там,

где обьективная обстановка для закрьітия не созрела, наблюдаются массовьіе волнения верующих, сопровождающиеся побоищами.

За последние два месяца отмечено 9 случаев массовьіх волнений ве­ рующих на почве отобрания церквей (села Льісовка, Виноград и Екатеринополь Уманского округа, Чернобаево, Крестителево и Игановка Шевченковского округа, м. Риково Артемовского округа и гор. Старобельск).

Історія українсько! культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 341-343.

622

Р о з д і л VIIIУтвердження в Україні комуністичного режиму

Резолюція пленуму ЦК ВКП(б)

про сільське господарство України і про роботу на селі (1929 р., листопад)

[...] Комуністична партія і Радянська влада України завдяки своїй пра­ вильній і послідовній політичній лінії як у галузі господарського будівниц­ тва, а також щодо політичної та організаційної роботи на селі, на сьогодні зуміли не тільки відновити попередній рівень сільського господарства, а й у дечому перевищити його (посівні площі — 109,3 %, зернові — 97 %, тех­ нічні культури — 287,5 %, валовий збір зернових — 92,2 % довоєнного рів­ ня, тваринництва — 107 %). [...]

Досвід минулого року підтвердив, що досягнення високих темпів у розвитку сільського господарства, розв’язання зернової проблеми можуть бути досягнуті тільки при посиленому розвитку великого громадського господарства — колгоспів, радгоспів, що побудовані на базі найновішої техніки.

Україна за своїми умовами (порівняно високий рівень сільського гос­ подарства, в тому числі по товарності, наявність великих кадрів сільсько­ господарських робітників і батрацтва) має всі дані як для Степу, так і на Правобережжі для того, щоб у галузі переведення індивідуального селянсь­ кого господарства на колективні рейки йти більш посиленим темпом попе­ реду інших республік. Україна повинна протягом найкоротшого строку да­ ти зразки організації великого громадського господарства не тільки на те­ риторії окремих районів, а навіть на суцільних площах, які охоплюють цілі округи, маючи на увазі протягом найближчих років суцільну колективіза­ цію всього степового району України. У цьому напрямі дуже важливу орга­ нізуючу роль повинні відіграти МТС, що набули на Україні особливо ши­ рокого розвитку. [...]

Усі ці завдання КП(б)У може розв’язати тільки при умові, коли у всіх ланках своїх правильно враховуватиме винятково складну обстановку в ук­ раїнському селі, значне загострення класової боротьби та особливу актив­ ність куркульства. Куркуль є найлютішим ворогом наших заходів у галузі колективізації, хлібозаготівель та ін., і ці заходи можливо проводити тільки проти куркуля, тільки в боротьбі з ним.

Тому партійна організація України повинна ще більше посилити робо­ ту по організації та піднесенню культурного рівня пролетарських мас села (сільгоспробітники, батрацтво), по згуртуванню і піднесенню активності всієї бідняцької маси, справжньому зміцненню її союзу з середняком для рішучого наступу на куркуля. Ради, кооперація, колективи повинні стати головними опорними пунктами цього наступу [...]

Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. Т. 4.

Київ, 1980. - С. 344-350.

623

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

З доповідної записки Голові ДПУ УСРР «Про підсумки роботи по викриттю українського контрреволюційного підпілля

по Україні у зв’язку із справою “Спілки визволення України”» (1929 p., грудня 1)

Врезультаті операції, здійсненої в 28 округах по викриттю українсько­ го підпілля, зв’язаного з «СВУ», арештовано понад 700 чоловік. Операція охопила праві українські кола і виявила цілий ряд угруповань і організацій, що проводили антирадянську роботу на селі і в окружних центрах.

Вряді округів виявлені організаційні осередки «СВУ», які проводили роботу під безпосереднім керівництвом і за вказівкою Київського центру чи окремих членів президії «СВУ» (Єфремов, Чехівський та ін.).

Поряд з цим операція показала, що майже всі ліквідовані контррево­ люційні угруповання і організації ідеологічно споріднені з «СВУ» і так чи інакше, якщо не завжди організаційно, то за своєю цілеспрямованістю, ме­ тодами роботи, програмною платформою, зв’язані з ліквідованим нині ук­ раїнським контрреволюційним підпільним центром — «СВУ» [...]

Україна в XX столітті: Збірник документів і матеріалів (1900—1939). Київ, 1997. - С. 368-369.

Резолюція-протест викладацького складу Української господарської академії в Подєбрадах

з приводу підготовки органами ДПУ судового процесу над членами Спілки визволення України

(1929 p., грудня 14)

Вже десять років панує на Україні большевицька окупаційна влада. Вже десять років червоний терор пляномірно винищує національно свідомі елементи українського населення. Тисячі й тисячі селян, робітників та ін­ телігенції було страчено або гине в большевицьких казематах за вірність свому народу.

Большевицьке Державне Політичне Управління (бувша Чека) — ця мо­ дерна форма колишньої іспанської інквізиції — затопило у потоках крови безчислених жертв стихійний, масовий протест українського населення проти московсько-комуністичної окупації рідного краю.

Видно, однак, що всього цього було замало для певносте т. зв. Радянсь­ кого Уряду України, експозитури Москви у Харкові, і що не помогла йому і «українізація» України, цей замаскований спосіб керування Україною не­ українськими руками. Тому цей Уряд інсценує тепер у Києві жахливий монстр-процес проти української інтелігенції, що загрожує смертю найкра­ щим українським культурним діячам, які мали мужність залишитися на бать­ ківщині під час червоної окупації і чесно продовжували свою працю для добра власного народу. їхня культурна, аполітична діяльність віддавна вже була сіллю в оці харківської Чека, яка лише тепер найшла потрібним ви­ ступити проти них з таким процесом, закидаючи їм протидержавну роботу

624

Ро з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

у«Союзі Визволення України» з метою нібито повалення большевицького ладу на Україні і заведення там європейського політичного режиму.

Цей проектований політичний процес у Києві мав бути нічим иншим, як погромом української інтелігенції взагалі. Офіційно він ведеться проти т. зв. «єфремовщини», себто проти найчільніших представників української інтелігенції з академіком і довголітнім віце-президентом Української Ака­ демії Наук у Києві С.Єфремовим на чолі. С.Єфремов — це видатний істо­ рик української літератури, громадський діяч та публіцист, що як в часи царської реакції, так і нині, за червоного терору, безкомпромісово боронив українську справу. Дальшими головними оскарженими у цьому процесі є: п. Володимир Чехівський, чільний провідник автокефальної української церкви, професор історії Йосип Гермайзе, видатний педагог Дурдуківський та инші. У зв’язку з цією справою заарештовано сотки людей з рядів ук­ раїнської інтелігенції, особливо з рядів народнього учительства.

Мета цього процесу ясна: з одного боку, пляновий погром української інтелігенції, цього мозку кожної нації, з другого — відвернення уваги ук­ раїнських народніх мас від започаткованого Москвою нового наступу про­ ти економічної автономії радянської України в напрямку повної ліквідації

їїдержавности.

Процесуально ця судова розправа ведеться Радянським Урядом з пору­ шенням найелементарніших умов нормальної юстиції. Чека наперед мобі­ лізує громадську опінію України проти оскаржених, виявом чого є інсце­ новані віча і заяви з домаганням якнайсуворішого покарання арештованих. Слідство ще не переведене і не закінчене, а проте большевицькі уряди та навіть прокуратура дозволяють собі наперед передрішати вирок, що має бути «висловом к л а с о в о ї непримиримости революційного трибуналу». От­ же свідоме і програмове підготовлення т. зв. Юстицморду. Жертвою цієї провокації мають стати люде, «злочином» яких було хіба те, що вони і під большевицькою окупацією не зраджували свого народу та не втратили своєї людської гідности.

Історія знає мало прикладів таких жахливих замахів на людське сум­ ління, як цей антиукраїнський процес у Києві. Було би непростимим зло­ чином мовчати і не протестувати проти цього большевицького нападу на найсвятіші і незаймані людські права. Одначе населення України є позбав­ лене змоги вільно і правдиво висловити свою думку, як про це красномов­ но свідчить успіх Чекою переведеного «стадного плебісциту», бо під загро­ зою урядового терору воно або мусить мовчати або з примусу маніфестува­ ти прилюдно свої симпатії до катів власного народу. [...]

Українська політична еміграція 1919—1945: Документи і матеріали.

Київ, 2008. - С. 374-375.

Шифрограма Й.В.Сталіна С.В.Косіору та В.Я.Чубарю (1930 р., січня 2)

Коли передбачається суд над Єфремовим та іншими? Ми тут думає­ мо, що на суді необхідно розгорнути не тільки повстанські і терористичні справи звинувачуваних, а й медицинські фокуси, що мали за мету вбив­

625

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ство відповідальних працівників. Нам нема чого приховувати перед робіт­ никами гріхи своїх ворогів. Крім того, нехай знає так звана «Європа», що репресії проти контрреволюційної частини спеців, щонамагаються отруї­ ти і зарізати комуністів-пацієнтів мають повне «виправдання» і по суті справи бліднуть перед злочинною діяльністю цих контрреволюційних не­ гідників. Наше прохання погодити з Москвою план ведення справи на суді.

Історія України: Джерельний літопис. Київ, 2008.

Постанова Політбюро ЦК КП(б)У про виставки української культури (1931 р., січня 2)

1.Визнати доцільним участь України у виставках української культури, організовуваних Всесоюзним товариством культзв’язку з закордоном у Бер­ ліні, Празі і Ковно — при умові, що всі валютні витрати покриваються Всесоюзним товариством культзв’язку з закордоном.

2.Доручити Всеукраїнському товариству культзв’язку з закордоном по­ ставити питання перед Всесоюзним товариством культурного зв’язку з за­ кордоном про відпуск коштів, необхідних для виготовлення експонатів.

3.Доручити РНК передбачити в бюджеті України асигнування коштів на участь у виставках.

Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду. 1917—1959 рр.:

Збірник документів: У 2 т. Т. 1: 1917 — червень 1941 р. Київ, 1959. - С. 525.

З директивного листа ЦК ВКП(б) до ЦК КП(б)У про проведення політики розкуркулення в республіці (1931 р., травень)

Згідно з постановою ЦК від 20 цього травня у Вашій республіці має бути виселено ЗО 000 куркульських сімей в Уральську область.

У зв’язку з фактами грубих помилок у справі виселення куркулів (ме­ ханічний підхід у доборі тих, кого виселяють, ряд випадків явно антисередняцьких перегинів) ЦК пропонує Вам встановити ретельний нагляд за хо­ дом виселення. [...]

Перевірте ретельно склад тих, хто підлягає виселенню, включаючи до нього лише дійсно куркульські елементи і не допускаючи виселення лише за формальними ознаками: позбавлення виборчих прав, наявність твердого завдання і т. ін. Особливу увагу зверніть на те, щоб заходи, які застосову­ ються до куркулів, не були поширені на середняка і бідняка, як, наприклад виселення середняків і бідняків, які не бажають вступати до колгоспів, виступають проти місцевих органів тощо.

626

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

Поряд з цим Вам необхідно встановити контроль за дійсним забезпе­ ченням куркульських господарств, що виселяються, тримісячним запасом продуктів, мінімальним реманентом.

Історія України: Джерельний літопис.

Київ, 2008. - С. 501.

Лист секретаря ЦК КП(б)У С.В.Косіора секретарю ЦК ВКП(б) Й.В.Сталіну

про економічне і політичне становище в південній частині степових районів України та продовольчі труднощі (1932 р., квітня 26)

То, что я и ездившие со мной товарищи наблюдали в южной части степннх районов, а также сведения из других областей дают возможность судить о ходе и перспективах сева по Украине.

Если сравнить с прошльїм годом, то сев пока что идет лучше прошлогоднего, однако причина тут не в хорошей работе, а в лучших метеорологических условиях. То, что мьі наблюдали в Степи, говорит о том, что даже при ньінешних тяжелнх условиях с тяглом можно бьшо бьх работать значительно лучше.

В Степи имеется 10—15 особенно тяжельїх районов, где, как теперь вьіясняется, бьіли допущеньї серьезньїе ошибки в определении плана заго­ товок и серьезньїе искривления и ни с чем несообразньїй нажим при про­ ведений заготовок. У нас вскрьшось еше 3—4 района, очень похожих на Драбовский и АМССР. Пришлось виновньїх посадить и судить так, чтобьі об зтом знало все население.

У нас єсть отдельньїе случаи и даже отдельньїе села голодающие, одна­ ко зто только результат местного головотяпства, перегибов, особенно в отношении колхозов. Всякие разговорьі о «голоде» на Украине нужно категорически отбросить. Та серьезная помощь, которая Украине бьіла оказана, дает нам возможность все такие очаги ликвидировать. В степньїх районах острьіе настроения в обшем уже ликвидированьї (Зиновьевский, Новопражский, Каховский и др. районьї). Правда, мне приходилось еще встречать отдельньїе случаи (колхозьі, села), но зто будет, безусловно, ликвидировано. Почти вся Степь взялась сейчас за севбу.

Последние 3—4 дня развитие массового сева задержали беспрерьівньіе дожди почти по всей Украине. Для степи, Харьковской области, Донбасса и АМССР вопрос о семенах как дня ранних, так и для поздних урегулирован удовлетворительно. Все семена уже на месте. Одна­ ко, по заявлениям Одесской и Днепропетровской областей, получается, что тьісяч 200—250 га ранних яровьіх все же недосеют, придется заменить поздними. Но' говорить сейчас сколько-нибудь твердо о таком недосеве еще нельзя, ибо в Степи єсть случаи, когда засевают ранних яровьіх значительно больше, чем числилось в наличии семян, а зто значит, что не все семена бьіли учтеньї.

627